Постанова № 56879136, 21.12.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2015 р. Справа № 804/14158/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Озерянської С.І.

при секретарі Дерев'янко К.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Верхньодніпровський машинобудівний завод» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Верхньодніпровський машинобудівний завод» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000522201 від 06.04.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковим органом було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПАТ «Верхньодніпровський машинобудівний завод». Висновки акту №249/04-16-22-01/05749336 від 18.03.2015 року та податкове повідомлення-рішення №0000522201 від 06.04.2015 року вважає необґрунтованими, прийнятими з порушенням вимог чинного законодавства та такими, що підлягають скасуванню. Висновки зазначені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам та повністю спростовуються наявними первинними документами.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши чинне законодавство, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач ПАТ «Верхньодніпровський машинобудівний завод» зареєстроване 23.01.1992 року в Верхньодніпровському районному управлінні юстиції Дніпропетровської області та знаходиться на податковому обліку в Верхньодніпровській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом економічної діяльності позивача є, зокрема, виробництво залізничних локомотивів і рухомого складу.

На підставі наказу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 16.03.2015 року №190 податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «Верхньодніпровський машинобудівний завод» по взаємовідносинам з ТОВ «КПК-Інвест» (код ЄДРПОУ 35481824) та ТОВ «Промекспосервіс» (код ЄДРПОУ 31197835) за жовтень 2014 року.

За результатами перевірки податковою інспекцією було складено акт №249/04-16-22-01/05749336 від 18.03.2015 року, яким зафіксовано порушення ПАТ «Верхньодніпровський машинобудівний завод» п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02122010 року із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 76 630 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки позивач подав до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області заперечення, в яких просив скасувати акт невиїзної позапланової податкової перевірки від 18.03.2015 року №249/04-16-22-01/05749336.

На підставі акту перевірки Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000522201 від 06.04.2015 року, яким ПАТ «Верхньодніпровський машинобудівний завод» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 34 980 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000532201 від 06.04.2015 року, яким ПАТ «Верхньодніпровський машинобудівний завод» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 41 650 грн.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач подав скарги до податкового органу,в яких просив скасувати податкові повідомлення-рішення.

09.06.2015 Головне управління ДФС у Дніпропетровській області за результатами розгляду первинних скарг прийняло рішення, яким повністю скасувало податкове повідомлення-рішення №0000532201 від 06.04.2015 року та на 41 650 грн. збільшило суму за податковим повідомленням-рішенням №0000522201 від 06.04.2015 року.

30.06.2015 року ПАТ «Верхньодніпровський машинобудівний завод» подало до Державної фіскальної служби України скарги на податкові повідомлення-рішення.

25.08.2015 року Державна фіскальна служба України залишила без змін податкове повідомлення-рішення Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 06.04.2015 року №0000522201 з урахуванням рішення, прийнятого в результаті розгляду первинних скарг, а скарги - без задоволення.

Правомірність податкового повідомлення-рішення є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 200 Податкового кодексу України встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до пункту 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. (пункт 200.2). При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3).

Згідно пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, податковий орган визначив нереальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «КПК-Інвест» та ТОВ «Промекспосервіс» з огляду на відсутність сертифікатів якості на окремий товар, недоліки при оформленні товарно-транспортних накладних.

Зокрема, було враховано матеріали перевірок вищенаведених контрагентів позивача, які свідчать про відсутність їх за місцезнаходженням.

Отже, податковий орган дійшов висновку, що оскільки не підтверджено факт реального вчинення господарських операцій ТОВ «КПК-Інвест» та ТОВ «Промекспосервіс» з позивачем, останній завищив податковий кредит на 76 630,00 грн.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 14.10.2014 року позивачем ПАТ «Верхньодніпровський машинобудівний завод» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу з ТОВ «КПК-Інвест» за №21/10-2014.

Відповідно зазначеного договору Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та сплатити його на умовах цього Договору.

На виконання умов договору як до перевірки так і до суду було надано видаткові накладні та податкові накладні на загальну суму 175 681,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 29 280,00 грн.

Розрахунки було здійснені згідно платіжних доручень №786 та 801 від 20.11.2014 року.

Судом також встановлено, що 10.10.2014 року позивачем ПАТ «Верхньодніпровський машинобудівний завод» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу з ТОВ «Промекспосервіс» (Постачальник) за №П-10/10/2014.

Відповідно зазначеного договору Постачальник зобов'язується поставити Товар в об'ємах та строках, які визначені Специфікаціями, а Покупець прийняти та оплатити Товар, кількість та ціна якого зазначена у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов договору як до перевірки так і до суду було надано видаткові накладні та податкові накладні на загальну суму 294 852 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 47 350 грн.

Розрахунки було здійснені згідно платіжних доручень №527 від 13.10.2014 року та №556 від 16.10.2014 року.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними вказаних договорів, укладених позивачем з вищезазначеними контрагентами. Факт укладення цих договорів та їх виконання сторонами підтверджується фактичними обставинами справи, зокрема первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договорів.

Сума податку на додану вартість у розмірі 76 630,00 грн. за зазначеними податковими накладними включена до податкового кредиту відповідного періоду, відображена в реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість, даним декларацій з ПДВ за жовтень 2014 року.

Всі надані первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Виконання таких договорів підтверджується наданими протоколами погодження цін, специфікаціями, товарно-транспортними накладними, рахунками фактурами та банківськими виписками.

За отримані від контрагентів товари ПАТ «Верхньодніпровський машинобудівний завод» проведено розрахунки в повному обсязі.

Отримані товари було використано позивачем у власній господарській діяльності.

Окрім того, в процесі розгляду справи cудом було встановлено, що на час здійснення господарських операцій були зареєстровані як платники ПДВ та мали право видавати податкові накладні.

Отже, враховуючи, що первинні бухгалтерські документи на продаж товарів від контрагентів, виписані особами, які на час їх видання не втратили статус платника податку на додану вартість, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності включення до складу податкового кредиту відповідних сум за такими господарськими операціями.

Як вбачається з акту перевірки, додатковою підставою для визнання нереальними господарських операцій, здійснених ПАТ «Верхньодніпровський машинобудівний завод» з контрагентами, являється недоліки у заповненні товарно-транспортних накладних на постачання товару.

Однак, згідно з пп. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того слід зазначити, що у разі підтвердження дійсного виконання вiдповiдних господарських операцій певні недоліки первинних документів є свідченням недобросовiсностi постачальника та не можуть слугувати підставою для притягнення платника податку-покупця до вiдповiдальностi.

Щодо посилань податкового органу на відсутність сертифікатів якості на товарно-матеріальні цінності, що передавались контрагентами за договорами поставки та договорами купівлі-продажу, суд зазначає, що договорами не було передбачена необхідність надання таких сертифікатів.

Посилання відповідача в акті перевірки як на підставу відсутності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Промекспосервіс» на дані інформаційних систем податкового органу стосовно повідомлення про відсутність за місцезнаходженням не можуть вважатися безперечними доказами підтвердження нереальності спірних господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

З огляду на встановлені обставини, які підтверджують рух активів в процесі здійснення господарських операцій, зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю позивача та досліджені докази, суд вважає, помилковим висновок податкового органу, щодо непідтвердженості реальності проведених господарських відносин між ПАТ «Верхньодніпровський машинобудівний завод» та контрагентами та як наслідок завищення податкового кредиту в сумі 76 630,00 грн. та заниження податку на додану вартість.

З огляду на наведене, на переконання суду, господарські операції ПАТ «Верхньодніпровський машинобудівний завод» та ТОВ «КПК-Інвест», ТОВ «Промекспосервіс» є реальними, направленими на настання правових наслідків, які обумовлені ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами. Тобто, ПАТ «Верхньодніпровський машинобудівний завод» має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку зокрема при визначені об'єкту оподаткування податком на додану вартість.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000522201 від 06.04.2015 року не відповідає частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з чим адміністративний позов ПАТ «Верхньодніпровський машинобудівний завод» підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Верхньодніпровський машинобудівний завод» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000522201 від 06.04.2015 року.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська