Постанова № 56879930, 29.03.2016, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 березня 2016 рокум. Ужгород№ 807/2912/14

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шешеня О.М.

при секретарі Куля Т.Т.

за участю:

прокурора: Прокурор Рахівського району Закарпатської області, представник - Валько Д.В.;

позивача 1: Закарпатська обласна державна адміністрація, представник - Гутич С.Ю.;

позивача 2: Державне підприємство "Рахівське лісове дослідне господарство", представник - не з'явився;

відповідача: Рахівська районна державна адміністрація Закарпатської області, представник - не з'явився;

третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Державна інспекція сільського господарства в Закарпатській області, представник - не з'явився;

третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Видричанська сільська рада Рахівського району, представник - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за уточненою позовною заявою Прокурора Рахівського району Закарпатської області в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, Державного підприємства "Рахівське лісове дослідне господарство" до Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Державна інспекція сільського господарства в Закарпатській області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Видричанська сільська рада Рахівського району про скасування розпорядження та повернення земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Рахівського району Закарпатської області (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (далі - позивач 1), Державного підприємства "Рахівське лісове дослідне господарство" (далі - позивач 2) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області (далі - відповідач), третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Державна інспекція сільського господарства (далі - третя особа без самостійних вимог на стороні позивача), третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Видричанська сільська рада Рахівського району (далі - третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача) про скасування розпорядження від 10.05.2006 року №180 "Про вилучення земельної ділянки" та повернення земельної ділянки площею 0,2 га, яка розташована за адресою с. Видричка за межами населеного пункту Рахівського району Закарпатської області у власність держави.

В судовому засіданні 04.03.2016 року представник прокуратури надав заяву про уточнення позовних вимог, у відповідності до якої просив скасувати розпорядження від 10.05.2006 року №180 "Про вилучення земельної ділянки" та повернути земельну ділянку площею 0,2 га., яка розташована за адресою с. Видричка за межами населеного пункту Рахівського району Закарпатської області у власність держави, а саме: у постійне користування позивача 2.

Представник прокуратури в судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві та просив суд позов задовольнити, вказавши на наступне. 27.04.2006 року позивач 2 звернувся до Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства про надання дозволу на вилучення земельної ділянки в межах території Устєріцького лісництва квартал 7, виділ 91 для туристично-оздоровчого та рекреаційного використання. Разом з тим, розпорядженням відповідача від 10.05.2006 року № 180 "Про вилучення земельної ділянки" було вилучено земельну ділянку загальною площею 0,2 га, яка знаходилася в постійному користуванні позивача 2 в межах території Устєріцького лісництва квартал 7, виділ 91, а також, дану земельну ділянку переведено до земель запасу Видричанської сільської ради за межами населеного пункту. Однак, прокуратурою в ході проведеної перевірки в порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів з питань дотримання вимог земельного законодавства було встановлено, що розпорядження відповідача від 10.05.2006 року № 180 "Про вилучення земельної ділянки" прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України. Так, вилучена розпорядженням відповідача від 10.05.2006 року № 180 земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту та у відповідності до матеріалів лісовпорядкування 1998 року відноситься до першої групи лісів, а саме: смуги лісів, вздовж річок, навколо озер водоймищ та інше, загальною площею 0,2 га сіножать (землі лісогосподарського призначення, не вкриті лісовою рослинністю). Також, на підставі розпорядження відповідача від 18.11.2008 року № 524 ОСОБА_3 було виготовлено державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2 га для будівництва та обслуговування житлового будинку у кварталі 7, виділі 71 Устєріцького лісництва. Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 14.06.2013 року по справі №305/111/13-ц було задоволено апеляційну скаргу, визнано недійсним розпорядження відповідача від 18.11.2008 року № 524 про затвердження проекту землеустрою та державний акт на право власності на земельну ділянку, який видано ОСОБА_3 Таким чином, представник прокуратури в судовому засіданні наголошував, що землі в межах території Устєріцького лісництва квартал 7, виділ 91 знаходяться за межами населеного пункту Видричанської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, а тому є землями державної форми власності, а тому питання щодо їх вилучення належить до компетенції позивача 1. Також, представник прокуратури в судовому засіданні зазначав, що на момент внесення прокурором Закарпатської міжрайонної природоохоронної прокуратури протесту на розпорядження відповідача від 10.05.2006 року № 180 були відсутні висновки спеціалістів про порушення порядку вилучення земельної ділянки, тому прокуратурі не було відомо про весь обсяг порушень, отже саме після проведення перевірки та за результатами висновків спеціалістів останній звернувся до суду з даним позовом. Відтак, представник прокуратури просив задовольнити уточнені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача 1 в судовому засіданні підтримав уточнений позов в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та просив суд позов задовольнити.

