Ухвала суду № 56880718, 29.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/26425/15 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

секретаря Строяновської О.В.,

за участю:

представника відповідача - Кривенка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метали і полімери» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування вимоги про сплату боргу, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2016 року,

У с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Метали і полімери» звернулось у суд із позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, у якому просило скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 04 листопада 2015 року №Ю-2458-23.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що внаслідок настання непереборних (форс-мажорних) обставин, проведення антитерористичної операції на території, де позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, він не зобов'язаний сплачувати єдиний внесок, а тому вимога про сплату відповідного боргу є протиправною.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Метали і полімери» 12 лютого 2008 року зареєстроване юридичною особою, місцезнаходженням якої до липня 2015 року була наступна адреса: вул. Московська, 4-А, м. Алчевськ Луганської області. При цьому, Товариство перебувало на обліку в Алчевській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Луганській області. Починаючи з 24 липня 2015 року внаслідок зміни місцезнаходження (за відомостями ЄДРПОУ: вул. Мечникова, 9, 3-й поверх, м. Київ) Товариство поставлене на облік в Державній податковій інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

27 листопада 2015 року позивач отримав вимогу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 04 листопада 2015 року №Ю-1458-23 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 499 506,98 грн.

Не погоджуючись із правомірністю даної вимоги, позивач звернувся у суд.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 2, 10 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Отже, у розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач є страхувальником.

Пунктами 1, 4 частини другої статті 6 цього Закону передбачено обов'язок страхувальника (платника єдиного внеску) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а також подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем його обліку у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Статтею 9 цього Закону визначено порядок обчислення і сплати єдиного внеску. Згідно цієї норми сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування. Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Таким чином, наведеними положеннями встановлено обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати, подавати відповідну звітність до контролюючого органу та сплачувати єдиний внесок у визначених Законом порядку та строки.

Разом з тим, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 31 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочате проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Статтею 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до вищевказаного Указу Президента України.

Перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р. До вказаного переліку відноситься місто Алчевськ Луганської області.

Статтею 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Також, Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» було внесено доповнення до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Унаслідок зазначених доповнень пунктом 9-4 вказаного розділу Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 , звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 , визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», відповідно до пунктів 1 - 3 статті 11 цього Закону, набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону. Його дія поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Станом на час прийняття спірної вимоги антитерористична операція не закінчена, а тому строк подання передбаченої положеннями пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» заяви про звільнення від виконання обов'язків, визначених частиною другою статті 6 цього Закону, не настав.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Як убачається із матеріалів справи, позивач отримав сертифікати Торгово-промислової палати України від 03 лютого 2015 року № 2851 та №2715, якими засвідчено настання з 12 червня 2014 року форс-мажорних обставин (акти тероризму у Луганській області), які унеможливили виконання обов'язку щодо сплати податків і зборів в строки та у розмірах, встановлених нормативно-правовими актами, та подання податкової звітності.

За таких обставин, починаючи з 12 червня 2014 року по 24 липня 2015 року позивач був звільнений від виконання обов'язків, передбачених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», щодо сплати єдиного внеску, що виключає виникнення у нього недоїмки по сплаті цього внеску у визначений період.

Відповідно до частини четвертої статті 25 вказаного Закону передумовою надіслання вимоги про сплату боргу з єдиного внеску є існування відповідної недоїмки.

Ураховуючи, що в період, за яким йому надіслано спірну вимогу, позивач не мав обов'язку зі сплати єдиного внеску, така вимога є протиправною.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову та скасування спірної вимоги.

Доводи апеляційної не свідчать про помилкове застосування судами першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін на підставі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України.

Як убачається із матеріалів справи, при поданні апеляційної скарги відповідачем не було надано доказів сплати судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2016 року скаржнику відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення апеляційним судом.

Оскільки станом на момент вирішення справи доказів відповідної сплати судового збору апелянтом суду не надано, відповідно до статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

З урахуванням положень Закону України «Про судовий збір» з відповідача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 1339,80 грн.

Керуючись ст.ст. 88, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (і.к. 39669867, адреса: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 2) до Державного бюджету України (р/р 31211206781007, отримувач УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва, банк отримувача ГУДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1339 (тисячу триста тридцять дев'ять) гривень, 80 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяС.Б. Шелест

(Повний текст ухвали складений 01 квітня 2016 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Шелест С.Б.