Ухвала суду № 56880565, 03.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2016 року м. Київ К/800/41366/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року

у справі № 816/1722/13-а

за позовом Зовнішньоторгового підприємства «МАГ»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року, адміністративний позов Зовнішньоторгового підприємства «МАГ» (далі - ЗТП «МАГ»; позивач) до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області; відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001412301/1839 від 22 листопада 2012 року, № 0001422301/237 від 22 листопада 2012 року, № 0000182301/251 від 18 лютого 2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 335 113,75 грн., в тому числі 275 902,00 грн. за основним платежем, 59 211,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗТП «МАГ» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 294,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі Кременчуцька ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ЗТП «МАГ» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 30 червня 2012 року, валютного законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої складено акт № 4567/22-209/21071441 від 02 листопада 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0001402301/1838 від 22 листопада 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 541 855,25 грн. (455 855,00 грн. - основний платіж, 86 000,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0001412301/1839 від 22 листопада 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 75 026,50 грн. (55 221,00 грн. - основний платіж, 19 805,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0001422301/237 від 22 листопада 2012 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість у розмірі 19 320,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6 355,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, податкові повідомлення-рішення № 0001412301/1839 від 22 листопада 2012 року та № 0001422301/237 від 22 листопада 2012 року залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення № 0001402301/1838 від 22 листопада 2012 року скасовано в частині збільшення підприємству суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 194 091,26 грн. (168 042,00 грн. - основний платіж, 26 049,26 грн. - штрафні (фінансові) санкції), що стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000182301/251 від 18 лютого 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР), підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні транспортних послуг у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у Товариства з обмеженою відповідальністю «МЛ-Транссервіс», послуг з перевезення вантажу з м. Біла Церква в м. Лисичанськ у Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Метр», робіт з ремонту пресформ у Товариства з обмеженою відповідальністю «Уніксервісторг», товарно-матеріальних цінностей (гуми протекторної, закладних) у Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромсервіс», робіт з ремонту пресформ, виготовлення виробів у відповідності до доданих робочих креслень та товарно-матеріальних цінностей (балок, державок, футеровок, клинів тощо) у Приватного підприємства «Трансексімцентр» за нікчемними правочинами.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган наголошував на відсутності в контрагентів позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності, неперебуванні названих суб'єктів господарської діяльності за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, ліквідації (припиненні) деяких з контрагентів (ТОВ «Уніксервісторг» та СТОВ «Укрпромсервіс») після здійснення господарських операцій, а також посилався на результати заходів податкового контролю, в яких викладено думки про те, що укладені зазначеними платниками податків з постачальниками та покупцями правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Крім того, Кременчуцька ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області дійшла висновку про порушення ЗТП «МАГ» підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.1 статті 137 ПК України з огляду на безоплатне відвантаження продукції (плит ч. МШЦ 45.60-00.00.001Р) на адресу Публічного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», що призвело до заниження валового доходу на 168 648,00 грн. за перший квартал 2012 року.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує також з нормами ПК України, зокрема, з пунктом 138.2 статті 138, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктами 198.3, 198.6 статті 198 ПК України.

Як з'ясовано судами в даній ситуації, фактичне здійснення господарських операцій з придбання позивачем робіт, послуг та товарно-матеріальних цінностей у ФОП ОСОБА_3, ТОВ «МЛ-Транссервіс», ТОВ «Скай Метр», ТОВ «Уніксервісторг», СТОВ «Укрпромсервіс», ПП «Трансексімцентр» засвідчується належним чином оформленими специфікаціями, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), транспортною документацією (товарно-транспортними накладними та подорожніми листами службового автомобіля).

Податковим органом, крім того, не заперечується, що понесені товариством витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а розглядувані операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

За наведених обставин, з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податків, а також враховуючи те, що подальша (після здійснення господарських операцій) ліквідація постачальників не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту їх державної реєстрації та до моменту виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, слід погодитись з доводами судових інстанцій про відсутність у відповідача правових підстав для виключення з податкового обліку позивача даних, сформованих за вказаними операціями.

Вирішуючи питання про обґрунтованість доводів контролюючого органу про заниження ЗТП «МАГ» валового доходу на 168 648,00 грн. за перший квартал 2012 року, суди попередніх інстанцій встановили, що поставка плит на адресу ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» 03 лютого 2012 року обумовлена заміною позивачем в порядку пункту 6.7 договору № 2598-09-01 від 30 жовтня 2009 року постановлених на адресу покупця в квітні 2010 року плит, які вийшли з ладу.

Згідно з підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України інші доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни.

Підпунктом 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що безоплатно надані товари, роботи, послуги це: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

В свою чергу, усунення недоліків поставлених товарів слід розуміти як спосіб реалізації права покупця на одержання товарів належної якості у відповідності з умовами укладеного договору. Операція з поставки (допоставки) необхідних комплектуючих на заміну дефектних не є окремою безоплатною поставкою товарів, а фактично здійснюється на виконання зобов'язань продавця згідно з договором.

При цьому судами цілком об'єктивно відхилено посилання відповідача на те, що виробником розглядуваних плит є Спеціалізоване дочірнє підприємство «Завод по переробці зношених шин» і саме воно повинне нести відповідальність за якість виготовленої продукції, а позивач є посередником між виробником та покупцем, а, отже, відвантажена ним продукція повинна бути відображена в доходах підприємства згідно з пунктом 137.1 статті 137 ПК України.

Адже, як з'ясовано судами першої та апеляційної інстанцій, плити ч. МШЦ 45.60-00.00.001Р виготовлялись СДП «Завод по переробці зношених шин» на обладнанні, з давальницької сировини та на замовлення ЗТП «МАГ», а відтак з огляду на положення статті 1 Закону України від 15 вересня 1995 року № 327/95-ВР «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» (чинного на час виготовлення плит) є власністю останнього.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області відхилити, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.