Постанова № 56879564, 31.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/2951/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Фульга А. П. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

доповідача, судді: Димерлія О.О.

суддів: Романішина В.Л., Скрипченка В.О.

за участю секретаря: Жукової Г.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року по справі за адміністративним позовом Фермерського господарства «ВЕСНА ПЕРЕМОЖЕ» до Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

УСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року Фермерське господарство «ВЕСНА ПЕРЕМОЖЕ» (далі-позивач, ФГ) звернулось до суду із зазначеним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області №0000012200 від 08 січня 2014 року, яким ФГ «ВЕСНА ПЕРЕМОЖЕ» визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 94 649 грн. - за основним платежем та 23 663 грн. - за штрафними (фінансовими санкціями).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що надані ним до перевірки документи та інформація свідчить про правомірність віднесення сум ПДВ до податкового кредиту відповідних звітних періодів, отже висновки, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним.

Позивач посилається на наявність всіх первинних документів, які підтверджують здійснення господарський операцій з контрагентами ТОВ «Торговий дім КМД», ТОВ «Р.Є.К.А.», ТОВ «Соладей-Україна», об'єктивність та правомірність податкової звітності.

За наслідками розгляду зазначеної справи Миколаївським окружним адміністративним 09 грудня 2015 року прийнято постанову про задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000012200 від 08 січня 2014 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що реальність та товарність господарських угод позивача з його контрагентами у перевірений період підтверджується наданими позивачем податковими накладними, видатковими накладними, договорами поставки, рахунками-фактурами, банківськими виписками, а отже при здійсненні господарських операцій з контрагентами у перевірений період позивач діяв виключно у відповідності до норм діючого законодавства.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на відсутність у позивача специфікації до договору, товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, подорожніх листів, взаємовідносини з контрагентами не відображенні у бухгалтерському та податковому обліку.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Як убачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 275 від 11 грудня 2013 року, відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1, 78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України державним податковим ревізором-інспектором відповідача було проведено позапланову виїзну перевірку ФГ «ВЕСНА ПЕРЕМОЖЕ» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Торговий дім КМД», ТОВ «Р.Є.К.А.», ТОВ «Соладей-Україна» за період з 01.06.2013 року по 31.07.2013 року та подальшої реалізації або використання у господарських цілях придбаних товарів, за результатами якої складено акт перевірки № 164/22/34515485 від 16.12.2013 року.

Згідно акту перевірки встановлено порушення позивачем:

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме встановлено нереальність здійснення господарських операції та відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів у ТОВ «Торговий дім КМД» на загальну суму 135 300 грн. (в т.ч. ПДВ 22 550 грн.), ТОВ «Соладей-Україна» на загальну суму 188 666 грн. (в т.ч. ПДВ 31 433 грн.), ТОВ «Р.Є.К.А.» на загальну суму 244 000 грн. (в т.ч. ПДВ 40 666 грн.);

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме встановлено, що позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплату до бюджету, всього на суму 94 649 грн., у тому числі за червень 2013 року в сумі 40 666 грн., за липень 2013 року в сумі 53 983 грн.;

- п.44.1 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, а саме позивачем не надано в повному обсязі документи, що належать до предмету перевірки з питання дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Торговий дім КМД», ТОВ «Р.Є.К.А.», ТОВ «Соладей-Україна» за період » за період з 01.06.2013 року по 31.07.2013 року та подальшої реалізації або використання у господарських цілях придбаних товарів.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення рішення №0000012200 від 08 січня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на по податку на додану вартість у розмірі 94 649 грн. - за основним платежем та 23 663 грн. - за штрафними (фінансовими санкціями).

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком Миколаївського окружного адміністративного суду про наявність підстав для задоволення позову ФГ «ВЕСНА ПЕРЕМОЖЕ» про визнання протиправними та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень як платника, так і контрагента, які б свідчили про наявність товарного характеру операцій, унеможливлюють висновок щодо реальності придбання товарів (робіт, послуг), фактичного та обґрунтованого понесення позивачем витрат з їх придбання, наявності правових та фактичних підстав для віднесення сум до складу податкового кредиту.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як встановлено судом, у період, що перевірявся, ФГ «ВЕСНА ПЕРЕМОЖЕ» частину валових витрат та податкового кредиту сформувало по господарських відносинах з контрагентами - ТОВ «Торговий дім КМД», ТОВ «Р.Є.К.А.», ТОВ «Соладей-Україна», які здійснювали поставку позивачу добрива - аміачної селітри, нітроамофоски.

На підтвердження товарності господарських операцій з вказаними контрагентами позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні та рахунки-фактури:

- по взаємовідносинам з ТОВ «Соладей-Україна» за договором поставки № 02-07/13 від 04.07.2013 року податкова накладна № 232 від 04.07.2013 року, видаткова накладна № ВН-15/07/131 від 04.07.2013 року та рахунок-фактура № РФ-15/07/131 від 04.07.2013 року на загальну суму 45 100 грн., податкова накладна № 234 від 05.07.2013 року, видаткова накладна № ВН-15/07/132 від 05.07.2013 року та рахунок-фактура № РФ-15/07/132 від 05.07.2013 року на загальну суму 49 200 грн.; податкова накладна № 242 від 10.07.2013 року, видаткова накладна № ВН-15/07/133 від 10.07.2013 року та рахунок-фактура № РФ-15/07/133 від 10.07.2013 року на загальну суму 45 100 грн.; податкова накладна № 245 від 11.07.2013 року, видаткова накладна № ВН-15/07/134 від 11.07.2013 року та рахунок-фактура № РФ-15/07/134 від 11.07.2013 року на загальну суму 49 200 грн. (л.с.149-154, 177, 181-182)

