Постанова № 56879332, 29.03.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2016 року № 813/302/16

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Павлішевського М.В.,

з участю представників: позивача Савчина В.З., відповідача Петришина Р.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кеннер-Україна» до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кеннер-Україна» (далі - ТзОВ «Кеннер-Україна») звернулося до суду з позовом до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Миколаївська ОДПІ), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 25.01.2016 року № 0000022200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 451 875 грн, у тому числі 361 500 грн за основним платежем та 90 375 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000012200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 80 000 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність та невідповідність нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 04.01.2016 року № 1/13-21-22-00/34103692, про заниження об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності, в результаті чого завищено від'ємне значення ПДВ та занижено суми ПДВ, які підлягають сплаті до бюджету. Господарські операції між позивачем та його контрагентами ТзОВ «Брокбудкепітал», ТзОВ «ВМП Сервіс Солюшн», ТзОВ «Мета-Днепр», ПП «Пром-Тех-Снаб» фактично відбувались, у позивача наявні всі підтверджуючі документи, пов'язані із здійсненням господарської діяльності, тому вимог чинного законодавства позивач не порушував. На момент здійснення господарських операцій позивач та його контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Зазначає, що суми з податку на додану вартість підтверджені належними первинними документами, які відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік», відтак формування підприємством від'ємного значення ПДВ та сум ПДВ, які підлягають сплаті до бюджету за господарськими операціями з вказаними контрагентами є правомірним. Вказав на неправомірність обґрунтування податковим органом висновків акту перевірки на підставі листів Дрогобицької ОДПІ ДФС у Львівській області стосовно господарської діяльності контрагентів позивача, оскільки згідно принципу індивідуальної відповідальності платник податку не несе відповідальність по зобов'язаннях своїх контрагентів. Тому просить скасувати податкові повідомлення - рішення.

Представник позивача Савчин В.З. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача Петришин Р.Є. в судовому засіданні позову не визнав та надав суду пояснення, зміст яких відповідає письмовим запереченням та полягає в наступному.

Миколаївською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Кеннер-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року. Проведеною перевіркою відображеного показника за вказаний період в сумі 21 247 992 грн встановлено завищення задекларованих ТзОВ «Кеннер-Україна» показників у рядку 1 Декларацій «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%, крім імпорту товарів від операцій з оформлення документів на реалізацію продукції й сировини» по договорах поставки на загальну суму 441 500 грн та одночасно занижено податкові зобов'язання за рахунок не включення до бази оподаткування ПДВ вартості коштів, які надійшли від контрагентів ТзОВ «Брокбудкепітал», ТзОВ «ВМП Сервіс Солюшн», ТзОВ «Мета-Днепр», ПП «Пром-Тех-Снаб» на розрахунковий рахунок на загальну суму 441500 грн. та відповідно занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за рахунок не відображення ПДВ від операцій, що не є господарською діяльністю платника податку на загальну суму 441500 грн. Проведеною перевіркою ТзОВ «Кеннер-Україна» не підтверджено реальність виконання операцій (згідно договорів поставки). Проведеним аналізом податкових накладних згідно АІС «Податковий блок» встановлено розрив ланцюга поставки (продажу) товарів за номенклатурою, а саме: в період проведення взаєморозрахунків контрагенти позивача придбавали у ТзОВ «Кеннер-Україна» продукцію, однак в подальшому їх реалізацію не відображало (відображено реалізацію ТМЦ іншої номенклатури). Таким чином, контролюючим органом встановлено відсутність поставок продукції, що свідчить про укладення договорів поставки між ТзОВ «Кеннер-Україна» та ТзОВ «Брокбудкепітал», ТзОВ «ВМП Сервіс Солюшн», ТзОВ «Мета-Днепр», ПП «Пром-Тех-Снаб» без мети настання реальних наслідків. Виходячи з наведеного, ТзОВ «Кеннер-Україна» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення законними. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач - ТзОВ «Кеннер-Україна» (код ЄДРПОУ 34103692), зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа 28.03.2006 року за № 462579 та перебуває на податковому обліку у Миколаївській ОДПІ з 04.04.2006 року за № 52.

ТзОВ «Кеннер-Україна» є платником ПДВ відповідно до виданого ДПІ у Миколаївському районі Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 10.04.2006 року №18468841.

Миколаївською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Кеннер-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

Результати перевірки оформлені актом від 04.01.2016 року № 1/13-21-22-00/34103692.

Як слідує з акту перевірки від 04.01.2016 року № 1/13-21-22-00/34103692, контролюючим органом встановлено наступні порушення:

- п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення ПДВ за вересень2014 року в сумі 80 000 грн та занижено суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 361 500 грн в т.ч. за травень 2014 року в розмірі 64 302 грн та червень 2014 року в розмірі 297 198 грн;

- пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 85.4 ст. 85, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 159.1.1 пп 159.1.3 п. 159.1 ст. 159 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності на загальну суму 295 904 грн, в результаті чого не донараховано та не сплачено до бюджету податку на прибуток за 2014 рік в сумі 53 262 грн.

Не погодившись із висновками, викладеними контролюючим органом в акті перевірки, ТзОВ «Кеннер-Україна» подало заперечення від 15.01.2016р. за вих. № 2284 на вказаний акт до Миколаївської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області (т.1, а.с. 70-80).

За результатами розгляду заперечення Миколаївська ОДПІ листом №393/13-21-22/84 від 20.01.2016 р. «Про надання відповіді на заперечення до акту Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Кеннер-Україна» (ЄДРПОУ 34103692) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01,2014р. по 31,12.2014р.» повідомила про те, що аргументи, вказані в запереченні, не спростовують наявність правильності зроблених висновків та правильності описаних порушень в акті перевірки (т.1, а.с. 81-88).

На підставі вказаного акту 25.01.2016 року Миколаївською ОДПІ прийнято наступні податкові повідомлення - рішення:

- № 0000022200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 451 875 грн, у тому числі 361 500 грн за основним платежем та 90 375 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000012200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 80 000 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про завищення від'ємного значення ПДВ та заниження сум ПДВ по взаємовідносинах позивача з ТзОВ «Кеннер-Україна» та ТзОВ «Брокбудкепітал», ТзОВ «ВМП Сервіс Солюшн», ТзОВ «Мета-Днепр», ПП «Пром-Тех-Снаб» за господарськими операціями, які не носять реального характеру.

В основу таких висновків контролюючого органу покладено відомості, які вказані в листах Дрогобицької ОДПІ ДФС у Львівській області стосовно господарської діяльності контрагентів позивача. Проведеним аналізом первинної документації позивача, податкових та видаткових накладних встановлено, що позивач проводить діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, а операції з контрагентами-покупцями не носять реального характеру.

Суд вважає такі висновки податкового органу помилковими, мотивуючи це наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - Податковий кодекс).

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Особливості визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг в окремих випадках визначені статтею 189 Податкового кодексу (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 189.1. статті 189 Податкового кодексу у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах, придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, визначені статтею 44 Податкового кодексу.

У відповідності до пункту 44.1. статті 44 Податкового кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.3. статті 44 Податкового кодексу платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Отже, оформлення передачі ТМЦ від постачальника покупцю у вигляді накладної, товарно-транспортної накладної, акта прийому-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю, відповідних сертифікатів, що містять передбачені законодавством реквізити, підписані уповноваженими особами, які брали участь в здійсненні господарської операції і володіють повноваженнями на її здійснення та скріплені печатками підприємств має відповідати вимогам діючого законодавства України.

З метою підтвердження чи спростування права платника на віднесення сум податкових зобов'язано до від'ємного значення ПДВ та заниження сум ПДВ, які підлягають сплаті до бюджету слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податкову вигоду.

Податковими повідомленнями-рішеннями від 25.01.2016 року збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшено розмір від'ємного значення ПДВ.

Як встановлено судом та зазначено по тексту постанови вище, підставою для їх прийняття стали висновки податкового органу про заниження ТзОВ «Кеннер-Україна» податку на додану вартість по операціях з ТзОВ «Брокбудкепітал», ТзОВ «ВМП Сервіс Солюшн», ТзОВ «Мета-Днепр», ПП «Пром-Тех-Снаб» за господарськими операціями, які не носять реального характеру.

На підтвердження здійснення ТзОВ «Кеннер-Україна» господарських операцій з вказаними контрагентами, позивачем надано копії документів, які підтверджують отримання ТзОВ «Брокбудкепітал», ТзОВ «ВМП Сервіс Солюшн», ТзОВ «Мета-Днепр», ПП «Пром-Тех-Снаб» товару, а саме: полівінілхлориду суспензійного марки NORVINYL S6550 та суміші адетивної 20.22.

По господарських операціях з ТзОВ «Брокбудкепітал» надано документи:

- договір постачання №20-05/14 від 20.05.2014 р.;

- рахунок-фактура №б/н від 26.05.2014 р.; №б/н від 26.05.2014 р.;

- видаткові накладні №75 від 26.05.2014 р.; №77 від 27.05.2014 р.; №80 від 30.05.2014 р.; №82 від 05.06.2014 р.;

- податкові накладні №18 від 26.05.2014 р.; №20 від 27.05.2014 р.; №23 від 30.05.2014 р.; №2 від 05.06.2014 р.;

- довіреності №26 від 26.05.2014 р.; №27 від 26.05.2014 р.; №28 від 30.05.2014 р.; №29 від 05.06.2014 р.;

- виписки за особовим рахунком за 27.05.2014 р.; за 30.05.2014 р.; за 01.07.2014 р.; за 22.07.2014 р.; за 24.07.2014р.; за 29.07.2014 р.; за 08.09.2014 р.; за 10.09.2014р.; за 22.09.2014 р. (т. 1. а.с. 93-124).

