Ухвала суду № 56880652, 17.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2016 року м. Київ К/800/53090/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Шипуліної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року

у справі № 804/14290/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будторг»

до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будторг» (далі - ТОВ «Будторг»; позивач) до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Криворізька ЦОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області; відповідач) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0003092203 від 15 жовтня 2013 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Будторг» судовий збір у розмірі 458,81 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі Криворізька ЦОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем здійснено камеральну перевірку ТОВ «Будторг» з питання законності декларування залишку від'ємного значення попередніх звітних періодів, яке становить більше 100 тис. грн., у декларації за серпень 2013 року, за результатами якої складено акт № 599/22-03/32098199 від 27 вересня 2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003092203 від 15 жовтня 2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 919 616,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 43.3 статті 43, пункту 102.5 статті 102, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з огляду на безпідставне включення в серпні 2013 року до залишку від'ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, суми в загальному розмірі 919 616,00 грн. з терміном виникнення понад 1095 днів.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Наведені норми податкового законодавства не обмежують у часі право платника на перенесення залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Не дають підстави для висновку про існування відповідних обмежень і положення пункту 102.5 статті 102 ПК України, який встановлює, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Тобто, зазначеною нормою встановлено граничний строк для подання заяви про повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або про їх відшкодування. В свою чергу, підстави для поширення цього строку на порядок перенесення платником залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Шипуліна Т.М.