Ухвала суду № 56879633, 31.03.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Шарапа В.М.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

УХВАЛА

іменем України

"31" березня 2016 р. Справа № 817/174/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Малахової Н.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від "15" лютого 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Рівненської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинення певних дій ,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року залишено без руху позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Встановлено позивачам строк для усунення недоліків позовної заяви до 18 березня 2016 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просять скасувати ухвалу суду, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зокрема, апелянти посилаються на те, що суд позбавив їх права на доступ до правосуддя, оскільки на їх думку, позовна заява подана відповідно до вимог чинного законодавства.

Розглянувши справу в порядку, визначеному п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі звернулися до суду з вказаним позовом та просили, за умисні, протиправні, корумповані, групові (за попередньою змовою), кримінально-карані, корисливо-мстиві діяння в 1990-2016 роках проти позивачів, а саме за: геноцид, екоцид, холодомори, голодомори, беззаконня і зловживання, службові підроблення, тяганину, відписки та ін. (подробиці яких викладені у скаргах позивачів за 1990-2016 роки, що знаходяться в ОДА, РДА та ін.) зобов"язати Рівненську обласну державну адміністрацію звільнити з роботи працівників адміністрації:

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11., ОСОБА_12., ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18., ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21., ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24.;

працівників Здолбунівської районної державної адміністрації: ОСОБА_25 - голову РДА, його 1 заступника - ОСОБА_26, його заступника - ОСОБА_27, ОСОБА_28 - начальника юридичного відділу РДА, ОСОБА_29 - "спеціаліста" РДА; ОСОБА_30 - "юриста" РДА, ОСОБА_31 - керівника апарату РДА, головного спеціаліста РДА - ОСОБА_32, ОСОБА_33 - головного архітектора району і начальника райуправління архітектури, будівництва, жкг Здолбунівської РДА і всю його прест. Ко, ОСОБА_34., ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38;

працівників Здолбунівської міської ради: ОСОБА_39., ОСОБА_40., ОСОБА_41., ОСОБА_42., ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45;

працівників Здолбунівського ДУ-1: ОСОБА_46 і всю її прест. Ко: ОСОБА_47, ОСОБА_48., ОСОБА_49., ОСОБА_50., ОСОБА_51.;

працівників КП "Здолбунівкомуненергія": ОСОБА_52 і всю її прест. Ко, ОСОБА_53., ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56;

працівників Здолбунівського РВ УМВСУ: ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69., ОСОБА_70.;

працівників Здолбунівського районного відділу освіти: ОСОБА_71, її заступників і "юристів";

працівників Здолбунівського з райуправління "юстиції": ОСОБА_72, ОСОБА_73;

працівників Здолбунівського з райтелекому: ОСОБА_74, ОСОБА_75;

працівників Здолбунівського з РЦЗ: ОСОБА_76;

працівників Здолбунівського райуправління ПФУ: ОСОБА_77 і всіх її заступників, помічників, "юристів", а саме: ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85 та ін.;

працівників Здолбунівського райуправління "соцзахисту": ОСОБА_86 і його Ко: ОСОБА_87., ОСОБА_88.

Також просили:

зобов'язати відповідача вилучити усі скарги позивачів, хоча би за 2014-2016 роки з Рівненської ОДА, УМВС в Рівненській області, Головного управління юстиції в Рівненській області та Здолбунівського управління юстиції, Здолбунівської РДА, Здолбунівської міськради, Здолбунівського райвідділу освіти, Здолбунівського ПФУ, Здолбунівського райуправління "соцзахисту", Здолбунівської ДСНС, Здолбунівського ДУ-1, Здолбунівського РВ УМВСУ, Здолбунівського райтелекому, Здолбунівського РЕМу, Здолбунівського відділу ДАІ РВ УМВСУ та вирішити їх по суті, згідно з законом і виконати всі законні обґрунтовані вимоги позивачів, викладені в них;

зобов'язати відповідача нарешті вирішити по суті усі 9 заяв, адресованих особисто голові Рівненської ОДА Чугуннікову В. і всім першим особам України, які були переслані в ОДА протягом 2014-2016 років з АПУ, КМУ, ВРУ, СБУ, Мін'юсту та ін. і звідти всі були незаконно знову переслані до Здолбунівської РДА та ін.;

зобов'язати відповідача нарешті надати позивачам відповідь на всі їх питання, адресовані особисто голові Рівненської ОДА Чугуннікову В. в 2014-2016 роках в їх 9 скаргах і заявах, надісланих особисто йому і зобов'язати усіх вищих Здолбунівських райдержавних "очільників" відповісти на всі питання, адресовані позивачами;

зобов'язати відповідача негайно зобов'язати його "підлеглих": ОСОБА_9 - начальника обласного управління "соцзахисту, ОСОБА_89 - начальника Здолбунівського райуправління "соцзахисту" виконати рішення Рівненського міського суду за 2013-2015 роки по справі позивачів №569/22375/13-а в його повному обсязі;

