Ухвала суду № 56880624, 23.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2016 року м. Київ К/800/29439/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Загороднього А.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року у справі №2а-5604/08/1570 за позовом Науково-виробничої фірми "Югтрансенерго" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Науково-виробнича фірма "Югтрансенерго" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі - НВФ ТОВ "Югтрансенерго") звернулась в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - ДПІ) в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 січня 2008 року № 0000402301/0 та № 0000412301/0

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року, позовні вимоги задоволено повністю.

В касаційній скарзі ДПІ посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом в період з 16 листопада 2007 року по 26 грудня 2007 року проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2006 року по 01 жовтня 2007 року, за результатами якої складено Акт від 28 грудня 2007 року № 475/23-213/23991909 (далі - Акт).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.2, 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5, підпункту 8.4.1 пункту 8.4 статті 8, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР).

На підставі вищенаведеного Акта відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 21 січня 2008 року № 0000402301/0 яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 102 892,00 грн. в тому числі за основним платежем в сумі 73 894,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 28 998,00 грн. та № 0000412301/0 яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 110 833,00 грн., із них 79 188,00 грн. за основним платежем та 31 645,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зі змісту підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР вбачається, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абзац 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону).

Згідно з підпунктом 11.2.1. пункту 11.2. статті 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У відповідності до пункту 5.11 статті 5 Закону № 334/94-ВР установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закон № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закон № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закон № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закон № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 9 зазначеного Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит податку на додану вартість та податку на прибуток є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що під час проведені перевірки контролюючий орган посилався на те, що дані аналітичних рахунків позивача не тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перші числа місяця, а інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, які систематизуються на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку не відповідає відповідним рахункам в оборотно-сальдових відомостях.

При цьому, судами встановлено, що відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 281 за липень 2007 рік та оборотно-сальдової відомості за липень 2007 року усі данні є тотожними, а саме: списано товару (кредит pax.281) в сумі 375 013,44 грн., залишок (сальдо на кінець періоду, Дебет pax.281) товару - 787 515,15 грн.; відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 281 за серпень 2007 року та оборотно-сальдової відомості за серпень 2007 року, наведені в них дані є тотожними, а саме: залишок (сальдо на початок періоду, Дебет pax.281) товару - 787 515,15 грн., а залишок (сальдо на кінець періоду, Дебет pax.281) товару - 875 918,01 грн.; відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 281 за вересень 2007 року та оборотно-сальдової відомості за вересень 2007 року усі данні є тотожними, а саме: залишок (сальдо на початок періоду, Дебет pax.281) складає 875 918,01 грн., залишок (сальдо на кінець періоду, Дебет pax.281) складає 759 249,61 грн., придбання товарів (Дебет pax.281) - 373478,73 грн., витрачення товарів (Кредит pax.281) - 490 147,13 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з думкою судів першої та апеляційної інстанцій, що висновки податкового органу про наявність розбіжностей за липень, серпень та вересень 2007 року сум списаних товарів та залишків товарів є безпідставними.

Крім того, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій стосовно необґрунтованості доводів акту про невідповідності валових витрат у деклараціях, які подані підприємством до ДПІ за період з 1 півріччя 2006 року по 9 місяць 2007 року (сума рядків 04.1 "придбання товарів (робіт, послуг) " та ряд. 04.13. "інші витрати") даним бухгалтерському та відповідно податковому обліку (рахунки №№631,371,372), що призвело до завищення валових витрат на 202 064,00 грн.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що завищення загальної суми валових витрат за 3 квартал 2006 року у сумі 50 320,00 грн., відбулось внаслідок не прийняття податковим органом до уваги фактичної суми валових витрат підприємства по придбанню товарів згідно бухгалтерського обліку (первинних документів) за перевірений період, а саме: за 3 квартал 2006 року - 1 503 425,20 грн., у т.ч.: за липень 2006 року - 516 629,55 грн.; за серпень 2006 року - 654 880,00 грн.; за вересень 2006 року - 331 915,73 грн.

При цьому, суди доцільно звернули увагу на те, що при складання відповідних колонок таблиці (графа Дт.281 Кт.631 + графа Дт.92 Кт. 631 + графа Аванси по рах.371 + графа Дт.92 Кт.372), валові витрати за даними бухгалтерського обліку складають 1 587 426,20 грн., а за даними Декларації - 1 587 370,00 грн., фактично - 1 587 426,20 грн.), а тому розбіжність складає + 56,20 грн., що не відповідає сумі розбіжності 50 320,00 грн. встановленої контролюючим органом.

Також, судами правильно встановлено неправомірність визначених податковим органом інших розбіжностей на суму 105 566,00 грн., з огляду на те, що податковим органом не прийнято до уваги фактичну суму валових витрат підприємства (графа Дт.281 Кт.631 Розрахунку) згідно бухгалтерського обліку (первинних документів) за жовтень 2006 року, яка складає 538 359,97 грн., а не 499 212,00 грн.; у графі "Аванси по рах.371" зроблено арифметичну помилку, зокрема, при складанні показників відповідних податкових періодів органом державної податкової служби невірно визначено суму валових витрат підприємства, яка повинна складати 84 413,00 + (-32541,00) + (-66706,00) = -14 834,00 грн.; контролюючим органом при проведені перевірки не прийняті до уваги первинні документи позивача, а саме: авансові звіти за жовтень 2006 року (№АО-0000044 та №АО-0000045 від 21 жовтня 2006 року, №АО-0000046 від 29 жовтня 2006 року, №АО-0000047 від 30 жовтня 2006 року, №АО-0000048 та №АО-0000049 від 31 жовтня 2006 року) на загальну суму 9 807,83 грн. (без ПДВ); податковий орган при визначенні суми валових витрат НВФ ТОВ "Югтрансенерго" за 4 квартал 2006 року не враховував рядок 05.1 Декларації з податку на прибуток підприємства за 2006 рік від 07 лютого 2007 року - зміни суми компенсації вартості товарів (робіт, послуг), а саме, - корегування підприємством валових витрат на суму - 58778,00 грн., здійснене у відповідності до приписів пункту 5.10 статті 5 Закон № 334/94-ВР.

Крім того, судами правомірно відхилено доводи контролюючого органу стосовно порушення позивачем вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.2, 5.3.9 пункту 5.3 Закон № 334/94-ВР, оскільки первинні документи по відображенню господарської операції є підставою для податкового обліку.

При цьому, судами встановлено, що виконання ПП "Євротехсан" та отримання НВФ ТОВ "Югтрансенерго" послуг з інформаційного довідкового абонементного обслуговування - забезпечення інформаційними бюлетенями по законодавству, надання окремих нормативних актів по замовленню та інформації про діючи нормативні акти на загальну суму 31 762,00 грн., у т.ч. податок на додану вартість 5 293,67 грн. підтверджено Договором №1-Ю-Ев/Инф від 03 січня 2006 року, актом приймання-передачі робіт від 30 липня 2006 року, рахунком-фактурою №ЧП-000045 від 30 липня 2006 року, квитанцією банку від 28 листопада 2006 року, податковою накладною №000044 від 30 липня 2006 року.

Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що вищенаведені первинні документи по господарським операціям з зазначеним контрагентом містять всю необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють встановити факт реальності здійснення господарських операцій.

Суди дійшли правильного висновку, що контролюючим органом безпідставно та неправомірно зазначено про заниження позивачем податку на прибуток у сумі 73 894,00 грн.

Крім того, перевіряючи правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту відповідно у липні 2007 року суми податку на додану вартість в розмірі 5 294,00 грн. на підставі податкової накладної №000044 від 30 липня 2006 року, суди встановили, що факт надання послуг по спірним господарським операціям за Договором №1-Ю-Ев/Инф від 03 січня 2006 року, підтверджено актом приймання-передачі робіт від 30 липня 2006 року, рахунком-фактурою №ЧП-000045 від 30 липня 2006 року, квитанцією банку від 28 листопада 2006 року, податковою накладною №000044 від 30 липня 2006 року, а відтак формування позивачем податкового кредиту відповідає вимогам податкового законодавства.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінка яким дана з дотриманням вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, зроблений правильний висновок про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Згідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року у справі №2а-5604/08/1570 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.П. Зайцев

О.А. Веденяпін

А.Ф. Загородній