Постанова № 56879281, 14.03.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2016 р. Справа № 2н-16/804/12851/13 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Захарчук-Борисенко Н.В. при секретарі - Татаренко Ю.В. за участю: представника позивача - Набоков А.М. представника відповідача - Гармаш О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську заяву Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський стрілочний завод» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2013 року у справі №804/12851/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський стрілочний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

29 січня 2016 року Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський стрілочний завод» (далі - ПАТ «ДСЗ», позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2013 у справі №804/12851/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський стрілочний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ, - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування заяви зазначив, що постановою Вищого адміністративного суду України від 09.12.2015 фактично встановлена недійсність наступних договорів оренди:

-договір оренди земельної ділянки площею 0,8643 га від 25.10.2002р. №2416;

договір оренди земельної ділянки площею 26,9878га та 4,3308га від 25.10.2002р. №2417;

-договір оренди земельної ділянки площею 0,0369 га від 05.10.2009р. №041010400025;

-договір оренди земельної ділянки площею 0,3063 га від 25.10.2002р. №2418;

-договір оренди земельної ділянки площею 0,0280 га та 0,0016га від 25.10.2002р. №2422;

-договір оренди земельної ділянки площею 0,0237 га від 25.10.2002р. №2419;

-договір оренди земельної ділянки площею 0,1822 га від 05.10.2009р. №041010400024. з 01.01.2011, оскільки ці договори не відповідають вимогам діючого законодавства, а саме ч.1. ст.203, 4.1,4.2 СТ.215 ЦК України.

Даний факт, на думку позивача (заявника) є нововиявленою обставиною, оскільки при розгляді справи за позовом ПАТ «Дніпропетровський стрілочний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів «Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень» в суді першої інстанції, в суді апеляційної інстанції та при розгляді касаційної скарги суди розглядали справи виходячи з того, що вказані договори є дійсними та відповідають діючому законодавству.

Позивач (заявник) вважає висновки податкового органу такими, що не відповідають дійсності, а винесене на їх підставі податкове повідомлення-рішення таким, що порушує норми чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача (заявника) пред'явлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити в поданих письмових доповненнях зазначив, що повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000252110 від 20.09.2013 р., яким ПАТ "ДСЗ" збільшено грошове зобов'язання зі сплати орендної плати з юридичних осіб у загальному розмірі 16 856 698,94 грн., з яких за основним зобов'язанням - 14 024 099,24 грн. та штрафні санкції - 2 832 599,70 грн. - винесені посилаючись на несплату орендної плати за землю, вважаємо що прийняття Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2016 р. по справі № 904/11048/15 є додатковою істотною підставою для перегляду Постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року у справі № 804/12851/13-а за нововиявленими обставинами.

Представник відповідача в судовому засіданні проти перегляду рішення за ново виявленими обставинами заперечував та зазначив, що Вищий адміністративний суд лише зазначив встановлені судом обставини із посиланням на докази, надані позивачем у якості пояснень при розгляді даної справи у суді що також унеможливлює звернення Позивача із заявою про перегляд Постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2013 року.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський стрілочний завод» зареєстроване як суб'єкт господарської діяльності та знаходиться на податковому обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Співробітниками Спеціалізованої ДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Дніпропетровський стрілочний завод» з питання повноти нарахування та сплати земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2011-2012 роки та січень-липень 2013 року.

За результатами перевірки, відповідачем було складено акт документальної позапланової невиїзної перевірки № 181/21.1-14367980 від 10.09.2013р., в якому зроблено висновок про порушення позивачем пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України та встановлено заниження податкового зобов'язання зі сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2011-2012 роки та січень-липень 2013 року на загальну суму 14 024 099,24 грн., у тому числі за 2011 рік у сумі 5 387 409, 00 грн., за 2012 рік у сумі 5 447 824, 37 грн., за січень-липень 2013 року у сумі 3 188 865,87 грн., у тому числі по періодах: січень 2011р. - 448950,74 грн.; лютий 2011р. - 448950,74 грн.; березень 2011р.- 448950,74 грн.; квітень 2011р. - 448950,74 грн.; травень 2011р. - 448950,74 грн.; червень 2011р. - 448950,74 грн.; липень 2011р. - 448950,74 грн.; серпень 2011р. - 448950,74 грн.; вересень 2011р. - 448950,74 грн.; жовтень 2011р. - 448950,74 грн.; листопад 2011р. - 448950,74 грн.; грудень 2011р. - 448950,74 грн.; січень 2012р. - 448950,74 грн.; лютий 2012р. - 452922,33 грн.; березень 2012р.- 452926,29 грн.; квітень 2012р. - 452914,40 грн.; травень 2012р. - 452914,40 грн.; червень 2012р. - 453881,02 грн.; липень 2012р. - 455550,57 грн.; серпень 2012р. - 455550,57 грн.; вересень 2012р. - 455554,53 грн.; жовтень 2012р. - 455550,57 грн.; листопад 2012р. - 455550,57 грн.; грудень 2012р. - 455558,38 грн.; січень 2013р. - 455558,49 грн.; лютий 2013р. - 455550,57 грн.; березень 2013р.- 455550,57 грн.; квітень 2013р. - 455550,57 грн.; травень 2013р. - 455554,53 грн.; червень 2013р. - 455550,57 грн.; липень 2013р. - 455550,57 грн., а також завищення суми земельного податку за 2012 рік та січень-липень 2013 року у розмірі 78011,55 грн., у тому числі: за лютий-грудень 2012 року у сумі 31812,88 грн., та за січень - липень 2013 року у сумі 46198,67 грн., у тому числі по періодах: лютий 2012р. - 1366,30 грн.; березень 2012р.- 1366,30 грн.; квітень 2012р. - 1366,30 грн.; травень 2012р. - 1366,30 грн.; червень 2012р. - 2332,93 грн.; липень 2012р. - 4002,46 грн.; серпень 2012р. - 4002,46 грн.; вересень 2012р. - 4002,46 грн.; жовтень 2012р. - 4002,46 грн.; листопад 2012р. - 4002,46 грн.; грудень 2012р. - 4002,45 грн.; січень 2013р. - 6599,81 грн.; лютий 2013р. - 6599,81 грн.; березень 2013р.- 6599,81 грн.; квітень 2013р. - 6599,81 грн.; травень 2013р. - 6599,81 грн.; червень 2013р. - 6599,81 грн.; липень 2013р. - 6599,81 грн.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач посилається на порушення позивачем пп.. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, відповідно до якого, підприємством занижено податкове зобов'язання зі сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2011-2012 роки та січень-липень 2013 року на загальну суму 14 024 099,24 грн., та завищено суму земельного податку за 2012 рік та січень-липень 2013 року на загальну суму 78011,55 грн.

В обґрунтування висновку про порушення, податковий орган зазначає, що відповідно до пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу для інших категорій земель, окрім земель сільськогосподарського призначення, не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХІІІ Податкового кодексу України.

Таким чином, відповідно до висновку акту перевірки, позивач повинен був сплачувати орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності у трикратному розмірі з урахуванням пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПКУ.

Щодо висновку про завищення суми земельного податку, відповідач зазначив, що оскільки, строк дії зазначених у акті перевірки договорів оренди земельних ділянок сплив, то відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" №161 по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладання договору оренди землі на новий строк, а також, якщо орендар земельної ділянки щодо якої закінчився строк дії договору оренди продовжує користуватися такою земельною ділянкою повинен сплачувати саме орендну плату не менш трикратного розміру земельного податку, але позивач за договорами оренди, строк яких закінчився сплачував земельний податок у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що на думку відповідача є порушенням пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПКУ, яке призвело до завищення суми податкового зобов'язання по сплаті земельного податку на суму 78011,55 грн.

Позивач із висновками, викладеними в акті перевірки не погодився, у зв'язку із чим надав до СДПІ з обслуговування ВПП у м. Дніпропетровську Міндоходів у Дніпропетровській області заперечення на акт перевірки (вих. № 36-1689 від 13.09.2013р.).

На надані заперечення позивач отримав лист № 8281/10/21.1-16 від 17.09.2013 р. про розгляд заперечення, згідно якого, СДПІ з обслуговування ВП у м. Дніпропетровську МГУМ висновки, зроблені в акті документальної позапланової невиїзної перевірки вважає правомірними.

На підставі висновку, викладеного в акті перевірки, були прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.09.2013р. №№ 0000252110, 0000262110, якими позивачу нараховане податкове зобов'язання з орендної плати юридичних осіб у загальній сумі 16 856 698,94 грн., з яких за основним платежем (збільшено податкове зобов'язання) у розмірі 14 024 99,24 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 832 599,70 грн., та зменшено суму земельного податку на загальну суму 78011,55 грн.

За результатами акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 181/21.1- 14367980 від 10.09.2013р. позивач не погодився та звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, постановою якого 23.10.2013 року позов ПАТ «ДнСЗ» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів «про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень» - задоволено повністю.

Згідно з постановою суду, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000252110 від 20.09.2013 року, яким ПАТ «ДСЗ» збільшено грошове зобов'язання зі сплати орендної плати з юридичних осіб у загальному розмірі 16856698,94 грн., з яких за основним зобов'язанням - 14024099,24 грн. та штрафні санкції - 2832599,70 грн. та № 0000262110 від 20.09.2013 року, яким ПАТ «ДСЗ» зменшено грошове зобов'язання зі сплати земельного податку з юридичних осіб у загальному розмірі 78011,55 грн., з яких за основним зобов'язанням - 78011,55 грн. та штрафні санкції відсутні.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 року апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2013 року залишено без змін.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 09.12.2015 року, касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів задоволено частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2013 року та ухвалу апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 року скасовано в частині задоволення позову ПАТ «Дніпропетровський стрілочний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000252110 від 20.09.2013 року.

У відповідній частині постановлено нове рішення, яким в задоволенні позову ПАТ «Дніпропетровський стрілочний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000252110 від 20.09.2013 року - відмовлено. В решті постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2013 року та ухвалу апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 року - залишено без змін.

В постанові Вищого адміністративного суду вказано, починаючи з 01 січня 2011 року, законодавець систематизував правила адміністрування земельного податку та орендної плати за землю, як обов'язкового платежу, в розділі XIII Податкового кодексу України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі по тексту - ПК України). Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 даного Кодексу).

Пунктом 288.1 статті 288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до норм Податкового кодексу України, річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної і комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням вимог підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України тобто, не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Таким чином, річна сума платежу орендної плати за землю не може бути меншою розміру, визначеного підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України, а саме - трикратного розміру земельного податку.

Оскільки плату за землю у формі орендної плати за землі комунальної та державної власності віднесено Верховною Радою України до загальнодержавних податків і зборів згідно переліку, закріпленого у статті 9 ПК України, логічним завершенням аналізу наведених правових норм є висновок про те, що розмір орендної плати за вказані ділянки є нормативно-регульованою ціною із визначеними мінімальною та максимальною межами.

Тобто, починаючи з 01 січня 2011 року, на адміністрування орендної плати та відносини, що виникають при оренді земельної ділянки комунальної та державної власності, поширюються приписи Податкового кодексу України з усіма правилами обрахування орендної плати та наслідками недотримання порядку нарахування та справляння даного обов'язкового платежу.

Саме із зазначеного часу мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить не менше 3 % від їх грошової оцінки.

Договори оренди землі укладені між Дніпропетровською міською радою та ПАТ «Дніпропетровський стрілочний завод», є цивільно-правовими договорами та до них мають застосовуватися норми які містяться в Цивільному кодексі України, ЗУ «Про оренду землі» та ЗУ «Про плату за землю».

Приписами статті 21, 30 Закону України «Про оренду землі» № 161-XIV, законодавець передбачив внесення змін до розміру орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності.

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» № 161-XIV встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі, спір вирішується в судовому порядку.

При цьому, статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Договір оренди землі, є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами, тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Оскільки:

договір оренди земельної ділянки площею 0,8643 га від 25.10.2002р. №2416;

договір оренди земельної ділянки площею 26,9878га та 4,3308га від 25.10.2002р. №2417;

договір оренди земельної ділянки площею 0,0369 га від 05.10.2009р. №041010400025;

договір оренди земельної ділянки площею 0,3063 га від 25.10.2002р. №2418;

договір оренди земельної ділянки площею 0,0280 га та 0,0016га від 25.10.2002р. №2422;

договір оренди земельної ділянки площею 0,0237 га від 25.10.2002р. №2419;

договір оренди земельної ділянки площею 0,1822 га від 05.10.2009р. №041010400024 за змістом щодо істотної умови - орендної плати суперечать Податковому кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011 р., тобто зазначені Договори оренди земельних ділянок є недійсними (нікчемними) відповідно до вимог ч. 1 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, з 01 січня 2011 р., як такі що суперечать законодавству України (Податковому кодексу України).

Таким чином, Постановою Вищого адміністративного суду України від 09.12.2015 року фактично встановлена недійсність наступних договорів оренди:

-договір оренди земельної ділянки площею 0,8643 га від 25.10.2002р. №2416;

-договір оренди земельної ділянки площею 26,9878га та 4,3308га від 25.10.2002р. №2417;

-договір оренди земельної ділянки площею 0,0369 га від 05.10.2009р. №041010400025;

-договір оренди земельної ділянки площею 0,3063 га від 25.10.2002р. №2418;

-договір оренди земельної ділянки площею 0,0280 га та 0,0016га від 25.10.2002р. №2422;

-договір оренди земельної ділянки площею 0,0237 га від 25.10.2002р. №2419;

-договір оренди земельної ділянки площею 0,1822 га від 05.10.2009р. №041010400024. з 01.01.2011, оскільки ці договори не відповідають вимогам діючого законодавства, а саме ч.1. ст.203, 4.1,4.2 ст.215 ЦК України.

Судом також встановлено, що позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовними вимогами до Дніпропетровської міської ради про визнання недійсними з 01.01.2011 вказаних договорів.

Так, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2016 р. у справі № 904/11048/15 встановлено, що вказані договори є не вчиненими та неукладеними, відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 210, 640, ч. 1 ст. 638 ЦК України.

Таким чином, суд не міг знати про рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2016 р. у справі № 904/11048/15, яким встановлено, що вказані договори є не вчиненими та неукладеними.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 245 КСА України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами можуть бути істотні для справи обставини, що не були відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи. З огляду на викладене рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2016 р. у справі №904/11048/15 є підставою для судового рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Враховуючи, що зазначені договори оренди земельних ділянок, є не вчиненими, неукладеними, то по ним не виникає прав і обов'язків сторін, зокрема щодо здійснення орендної плати за землю, відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, ст. 88 ПК України.

Тобто Публічне акціонерне товариство "Дніпропетровський стрілочний завод", повинно сплачувати за землю тільки земельний податок відповідно до ст.ст. 269-271, 274 ПК України.

Відповідно до п. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Підпунктом 4.1.1. п.4.1 ст.4 Податкового кодексу закріплено принцип «загальність оподаткування», тобто, кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені Податковим кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких, вона є згідно з положеннями Податкового кодексу.

Відповідно до ст. 6 Податкового кодексу, податком, є обов'язковий безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податків відповідно до Податкового кодексу.

Пунктом 8.2 ст. 8 Податкового кодексу передбачено, що до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 9 Податкового Кодексу, плату за землю віднесено до загальнодержавних податків і зборів.

У відповідності до п.п 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом. Податковий обов'язок, є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків (пункт 36.3 статті 36 Податкового кодексу).

Відповідно до пп. пп. 14.1.72, 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також, постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу); землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

На підставі викладеного та з метою недопущення порушення приписів Податкового кодексу України, а також за умов, відповідно до яких, встановлено, що

-договір оренди земельної ділянки площею 0,8643 га від 25.10.2002р. №2416;

-договір оренди земельної ділянки площею 26,9878га та 4,3308га від 25.10.2002р. №2417;

-договір оренди земельної ділянки площею 0,0369 га від 05.10.2009р. №041010400025;

-договір оренди земельної ділянки площею 0,3063 га від 25.10.2002р. №2418;

-договір оренди земельної ділянки площею 0,0280 га та 0,0016га від 25.10.2002р. №2422;

-договір оренди земельної ділянки площею 0,0237 га від 25.10.2002р. №2419;

-договір оренди земельної ділянки площею 0,1822 га від 05.10.2009р. №041010400024.

є не вчиненими та неукладеними та відсутності умови про автоматичне їх продовження, позивач зобов'язаний був сплачувати саме земельний податок у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на підставі фактичного користування земельними ділянками у відповідності до п. 274.1 ст. 274 ПКУ, оскільки, правових підстав для сплати орендної плати у позивача не було, а тому, висновок відповідача про порушенням пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПКУ, яке призвело до завищення суми податкового зобов'язання по сплаті земельного податку на суму 78011,55 грн., є неправомірним.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

У відповідності до частини 1 статті 253 Кодексу адміністративного судочинства України суд може скасувати постанову чи ухвалу у справі і прийняти нову постанову чи ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення.

Зважаючи на вищевикладене, зазначені обставини мають значення для вирішення справи і є істотними для постановлення правильного рішення.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що винесене податкове повідомлення-рішення № 0000252110 від 20.09.2013 є протиправним, а тому підлягає скасуванню з викладених підстав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами підлягає задоволенню.

Що стосується розподілу судових витрат, то суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 94 КАС якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, із Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів за рахунок бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський стрілочний завод» підлягає стягнення на користь позивача 2 523,43 грн. судового збору, сплаченого при поданні заяви про перегляд судового рішення

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 158 - 163, 167, 245 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський стрілочний завод» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2013 року у справі №804/12851/13-а - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду 23.10.2013 року у справі №804/12851/13-а - скасувати.

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський стрілочний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000252110 від 20.09.2013, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Присудити із Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів за рахунок бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський стрілочний завод" (код ЄДРПОУ 36020648) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2 523,43 грн. (дві тисячі п'ятсот двадцять три гривні сорок три копійки).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складено 18 березня 2016 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 18.03.2016 р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді Н.В. Захарчук-Борисенко Н.В. Захарчук-Борисенко В.В. Кухар