Ухвала суду № 56880503, 02.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" березня 2016 р. м. Київ К/800/22630/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Загороднього А.Ф.,

за участю секретаря судового засідання - Бруя О.Д.,

представника позивача - Марущак В.І., Кохана В.М.,

представника відповідача - Килівника Р.С., Кинали Д.С.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МВІ" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року у справі № 826/1252/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МВІ" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, третя особа Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МВІ" (далі - ТОВ "МВІ") звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ) в якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо призначення і проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та скасувати наказ відповідача №80 від 16 січня 2015 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки".

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2015 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нову, якою у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю - доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем на адресу позивача направлено запит від 01 вересня 2014 року №18830/10/26-53-22-01-11 про надання інформації та її документального підтвердження стосовно фінансово-господарських відносин за період з 01 квітня 2014 року по 30 квітня 2014 року між позивачем та ТОВ "Аленгрос".

Підставою для направлення даного запиту стало отримання податкової інформації щодо вказаного контрагенту позивача, у вигляді акту ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області № 365/17-16-22-01/38930834 від 03 червня 2014 року.

Зазначений запит позивач отримав 09 вересня 2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Листом від 22 вересня 2014 року №396, позивачем відмовлено у надані запитуваної інформації, оскільки у запиті податкового органу, відсутні посилання на факти порушення платником податків законодавства. Однак, супровідним листом від 10 жовтня 2014 року № 406, позивачем подано до податкового органу документи, на підставі яких здійснювалось відображення операцій з бухгалтерського та податкового обліку за період з 01 квітня 2014 року по 30 квітня 2014 року.

16 січня 2015 року відповідач видав оскаржуваний наказ № 80 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "МВІ" на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі ПК України). Призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача тривалістю 5 робочих днів з 19 січня 2015 року.

Наказ № 80 від 16 січня 2015 року разом з запрошенням платника податків до податкового органу та повідомленням від 17 січня 2015 року № 754 про проведення невиїзної документальної перевірки був направлений на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який отримано представником ТОВ "МВІ" за довіреністю 20 січня 2015 року, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення.

За результатами перевірки на підставі зазначеного наказу складено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "МВІ" (код ЄДРПОУ 34426301) з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Аленгрос" (код ЄДРПОУ 38930834) за період 01 квітня 2014 року по 30 квітня 2014 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду виходить з наступного.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

За змістом підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України перевірка здійснюється за наявності такої обставини: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до пункту 79.1 статті, 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється, зокрема, у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Пунктом 79.2 статті 79 ПК України визначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Судами встановлено, що наказ № 80 від 16 січня 2015 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки було отримано позивачем 20 січня 2015 року, тобто після початку проведення перевірки.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про невиконання податковим органом викладених вимог проведення документальної невиїзної перевірки, оскільки копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки було вручено позивачу після початку проведення позапланової невиїзної перевірки.

Також слід зазначити, що 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (далі - Закон № 71-VIII) , відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцевих положень" якого встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюється виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

В листі ДФС України від 28 січня 2015 № 2463/7/99-99-22-04-17 "Про окремі питання проведення перевірок у 2015-2016 роках" визначено, що для визначення обсягу доходу а попередній календарний рік для суб'єктів господарювання - юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів та представництв нерезидентів доцільно використовувати дані декларації з податку на прибуток за 2014 рік. До настання граничного терміну подання декларації з податку на прибуток за 2014 рік можливим є використання даних декларації з податку на прибуток за відповідні звітні періоди 2014 року (у разі їх подання платником податків відповідно до пункту 57.1 статті 57 Кодексу) або за попередній календарний рік, за який подано податкову декларацію, в якій платником податку визначено обсяг доходу (за 2013 рік).

Відповідно до пункту 49.18.3. статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

На підтвердження того, що дохід ТОВ "МВІ" менше, встановленого розміру (20 мільйонів гривень) останнім, надано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2013 рік.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, оскільки дії податкового органу щодо проведення перевірки позивача, вчинені без дотримання вимог наведених норм, а прийняття оскаржуваного наказу без урахування обмежень, зазначених у Законі № 71-VIII щодо вжиття стосовно платника податків контрольно-перевірочних заходів.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись статтями 220, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МВІ" задовольнити, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року у справі № 826/1252/15 - скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2015 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.П. Зайцев

О.А. Веденяпін

А.Ф. Загородній