Ухвала суду № 56880534, 02.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2016 року м. Київ К/800/20814/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Загороднього А.Ф.,

за участю секретаря судового засідання - Бруя О.Д.,

представника позивача - Солодовніка О.С.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року у справі №826/19512/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітіс Груп" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітіс Груп" (далі - ТОВ "Вітіс Груп") звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ) в якому просило скасувати податкову вимогу від 11 листопада 2014 року № 27356-25 та рішення про опис майна у податкову заставу від 11 листопада 2014 року № 27356/26-59-25-01-14.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

В касаційній скарзі ДПІ посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період з 14 квітня 2014 року по 15 травня 2014 року посадовими особами контролюючого органу проведено документальну планову перевірку ТОВ "Вітіс Груп" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено Акт від 05 червня 2014 року № 1136/26-59-22-01/36126345 (далі - Акт).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.2, 138.4, 138.8, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток за 2013 рік в сумі 4 105 086,00 грн.; підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 186.4 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 324 034,00 грн.; постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" від 30 жовтня 2008 року № 957 (далі - Постанова № 957) та статті 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року №418/95-ВР (далі - Закон №418/95-ВР), що тягне за собою відповідальність згідно статті 17 Закону № 418/95-ВР.

На підставі вищенаведеного Акта відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 13 червня 2014 року № 0008552201, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 4 105 086,00 грн.; № 0008562201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 486 051,00 грн.; № 0008532201, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення Закону № 418/95-ВР у розмірі 154 414,00 грн.

11 листопада 2014 року ДПІ виставлено податкову вимогу № 27356-25 згідно якої сума податкового боргу ТОВ "Вітіс Груп" за узгодженими податковими зобов'язаннями становить 707 530,72 грн., а також прийнято рішення про опис майна ТОВ "Вітіс Груп" у податкову заставу № 27356/26-59-25-01-14.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

За змістом підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У відповідності до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

При цьому, відповідно до пункту 4.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1236 від 28 листопада 2012 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2012 року за № 2135/22447 у разі надходження до органу державної податкової служби ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків після закінчення граничного строку сплати сума грошового зобов'язання, нарахована в картці особового рахунка платника податків, підлягає виведенню з неї до окремого реєстру, де вона міститься, до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що обов'язковими умовами (обставинами) наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на винесення контролюючим органом податкової вимоги є наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів), а також зазначена сума заборгованості платника податків має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що сума податкового боргу, визначеного оскаржуваною податковою вимогою, виникла у зв'язку із не сплатою позивачем зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями від 13 червня 2014 року №0008552201, № 0008562201 та №0008532201, правомірність винесення яких оскаржена останнім у судовому порядку.

Так, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 листопада 2014 року відкрито провадження у справі № 826/16947/14 за позовом ТОВ "Вітіс Груп" до ДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Разом з тим, судами встановлено, що рішення у справі № 826/16947/14 на час розгляду даного спору по суті не набрало законної сили в порядку визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що у відповідача не було законних підстав для винесення спірної податкової вимоги, оскільки на час її прийняття грошове зобов'язання ТОВ "Вітіс Груп", визначене ДПІ, вважається неузгодженим.

Стосовно позовних вимог про скасування рішення про опис майна у податкову заставу від 11 листопада 2014 року № 27356/26-59-25-01-14, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає наступне.

Згідно з пунктом 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Тобто, право податкової застави, та відповідно на винесення рішення про опис майна у податкову заставу, виникає лише у разі наявності у платника податків простроченої заборгованості за узгодженими податковими зобов'язаннями

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, погоджується з обґрунтованим висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що з урахуванням відсутності узгодженого податкового зобов'язання за податковими повідомленнями-рішеннями від 13 червня 2014 року №0008552201, № 0008562201 та №0008532201, рішення про опис майна у податкову заставу від 11 листопада 2014 року № 27356/26-59-25-01-14 підлягає скасуванню.

Згідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року у справі №826/19512/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.П. Зайцев

О.А. Веденяпін

А.Ф. Загородній