Постанова № 56879874, 28.03.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2016 року №813/211/16

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сасевича О.М.,

за участю секретаря судового засідання Чижук М.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (відповідач 1) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (відповідач 2), в якому, із врахуванням заяви від 28.03.2016 року про уточнення позовних вимог, просить:

-«визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича стосовно не включення ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до загального переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 20.02.2015 року №006-13525-200215 в сумі 5 000 доларів США»;

-«зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 20.02.2015 року №006-13525-200215 в сумі 5 000 доларів США»;

-«зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_2 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 20.02.2015 року №006-13525-200215 в сумі 5 000 доларів США, за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на підставі додаткової інформації, наданої уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадировим Владиславом Володимировичем».

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачами було протиправно не включено його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалою судді від 11.02.2016 року у даній адміністративній справі було відкрито провадження.

Ухвалою суду від 28.03.2016 року було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача - Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича - про зупинення провадження у справі №813/211/16.

На заперечення позовних вимог представником відповідача 1 - Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича - у судовому засіданні 14.03.2016 року було подано заперечення на позов. У своїх запереченнях представник відповідача 1 зазначив, що комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк» було здійснено перевірку договорів (правочинів) на предмет виявлення договорів (правочинів), що є нікчемними з підстав, передбачених частиною 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», за результатами якої виявлено наявність ознак нікчемності у ряді договорів банківського вкладу (депозиту), що були укладені між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та фізичними особами-клієнтами Банку після 16.01.2015 року включно. Представник вказав, що фізичні особи - платники ініціювали перерахування з власних поточних та вкладних рахунків на вклади (депозити) певної кількості інших фізичних осіб грошових коштів у розмірі, що є необхідним для подальшого відшкодування коштів Фондом ініціатору переказу та/або отримувачу переказу. При цьому, клієнти - ініціатори перерахування коштів, з огляду на наявність на власних рахунках залишків коштів, були кредиторами Банку за відповідними договорами банківських вкладів та/або договорами банківських рахунків. При цьому, зазначені операції із перерахування грошових коштів з поточних рахунків фізичних осіб на вкладні (депозитні) рахунки фізичних осіб, відкриті в Банку, які були здійснені в період дії Постанови Національного банку України №692/БТ від 30.10.2014 року «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних». Відповідно до зазначеної Постанови було прийнято рішення про віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних на строк 180 днів та запроваджено обмеження в його діяльності, зокрема, Банку було заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до набрання чинності Постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків. Комісія дійшла до висновку, що умови Договорів банківських вкладів, укладених між Банком та фізичними - особами після 16.01.2015 року включно є нікчемними з підстав, визначених пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» було вчинено належні відповідні дії, на виконання своїх повноважень, які передбачені та відповідають вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Окрім того, на заперечення позовних вимог представником відповідача 2 було також надіслано до суду письмові заперечення проти позову, суть яких полягає у наступному. Так, представник відповідача 2 у запереченнях вказав, що виконавча дирекція ФГВФО затверджує Загальний реєстр вкладників на підставі переліку вкладників, складеного та наданого уповноваженою особою Фонду. Враховуючи те, що у переданому Уповноваженою особою переліку вкладників інформація про позивача відсутня, така інформація не була врахована при складанні та затвердженні загального реєстру. Крім того, представник зазначив, що законодавством не передбачено здійснення перевірки ФГВФО інших документів, крім переліку вкладників. Тому, як уже зазначалося, оскільки позивача не було включено до переліку вкладників, які затверджує Уповноважена особа Фонду, у ФГВФО не було жодних правових підстав для включення позивача до Загального реєстру. Тож, з огляду на вищевикладене, представник відповідача 2 просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.У судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримала, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, а також просила позов задовольнити повністю.

Відповідачі у судове засідання явку уповноважених представників не забезпечили.

Судом в порядку ст.128 КАС України було ухвалено здійснювати розгляд справи у відсутності представників відповідачів.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача 1 (що були надані у судовому засіданні, яке відбулося 14.03.2016 року), розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» 20 лютого 2015 року було укладено договір №006-13525-200215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США.

Відповідно до п.1.2 такого договору, сума вкладу становить 5 000,00 доларів США. Пунктом 1.3 договору встановлено, що вклад залучається на строк з моменту його зарахування на рахунок та по 19.08.2015 року включно. Згідно з п.1.4 договору, процентна ставка на суму вкладу становить 5,5 відсотка в рік. Пунктом 1.6 договору передбачено, що банк на виконання цього договору відкриває вкладнику рахунок НОМЕР_2

Окрім того, в той же день між АТ «Дельта Банк» та позивачем було укладено додаткову угоду №1 до договору №006-13525-200215 від 20.02.2015 року банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США, якою викладено в іншій редакції п. 1.8 договору.

Відтак, відповідно до редакції договору банківського вкладу зі змінами, пунктом 1.8 такого договору передбачено, що зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу банку в день укладення цього договору. Виключно для цілей цього договору сторони домовилися, що умови п.5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк» до відносин, що виникають на підставі цього договору, не застосовуються. У разі, якщо в день укладення цього договору не буде здійснено зарахування або перерахування коштів, що становлять суму вкладу на рахунок, цей договорів вважається таким, що не був укладений.

Згідно платіжного доручення в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності, від 20.02.2015 року №46200404 на депозитний рахунок ОСОБА_2 НОМЕР_2 надійшли кошти в сумі 5 000,00 доларів США, шляхом переказу з рахунку ОСОБА_5 НОМЕР_3.

Водночас, суд відзначає, що ч.1 ст.1062 Цивільного кодексу України визначено, що на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому, вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. У даному випадку, як зазначено вище, договором банківського вкладу від 20.02.2015 року №006-13525-200215 не передбачено іншого, а навпаки, обумовлено можливість зарахування коштів з поточних рахунків інших фізичних осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на депозитний рахунок ОСОБА_2 в АТ «Дельта Банк» було внесено депозит у розмірі 5 000,00 доларів США, відповідно до умов, погоджених сторонами за договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 20.02.2015 року №006-13525-200215, такий договір набрав чинності з моменту підписання та надходження коштів на вкладний рахунок, а ОСОБА_2 із 20.02.2015 року став вкладником банку.

Як випливає з матеріалів справи, на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 року №150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд) 02.03.2015 року прийнято рішення №51 про запровадження в Банку тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ «Дельта Банк» (надалі - Уповноважена особа Фонду).

Згідно з цим рішенням Фонду, з 03.03.2015 року в АТ «Дельта Банк» запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ «Дельта Банк»; уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ «Дельта Банк» призначено Кадирова Владислава Володимировича.

Тимчасову адміністрацію в АТ «Дельта Банк» запроваджено строком на 3 місяці з 03.03.2015 року по 02.06.2015 року.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду №71 від 08.04.2015 року тимчасову адміністрацію в АТ «Дельта Банк» запроваджено строком на 6 місяців з 03.03.2015 року по 02.09.2015 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 02.08.2015 року №147 продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» та повноваження Уповноваженої особи Фонду до 02 жовтня 2015 року включно.

Постановою Правління Національного банку України від 02.10.2015 №664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відкликано банківську ліцензію та прийнято рішення про ліквідацію АТ «Дельта Банк».

02.10.2015 року виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від №181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Як установлено судом, у ході дії тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» було здійснено перевірку правочинів на предмет виявлення нікчемних за ст. 38 Закону України «По систему гарантування вкладів фізичних осіб», що зокрема провадилося Комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк», призначеною наказом Уповноваженої особи Фонду №408 від 29.05.2015 року.

Згідно протоколу засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк», призначеної наказом Уповноваженої особи Фонду №408 від 29.05.2015 року, від 15.09.2015 року Комісія дійшла висновку, що умови договорів банківських вкладів (перелік яких наведено в додатку №1 до цього протоколу), укладені між банком та фізичними особами після 16.01.2015 року включно, за якими здійснювалися перерахування коштів на вкладні рахунки з рахунків фізичних осіб, що є одночасно кредиторами банку, надають кредиторам - фізичним особам переваги перед іншими кредиторами, а отже такі договори банківського вкладу є нікчемними з підстав, визначених п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Як вбачається з витягу з реєстру договорів (додаток №1 до вищезазначеного протоколу), серед договорів, які Комісія вважає нікчемними, є й договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 20.02.2015 року №006-13525-200215, який був укладений позивачем.

Судом також встановлено, що 16.09.2015 року Уповноваженою особою Фонду було прийнято наказ №813 «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями», яким вирішено застосувати наслідки нікчемності договорів, зазначених у додатках до наказу. Відповідно до змісту додатків до наказу №813, серед таких договорів є договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 20.02.2015 року №006-13525-200215, який був укладений позивачем.

Як вбачається із матеріалів справи, стосовно виплати коштів банківських вкладів (депозитів) позивача було повідомлено листом тимчасової адміністрації АТ «Дельта Банк» від 22.07.2015 року №05-3045698 про тимчасове обмеження операцій щодо виплат за рахунками, відкритими на ім'я ОСОБА_2 на час тимчасової адміністрації.

Згодом, тимчасова адміністрація АТ «Дельта Банк» листом №006-13525-200215 від 23.09.2015 року повідомила позивача про нікчемність договору №006-13525-200215 банківського вкладу (депозиту) від 20.02.2015 року, укладеного між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2, згідно з п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Так, суд, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

За визначенням статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Частиною першою статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 1 та частини третьої статті 12 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду; виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: 1)визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; 2)визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; 3)визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; 4)приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 5)затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; 6)приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; 7)встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Частина друга статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлює, що вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд не відшкодовує кошти: 1)передані банку в довірче управління; 2)за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3)за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4)розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5)розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6)розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7)розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8)за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9)за вкладами у філіях іноземних банків; 10)за вкладами у банківських металах.

Таким чином, після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» гарантує повернення кожному вкладнику банку суми відшкодування коштів за вкладом, у тому за договором про банківського рахунку, у межах 200 000,00 грн.; відмовлено у відшкодуванні коштів за вкладом може бути лише за наявності підстав, передбачених частиною четвертою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

За правилами частин першої-третьої статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з частиною п'ятою статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Частина шоста статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 (надалі по тексту - Положення), Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (надалі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.

Інформація про вкладника в Переліку має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).

Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.

Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.

Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1)складення Уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2)передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3)складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4)затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

При цьому, Уповноважена особа може надавати Фонду протягом процедури ліквідації додаткову інформацію про вкладників, зокрема, щодо збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.

Як вбачається із письмового заперечення представника відповідача 1, ОСОБА_2 не включено до переліку вкладників, у зв'язку із визнанням нікчемним договору банківського вкладу, на підставі норм пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки кошти на вкладний рахунок позивача надійшли внаслідок так званого «дроблення» вкладу іншого клієнта банку, шляхом безготівкового перерахування, що є порушенням вимог договору банківського вкладу та пункту 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк» в частині заборони проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб за рахунок Фонду.

Згідно з частиною другою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частина третя статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1)банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2)банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3)банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4)банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5)банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6)банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7)банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8)банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

На переконання суду, відповідачем не доведено, що умови укладеного позивачем договору банківського вкладу №006-13525-200215 підпадають під визначення п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Так, умови цього договору передбачають внесення вкладу (у т.ч. і з рахунків інших фізичних осіб) на депозитний рахунок позивача, виплату позивачеві нарахованих відсотків і повернення внесеної суми вкладу, що не може вважатися наданням переваг позивачеві поряд із іншими вкладниками чи кредиторами банку, позаяк є відповідною послугою щодо банківського вкладу, яка надається клієнтам банку.

Також і переказ коштів із рахунків інших фізичних осіб для поповнення вкладу за договором №006-13525-200215 сам по собі не може свідчити про надання переваг чи то позивачеві, чи то іншим особам по відношенню до інших кредиторів банку. Зокрема, стверджуючи про надання переваг ОСОБА_5, яка переказала кошти на депозитний рахунок ОСОБА_2, відповідачі вказують на нібито надання їй можливості таким чином отримати відшкодування за рахунок коштів Фонду в сумі більше 200 000 грн., проте, ця операція не має такого наслідку, оскільки сума відшкодування ОСОБА_5 внаслідок неї не змінюється, а зобов'язання з відшкодування в межах гарантованої суми виникає перед іншою особою - перед позивачем.

А також і в позивача, внаслідок укладення договору банківського вкладу, не виникає яких-будь переваг у порівнянні з іншими кредиторами банку, при здійсненні виплат гарантованої суми за рахунок коштів Фонду, позаяк порядок і суми відшкодування для позивача є тими ж, що й для інших кредиторів (не більше 200 000 грн.).

Таким чином, суд приходить до переконання, що договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 20.02.2015 року №006-13525-200215, не містить умов, які передбачають платіж чи передачу іншого майна, з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, а тому не може вважатися нікчемним із цих підстав.

Суд критично оцінює доводи Уповноваженої особи Фонду про нікчемність договору банківського вкладу, у зв'язку із тим, що кошти на ім'я позивача надійшли внаслідок «дроблення» іншого вкладу, адже зазначене не свідчить про нікчемність укладеного правочину, а сам факт знаходження на рахунку позивача грошових коштів у розмірі 5 000,00 доларів США відповідачем не заперечується.

Окрім того, суд відзначає, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не встановлює обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме, що вкладом повинні бути лише кошти, внесені безпосередньо вкладником та в ст.2 Закону передбачено, що кошти, які надійшли для вкладника, вважаються вкладом.

Більш того, посилання представника відповідача 1 на п.5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», затверджених Рішенням Ради Директорів ПАТ «Дельта Банк» (протокол №14 від 20 березня 2013 року) зі змінами та доповненнями, затвердженими Рішенням Ради Директорів ПАТ «Дельта Банк» (протокол №1 від 14 січня 2015 року) не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до п.5.11 Правил, зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для Вкладника від третьої особи не допускається (крім зарахування грошових сум від Законного представника за вкладами на ім'я особи, законним представником якої він є, та крім інших випадків, передбачених нормами діючого законодавства України та/або Продуктами Банку).

Згідно п.1.105 Правил, Продукт Банку - окрема банківська послуга або комплекс послуг, що надається Клієнтам Банком та яка має певний ряд характеристик (тарифів та умов).

Як же було зазначено вище, додатковою угодою №1 до Договору №006-13525-200215 передбачено, що сторони домовились змінити п.1.8 цього договору, в зв'язку з чим, Продуктом Банку - умовами депозитного договору - передбачена можливість зарахування коштів від третьої особи, що також відповідає й нормі ч.1 ст.1062 Цивільного кодексу України. А тому, з урахуванням наведених умов укладеної між сторонами додаткової угоди до спірного договору банківського вкладу (депозиту), суд дійшов висновку, що зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для позивача від третьої особи відповідає як Продукту Банку, так і вимогам чинного законодавства України.

Усе вказане вище в сукупності спростовує висновок Уповноваженої особи Фонду про правомірність визнання договору банківського вкладу №006-13525-200215 нікчемним на підставі п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», адже відповідачем не було наведено та не було надано чи здобуто в судовому засіданні доказів на обґрунтування такого висновку, а також відповідачем не було наведено та не було надано чи здобуто в судовому засіданні доказів на обґрунтування наявності інших підстав, вичерпний перелік яких виписано в ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і які тягнуть за собою безумовне визнання правочину нікчемним.

Суд додатково відзначає, що ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачами не наведено, а судом не встановлено підстав для визнання нікчемним договору №006-13525-200215 від 20.02.2015 року банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США, а також не здобуто й доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Суд зауважує, що відповідного судового рішення про визнання недійсним договору банківського вкладу, матеріали справи не містять, а про існування таких судових рішень ні суду, ні сторонам не відомо.

Отже, відповідачем 1 не доведено наявність правових підстав для не включення ОСОБА_2 до загального переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 20.02.2015 року №006-13525-200215, а тому, з метою належного захисту порушених прав позивача, суд, вважаючи, що така бездіяльність Уповноваженої особи суперечить приписам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вбачає за необхідне визнати її протиправною.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що позовна вимога про зобов'язання Уповноваженої особи надати до Фонду додаткову інформацію про щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, враховуючи причинно-наслідковий зв'язок протиправної бездіяльності відповідача 1, яка призвела до не включення позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, через визнання договору банківського вкладу нікчемним та з метою повного відновлення порушеного права позивача, як вкладника, суд дійшов висновку, що слід зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_2 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 20.02.2015 року №006-13525-200215 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Аналогічної правової позиції щодо необхідності включення особи до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, дотримується і Вищий адміністративний суд України, зокрема в ухвалах від 06 жовтня 2015 року №К/800/20942/15, від 21.11.2013 року №К/800/33412/13, К/800/33416/13, від 22.05.2014 року №К/800/16622/14, №К/800/15485/14.

Відтак, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Як передбачено частиною першою статті 98 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Відповідно статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Окрім того, в силу пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» однією з підстав повернення сплаченої суми судового збору за клопотанням особи, яка його сплатила, є зменшення розміру позовних вимог.

Частина друга цієї ж статті Закону наголошує, що у такому випадку судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Зважаючи на те, що ОСОБА_2 зменшені позовні вимоги в частині однієї вимоги немайнового характеру, за яку було сплачено ним судовий збір у розмірі 551,20 грн., про що свідчить оригінал квитанції від 05.02.2016 року №35 про сплату судового збору у загальному розмірі 2 204,80 грн. (як за чотири вимоги немайнового характеру), такі витрати належить повернути позивачеві.

Керуючись ст.ст.7-14, 18, 19, 69-72, 86, 94, 128, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича стосовно не включення ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до загального переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 20.02.2015 року №006-13525-200215.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 20.02.2015 року №006-13525-200215.

Зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_2 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 20.02.2015 року №006-13525-200215 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на підставі додаткової інформації, наданої Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадировим Владиславом Володимировичем.

Присудити на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) частину витрат по сплаті судового збору у сумі 1 102 (одна тисяча сто дві) грн. 40 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича та у сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Повернути ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) судовий збір в розмірі переплаченої суми 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп., сплачений згідно квитанції №35 від 05.02.2016 року.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлений 01 квітня 2016 року.