По господарських операціях з ТзОВ «ВМП Сервіс Солюшн» надано такі документи: договір постачання №08-09/14 від 08.09.2014 р.; рахунок-фактура №09/09-5 від 09.09.2014 р.; видаткова накладна №209 від 10.09.2014 р.; податкова накладна №17 від 10.09.2014 р.; довіреність №000312 від 10.09.2014 р.; виписка за особовим рахунком за 09.09.2014 р. (т. 1, а.с. 125-132).

По господарських операціях з ТзОВ «Мета-Днепр» надано такі документи: договір постачання №16-12/13 від 16.12.2013 р.; рахунок-фактура №12/02-2 від 12.02.2014 р.; видаткова накладна №05 від 12.02.2014 р.; податкова накладна №3 від 12.02.2014 р.; довіреність №2 від 12.02.2014 р.; виписка за особовим рахунком за 12.02.2014 р. (т. 1, а.с. 133-140)

По господарських операціях з ПП «Пром-Тех-Снаб» надано такі документи: договір постачання №18-11/13 від 18.11.2013 р.; рахунок-фактура №25/02-2 від 25.02.2014 р.; видаткова накладна № 12 від 25.02.2014 р.; податкова накладна №10 від 25.02.2014 р.; довіреність №23 від 25.02.2014 р.; виписка за особовим рахунком за 25.02.2014 р. (т.1, а.с.141-148).

У видаткових накладних, копії яких наявні у матеріалах справи, зазначено осіб, які здійснювали відпуск та приймання продукції, та посилання на документ, на підставі якого вони вчиняли дані дії:

- видаткова накладна №75 від 26.05.2014 р.: від постачальника - завідуюча складу ОСОБА_3, від покупця - керівник підприємства ОСОБА_4 (довіреність №26 від 26.05.2014 р.);

- видаткова накладна №77 від 27.05.2014 р.: від постачальника - завідуюча складу ОСОБА_3, від покупця - керівник підприємства ОСОБА_4 (довіреність №27 від 26.05.2014 р.);

- видаткова накладна №80 від 30.05.2014 р.: від постачальника - завідуюча складу ОСОБА_3, від покупця - керівник підприємства ОСОБА_4 (довіреність №28 від 30.05.2014 р.);

- видаткова накладна №82 від 05.06.2014 р.: від постачальника - завідуюча складу ОСОБА_3, від покупця - керівник підприємства ОСОБА_4 (довіреність №29 від 05.06.2014 р.);

- видаткова накладна №209 від 10.09.2014 р.: від постачальника - завідуюча складу ОСОБА_3, від покупця - директор ОСОБА_5 (довіреність №000312 від 10.09.2014р.);

- видаткова накладна №05 від 12.02.2014 р.: від постачальника - завідуюча складу ОСОБА_3, від покупця - директор ОСОБА_6 (довіреність №2 від 12.02.2014р.);

- видаткова накладна №12 від 25.02.2014 р.: від постачальника - завідуюча складу ОСОБА_3, від покупця - директор ОСОБА_7 (довіреність №23 від 25.02.2014р.).

Окрім того, Наказом ТзОВ «Кеннер-Україна» №1-2 від 02.01.2014р. завідуючій складу ОСОБА_3 надано право підпису видаткових накладних, право на відпуск і право підпису на документах відвантаження і транспортування товарно-матеріальних цінностей (т. 1, а.с. 214).

Поставка товарів контрагентам позивача здійснювалася самовивозом зі складу, що розташований за адресою: Тернопільська обл., м. Бережани, вул. Лепких, 42а, що відповідає умовам договорів постачання з усіма контрагентами.

За адресою: Тернопільська обл., м. Бережани, вул. Лепких, 42а, знаходиться цех пластмасових виробів, власником якого є ТзОВ «Кеннер-Україна», що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №2676076 від 19.04.2013 року (т. 1, а.с. 227).

Оскільки контрагенти позивача здійснювали власними силами вивіз придбаної продукції, ТзОВ «Кеннер-Україна» не здійснювало замовлення послуг на перевезення товару, тому у нього не виникало обов'язку по оформленню товарно-транспортних накладних.