Представник позивача 2 в судове засідання не з'явився, однак, 14.12.2015 року (а.с. 160, Т.2) та 18.12.2015 року (а.с. 163, Т. 2) надіслав до суду клопотання, згідно яких позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі та розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, разом з тим 20.11.2015 року надіслав до суду заяву згідно якої вказував, що вимоги позовної заяви залишає на розгляд суду і просить розглянути дану справу за його відсутності (а.с. 144, Т.2). Також, в матеріалах справи міститься заперечення відповідача надіслане до суду 02.11.2015 року, згідно якого відповідач зазначає, що в розпорядженні відповідача від 10.05.2006 року № 180 чітко вказано, що земельна ділянка загальною площею 0,2 га вилучається на підставі листів погоджень позивача 2 від 18.04.2006 року за №02/34-297 та Закарпатського обласного управління лісового господарства №02/08-601 і ст.ст. 17, 116, п. 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, яка переведена у землі запасу Видричанської сільської ради, за межами населеного пункту (а.с. 134-135, Т.2). Також, прокуратурі щомісяця надавалися всі прийняті відповідачем розпорядження щодо земельних питань, відтак, прокуратура знала про прийняте розпорядження від 10.05.2006 року № 180 ще з 14 вересня 2010 року (а.с. 135, Т.2). Відтак, представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав пропуску строку звернення до суду та розглянути справу за його відсутності (а.с. 135, Т.2).

Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача в судове засідання не з'явився, проте 21.03.2016 року надіслав до суду клопотання, у відповідності до якого позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розглянути дану справу за його відсутності.

Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача в судове засідання повторно не з'явився, заперечення на позов не надав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокуратури та представника позивача 1, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовна заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що прокуратурою в порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів з питань дотримання вимог земельного законодавства при прийнятті рішень відповідачем було проведено перевірку із залученням спеціалістів третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача.

Так, третьою особою без самостійних вимог на стороні позивача у присутності голови відповідача - ОСОБА_4, відповідно до постанови від 02.04.2014 року прокуратури (про проведення перевірки) від 03.04.2014 року №96-990 вих.14(999), вимоги прокуратури від 08.04.2014 року №96-1025, на виконання наказу Держсільгоспінспекції в Закарпатській області від 28.05.2014 року №145, було проведено позапланову перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства при прийнятті розпорядження відповідачем, результати якої відображено в Акті від 11.06.2014 року (а.с. 10-14, Т.1).

Зокрема, у відповідності до розпорядження відповідача від 10.05.2006 року № 180 "Про вилучення земельної ділянки" вбачається, що відповідно до ст.ст. 6, 16, 39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", ст.ст. 17, 116, п. 12, розділу Х Земельного кодексу України, у відповідності до листів Закарпатського обласного управління лісового господарства за №02/08-601 та позивача 2 від 18.04.2006 року №02/34-297 було вилучено земельну ділянку загальною площею 0,2 га, яка знаходиться в постійному користуванні позивача 2 в межах території Устєріцького лісництва квартал 7, виділ 91 та переведено земельну ділянку загальною площею 0,2 га у землі запасу третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача, за межами населеного пункту (а.с.15, Т.1).

Разом з тим, 29.04.2009 року Закарпатською міжрайонною природоохоронною прокуратурою було внесено протест за №02/725вих.09 на розпорядження відповідача від 10.05.2006 року № 180 "Про вилучення земельної ділянки", згідно якого дане розпорядження необхідно привести у відповідність до вимог ст. 5 Лісового кодексу України, ст.ст. 149, 150 Земельного кодексу України (а.с. 166, Т.1). Відтак, розпорядженням відповідача від 20.05.2009 року №177, на виконання протесту від 29.04.2009 року №02/725вих.09 було внесено зміни до розпорядження відповідача від 10.05.2006 року № 180, а саме: пункт 2 розпорядження після слова "Перевести" доповнено словами "вилучену земельну ділянку для сільськогосподарських потреб" (а.с. 187, Т.1).

