Ухвала суду № 56880398, 31.03.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

31 березня 2016 рокусправа № 804/12522/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-технологія»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року по справі №804/12522/15 за позовом Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-технологія» про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року задоволено позов Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-технологія» заборгованість з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 575130,00 грн.

Постанова суду мотивована наявністю у відповідача податкового боргу, який становить суму самостійно узгоджених але не сплачених у встановлений законом строк податкових зобов'язань - авансових внесків з податку на прибуток.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом першої інстанції ст.57 ПК України, якою передбачено право платника податку не сплачувати щомісячні авансові внески у разі отримання платником збитків за результатами діяльності за І квартал звітного року. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що ним було подано до ДПІ податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за три квартали 2015 року, в якій задекларовано збитки у розмірі 264852,0грн. Оскільки, відповідачем вказану декларацію було прийнято, то у підприємства був відсутній обов'язок сплачувати авансові внески з податку на прибуток.

У судове засідання відповідач не з'явився, подавши клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечення явки у судове засідання повноважного представника. Розглянувши подане клопотання колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне. Так, у клопотанні відповідача не наведено жодних обставин, які б могли свідчити про поважність причин неприбуття представника у судове засідання. При цьому, сам факт неявки сторони у судове засідання, не може бути перешкодою для розгляду справи, що прямо визначено ч.4 ст.196 КАС України. З огляду на вказані обставини справу розглянуто за відсутністю представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що податковий борг, стягнення якого є предметом спору у справі, виник внаслідок наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-технологія» перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в АНД районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

20 лютого 2015 року відповідач подав до ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області податкову декларацію з податку на прибуток приватних підприємств № 9081006762 від 20.02.2015 року, якою відповідачем самостійно визначена належна до сплати сума податку за 2014 рік в розмірі 1792960 грн., з щомісячними авансовими платежами за 2015 рік у розмірі 191710 грн. щомісячно.

З матеріалів справи вбачається, що авансові внески в розмірі 191710,00 грн. по терміну сплати - 30.06.2015 року, 30.07.2015 року, 30.08.2015 року, не сплачені, що підтверджується інтегрованою карткою платника податків, наявною в матеріалах справи та не заперечувалось відповідачем.

За розрахунками ДПІ, станом на день подання позову до суду, за відповідачем обліковується податковий борг по авансових внесках з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 575 130,00 грн.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи заявлені вимоги суд першої інстанції виходив з того, що факт наявності податкової заборгованості є доведеним, що є достатньою підставою для стягнення суми податкового боргу, з огляду на вжиті податковим органом заходи щодо погашення податкової заборгованості (направлення податкової вимоги).

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що податковий борг, стягнення якого є предметом спору у справі, виник в результаті самостійного узгодження відповідачем податкових зобов'язань, шляхом подання відповідної декларації до податкового органу.

Відповідно п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.56.11 ст.56 ПК України, не підлягає оскарженню податкове зобов'язання самостійно визначене платником податків.

Отже, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, є узгодженим з дня подання такої декларації.

Згідно пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки узгоджена сума податкового зобов'язання - авансові платежі з податку на прибуток - у розмірі 575130,0 грн. відповідачем не сплачена, то така сума грошового зобов'язання набула статусу податкового боргу.

Згідно п 95.1. ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що податковим органом було сформовано та направлено податкову вимогу форми «Ю» №1403-25 від 12.03.2015 року, проте зазначена у податковій вимозі сума не була погашена відповідачем.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Таким чином, судом встановлено, що податковою службою дотримано вимоги законодавства в частині здійснення заходів, направлених на погашення податкового боргу та з огляду на наявність у підприємства непогашеного податкового боргу, з часу формування податкової вимоги, у ДПІ був відсутній обов'язок щодо направлення відповідачу податкової вимоги на суму податкового боргу, стягнення якого є предметом у спору у цій справі.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення податкового боргу по авансових внесках з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 575130,00 грн.

Щодо доводів заявника апеляційної скарги про неправильність застосування судом першої інстанції ст..57 ПК України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п.57.1 ст. 57 Податкового Кодексу України (зі змінами, внесеними Законом України від 17 липня 2015 року № 652-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування неприбуткових організацій», які набули чинності з 13.08.2015р.) платник податку, який за підсумками першого кварталу (півріччя, трьох кварталів) звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал (півріччя, трьох кварталів) звітного (податкового) року та не сплачувати авансові внески: за підсумками першого кварталу - з червня - грудня звітного (податкового) року та січня - травня наступного звітного (податкового) року; за півріччя - з вересня - грудня звітного (податкового) року та січня - травня наступного звітного (податкового) року; за три квартали - з грудня звітного (податкового) року та січня - травня наступного звітного (податкового) року.

Таким чином, з огляду на положення вказаної норми права, суд першої інстанції правильно вказав на те, що оскільки відповідачем 01.10.2015р. подана податкова декларація з податку на прибуток приватних підприємств за ІІІ квартали 2015 року, в якій задекларовано збитки, то підприємство звільняється від сплати авансових внесків з грудня звітного (податкового) року та січня - травня наступного звітного (податкового) року. При цьому, будь-яких обмежень щодо сплати авансових внесків за інші періоди, у разі подання декларації за три квартали звітного року, законодавством не встановлено, у зв'язку з чим, авансові внески за період червень-серпень 2015 року відповідач повинен був сплачувати.

Посилання відповідача на те, що збитковість діяльності мала місце і в І кварталі 2015 року, не можуть бути підставою для висновків щодо наявності у платника права не сплачувати авансові внески з червня - грудня звітного (податкового) року та січня - травня наступного звітного (податкового) року, оскільки за І квартал 2015 року, як і за півріччя 2015 року, підприємством не було подано до ДПІ податкові декларації з податку на прибуток з задекларованими збитками.

З огляду на встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1, ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-технологія» залишити без задоволення, в постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року по справі №804/12522/15 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 01.04.2016р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк