Постанова № 56879862, 28.03.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2016 року м.Житомир справа № 806/310/16

категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шуляк Л.А.,

секретар судового засідання Грабський А.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Коршак Л.А., Павлюк М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.01.2016 р. №000024621, №000026621,

встановив:

01.03.2016 позивач звернувся до окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Володарсько-Волинської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області від 20.01.2016:

- №000024621, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 12845,40грн., в тому числі за основним зобов'язанням - 10276,32 грн. та 2569,08 штрафні санкції (а.с.61);

- №000026621, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 25000 грн., в тому числі за основним зобов'язанням - 20000 грн. та 5000 грн. штрафні санкції (а.с.62).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вважає безпідставним висновок податкового органу про нереальність господарських операцій між ним та контрагентом ТОВ "Глобал Продакт" щодо надання рекламних послуг, оскільки зазначені операції були належним чином оформлені зі складанням усіх передбачених законодавством первинних документів, які підтверджують їх реальність, надані послуги повністю ним оплачені. Звертає увагу, що неможливість проведення зустрічної звірки контрагента не є імперативною ознакою протиправності їх діяльності та не може розцінюватись як беззаперечне свідчення фіктивності господарських операцій, здійснюваних такою особою, оскільки такі висновки можливо здійснити виключно на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, посилаючись на те, що згідно із податковою інформацією №40/7/26-55-22-07 від 21.05.2015, наданою ДПІ в Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві неможливо було провести зустрічну звірку ТОВ "Глобал Продакт" у зв'язку із відсутністю за місцезнаходженням, в тому числі за господарськими операціями з позивачем, а тому податковим органом зроблено висновок про фіктивність даних операцій та безпідставність віднесення вартості послуг до складу витрат. Також звертає увагу, що в рахунках-фактурах та податкових накладних, наданих позивачем під час перевірки зазначено договір №25/11 від 03.11.2014, тоді як для перевірки надано договір №25/14 від 03.11.2014.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Встановлено, що у період з 07.12.2015 по 18.12.2015 на підставі наказу Володарсько-Волинської ОДПІ №117 від 23.11.2015 та плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на ІV квартал 2015 року посадовими особами Володарсько-Волинської ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт №427/1701/НОМЕР_1 від 25.12.2015 (а.с.13-60).

Перевіркою зафіксовано порушення позивачем пп. 44.1 ст. 44, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст139, п.177.4, п.177.10 ст.177 ПК України, а саме в річних податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2014 рік завищено суму валових витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням валового доходу, на загальну суму 100000 грн. в результаті включення до складу витрат вартість товару, оплату по якому не підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними документами (а.с.27), що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб в сумі 10276,32 грн. і безпідставного віднесення до податкового кредиту 20000 грн. податку на додану вартість. При цьому, враховуючи податкову інформацію №40/7/26-55-22-07 від 21.05.2015, надану ДПІ в Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "Глобал Продакт" у зв'язку із відсутністю за місцезнаходженням, зроблено висновок про відсутність реальності вчинення господарських операцій між позивачем та цим контрагентом, а отже і про відсутність підстав у позивача включати до валових витрат вартості по придбанню і виготовленню реклами в сумі 100000 грн. (а.с.29). Крім того, перевіряючими встановлено, що в рахунках-фактурах та податкових накладних, наданих позивачем під час перевірки зазначено договір №25/11 від 03.11.2014, тоді як для перевірки надано договір №25/14 від 03.11.2014 (а.с.27).

За результатами розгляду акту перевірки, 20.01.2016 контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- №000024621, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 12845,40грн., в тому числі за основним зобов'язанням - 10276,32 грн. та 2569,08 штрафні санкції (а.с.61);

- №000026621, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 25000 грн., в тому числі за основним зобов'язанням - 20000 грн. та 5000 грн. штрафні санкції (а.с.62).

Перевіряючи спірні податкові повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено наступне.

03.11.2014 між ФОП ОСОБА_1 (замовник) та ТОВ "Глобал Продакт" (виконавець) укладено договір №25/14 про виконання останнім робіт по організації та проведенню рекламних кампаній (а.с.94-99). Вартість та перелік робіт у рамках даного договору регулюватимуться рахунком, який є невід'ємною частиною даного договору. Договір набуває чинності з дати його укладення і діє до 01 лютого 2015 (п.12.1 договору). Виконавець зобов'язаний протягом трьох робочих днів після надання послуг за цим договором передати замовнику 2 екземпляри підписаних виконавцем актів приймання-передачі наданих послуг та податкову накладну (п.3.1.4 договору).

На виконання умов вказаного договору виконавець виготовив та розмістив рекламну продукцію, зокрема виготовив макет листівки, білборда, здійснив їх друк та розміщення, провів промоакцію по розповсюдженню листівок, що підтверджується актами здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) за листопад 2014 року №ГП-0000233 від 16.12.2014 на суму 50000 грн. з ПДВ, №ГП-0000237 від 22.12.2014 на суму 50000 грн. з ПДВ, №ГП-0000234 від 17.12.2014 на суму 20000 грн. з ПДВ (а.с.106,108-109), макетами розроблених листівок та білбордів (а.с.113-115), фотознімками розміщених білбордів (а.с.115-118).

Для оплати вартості наданих рекламних послуг виконавець виставив замовнику рахунки-фактури №1 від 03.11.2014 на суму 50000грн. (а.с.107), №2 від 01.12.2014 на суму 20000 грн.(а.с.105), №3 від 08.12.2014 (а.с.104) на суму 50000грн., всього на загальну суму 120000грн. з ПДВ та 10000,01грн. без ПДВ, які позивач оплатив, що підтверджується випискою з його банківського рахунку (а.с.162). Крім того, ТОВ "Глобал Продакт" виписало позивачу податкові накладні №89 від 16.12.2014, №109 від 17.12.2014, №154 від 22.12.2014 (а.с.100-103).

Як вбачається із акту перевірки, зазначені документи надавались позивачем і під час перевірки, проте у перевіряючих були зауваження щодо них, зокрема в рахунках-фактурах та податкових накладних, наданих позивачем під час перевірки зазначено договір №25/11 від 03.11.2014, тоді як для перевірки надано договір №25/14 від 03.11.2014.

В ході судового розгляду судом встановлено, що дана невідповідність є опискою, іншого договору датованого 03.11.2014 між сторонами не укладалось.

Згідно із поясненнями позивача його діяльність пов'язана із продажем пального та у зв'язку із зменшенням попиту на цю продукцію, падінням продажів, він змушений був вжити заходи для усунення цих проблем, в тому числі шляхом розміщення реклами своєї продукції, у зв'язку з чим і уклав договір №25/14 від 03.11.2014 з ТОВ "Глобал Продакт".

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців одним із видів діяльності ТОВ "Глобал Продакт" є код КВЕД 73.11 Рекламні агентства, станом на 05.01.2016 відомості підтверджені (а.с.119-122).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України (в редакції, що діяла на час виникнення даних правовідносин), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно із п."г" пп.138.10.3 п.138.10 ст.138 зазначеного Кодексу до складу інших витрат включаються витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Згідно із п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Разом з цим, пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з ч.1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №168/704).

Пунктом 2.4 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.16 Положення №168/704, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Аналізуючи вище наведені норми законодавства та надаючи оцінку первинним документам, які підтверджують придбання рекламних послуг ФОП ОСОБА_1 у ТОВ "Глобал Продакт", суд дійшов висновку, що акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити.

Вказані акти здачі-прийняття робіт та податкові накладні містять найменування продавця та покупця, обсяг наданих послуг, підписи уповноважених представників сторін та відбитки печаток платників та дають змогу визначити, які саме послуги надавались, за якою ціною, між якими контрагентами.

Докази того, що дані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано.

Слід зазначити, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту. Власне незаповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, а також відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

Судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб'єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності придбання послуг тощо). У той же час умовою відображення господарської операції у податковому обліку є її здійснення за наявності розумної економічної причини (ділової мети), що передбачає намір платника одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

У ході судового розгляду справи встановлено, що надані рекламні послуги для позивача мали економічне обґрунтування, сприяли досягненню його ділової мети та економічного ефекту від його діяльності.

Таким чином, встановлені обставини в їх сукупності свідчать про реальність здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "Глобал Продакт", а тому віднесення позивачем до складу витрат сум, сплачених цьому контрагенту за рекламні послуги в розмірі 100000 грн. відповідає вимогам ПК України, відповідно висновок про заниження податку на доходи з фізичних осіб є безпідставним.

Суд відзначає, що висновки відповідача в акті перевірки ґрунтуються на податковій інформації, в якій вказано на неможливість проведення звірки з ТОВ "Глобал Продакт" у зв'язку із відсутністю за місцезнаходженням без урахування первинної документації платника податків, яка у своїй сукупності свідчить про обґрунтованість формування витрат.

При цьому, чинним податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акта перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки (довідку) іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Суд також акцентує увагу, що згідно із статтею 61 Конституції України відповідальність осіб має індивідуальний характер, при цьому будь-які протиправні дії одних платників податків не можуть покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі "Інтерсплав проти України"). Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.

Доказів того, що ТОВ "Глобал Продакт" під час вчинення господарських операцій завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяло всупереч інтересам держави і суспільства, суду контролюючим органом не надано, як і не надано суду відповідного вироку суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що доводи відповідача, викладені у акті перевірки, не можуть спростовувати факт реального виконання господарських операцій за договором, укладеними між позивачем та ТОВ "Глобал Продакт", позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочину, а надання контролюючому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування витрат.

Щодо висновку перевіряючих про завищення позивачем податкового кредиту на 20000 грн. слід зазначити наступне.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Згідно із п. 198.1, 198.2 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ платником податків обумовлено фактичним здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів та в обов'язковому порядку податкових накладних.

Податковий кредит по отриманих позивачем від ТОВ "Глобал Продакт" рекламних послуг повністю підтверджено відповідними податковими накладними.

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані цим контрагентом для позивача містять всі необхідні обов'язкові реквізити.

Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Порушення контрагентом податкової дисципліни, зафіксовані в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, не є підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Судом встановлено достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум, а отже і правомірність віднесення позивачем сум податку, сплаченого ТОВ "Глобал Продакт" у зв'язку з придбанням рекламних послуг до складу податкового кредиту у перевіреному періоді.

Суд звертає увагу, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Таким чином, результати перевірок контрагентів позивача, наявність та/або відсутність контрагента за зареєстрованим місцезнаходженням, відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, наявність або відсутність порушених кримінальних справ, пояснення осіб не можуть впливати на право позивача щодо формування складу витрат операційної діяльності та податкового кредиту, оскільки наявними у справі доказами підтверджуються обставини щодо фактичного виконання спірних господарських операцій.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд відзначає, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження правомірності прийнятих рішень.

За таких обставин суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Володарсько-Волинської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області від 20.01.2016 №000024621, №000026621 не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а також суперечать встановленим у справі обставинам, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 158-163,167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області №000024621 від 20.01.2016 та №000026621 від 20.01.2016.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Л.А.Шуляк

Повний текст постанови виготовлено: 31 березня 2016 р.