Постанова № 56879734, 28.03.2016, Луганський окружний адміністративний суд

8.3.11

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/184/16

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чиркіна С.М.,

за участю

секретаря судового засідання Михальченко Д.С.,

та

представників сторін:

від позивача - Водолазського Д.В.,

Світличної Н.Б.,

від відповідача - Вербецького А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Ш» від 25.02.2016 № 0000061701,-

ВСТАНОВИВ:

04 березня 2016 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» (далі - Позивач) до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Ш» від 25.02.2016 № 0000061701.

В обґрунтування позову зазначив, що за результатами камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2014 рік Позивача Відповідачем було складено акт від 04.02.2016 № 159/12-4-17-01/33270581 (далі - Акт), на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 25.02.2016 № 0000061701 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 639,55 грн за затримку на 1 календарний день сплати суми грошового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 6395,50 грн.

Позивач вважає висновки, викладені у вищевказаних Акті перевірки, та податковому повідомленні-рішенні форми «Ш» від 25.02.2016 року № 0000061701 необґрунтованими та незаконними.

У зв'язку із змінами внесеними до Податкового кодексу України, відповідно до пункту 25 Закону України від 27.03.2014 № 1166-VІІ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов економічного зростання в Україні», було змінено базу оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з оподаткування «житлової площі» на «загальну площу» об'єкта житлової нерухомості.

Враховуючи вищезазначені зміни, Позивачем 23.06.2014 було подано уточнюючу декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з уточненням площі об'єкта житлової нерухомості починаючи з 2 кварталу 2014 року.

При наданні уточнюючої декларації від 23.06.2014 в електронний спосіб виникла технічна помилка, не був заповнений рядок номер сім декларації, у зв'язку з чим, автоматично, в рядку номер вісім декларації відобразилася сума до збільшення податкового зобов'язання на 6395,46 грн, без урахування раніше задекларованих сум податку за 2-4 квартали 2014 року.

В зв'язку з виявленням помилки, 31.07.2014 Позивачем була надана наступна уточнююча декларація відповідно до бази оподаткування та об'єктів оподаткування, з урахуванням раніше поданих декларацій.

На думку Позивача, подача уточнюючої декларації, що зменшує податкові зобов'язання, не є джерелом погашення податкового боргу платником податків у розумінні норм Податкового кодексу України, оскільки платник податків не погашає (не сплачує) податковий борг, а корегує податкові зобов'язання (грошові зобов'язання) в сторону зменшення, тобто, фактично, усуває помилку при визначення суми податкового зобов'язання.

Тобто у разі подання уточнюючої декларації відсутня протиправна поведінка платника податку, отже відсутні правові підстави для застосування до платника податку міри відповідальності.

При наданні уточнюючої декларації від 23.06.2014 Позивач не мав наміру нараховувати податкові зобов'язання до збільшення, оскільки не мав до цього жодних документальних підстав.

У даному випадку, Позивач не зменшує, поданням уточнюючої декларації суму податкового боргу, оскільки такий борг взагалі не виник, так як сума податкового зобов'язання у сторону збільшення Позивачем помилково була визначена невірно.

Таким чином, на думку Позивача, оскільки відповідальність у вигляді штрафу застосовується до платника податку за порушення ним строку сплати сум податкових зобов'язань, що підлягають сплаті до бюджету, то у випадку зменшення платником суми податкового зобов'язання (грошового зобов'язання), задекларованої раніше, шляхом надання уточнюючого розрахунку, така сума не підлягає сплаті в бюджет, оскільки обов'язок зі сплати податку не може виникати у платника в силу допущеної ним помилки при обчисленні податкового зобов'язання, відповідно до платника податку не може бути застосовано відповідальність.

На думку Позивача позиція Відповідача щодо застосування відповідальності у вигляді штрафу та прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з поданням уточнюючої декларації є хибною та такою, що не відповідає нормам діючого законодавства.

В судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги, надавав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

Відповідач адміністративний позов не визнав про що подав заперечення (а.с. 55-59).