Окрім того, товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, висновок податкового органу про те, що перевіркою встановлено відсутність поставок ТзОВ «Кеннер-Україна» продукції для ТзОВ «Брокбудкепітал», ТзОВ «ВПМ Сервіс Солюшн», ТзОВ «Мета-Днеир», ПП «Пром-Тех-Снаб», виходячи з того, що до перевірки не надано товарно- транспортних накладних є безпідставним.

Вказана позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі від 30.05.2013р. по справі № К/9991/54924/11, відповідно до якої суд зазначив, що правилами податкового обліку не передбачено обов'язкового складання та обліку товарно-транспортних накладних для підтвердження факту приймання-передачі товару від одного контрагента іншому. Зазначені накладні можуть вважатись обов'язковими для відображення факту транспортування товару, а факт передачі товару підтверджується звичайною видатковою накладною.

На момент здійснення господарських операцій ТзОВ «Кеннер-Україна» та його контрагенти були зареєстровані в установленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та платники податку на додану вартість, на підтвердження чого позивачем надано офіційну інформацію з розділу «Анулювання реєстрації платників ПДВ» офіційного порталу Державної фіскальної служби України sfs.gov.ua (т.1, а.с. 228-231)

Спростовуючи доводи контролюючого органу стосовно неправомірного зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 80 000 грн представником позивача надано податкові декларації з вказаного виду податку (т. 1, а.с. 232 - т.2, а.с. 5)

Стосовно доводів відповідача про відсутність факту реалізації ТМЦ від позивача до ТзОВ «Брокбудкепітал», ТзОВ «ВМП Сервіс Солюшн», ТзОВ «Мета-Днепр», ПП «Пром-Тех-Снаб» продукції у зв'язку із тим, що дані контрагенти не подали Балансу (Форма №1) за 2014 рік, в результаті чого неможливо встановити наявність товарних залишків цих контрагентів станом на 31.12.2014р., в т.ч. товарні залишки в межах придбаного в ТзОВ «Кеннер-Україна» товару, то такі судом до уваги не беруться з огляду на таке.

У Балансі (Форма №1) не відображається номенклатура товару та дані, від кого з контрагентів цей товар отриманий, тому факт подання чи неподання Балансу (Форма№1) жодним чином не впливає на можливість встановлення наявності у вищезазначених юридичних осіб товарних залишків станом на 31.12.2014р. в межах придбаного в ТзОВ «Кеннер-Україна» товару, оскільки в даній формі не передбачено такої інформації.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно зі статтею 9 Закону № 996-ХІV первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктами 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації)- це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Всі представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність (товарність) здійснення господарської операції ТзОВ «Кеннер-Україна» з продажу продукції ТзОВ «Брокбудкепітал», ТзОВ «ВМП Сервіс Солюшн», ТзОВ «Мета-Днепр», ПП «Пром-Тех-Снаб».

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про правомірність формування ТзОВ «Кеннер-Україна» податкового кредиту по взаємовідносинах з ТзОВ «Брокбудкепітал», ТзОВ «ВМП Сервіс Солюшн», ТзОВ «Мета-Днепр», ПП «Пром-Тех-Снаб», тому у контролюючого органу не було правових підстав для збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ та зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Статтею 36 Податкового кодексу встановлено податковий обов'язок платника податку, який полягає в обчисленні, декларуванні та/або сплаті суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 36.5 цієї статті відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Законодавством України не пов'язано право платника на податкове зобов'язання з повнотою відображення покупцем у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій, з фактичним знаходженням підприємства-покупця за юридичною адресою, наявністю у нього основних засобів. Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 31.01.2011р., якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Крім того, таке рішення касаційного суду узгоджуються і з практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

А у рішенні ЄСПЛ від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» міститься висновок про те, що уразі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживань з їх боку.

Беручи до уваги викладене, ТзОВ «Кеннер-Україна» не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами, коли він виконав усі, передбачені законами вимоги, та має усі документально підтверджені суми податкового кредиту.

Відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не подано належних доказів правомірності прийняття податкових повідомлень - рішень від 25.01.2016 року № 0000022200 та № 0000012200.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржувані податкові повідомлення - рішення Миколаївської ОДПІ від 25.01.2016 року № 0000022200 та № 0000012200, суд дійшов переконання, що такі прийняті відповідачем без урахування вимог Податкового кодексу України та з порушенням передбачених статтею 2 КАС України принципів, тому їх слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської ОДПІ понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в сумі 7 978,13 грн, сплаченого за платіжним дорученням № 42 від 05 лютого 2016 року.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позову задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 25.01.2016 року № 0000022200 та від 25.01.2016 року № 0000012200.

Стягнути з Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань в користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кеннер-Україна» 7978 (сім тисяч дев'ятсот сімдесят вісім)грн13 к. судових витрат.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Хома О.П.