Ухвала суду № 56880326, 29.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 р. Справа № 876/9789/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Кудєрової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новагріс» до Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Новагріс» звернулось до суду з позовом до Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області, яким просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 24.02.2014 року № 0000182200, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1391855,96 грн., з яких 871538,00 грн. за основним платежем і 520317,96 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що відповідач не надав достатніх та беззаперечних доказів щодо виявлення в ході перевірки ТзОВ «Новагріс» зазначених в акті перевірки порушень, що свідчить про ведення позивачем податкового та бухгалтерського обліку з дотриманням встановленого порядку, а отже податковий орган надав неправильну оцінку первинним документам та іншим доказам та невірно застосував норми податкового законодавства, внаслідок чого зроблено помилкові висновки в акті перевірки, а винесене податкове повідомлення-рішення є неправомірним і підлягає скасуванню.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає її незаконною і необґрунтованою, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що під час перевірки ТзОВ «Новагріс» було встановлено порушення норм Податкового кодексу України, які спричинили заниження податку на додану вартість. Зокрема, позивач всупереч вимогам ст. 209 Податкового кодексу України включив до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року суму податку, сплачену його контрагентом (покупцем товару) в складі авансового платежу, хоч згідно з вимогами законодавства до спеціальної декларації з податку на додану вартість повинна включатись лише сума податку, сплачена покупцем після здійснення поставки (реалізації) товару. Також апелянт вважає, що позивач не надав доказів використання позивачем придбаних паливно-мастильних матеріалів у ТзОВ «Мрія-Лізинг» в господарській діяльності, а саме позивачем не надано товарно-транспортних накладних і дорожніх листів. Внаслідок цього позивач протиправно включив суми податку на додану вартість, сплачені при придбанні цих паливно-мастильних матеріалів, до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, що призвело до заниження податкових зобов'язань. Також позивач всупереч вимогам законодавства використовував кошти із спеціального рахунку не на виробничі цілі.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, 02-12.12.2013 року працівники Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області провели позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Новагріс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року до 31.10.2013 року, за результатами якої складено акт від 27.12.2013 року № 29/2201/33579459.

В акті перевірки податковий орган зазначає про порушення позивачем (в частині, що стосується предмету спору в даній справі) вимог п. 44.1 ст. 44, п. 187.1 ст. 187, п. 198.5 ст. 198, п. 209.2 ст. 209 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 871538,00 грн., в тому числі за жовтень 2012 року на 11735,00 грн. і за липень 2013 року на 859803,00 грн., відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість, по яких проводяться розрахунки з бюджетом.

На підставі акта перевірки Збаразька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Тернопільській області прийняла податкове повідомлення-рішення від 24.02.2014 року № 0000182200, яким ТзОВ «Новагріс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1391855,96 грн., з яких 871538,00 грн. за основним платежем і 520317,96 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

ТзОВ «Новагріс» оскаржило дане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, однак його скарга була залишена без задоволення, а рішення без змін.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з таких підстав.

Як встановлено з акту перевірки та пояснень відповідача, зазначені вище порушення норм Податкового Кодексу України, на думку податкового органу, були допущені ТзОВ «Новагріс» внаслідок: включення до податкової накладної авансу всупереч тому, що до спеціальної декларації з податку на додану вартість повинно включатись лише поставка (реалізація) продукції, в результаті чого занижено податкове зобов'язання за липень 2013 року на 845235,00 грн.; відсутності доказів використання придбаних паливо-мастильних матеріалів у господарській діяльності, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2012, вересень і жовтень 2013 року на загальну суму 26303,00 грн.; використання коштів із спеціального рахунку не на виробничі цілі, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за 2013 рік на загальну суму 67639,17 грн.

Однак, на думку колегії суддів, дані висновки і твердження податкового органу є помилковими і необґрунтованими з таких підстав.

Щодо тверджень податкового органу про протиправне включення позивачем до податкової накладної суми авансового платежу колегія суддів зазначає наступне.

Як встановив суд, ТзОВ «Новагріс» зареєстроване як юридична особа, зареєстроване платником податків, в тому числі податку на додану вартість, а як сільськогосподарське підприємство обрало спеціальний режим оподаткування.

01.07.2013 року ТзОВ «Новагріс» (постачальник) та ТзОВ «Стач» (покупець) уклали договір поставки № 01/01/07-2013К-К, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцеві, а покупець - прийняти і оплатити на умовах цього договору товар (кукурудзу 3-го класу врожаю 2013 року).

05.07.2013 року TзOB «Стач» здійснило попередню оплату товару в сумі 27900000,00 грн. і цього ж дня виписало податкову накладну № 1/2 на вказану суму, в тому числі податок на додану вартість 4650000,00 грн.

При цьому, як встановив суд і не заперечують сторони, на день здійснення покупцем попередньої оплати передача товару не здійснювалась, а була здійснена пізніше, а саме в період з 20.09.2013 року до 22.10.2013 року, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами та не спростовано відповідачем.

Також судом встановлено, що зазначена податкова накладна була оформлена відповідно до вимог законодавства і зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних та містить всі обов'язкові реквізити.

Зазначену суму ТзОВ «Новагріс» віднесло до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у податковій декларації по спеціальному режиму оподаткування податком на додану вартість за липень 2013 року (у скороченій податковій накладній).

Відповідно до п. 209.1 ст. 209 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 209.2 цієї статті передбачено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 цього Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Як встановив суд, ТзОВ «Новагріс» суму податку на додану вартість 4650000,00 грн. із отриманої від ТОВ «Стач» передоплати на підставі зазначеної вище податкової накладної від 05.07.2013 року № 1/2 відобразило у податковій декларації (скороченій) за першої з подій, передбачених п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, а саме за датою зарахування коштів від покупця на його банківський рахунок.

Також колегія суддів враховує, що поставка позивачем передбаченого договором товару підтверджується належним чином оформленими первинними документами, про що зазначено вище.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість для сільськогосподарських підприємств не передбачає спеціальних правил оподаткування цим податком, а лише встановлює окремий облік таких операцій та порядок використання сум податку, що нараховується сільськогосподарським підприємством, яке застосовує спеціальний режим оподаткування.

Також суд першої інстанції правильно встановив, що Податковий кодекс України не містить обмежень щодо включення суми податку на додану вартість, сплаченої покупцем товару в складі авансового платежу, до податкової накладної.

Крім того, колегія суддів враховує, що відповідно до п. п. 52.1, 52.2 ст. 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

А п. 53.1 ст. 53 цього Кодексу встановлено, що не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Як встановив суд, на запит ТзОВ «Новагріс» від 09.07.2014 року № 09/07/2014-1 про надання роз'яснень з питань віднесення суми авансу до спеціальної декларації з податку на додану вартість, Головне управління Міндоходів у Тернопільській області листом від 08.08.2014 року № 9229/10/19-00-15-01/12/378 надало податкову консультацію з цього питання.

У даній податковій консультації роз'яснено, що сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування, операції з отримання попередньої оплати (авансу) за постачання сільськогосподарської продукції з майбутнього врожаю може відображати в податкових деклараціях 0121-0123, яка надається за результатами відповідного звітного періоду, в якому отримано попередню оплату, лише в обсягах, що відповідають власно засіяним земельним угіддям, оформленим належним чином.

Таке ж роз'яснення надало Міністерство доходів і зборів України в листі від 20.09.2013 року № 18803/7/99-99-19-04-02-17 та у відповіді від 02.04.2013 року в Єдиній базі податкових знань.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про безпідставність тверджень податкового органу про порушення ТзОВ «Новагріс» вимог законодавства при включенні до податковій декларації з податку на додану вартість (скороченої) за липень 2013 року сум податку на додану вартість 4650000,00 грн. на підставі отриманої від ТзОВ «Стач» податкової накладної від 05.07.2013 року № 1/2.

Щодо тверджень відповідача про протиправне використання позивачем коштів із спеціального рахунку не на виробничі цілі колегія суддів зазначає наступне.

Даний висновок податковий орган обґрунтовує тим, що всупереч вимогам ст. 209 Податкового кодексу України ТзОВ «Новагріс» отримало кошти від ФГ НВО «Мрія» не на спеціальний рахунок, а на загальний.

Як встановив суд, 01.09.2011 року ФГ НВО «Мрія» (постачальник) і ТОВ «Новагріс» (покупець) уклали договір купівлі-продажу № 01-09-11/Н, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити (продати) покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти (придбати) та оплатити товар (насіння пшениці).

На виконання умов цього договору TзOB «Новагріс» 22.08.2013 року здійснило попередню оплату товару в сумі 67639,17 грн.

Однак, як встановив суд, бухгалтер TзOB «Новагріс» допустив помилку при оформленні платіжного доручення від 20.08.2013 року № 1, зазначивши в реквізитах рахунок, з якого мають бути списані кошти, загальний рахунок підприємства № 26007001100768, відкритий у ПАТ «КБ «Хрещатик», хоч кошти повинні бути сплачені із спеціального рахунку підприємства, що визначено ст. 209 Податкового кодексу України.

Після виявлення даної помилки позивач 22.08.2013 року повторно здійснив попередню оплату товару в сумі 67639,17 грн. із спеціального рахунку № 26049000210001, відкритому у ПАТ «ДіВі Банк», а також листом від 22.08.2013 року № 22/08-1 повідомив про це ФГ «НВО «Мрія».

В свою чергу ФГ «НВО «Мрія» помилково виписало податкову накладну від 22.08.2013 року № 176/2 на загальну суму 67639,17 грн., в тому числі податок на додану вартість 11273,20 грн., оскільки даний платіж був направлений на погашення заборгованості за договором купівлі-продажу від 01.09.2011 року № 01-09-11/Н, а податкові зобов'язання було сформовано раніше при постачанні товару.

