Постанова № 56879659, 30.03.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 березня 2016 року № 826/826/16

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберда В. І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Страховий брокер "ЕФ СІ АЙ" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправним та скасування Постанови №156/13-16/13/3 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Страховий брокер «ЕФ СІ АЙ" (далі - ТОВ "Страховий брокер «ЕФ СІ АЙ", позивач) звернулось до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування Постанови № 156/13-16/13/3 від 27.10.2015 про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про наявність скоєного порушення на ринках фінансових послуг, проте у зв'язку з відсутністю доходів та здійснення діяльності вважає, що відповідачем мали бути застосовані більш пом'якшуючи штрафні санкції. Також позивач, посилаючись на положення статтей 239, 241, 250 Господарського кодексу України вказує про недотримання відповідачем строку застосування санкцій за вчинене ТОВ "Страховий брокер «ЕФ СІ АЙ" порушення.

Відповідач явку свого уповноваженого представника в судом засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про місце, дату та час судового розгляду справи, надіславши суду, витребувані матеріали.

В судовому засіданні з урахуванням положень частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг складено акт про правопорушення, вчинені ТОВ "Страховий брокер «ЕФ СІ АЙ" на ринку фінансових послуг від 09.10.2015 № 740/13-15/13/3 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що відповідачем встановлено порушення позивачем пункту 2.3 Порядку складання та подання звітності страхових та/або перестрахових брокерів, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 04.08.2005 № 4421 в частині неподання Нацкомфінпослуг звітних даних страхового брокера за I півріччя 2014 року, за дев'ять місяців 2014 року, за 2014 рік, за I квартал 2015 року, за I півріччя 2015 року у паперовій та електронній формі.

За результатом розгляду справи, розпочату актом перевірки відповідачем винесено постанову про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг № 156/13-16/13/3 від 27.10.2015, якою застосовано відносно позивача штрафну санкцію у розмірі 34 000,00 грн.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 року № 1070 органом, що уповноважений здійснювати державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг є Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, яка у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Відповідно до п. 1.4 Положення заходи впливу застосовуються в порядку, визначеному цим Положенням.

Згідно із п. 2.1 Положення Нацкомфінпослуг може застосовувати такі заходи впливу: 1) зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення; 2) вимагати скликання позачергових зборів учасників фінансової установи; 3) накладати штрафи в розмірах, передбачених статтею 41 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг";4) тимчасово зупиняти (обмежувати) або анулювати (відкликати) ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг; 5) відсторонювати керівництво від управління фінансовою установою та призначати тимчасову адміністрацію; 6) затверджувати план відновлення фінансової стабільності фінансової установи; 7) виключати відповідно до законодавства учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) з Державного реєстру фінансових установ або реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги; 8) установлювати для небанківських фінансових груп підвищені економічні нормативи, ліміти та обмеження щодо здійснення окремих видів операцій; 9) виносити рішення про заборону недержавним пенсійним фондам - суб'єктам другого рівня системи пенсійного забезпечення укладати нові пенсійні контракти з учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування у разі порушення вимог, установлених для таких недержавних пенсійних фондів законом та ліцензійними умовами.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції відповідно до п. 10 ст. 28 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

Статтею 40 згадуваного Закону визначено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати такі заходи впливу: накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону.

Також порядок провадження у справах про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг (далі - справи про правопорушення), механізм прийняття рішень Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про застосування заходів впливу та їх оскарження визначено Положенням про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, що затверджене Розпорядженням Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 20.11.2012 № 2319 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 р. за N 2112/22424 (далі - Розпорядження № 2319).

Підпунктом 3 пункту 2 Розділу II Розпорядження № 2319 передбачений такий захід впливу як Розпорядження № 2319 накладення штрафу в розмірах, передбачених статтею 41 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

За приписами пункту 3 частини 1 статті 41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує до учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) штрафні санкції за неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації - у розмірі від 100 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз викладеного свідчить, що відповідач наділений повноваженнями щодо застосування відносно учасників ринків фінансових послуг штрафних санкцій за несвоєчасне подання інформації у обраному розмірі.

Також п. 2.4. Розпорядження № 2319 передбачено, що Рішення про накладення штрафної санкції (штрафу) на особу за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг, приймається у вигляді постанови уповноваженої особи Нацкомфінпослуг.

Процедура складання, терміни подання до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, фінансової звітності та звітних даних щодо здійснення посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні страховими та/або перестраховими брокерами, включеними до державного реєстру страхових та перестрахових брокерів визначена Порядком складання та подання звітності страхових та/або перестрахових брокерів, який затверджено Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 4 серпня 2005 року N 4421 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 серпня 2005 р. за N 955/11235 (далі - Порядок № 4421).

Пунктом 2.3 Порядку № 4421 визначено, що документи проміжної та річної звітності страхового та/або перестрахового брокера подають у строки, визначені пунктом 5 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 року N 419 (далі - Порядок № 419).

Відповідно до п. 5 Порядку № 419 квартальна фінансова звітність (крім зведеної та консолідованої) подається підприємствами органам, зазначеним у пункті 2, не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна - не пізніше 28 лютого наступного за звітним року.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Страховий брокер «ЕФ СІ АЙ" не надано Національній комісії, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг звітних даних страхового брокера за I півріччя 2014 року, за дев'ять місяців 2014 року, за 2014 рік, за I квартал 2015 року, за I півріччя 2015 року у паперовій та електронній формі.

При цьому, 28.10.2015, тобто на наступний день після винесення оскаржуваного рішення позивачем подано відповідачу матеріали фінансової звітності.

Проте суд прийшов до висновку, що при винесенні оскаржуваної Постанови відповідачем не було дотримано положень Господарського кодексу України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій, виходячи з наступного.

За своєю правовою природою штрафні санкції встановлені статті 41 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статті 238 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Згідно з частиною першою статті 239 Господарського кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання таку адміністративно-господарську санкцію як адміністративно-господарський штраф.

Статтею 241 Господарського кодексу України передбачено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Відповідно до вимог статті 218 Господарського кодексу України підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення.

За приписами частини 1 статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем встановлено порушення в частині своєчасності подання звітних даних страхового брокера за I півріччя 2014 року, за дев'ять місяців 2014 року, за 2014 рік, за I квартал 2015 року, за I півріччя 2015 року у паперовій та електронній формі.

При цьому, як вказувалось вище вказані звітні дані позивач повинен був подати не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом та не пізніше 28 лютого наступного за звітним року. Тобто, облік строку вчиненого позивачем порушення починається з 25.07.2014 року. А тому, з урахуванням положень частини 1 статті 250 Господарського кодексу України відповідач мав право застосувати адміністративно-господарську санкцію у вигляді штрафу за несвоєчасне подання звітних даних до 25.07.2015року.

Проте, як вбачається з матеріалів справи оскаржувана Постанова про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг винесена відповідачем 27.10.2015, тобто з порушенням строку застосування адміністративно-господарської санкції, визначеного Господарським кодексом України.

Відповідачем не доведено обґрунтованість пропущення строку накладення штрафу за несвоєчасне подання ТОВ "Страховий брокер «ЕФ СІ АЙ" звітних даних страхового брокера за I півріччя 2014 року, за дев'ять місяців 2014 року, за 2014 рік, за I квартал 2015 року, за I півріччя 2015 року у паперовій та електронній формі у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про доцільність визнання протиправною та скасування Постанови № 156/13-16/13/3 від 27.10.2015 про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятої ним постанови, тому позов ТОВ "Страховий брокер «ЕФ СІ АЙ" підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 122, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Страховий брокер «ЕФ СІ АЙ".

2. Визнати протиправною та скасувати Постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 156/13-16/13/3 від 27.10.2015 про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда