Ухвала суду № 56880546, 03.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2016 року м. Київ К/800/22629/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

за участю секретаря судового засідання: Ігнатенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року

у справі № 825/265/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Чернігівський хлібокомбінат»

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року, позов Публічного акціонерного товариства «Чернігівський хлібокомбінат» (далі - ПАТ «Чернігівський хлібокомбінат»; позивач) до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області; відповідач) задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0005642200 від 27 листопада 2013 року. Стягнуто з Державного бюджету України 458,80 грн. судових витрат на користь ПАТ «Чернігівський хлібокомбінат».

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Чернігівський хлібокомбінат» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість у податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень та квітень 2013 року в складі податкового кредиту операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферко», за результатами якої складено акт № 628/22/05517558 від 28 жовтня 2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005642200 від 27 листопада 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 748 235,00 грн. (498 823,00 грн. - основний платіж, 249 412,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаної в ТОВ «Ферко» продукції: олії соняшникової нерафінованої та соєвих бобів за нікчемним правочином.

Такий висновок податковим органом зроблено з огляду на акти перевірок ТОВ «Ферко», в яких зазначено про здійснення ним операцій з підприємствами, які мають ознаки фіктивності (відсутні за юридичною та фактичною адресами, не звітують до органів державної податкової служби за місцем реєстрації, не мають необхідних умов для ведення господарської діяльності тощо).

Задовольняючи позов у повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як з'ясовано судами, на підтвердження реального характеру спірних поставок позивачем долучено до матеріалів справи належним чином оформлені акти прийому-передачі товару, видаткові та податкові накладні, рахунки, платіжні доручення, а також докази подальшої реалізації придбаної в контрагента продукції на експорт у рамках виконання договору комісії № К01251 від 25 січня 2013 року, укладеного з Підприємством «ВТОРМЕТЕКСПОРТ» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю.

Враховуючи викладене, а також з огляду на те, що податкове законодавство не ставить у залежність право платника податку-покупця на формування податкового кредиту з податку на додану вартість від інших осіб, в тому числі від дотримання вимог податкового законодавства суб'єктами господарювання, які не були безпосередніми постачальниками товарно-матеріальних цінностей, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у відповідача в даній ситуації правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слід визнати правильним.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.