Проте після виявлення даної помилки ФГ НВО «Мрія» згідно з платіжним дорученням від 18.09.2013 року № 96637329 повернуло кошти в розмірі 67639,17 грн., сплачені ТзОВ «Новагріс» 20.08.2013 року із загального рахунку, а також на помилково виписану податкову накладну від 22.08.2013 року № 176/2 склало розрахунок коригувань кількісних та вартісних показників від 18.09.2013 року № 7/2 про повернення коштів в розмірі 67639,17 грн.

Також листом від 18.09.2013 року № 322 ФГ «НВО «Мрія» повідомило позивача, що у зв'язку з допущеною помилкою в призначенні платежу платіжного доручення від 18.09.2013 року на загальну суму 67639,17 грн. необхідно вважати правильним призначення платежу: «Повернення помилково перерахованих коштів» згідно платіжного доручення від 20.08.2013 року № 1 на суму 67 639,17 грн.

Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, оплата, здійснена 22.08.2013 року, була направлена на погашення існуючої заборгованості за зазначеним вище договором купівлі-продажу від 01.09.2011 року № 01-09-11/Н.

При цьому, колегія суддів враховує, що зазначені вище дії ТзОВ «Новагріс» і ФГ «НВО «Мрія» мали місце саме в результаті помилок, які були виправлені відразу після їх виправлення у спосіб, визначений законодавством, а відповідач не надав жодних доказів наміру позивача в такий спосіб уникнути сплати податків чи отримати іншу протиправну вимогу.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що твердження податкового органу про використання ТзОВ «Новагріс» коштів із спеціального рахунку не на виробничі цілі, є помилковими та не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Щодо тверджень податкового органу про ненадання позивачем доказів використання ним придбаних паливо-мастильних матеріалів у господарській діяльності колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з п. 198.5 ст. 198 цього Кодексу платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів. З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Як встановив суд, ТОВ «Новагріс» у жовтні 2012 року та у вересні-жовтні 2013 року на підставі укладеного між ними договору поставки від 01.04.2012 року № МЛНО-01/04 придбавало у TзOB «Мрія-Лізинг» паливно-мастильні матеріали на загальну суму 131515,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 26303,00 грн.

Факт придбання зазначених вище паливно-мастильних матеріалів підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме договором поставки, видатковими і податковими накладними, платіжними дорученнями.

А факт використання позивачем придбаних паливно-мастильних матеріалів у власній господарській діяльності підтверджується відомостями про облік талонів, відомостями на відпуск нафтопродуктів та звітами комісіонера, складеними ТзОВ «Мрія-Лізинг», які підтверджують обсяги та дати поставки даних матеріалів.

Вивчивши та оцінивши зазначені вище документи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такі повністю відповідають вимогам до первинних документів, передбачених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Щодо посилання відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних і дорожніх листів колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пп. пп. 11.1, 11.3, 11.5 цих Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

А згідно з п. 1 цих правил замовником може виступати не лише вантажовідправник, але і вантажоодержувач, що уклав з перевізником договір про перевезення вантажів.

Враховуючи наведені вище норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність товарно-транспортних накладних не може бути беззаперечним доказом відсутності факту реального здійснення господарських операцій з придбання позивачем паливно-мастильних матеріалів у TзOB «Мрія-Лізинг» та їх подальшого використання в господарській діяльності, оскільки дані операції підтверджуються належним чином оформленими первинними документами (податковими і видатковими накладними), перерахуванням коштів, а товарно-транспортні накладні можуть бути лише доказом поставки товару, а не використання паливно-мастильних матеріалів у господарській діяльності товариства.

Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема типова форма товарно-транспортної накладної, затверджені спільним наказом Міністерства транспорту і зв'язку України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 року № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», п. 2 якого встановлено, що застосування вказаних форм первинного обліку усіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно до п. п. 1-3 Указу Президента України від 03.10.1992 року № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю здійснює Міністерство юстиції України.

Вказані нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Відповідно до п. 15 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року № 731, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

Відповідно до змісту наведених норм зазначений вище наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 року № 488/346 підлягав обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України, однак всупереч вимогам вказаних вище нормативно-правових актів його державна реєстрація не здійснювалась, в зв'язку з чим даний наказ не набрав чинності.

Також колегія суддів враховує, що Інструкція про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом і обліку транспортної роботи, затверджена спільним наказом Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України від 07.08.1996 року № 228/253, була виключена з Державного реєстру нормативно-правових актів 31.05.2006 року згідно з висновком Міністерства юстиції України від 15.05.2006 року № 10/68.

Враховуючи наведені вище обставини та положення нормативно-правових актів, колегія суддів дійшла висновку, що на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановлено відсутність фактів порушень ТОВ «Новагріс» зазначених вище норм Податкового кодексу України та відповідно заниження ним податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 871538,00 грн., в зв'язку з чим, на думку колегії суддів, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року у справі № 819/1364/14-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новагріс» до Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький

Ухвала складена в повному обсязі 01.04.2016 року