Ухвала суду № 56879438, 24.03.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

24 березня 2016 року м. Київ № 826/237/16

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі: судді Келеберди В.І., розглянувши у письмовому провадженні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду справи

за позовом ОСОБА_1 до Вищого адміністративного суду України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Вищого адміністративного суду України про визнання протиправною відмову у здійсненні позивачу перерахунку заробітної плати (суддівської винагороди); зобов'язання здійснити перерахунок заробітної плати (суддівської винагороди) за період 05.12.2005 по 31.12.2014 з урахуванням компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.

Представник відповідача клопотав про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, оскільки наказом Голови Вищого адміністративного суду України від 27.07.2015 №381-к виправлено помилку в обчисленні ОСОБА_1 стажу роботи, встановлено новий розмір доплати за вислугу років та здійснено перерахунок суддівської винагороди за період з 01 по 21 січня 2015 року. Отже, на думку представника відповідача, з 27.07.2015 позивач була обізнана про право на перерахунок суддівської винагороди, проте звернулась до суду з позовом лише 04.01.2016.

В судовому засіданні відповідно до ч. 4 ст. 122 кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Згідно частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За правилами частини 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Предметом вирішення даної справи є проведення перерахунку суддівської винагороди.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Отже, суддівська винагорода за своє правовою природою підпадає під визначення "заробітна плата".

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

З огляду на викладене, доводи представника відповідача, що норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є спеціальними до правовідносин щодо нарахування та виплати суддівської винагороди є обґрунтованими.

Проте, реалізація права на судовий захист невід'ємно пов'язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Листом Вищого адміністративного суду України від 26.05.2010 року № 753/11/13-10 "Про розв'язання спорів, що виникають з відносин публічної служби" зазначено, що під час вирішення спорів зазначеної категорії пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Враховуючи, що нормами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не врегульовано питання порядку реалізація права на судовий захист щодо виплати та нарахування суддівської винагороди, суд вбачає наявними підстави для застосування до спірних правовідносин норм Кодексу законів про працю України.

Відповідно до частини 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Отже, у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 №8-рп/2013.

З огляду на викладене, оскільки спірні правовідносини пов'язані із проведенням перерахунку позивачу суддівської винагороди, отже такі правовідносини не обмежуються будь-яким строком звернення до суду, а відтак суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника позивача про залишення позову без розгляду.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 99, 100, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на постанову чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.

Суддя В.І. Келеберда