В обґрунтування заперечень зазначив, що оскільки податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки самостійне визначене в уточнюючій податковій декларації від 23.06.2014 № 9035867485, не сплачено протягом строків, визначених Податковим кодексом України, а погашення податкового боргу відбулося внаслідок подання уточнюючої декларації від 31.07.2014 № 9043984455 зі зменшенням суми раніше нарахованого зобов'язання, то до платника застосовують штрафні санкції у відповідності до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Таким чином, з урахуванням зазначених норм Податкового кодексу України Позивач в повному обсязі не сплатив самостійно визначену суму грошових зобов'язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно поданої уточнюючої податкової декларації за 2014 рік від 23.06.2014 № 9035867485 протягом строків, визначених кодексом, то Позивачу нарахована штрафна санкція в сумі 639,55 грн у розмірі десяти відсотків від суми погашеного податкового боргу 6395,46 грн.

В судовому засіданні додатково представник позивача Світлична Н.Б. пояснила підстави надання уточнюючих декларацій від 23.06.2014 та 31.07.2014.

Представник Відповідача в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним запереченням (а.с. 55-59). Наполягав на порушені Позивачем пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України тобто несвоєчасна сплата грошового зобов'язання оскільки граничний строк сплати до 30.07.2014, то повинні були сплатити 24.06.2014 відповідно до декларації 23.06.2014 суму з раніше задекларованої 6395,46 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Позивач є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, оскільки є власником об'єктів житлової нерухомості, які є об'єктами оподаткування.

Повноваження Відповідача визначені у тому числі статтею 20 ПК України.

У відповідності до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України, контролюючими органами України є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2. цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

З урахуванням викладеного та вимог статей 17, 18 КАС України, зазначена справа відносяться до юрисдикції адміністративних судів, оскільки учасником спору є суб'єкт владних повноважень (орган державної податкової служби, наділений публічно-владними повноваженнями).

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Межі перевірки дій суб'єкта владних повноважень визначені частиною третьою статті 2 КАС України.

Згідно із статтею 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Порядок проведення камеральної перевірки визначається статтею 76 ПК України згідно із якою зазначена перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення камеральної перевірки визначається статтею 86 ПК України на підставі якої за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідачем на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, статті 76 та пункту 126.1 статті 126 ПК України від 02.12.2010 № 2755-ХІ (зі змінами та доповненнями) було проведено камеральну перевірку дотримання термінів сплати узгодженої суми податкових зобов'язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки юридичної особи - ПРАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» (далі - Акт № 159) (а.с. 8-9).

У висновках Акту № 159 зазначено: «За результатами перевірки встановлено, що в порушення підпункту 266.10.1 пункту 266 статті 266 ПК України ПРАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» здійснило перерахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з порушенням строків, визначеним цим Кодексом, сплати узгоджених сум податкових зобов'язань».

На підставі Акта № 159 було прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 25.02.2016 № 0000061701 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 639,55 грн за затримку на 1 календарний день сплати суми грошового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 6395,50 грн (а.с. 17).

Позивачем не оспорюється порядок проведення перевірки та повноваження Відповідача з даного питання, Позивач не згоден з висновками Акту № 159 та прийнятим на його підставі рішенням.

Згідно із поясненнями сторін та розрахунком штрафних санкцій доданим до акту № 159 підставою для нарахування пені послугувало прострочення Позивачем на один день сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

18.02.2014 на виконання підпункту 265.7.5 пункту 265.7 статті 265 ПК України Позивачем надана до Відповідача податкова звітна декларація за 2014 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (а.с. 19-20).

Згідно із підпунктом 265.3.1 пункту 265.3 статті 265 ПК України (в редакції чинній на момент подання декларації) базою оподаткування є житлова площа об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його часток…

Підпунктом 265.7.5 пунктом 265.7 статті 265 ПК України (в редакції, що діяла на момент подання декларації) передбачено, що платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Згідно із декларацією від 18.02.2014 розмір щоквартального податку складав 6395,46 грн порядок заповнення декларації визначався наказом Міністерства фінансів України від 25.12.2012 № 1408 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин).

Законом України від Закону України від 27.03.2014 № 1166-VІІ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов економічного зростання в Україні» внесені зміни до статті 265 ПК України в частині встановлення бази оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.

23.06.2014 Позивач подав уточнюючу декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з уточненням площі об'єкта житлової нерухомості починаючи з другого кварталу 2014 року (а.с. 24-25).

Сторонами визнано, що у зв'язку із змінами до діючого законодавства щоквартальний платіж повинен складати 18207,08 грн (а.с. 24).

Станом на 23.06.2014 форма декларації була затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 05.12.2013 № 766.

При наданні уточнюючої декларації від 23.06.2014 в електронний спосіб Позивачем не був заповнений рядок номер сім декларації в якому потрібно зазначати податок за даними раніше поданої декларації. При дотриманні вимог наказу № 766 уповноважені особи Позивача в рядку 7 повинні були зазначити раніше визначене зобов'язання в сумі 6395,46 грн.

В рядку 8 декларації від 23.06.2014 Позивачем самостійно було визначено нарахування до збільшення податкового зобов'язання з податку в сумі 18207,08 грн та не заповнений рядок 7, який повинен містити інформацію про раніше задекларовану суму.

Згідно із поясненнями представників Позивачу про помилку дізнались 31.07.2014 і відразу подали уточнений розрахунок. При граничному терміні оплати зазначеного податку за 2-й квартал 2014 року - 30.07.2014, фактично було сплачено податок в сумі 18207,08 грн платіжним дорученням від 17.06.2014 № 7513.

Суд критично оцінює твердження Позивача щодо автоматичного визначення «програмою» збільшеного зобов'язання в наслідок технічної помилки при заповнені рядку 7 декларації оскільки а ні нормативного закріплення, а ні технічного впровадження зазначені терміни не мають.

Оскільки сторонами визнається, що збільшена сума податкового зобов'язання повинна складати у 2-му кварталі 2014 року 18207,08 грн, яка фактично сплачена Позивачем у визначений законом термін.

Таким чином, суд погоджується з твердженням Позивача про помилкове визначення Позивачем податкового зобов'язання.

При граничному терміні сплати податку в сумі 18207,08 грн, останній був фактично сплачений Позивачем 17.06.2014. Представники Позивача не змогли пояснити чому сплатили зобов'язання до подання уточненої декларації від 23.06.2014.

Згідно із пунктом 50.1 статті 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відтак, для усунення помилок під час визначення податкових зобов'язань платник податків має право надати уточнюючий розрахунок, в якому може бути зазначено як збільшення податкового зобов'язання, так і його зменшення, що пов'язано з помилкою платника податків.

Таким чином, за приписами податкового законодавства, ніхто не може обмежувати платника податків у його праві на самостійне усунення недоліків при визначенні податкових зобов'язань, та відповідно, не може бути обмежено також його право на подання уточнення, яким усуваються зазначені помилки, а органи податкової служби на загальних підставах мають перевірити достовірність відомостей, зазначених в уточненні.

У зв'язку з виявленням помилки, 31.07.2014 Позивачем була надана наступна уточнююча декларація відповідно до бази оподаткування та об'єктів оподаткування, з урахуванням раніше поданих декларацій (а.с. 29-30).

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зазначена уточнююча декларація була прийнята Відповідачем. Тобто, Позивачем самостійно виправлено виявлену помилку у спосіб та строк передбачений законом.

Суд наголошує, що вказана помилка та виправлення не призвели до втрат бюджету, оскільки кошти до бюджету надійшли вчасно.

Оплата податкових зобов'язань за 2014 рік здійснювалась Позивачем своєчасно, згідно наступних платіжних доручень:

- за 1-й квартал 2014 року відповідно до платіжного доручення від 13.03.2014 № 3247 на суму 6395,46 грн (а.с. 33);

- за 2-й квартал 2014 року відповідно до платіжного доручення від 17.06.2014 № 7513 на суму 18207,08 грн (а.с. 34);

- за 3-й квартал 2014 року відповідно до платіжного доручення від 10.09.2014 № 10726 на суму 18207,09 грн (а.с. 35);

за 4-й квартал відповідно до платіжного доручення від 10.12.2014 № 14495 на суму 18207,08 грн (а.с. 36).

Зазначені обставини визнаються сторонами. Сторонами визнана відсутність порушень з боку Позивача в частині строків та сум сплачених зобов'язань.

Відповідач, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення виходив з того, що оскільки 31.07.2014 подано уточнюючу декларацію, в якій було зменшено раніше нараховане зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, то цією уточнюючою декларацією відбулось погашення податкового боргу. А оскільки, відповідно до пункту 265.10 статті 265 ПК України, податок сплачується до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, Відповідачем було нараховано штрафні санкції за затримку на 1 день суми грошового зобов'язання по вказаному податку, передбачені пунктом 126.1 статті 126 ПК України.

Однак такі висновки Відповідача є помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, застосування у відповідності до пункту 126.1 статті 126 ПК України до платника штрафних санкцій здійснюється залежно від строку затримки сплати суми відповідного податку.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання.

Згідно підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом (підпункту 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

При розгляді справи судом було встановлено, що позивачем було своєчасно виконано свій обов'язок щодо сплати земельного податку в повному обсязі та у встановлені строки.

Пункт 6 декларації від 23.06.2014, в якій визначено зобов'язання заповнений 18207,08 грн саме і є самостійно визначеним узгодженим зобов'язанням інші графи невірно заповнені, але не вплинули на визначену суму зобов'язання.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 87 ПК України є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Таким чином, наведені норми пов'язують погашення грошових зобов'язань саме з фактичною їх сплатою або за рахунок грошових коштів, або за рахунок переплати, або за рахунок майна ані із зменшенням або збільшенням самостійно визначеної платником податків суми податкових зобов'язань.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що подача уточнюючої декларації, не є джерелом погашення податкового боргу платником податків у розумінні норм Податкового кодексу України, оскільки платник податків в даному випадку корегує податкові зобов'язання тобто, фактично, усуває помилку при визначення суми податкового зобов'язання.

Таким чином, у разі подання уточнюючої декларації відсутня протиправна поведінка платника податку, отже відсутні правові підстави для застосування до платника податку міри відповідальності.

Відповідно до матеріалів справи, у даному випадку, платник податків не зменшує уточнюючою декларацією суму податкового боргу, оскільки такий борг взагалі не виник, так як сума податкового зобов'язання у сторону збільшення платником податків була визначена невірно.

Суд критично оцінює посилання Відповідача на Акт № 159 оскільки висновок останнього взагалі не містить об'єктивних даних про певне порушення вчинене Позивачем.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що помилкове декларування платником надмірних сум, що підлягають сплаті до бюджету, не може вважатися грошовим зобов'язанням, яке повинно обчислюватися у відповідності з вимогами податкового законодавства та містити такі обов'язкові елементи, як об'єкт та базу оподаткування. Обов'язок зі сплати податку не може виникати у платника в силу допущеної ним помилки при обчисленні податкового зобов'язання.

За таких підстав, суд дійшов висновку, щодо безпідставності дії Відповідача в частині застосування до позивача відповідальності у вигляді штрафу та прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з поданням платником податків уточнюючої декларації.

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що Відповідач не довів суду обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, та не надав суду необхідні докази.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про протиправність дій Відповідача при прийнятті податкового повідомлення-рішення форми «Ш» від 25.02.2016 № 0000061701, та, відповідно, наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Таким чином, з урахуванням задоволення позовних вимог в повному обсязі витрати зі сплати судового збору належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача на користь Позивача в сумі 1378,00 грн.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 28 березня 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Ш» від 25.02.2016 № 0000061701 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 25.02.2016 № 0000061701 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 639,55 грн за затримку на 1 календарний день сплати суми грошового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 6395,50 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області (код ЄДРПОУ 39890583) на користь приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» (код ЄДРПОУ 33270581) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 31 березня 2016 року.

Суддя С.М. Чиркін