Однак, в ході проведення третьою особою без самостійних вимог на стороні позивача перевірки, результати якої відображено в Акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 11.06.2014 року, було встановлено, що розпорядження відповідача від 10.05.2006 року № 180 "Про вилучення земельної ділянки", згідно якого вилучено земельну ділянку загальною площею 0,2 га, яка знаходиться в постійному користуванні позивача 2 в межах території Устєріцького лісництва квартал 7, виділ 91, прийнято з недотриманням вимог ст. 20, ч. 4, ст. 142, ч.5, ч. 6,ст. 149 Земельного кодексу України, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", ст.ст. 31, 32, 57 Лісового кодексу України (а.с. 14, Т.1).

Так, як вбачається з Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №159 від 06.03.1997 року (а.с. 16-19, Т.1) та не заперечувалося сторонами, земельна ділянка загальною площею 0,2 га в межах території Устєріцького лісництва квартал 7, виділ 91, знаходилася в постійному користуванні позивача 2.

Згідно до листа від 18.04.2006 року позивач 2 звернувся до Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства щодо надання дозволу на вилучення земельної ділянки в межах території Устєріцького лісництва квартал 7, виділ 91 для туристично-оздоровчого та рекреаційного використання (а.с. 11, Т.1).

Так, 27.04.2006 року Закарпатським обласним управлінням лісового та мисливського господарства було попередньо погоджено та не заперечувалося проти збору матеріалів на вилучення земельної ділянки, яка розташована в межах Устєріцького лісництва квартал 7, виділ 91 длятуристично-оздоровчого та рекреаційного використання (а.с. 11, Т.1). Також, Закарпатське обласне управлінням лісового та мисливського господарства вказує на необхідність відшкодування збитків заподіяних лісовому господарству та втрат лісогосподарського виробництва, в термін не пізніше одного місяця після прийняття відповідною радою рішення про вилучення земельної ділянки у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку і внесення за рахунок зацікавленої сторони зміни в планово-картографічні матеріали та до Державного акту на право постійного користування землею (а.с. 11, Т.1).

Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні, зміни (в землекористуванні) до Державного акта на право постійного користування землею (серія НОМЕР_1 зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №159 від 06.03.1997 року) щодо вилученої території - не вносились. Також, земельна ділянка в межах території Устєріцького лісництва квартал 7, виділ 91, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 1998 року категорії захисності - відносилась до першої групи лісів, а саме: смуги лісів, вздовж річок, навколо озер, водоймищ та інше, загальною площею 0,2 га сіножать (землі лісогосподарського призначення, не вкриті лісовою рослинністю).

У відповідності до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно до ч. 1 ст. 5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно до п. 2 ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Відповідно ч. 2 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

У відповідності до п. 5 ст. 31 Лісового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення та припиняють права користування ними.

Разом з тим, ст. 32 Лісового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено повноваження районних державних адміністрацій у сфері лісових відносин.

Так, згідно до п. 3 ст. 32 Лісового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин)районні державні адміністрації у сфері лісових відносин на їх території передають у власність, надають у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення та припиняють права користування ними.

Отже, з аналізу ст. 31, ст. 32 Лісового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) вбачається, що повноваження щодо розпорядження земельними лісовими ділянками площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності за межами сіл, селищ, міст районного значення належали до компетенції позивача 1.

Як було встановлено в судовому засіданні, підтверджується матеріалами справи та не заперечувалося сторонами, земельна ділянка загальною площею 0,2 га в межах території Устєріцького лісництва квартал 7, виділ 91 - знаходиться за межами населеного пункту Видричанської сільської ради Рахівського району Закарпатської області.

Відтак, з вище викладеного вбачається, що у відповідача, відповідно до законодавства України чинного на момент виникнення спірних відносин, зокрема згідно до п. 3 ст. 32 Лісового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) - були наявні повноваження щодо розпорядження землями виключно у межах сіл, селищ, міст районного значення. Таким чином, у відповідача на момент виникнення спірних правовідносин були відсутні повноваження щодо вилучення земельної ділянки загальною площею 0,2 га в межах території Устєріцького лісництва квартал 7, виділ 91, яка знаходиться за межами населеного пункту Видричанської сільської ради Рахівського району Закарпатської області.

Також, ст. 57 Лісового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено порядок зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства.

У відповідності до ч. 1 ст. 57 Лісового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Згідно до ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

У відповідності до ст. 21 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Згідно до п. "а" п. "б" ст. 141 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 142 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

У відповідності до ч. 4 ст. 142 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Також, згідно до ч. 5 ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті.

Відповідно до ч. 6 ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті.

Однак, у відповідності до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відтак, оскільки земельна ділянка загальною площею 0,2 га в межах території Устєріцького лісництва квартал 7, виділ 91 знаходиться за межами населеного пункту Видричанської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, відтак є земельною ділянкою державної форми власності, а тому у відповідності до чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства України, питання щодо її вилучення належить до компетенції позивача 1, а не до повноважень відповідача.

Згідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також, суд констатує, що у відповідності до розпорядження відповідача від 18.11.2008 року № 524 про затвердження проекту землеустрою, ОСОБА_3 було отримано Державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 15.12.2008 року загальною площею 0,2 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд (а.с. 135, Т.1).

Однак, рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 14.06.2013 року по справі №305/111/13-ц було скасовано рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 27.03.2013 року та ухвалено нове рішення, у відповідності до якого визнано недійсними розпорядження відповідача від 18.11.2008 року № 524 про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,20 га на території Видричанської сільської ради за межами населеного пункту в урочищі "Квасний" та Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 15.12.2008 року, який виданий ОСОБА_3 на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_3, площею 0,20 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації Державних актів на право власності на землю за №2123682200-0107070800003 (а.с. 19-23, Т.1). Дане рішення колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 14.06.2013 року по справі №305/111/13-ц набуло законної сили.

Також, судом не вбачається порушення з боку прокуратури вимог КАС України щодо строку звернення до суду, виходячи з наступного. Так, 29.04.2009 року прокурором міжрайонної природоохоронної прокуратури було внесено протест на розпорядження відповідача від 10.05.2006 року №180, однак даний протест стосувався питання приведення у відповідність вище вказаного розпорядження в частині визнання для яких потреб вилучається дана земельна ділянка та необхідності визначення і відшкодування збитків постійному лісокористувачеві - позивачу 2. Проте, тільки після проведення перевірки третьою особою без самостійних вимог на стороні позивача та отримання Акту перевірки від 11.06.2014 року, з врахуванням висновків спеціалістів, прокуратурі стало відомо про обставини вилучення спірної земельної ділянки та прийняття розпорядження відповідача від 10.05.2006 року №180, що стало предметом розгляду даної адміністративної справи. Відтак, за результатами проведеної перевірки, відображеними в Акт від 11.06.2014 року, прокуратура 08.09.2014 року звернулася до Закарпатського окружного адміністративного з позовною заявою в межах строку звернення до суду визначеного ст. 99 КАС України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийняття ним розпорядження від 10.05.2006 року №180 "Про вилучення земельної ділянки".

На підставі вище вказаного суд приходить до висновку, що уточнений позов підлягає задоволенню, уточнені позовні вимоги підтверджено належними та допустимими доказами.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 19, 94, 104-106, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Прокурора Рахівського району Закарпатської області в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, Державного підприємства "Рахівське лісове дослідне господарство" до Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Державна інспекція сільського господарства в Закарпатській області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Видричанська сільська рада Рахівського району - задовольнити.

2.Скасувати розпорядження голови Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 10.05.2006 року №180 "Про вилучення земельної ділянки".

3.Повернути земельну ділянку площею 0,2 га., яка розташована за адресою с. Видричка за межами населеного пункту Рахівського району Закарпатської області у власність держави, а саме: у постійне користування Державного підприємства "Рахівське лісове дослідне господарство" (Закарпатська область, м. Рахів, вул. Б.Хмельницького, 3, код ЄДРПОУ 22114610).

4.Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяО.М. Шешеня

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 29 березня 2016 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 1 квітня 2016 року.