зобов'язати ОСОБА_17 - начальника обласного управління "освіти" і "науки" ОДА і начальника Здолбунівського районного ОСОБА_71 негайно видати позивачу ОСОБА_1. вчителю шкіл району довідку з місця роботи на підставі статті 49 КЗпПУ про його реальний стаж, на основі його особової справи вчителя, яка знаходиться у Здолбунівському районному відділі освіти;

зобов'язати відповідача негайно зобов'язати його "підлеглих" - ОСОБА_9 і ОСОБА_12. - начальника Головного управління ПФУ в Рівненській області, ОСОБА_90. - начальника Здолбунівського районного управління "соцзахисту", ОСОБА_77 - начальника Здолбунівського районного управління ПФУ:

- здійснити правильний перерахунок всього педагогічного стажу позивача ОСОБА_1 і призначити йому, як такому, що має 28 років педагогічного стажу, пенсію за вислугу років з 10.01.1994 року по 08.09.2001 року, з урахуванням усіх інфляцій, індексацій і 15% річної пені за всі роки, з 1994 року по 2016 рік, її незаконної невиплати позивачу та 100000,00 грн. величезної моральної шкоди, завданої йому (та його родині), з 1994 року по 2016 рік їх беззаконням і голодоморами;

- здійснити правильний перерахунок позивачам, з 2001 року по 2016 рік, їх: а) середнього реального заробітку; б) їх трудових пенсій і виплатити їх позивачам 1 і 2 з урахуванням усіх інфляцій, індексацій і 15% річної пені за всі роки їх незаконної невиплати, з 2001 року по 2016 рік, а також виплатити позивачам 200000,00 грн. моральної шкоди, завданої позивачам відповідачем і його "підлеглими", тими, які або незаконно "призначили" "мінімальні" "пенсії" = 1100,00 грн. - 1200,00 грн., хоча позивачі 1 і 2 мали: а) трудовий стаж = 32 роки і 25 років, б) середній заробіток = 293,00 руб. СРСР і = 160,00 руб. СРСР, з яких бандерівці "зробили" всього середній заробіток = 0,101 грн. і 0,88 грн., на основі їх службових підроблень і беззаконня;

зобов'язати відповідача і його прест. Ко негайно ліквідувати у будинку позивачів і біля нього:

- всі 6 нелегальних "липових" ВТФ, тобто "виробничо-товарних фірм", а саме: ТзОВ "Юрмія", ВТФ "М'ясна хатка", тобто вірменський м'ясо-переробний; ВТФ Інтернету "Системний дизайн"; ВТФ швидкісного Інтернету ПРАТ "Київстар"; ВТФ "Кабельного ТБ"; ВТФ таксі "Волошка", В.С. "Фара"; ВТФ райтелекому: ОСОБА_74 і ОСОБА_75 і ліквідувати їх явно протизаконні: силові кабелі 380 і 3-х фазні до квартири №2 (під нами) і до ларька іграшок ОСОБА_91;

- незаконну добудову до квартири №2 (під позивачами);

- всі кабелі, проводи, обладнання 380 в квартирі №2 (під нами);

- всі автостоянки на АДРЕСА_1, біля ВТФ "М'ясна хатка", біля ларька іграшок ОСОБА_91;

Окрім того, просили:

- ліквідувати як незаконні в будинку позивачів усі 26 незаконних індивідуальних автономних квартирних систем опалення.

- відновити у позивачів, як протизаконно знищені:

1)роздільну зелену смугу біля будинку позивачу по АДРЕСА_1;

2)всю систему централізованого опалення в будинку позивачів, яку злочинно, за хабарі, знищили, а) в квартирі №2 (під будинком позивачів), б) ще в 26 квартирах будинку позивачів;

3)всі дерева, кущі, газони, квітники під лоджією і вікнами позивача на АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2;

4)всю "прибудинкову" територію під нашими вікнами і лоджією;

Зобов"язати здійснити капітальний ремонт даху над позивача, яка протікає як "сито" після 2 "липових" "капітальних" "ремонтів" в 2007-2008 роках, які коштували 87000,00 грн., які явно "пішли" в "кишені" "очільників" міської ради, ДУ-1, РДА і їх спільників: вірмен: ОСОБА_92 та ін.; утеплити дах позивачів як це було приписано в 2011 році експертами з "БТС-інжиніринг" "Біотехсоюз"; навісити нові водостічні труби замість зітлівших та зіржавівших за 43 роки з 1973 року по 2016 рік;

Також, просили зобов'язати відповідача і його "підлеглих":

1)за рахунок незаконно не зроблених у позивачів за 43 роки, з 1973 року по 2016 рік ними капітальних ремонтів квартири (на яку позивачі мають законні права як: 1) ветерани; 2) жебраки (з вини бандерівців) пенсіонери; 3) споживачі; 4) навіть як особи, які приватизували квартири у 1998 році, тобто вже після закінчення її 25-річної експлуатації: а) хоча би провести капітальний ремонт підлоги на кухні і в коридорі (зробити бетонну стяжку і замінити згнилий за 43 роки в сирості лінолеум); б) і наших стін та стель, які всі відсиріли і покрились "грибками" від холоду і сирості;

2)встановити в квартирі позивачів лічильник тепла;

3)перенести зі сходової клітини до квартири позивачів 1 і 2 їх електролічильник, оскільки міська рада, ДУ-1, РДА та ін. не можуть забезпечити безпеку електролічильників на сходовій клітині, де постійно "тусуються": екс-зеки, наркомани, хронічні алкоголіки, дармоїди і злісні хулігани, які "контролюють" електронні лічильники позивачів: а) то викручують електричні пробки; б) то відключають електричне світло.

