Постанова № 56879397, 28.03.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 березня 2016 р. № 820/736/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.,

при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника третьої особи - Блудової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці, третя особа: Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: визнати незаконним та скасувати наказ Управління МВС України на Південній залізниці від 15 вересня 2015 року №182 о/с в частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1, оперуповноваженого сектору КМСД лінійного відділу на ст. Куп'янськ, з 15 вересня 2015 року; поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на посаді оперуповноваженого сектору КМСД лінійного відділу на ст. Куп'янськ при Управлінні МВС України на Південній залізниці, а за відсутності такої, призначити на відповідну рівнозначну посаду в інших територіальних органах внутрішніх справ України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 05 серпня 2006 року вона була прийнята на службу в органи внутрішніх справ, та службу проходила в Управлінні МВС України на Південній залізниці. В період з 27.04.2015 року по 08.03.2018 року позивачу наказом від 12.05.2015 року надана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею 3 - річного віку. Наказом від 15.09.2015 року №182 о/с відповідно до п.64 "Г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ позивача звільнено з органів внутрішніх справ через скорочення штатів. Позивач вказала, що вона, знаходячись у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, була незаконно та необґрунтовано звільнена у зв'язку із скороченням штату, і тому Управлінням МВС України на Південній залізниці порушені її трудові права та свободи.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні підтримали вимоги та доводи заявленого позову, просили позов задовольнити.

Відповідач - Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці, у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, в порядку, визначеному ст. ст. 33-35 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник третьої особи - Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, проти позову заперечувала. У письмових запереченнях на позов вказала, що позивач до ГУМВС України в Харківській області щодо вирішення питання про проходження служби з рапортом не зверталась, автоматичного переводу з одного територіального органу внутрішніх справ до іншого, що є окремими юридичними особами, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ не передбачено. Крім того, з 07.11.2015 із набранням чинності Закон України "Про Національну поліцію" ГУМВС України в Харківській області знаходиться в стадії ліквідації, всі посади в цьому органі скорочені, створено новий орган публічної влади - Головне управління національної поліції в Харківській області, яке є територіальним органом нового створеного центрального органу виконавчої влади - Національної поліції, діяльність якої спрямовується та координується кабінетом Міністрів України через міністра внутрішніх справ України. За таких підстав, представник третьої особи вважає, що УМВС України на Південній залізниці знаходиться в стадії повної ліквідації, а територіальних органів внутрішніх справ України не існує, і тому просила суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача та представника третьої особи, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які врегульовують спірні відносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Стаття 8 Конституції України встановлює, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закон та інші нормативно - правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Правовий порядок в Україні, за визначенням ст. 19 Конституції України, ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 43 Конституції України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійно - технічного навчання, підготовки та перепідготовки кадрів відповідно до суспільних програм. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55 Конституції України). Кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь - якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Правову основу служби в органах внутрішніх справ становлять Конституція України, закони та інші нормативно - правові акти, у тому числі нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, акти органів місцевого самоврядування, прийняті у межах їх повноважень, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Звільнення зі служби працівників ОВС повинно здійснюватись лише на підставах, передбачених законом, під якими вбачаються такі життєві обставини, що законодавчо визначаються як юридичні факти для припинення служби. Звільнення може здійснюватись виключно з дотриманням певних процедурних вимог, що мають різний зміст за кожною підставою звільнення. Недотримання цих вимог розцінюється як незаконне звільнення з відновленням особи на службі в ОВС на колишній посаді.

Судовим розглядом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач - ОСОБА_1, реалізувала своє право на працю не шляхом укладання трудового договору про роботу на підприємстві, установі, організації або з фізичною особою, а вільно обрав саме проходження служби в органах внутрішніх справ, яка має свої особливості.

З трудової книжки ОСОБА_1 судом встановлено, що остання з 05.08.2006 року прийнята на службу в органи внутрішніх справ наказом №76 о/с від 31.07.2006 року (а.с. 9).

Наказом МВС України від 08 червня 2015 року № 662 "Про ліквідацію Управління МВС України на Південній залізниці" прийнято рішення про ліквідацію Управління.

Наказом від 12.05.2015 року №87 о/с старшому лейтенанту міліції ОСОБА_1 уповноваженому сектору КМСД лінійного відділу на ст. Куп'янськ, з 27.04.2015 року по 08.03.2018 року надана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею 3 - річного віку (а.с. 10).

Наказом голови комісії з ліквідації - начальником полковником міліції В.А. Сухини від 15.09.2015 року №182 о/с відповідно до п.64 "Г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 уповноваженому сектору КМСД лінійного відділу на ст. Куп'янськ звільнено з органів внутрішніх справ у запас через скорочення штатів (а.с.11).

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про міліцію", порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року №114.

Отже, правовідносини з приводу проходження позивачем служби унормовані спеціальним актом законодавства - Положенням, а тому норми всіх інших актів законодавства до цих правовідносин можуть бути застосовані лише в разі відсутності відповідних норм права в Положенні та за умови, що приписи цих актів не суперечать характеру та змісту правовідносин з проходження служби в міліції, тобто в субсидіарному порядку.

Підпунктом "є" п. 49 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114, визначено, що особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються додаткові та соціальні (по вагітності, родах і догляду за дитиною), творчі, у зв'язку з навчанням відпустки. Крім того, п. 61 Положення № 114 встановлено, що додаткові і соціальні відпустки особам рядового начальницького складу надаються відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 17 Положення №114 вагітні жінки і матері з числа осіб рядового і начальницького складу користуються всіма правами і пільгами, встановленими законодавством.

Згідно до ст. 1 Кодексу законів про працю України № 322-VIII від 10.12.1971 року, останній регулює трудові відносини всіх працівників.

Відповідно до ч. 3 ст. 184 КЗпП, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору.

На момент видання спірного наказу - 17.09.2015 року позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею три річного віку.

Підпунктом "г" п. 64 Положення № 114 передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей з ЄДРПОУ Управління МВС України на Південній залізниці, перебуває у стані припинення з 14.07.2015 року та на момент розгляду справи не ліквідоване.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного Кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Частиною 2 статті 104 Цивільного Кодексу України передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно ч. 3 ст. 105 Цивільного Кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Суд відзначає, що Управління МВС України на Південній залізниці є органом міністерства внутрішніх справ України на транспорті, територією обслуговування якого є Харківська, Полтавська і Сумська області.

Дані функції після ліквідації Управління будуть виконувати інші підрозділи Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до вимог чинного законодавства України після скорочення посад, обов'язкове працевлаштування повинно відбуватися шляхом призначення на посади відповідного фаху, а оскільки позивач проходить службу в органах внутрішніх справ, то його обов'язкове працевлаштування повинно відбуватися шляхом переводу для подальшого проходження служби в інші органи внутрішніх справ України, якими в даному випадку є Головне управління МВС України в Полтавській та Харківській областях, Управління МВС України в Сумській області, і саме Міністерство внутрішніх справ.

Позивачу жодної вакантної посади не пропонувалось.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивача звільнено незаконно, з порушенням встановленого законодавством порядку, а тому є достатні підстави скасування наказу та для поновлення позивача на посаді .

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте, відповідачем не надано суду доказів правомірності свого рішення.

Враховуючи, що наказ від 15 вересня 2015 року №182 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 не відповідає вимогам трудового законодавства, а тому суд вважає позов нормативно обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Також, згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст.ст. 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці, третя особа: Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі - задовольнити.

Скасувати наказ Управління МВС України на Південній залізниці від 15 вересня 2015 року №182 о/с в частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1, оперуповноваженого сектору КМСД лінійного відділу на ст. Куп'янськ, з 15 вересня 2015 року.

Поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на посаді оперуповноваженого сектору КМСД лінійного відділу на ст. Куп'янськ при Управлінні МВС України на Південній залізниці, а за відсутності такої, призначити на відповідну рівнозначну посаду в інших територіальних органах внутрішніх справ України.

Постанову суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 допустити до негайного виконання.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 01 квітня 2016 року.

Суддя Панченко О.В.