- по взаємовідносинам з ТОВ «Р.Є.К.А.» за договором поставки № 01/06 від 03.06.2013 року податкова накладна № 88 від 05.06.2013 року, видаткова накладна № ВН-005/06/13 від 05.06.2013 року та рахунок-фактура № РФ-005/06/13 від 05.06.2013 року на загальну суму 45 750 грн.; податкова накладна № 89 від 06.06.2013 року, видаткова накладна № ВН-006/06/13 від 06.06.2013 року та рахунок-фактура № РФ-006/06/13 від 06.06.2013 року на загальну суму 54 900 грн.; податкова накладна № 90 від 12.06.2013 року, видаткова накладна № ВН-012/06/13 від 12.06.2013 року та рахунок-фактура № РФ-012/06/13 від 12.06.2013 року на загальну суму 57 950 грн.; податкова накладна № 91 від 13.06.2013 року, видаткова накладна № ВН-013/06/13 від 13.06.2013 року та рахунок-фактура № РФ-013/06/13 від 13.06.2013 року на загальну суму 51 850 грн.; податкова накладна № 92 від 14.06.2013 року, видаткова накладна № ВН-014/06/13 від 14.06.2013 року та рахунок-фактура № РФ-014/06/13 від 14.06.2013 року на загальну суму 33 550 грн.; (л.с.160-162, 168-175)

- по взаємовідносинам з ТОВ «Торговий дім «КМД» за договором поставки № 02/07/13 від 04.07.2013 року податкова накладна № 40 від 12.07.2013 року, видаткова накладна № ВЕ0150713-7 від 12.07.2013 року та рахунок-фактура № РФ-150713-7 від 12.07.2013 року на загальну суму 45 100 грн.; податкова накладна № 41 від 16.07.2013 року, видаткова накладна № ВЕ0150713-8 від 16.07.2013 року та рахунок-фактура № РФ-150713-8 від 16.07.2013 року на загальну суму 41 000 грн.; податкова накладна № 42 від 17.07.2013 року, видаткова накладна № ВЕ0150713-9 від 17.07.2013 року та рахунок-фактура № РФ-150713-9 від 17.07.2013 року на загальну суму 49 200 грн. податкова накладна № 40 від 12.07.2013 року, видаткова накладна № ВЕ0150713-7 від 12.07.2013 року та рахунок-фактура № РФ-150713-7 від 12.07.2013 року на загальну суму 45 100 грн. (л.с.186-192).

Документів, що підтверджують факт поставки (отримання) товару, а саме: товарно-транспортних та супровідних документів із зазначенням пунктів завантаження та розвантаження товару; сертифікат якості, пакувальний сертифікат, інші документи на підтвердження фактичного отримання товару позивачем не надано.

Перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила).

Відповідно до пункту 1 Правил, товарно-транспортна накладна (ТТН) - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу. Як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, перший екземпляр ТТН залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику. За змістом цієї норми ТТН повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця (вантажоотримувача), так і у продавця (вантажовідправника), безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару.

Отже товарно-транспорті накладні та інші транспортні документи із вказаними в них постачальниками могли б бути доказом реальності господарських операцій.

Що стосується наданих позивачем видаткових накладних у графі «Відвантажив(ла)» міститься підпис та печатка ФГ «ВЕСНА ПЕРЕМРЖЕ», проте не зазначено посаду та дані особи, яка вчинила підпис.

Таким чином, з видаткових накладних неможливо встановити, хто саме їх підписав, а отже, встановити особу, яка відвантажила товар.

Позивачем також не надано документів, підтверджуючих наявність у нього власних або орендованих складських приміщень для зберігання отриманого товару, враховуючи його значну кількість та вагу.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції, що наданні ФГ «Весна переможе» податкові накладні, видаткові накладні та рахунки-фактури є достатньою підставою для формування ним податкового кредиту, оскільки позивачем не наданні письмові докази, що підтверджують фактичне транспортування, отримання, зберігання товару.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції порушено норми матеріального права при здійсненні висновку про законність податкового повідомлення-рішення Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області №0000012200 від 08 січня 2014 року, постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог .

Керуючись ст.ст. 185, 195, 198, 202, 207, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області задовольнити повністю.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог Фермерського господарства «ВЕСНА ПЕРЕМОЖЕ» до Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення№0000012200 від 08 січня 2014 року - відмовити.

Стягнути з Фермерського господарства «ВЕСНА ПЕРЕМОЖЕ» до спеціального рахунку Державного бюджету України (рахунок №31212206781008, одержувач коштів: УК в Одесі/Приморський р-н/22030001, код отримувача: (код ЄДРПОУ) 38016921, Банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, Код банку отримувача (МФО) 828011, Код класифікації доходів бюджету: 22030001) 1952 грн. 15 коп. судового збору.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів.

Суддя-доповідач: Димерлій О.О.

Судді: Романішин В.Л.

Скрипченко В.О.