На основі ст. 56 Конституції України, статей 23,1167,1172-1173 та ін. стягнути з відповідача на користь позивачів 10000,00 грн. моральної шкоди (факти злочинів відповідача з 1990 року по 2016 рік проти позивачів, якими відповідач умисно завдав позивачам величезної моральної шкоди викладені вище в п. 18 на ст. 34-36)

Суд першої інстанції, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіряючи позовну заяву на відповідність вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу, дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаними висновками, виходячи з наступного.

Конституція України, закріплює право кожного громадянина на судовий захист, а за нею і КАС України закріплює право кожного громадянина на звернення до суду. В разі порушення або оспорювання прав будь-яка зацікавлена особа може звернутися до суду з вимогою про захист її прав. Основною формою такого захисту виступає позовна форма захисту права.

Необхідною умовою для реалізації права на звернення до адміністративного суду з позовом є дотримання порядку, встановленого КАС України, насамперед його статтями 105-106.

Недотримання порядку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України, залежно від обставин може тягнути за собою залишення позовної заяви без руху.

Отже, законодавець встановив певні правила судової процедури, а саме щодо форми та змісту адміністративного позову.

Зазначені положення узгоджуються з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 р. та "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 р.) яка виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух, а право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.

Також, Європейський Суд з прав людини зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010 року, заява №45783/05).

Так, вимоги до позовної заяви передбачені ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України, в той час як вимоги щодо форми та змісту адміністративного позову передбачені ст.105 вказаного Кодексу.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 106 КАС України, у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Однак, як встановлено судом, у позовній заяві не зазначено зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 КАС України і виклад обставин, якими позивачі обґрунтовують свої вимоги до відповідача, відсутні будь-які доводи стосовно допущення відповідачем порушень закону під час здійснення владних управлінських функцій щодо них.

Так само, є вірними висновки суду першої інстанції, що позивачі всупереч частини 2 статті 106 КАС України, на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, не надали докази, та не зазначили про витребування таких доказів в разі неможливості самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

Також, слід зазначити, що позивачі звернулися до суду з вимогами щодо звільнення посадових осіб з публічної служби, вирішення питання щодо неналежного розгляду їх звернень та неналежного виконання судових рішень, захисту порушеного права щодо виплати та перерахунку пенсії, вирішення інших питань щодо порушення прав юридичними чи фізичними особами за місцем проживання позивачів та відшкодування моральної шкоди.

При цьому за змістом ст.ст.21, 105, 106 КАС України позивач може заявити декілька позовних вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою. При цьому права декільком позивачам заявляти вимоги в одній позовній заяві ні наведеними вище, ні іншими нормами КАС України не надано. Більше того, буквальний зміст статті 106 КАС України передбачає лише правого одного позивача заявити вимоги до декількох відповідачів, однак не передбачає права декількох позивачів заявити позовні вимоги до одного відповідача.

Право на об'єднання різних позовних заяв в одне провадження згідно ст.116 КАС України належить саме суду, а не позивачам.

Окрім того, частина позовних вимог щодо звільнення посадових осіб з публічної служби не може бути предметом розгляду адміністративним судом за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2., оскільки вказані особи не є суб"єктами у вказаних правовідносинах.

Колегія суддів погоджується і з посиланням суду першої інстанції на те, що позовна заява не відповідає ст. 15 КАС України, ст. 14 Закону України "Про засади державної мовної політики", оскільки викладена російською мовою, що суперечить вказаним вимогам законодавства та розцінюється судом як її недолік. Таке посилання суду першої інстанції відповідає висновкам, наведеним у постанові Верховного Суду України від 24.06.2014 року по справі №21-227а14, що є обов'язковими для врахування судом в силу вимог статті 244-2 КАС України.

З огляду на вищезазначене, є вірними висновки суду першої інстанції щодо невідповідності позовної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2. вимогам ст.ст.105-106 КАС України, що є безумовною підставою для залишення її без руху відповідно до приписів ч.1 ст.108 КАС України та надання терміну для усунення недоліків.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять фактів порушення судом норм процесуального права при постановленні ухвали, а тому підстави для скасування ухвали відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 199, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від "15" лютого 2016 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська

Н.М. Малахова

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу ОСОБА_1 АДРЕСА_3

3- позивачу ОСОБА_2 АДРЕСА_3

- ,