Ухвала суду № 56880571, 03.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2016 року м. Київ К/800/62978/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кредитної спілки «Тернопіль 2004»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року

у справі № 2-а-3302/09/1970

за позовом Кредитної спілки «Тернопіль 2004»

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2009 року позов Кредитної спілки «Тернопіль 2004» (далі - КС «Тернопіль 2004»; позивач) до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Тернопільська ОДПІ; відповідач) задоволено. Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000371703/0/37701 від 22 червня 2009 року, № 0000371703/1/42549 від 14 липня 2009 року, № 0000371703/2/53559 від 31 серпня 2009 року та № 0000371703/3/67682 від 10 листопада 2009 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року апеляційну скаргу Тернопільської ОДПІ задоволено. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2009 року скасовано. В задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року та залишення в силі постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2009 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку КС «Тернопіль 2004» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2006 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої складено акт № 5052/22-222/33198626 від 12 червня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000371703/0/37701 від 22 червня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у розмірі 137 713,26 грн. (45 904,42 грн. - основний платіж, 91 808,84 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За наслідками адміністративного оскарження, скарги спілки залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000371703/1/42549 від 14 липня 2009 року, № 0000371703/2/53559 від 31 серпня 2009 року та № 0000371703/3/67682 від 10 листопада 2009 року.

Перевіркою встановлено порушення КС «Тернопіль 2004» підпункту 9.2.3 пункту 9.2 статті 9, підпункту «а» пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 889-IV) у зв'язку з нарахуванням та виплатою доходів (процентів) за користування додатковими пайовими внесками членам кредитної спілки без нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що у позивача як у податкового агента в розглядуваній ситуації не виникло обов'язку включати до загального місячного оподатковуваного доходу платників податку з доходів фізичних осіб доходу у вигляді розподілених спілкою процентів на вклад/внесок (пайовий членський внесок) до кредитної спілки та нараховувати, утримувати, перераховувати до бюджету цей податок.

Суд апеляційної інстанції цілком об'єктивно не погодився з такими доводами Тернопільського окружного адміністративного суду, зважаючи на таке.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України від 20 грудня 2001 року № 2908-III «Про кредитні спілки» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2908-III) кредитною спілкою є неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Відповідно до абзаців 1, 3 частини 1 статті 21 Закону № 2908-III кредитна спілка відповідно до свого статуту: приймає вступні та обов'язкові пайові та інші внески від членів спілки; залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі.

Частинами 2, 3 статті 21 Закону № 2908-III передбачено, що кредитна спілка має право самостійно встановлювати розмір плати (процентів), яка розподіляється на пайові членські внески та нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки. Нерозподілений доход, що залишається у розпорядженні кредитної спілки за підсумками фінансового року, розподіляється за рішенням загальних зборів, у тому числі між членами кредитної спілки, пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді відсотків (процентів).

Таким чином, у зазначеній статті чітко розмежовано поняття «проценти, які нараховуються на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки» та «нерозподілений доход, що залишається у розпорядженні кредитної спілки за підсумками фінансового року і розподіляється між членами кредитної спілки у вигляді відсотків (процентів)».

Відповідно до підпункту 9.2.1 пункту 9.2 статті 9 Закону № 889-IV податковим агентом платника податку при нарахуванні (сплаті) на його користь доходів, визначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону, є особа, яка здійснює таке нарахування (сплату).

Згідно з пунктом 7.2 статті 7 Закону № 889-IV ставка податку становить 5 % від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як, зокрема, процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону.

Тобто, положеннями зазначених норм конкретизовано об'єкт оподаткування - процент, нарахований кредитною спілкою на вклад (внесок) до цієї спілки.

За правилами підпункту 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Закону № 889-IV підпункт 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпункти 9.2.1 і 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 01 січня 2010 року.

Таким чином, дія підпункту 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Закону № 889-IV не поширюється на підпункт 9.2.3 пункту 9.2 статті 9 цього Закону.

Згідно з положенням підпункту 9.2.3 пункту 9.2 статті 9 Закону № 889-IV оподаткування процентів (у тому числі дисконтних доходів), сплачених (нарахованих) з інших підстав, ніж зазначені у підпункті 9.2.1 цього пункту, здійснюється у загальному порядку, встановленому цим Законом для доходів, що кінцево оподатковуються при їх виплаті, за ставкою, визначеною у пункті 7.1 статті 7 цього Закону.

Отже, доходи фізичних осіб, сплачені (нараховані) з інших підстав, зокрема у вигляді частки, отриманої з нерозподіленого доходу, що залишається у розпорядженні кредитної спілки за підсумками фінансового року, оподатковуються податком з доходів фізичних осіб за ставкою, визначеною пунктом 7.1 статті 7 Закону № 889-IV.

Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постановах від 22 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби, Головного управління Державного казначейства України у м. Севастополі, третя особа - кредитна спілка «Разом», про визнання дій неправомірними, повернення надмірно сплаченого податку з доходів фізичних осіб та відсотків за порушення строків повернення податку, а також у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби, Головного управління Державного казначейства України у м. Севастополі, третя особа - кредитна спілка «Разом», про визнання протиправним та скасування рішення, повернення надмірно сплаченого податку з доходів фізичних осіб та відсотків за порушення строків повернення податку.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кредитної спілки «Тернопіль 2004» відхилити, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.