Ухвала суду № 56878929, 31.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2016 року м. Львів Справа № 876/1593/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А. І.,

суддів - Багрія В. М., Старунського Д. М.,

з участю секретаря - Андрушківа І. Я.,

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року у справі № 803/85/16 за позовом ОСОБА_1 до другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області про визнання неправомірними дій, визнання незаконною та скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

В січня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області (далі - другий відділ ДВС), в якому просив визнати неправомірними дії Державної виконавчої служби у м. Луцьку щодо накладення арешту на гараж НОМЕР_1 гаражного кооперативу «Автокомп-2», який розташований в м. Луцьку по вул. Зої Космодемянської, 37 (на даний час - вул. Задворецька, 27) та оголошення заборони на його відчуження, визнати незаконною та скасувати постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 02 лютого 2007 року серії АА № 675529 та зобов'язати відповідача скасувати арешт на таке майно, який зареєстрований 06 лютого 2007 року за № 4457008 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна шляхом вилучення відповідного запису.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначав, що Державною виконавчою службою у м. Луцьку накладено арешт на нерухоме майно, що належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу гаража від 22 жовтня 2007 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Луцької державної нотаріальної контори Горбатюком В. І. та зареєстрованого належним чином. Вказував, що накладений арешт перешкоджає розпорядженню належним йому майном на власний розсуд, тобто порушує його права як власника.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що судом першої інстанції не враховано, що предметом спору в даній справі є правомірність рішення та дій суб'єкта владних повноважень, а не встановлення права власності на майно, що виключає можливість його розгляду в порядку цивільного судочинства.

Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, посилаючись на викладені в ній доводи, просив її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча відповідача належним чином було повідомлено про дату, час та місце апеляційного розгляду, що відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до договору купівлі-продажу від 22 жовтня 2007 року позивач придбав у власність гараж НОМЕР_1 в гаражному кооперативі «Автокомп-2», який розташований в м. Луцьку по вул. Зої Космодем'янської, 37. Вказаний договір посвідчений державним нотаріусом Другої Луцької державної нотаріальної контори Горбатюком В. І. та зареєстрований Комунальним підприємством «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 11 грудня 2015 року № 49679449, сформованою за заявою ОСОБА_1, на підставі постанови Державної виконавчої служби у м. Луцьку про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02 лютого 2007 року серії АА № 675529 на вказаний вище об'єкт нерухомості накладено арешт. Власником такого майна зазначено ОСОБА_3.

На звернення ОСОБА_1 до відповідача про зняття арешту і заборони на відчуження належного йому на праві власності майна, листом від 12 січня 2016 року № 338 в задоволенні заяви йому відмовлено, у зв'язку з чим він звернувся до суду з позовом про захист своїх порушених прав.

Закриваючи провадження в справі, суд першої інстанції виходив з того, що для вирішення спору, який виник між сторонами, встановлено інший порядок судового провадження, оскільки вирішення питання про зняття арешту з майна неможливе без встановлення наявності права позивача на арештоване майно шляхом дослідження цивільних правовідносин.

Підстави та порядок закриття провадження в адміністративній справі визначені статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті суд закриває провадження в справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з статтею 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Разом з тим, необхідно зазначити, що порушення прав, свобод та інтересів фізичної чи юридичної особи наявне тоді, коли сталися зміни стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку в публічно-правових відносинах.

Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно з статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що в порядку адміністративного судочинства підлягають розгляду справи з приводу оскарження дій державного виконавця стосовно арешту майна боржника, які не пов'язані зі спором про право на це майно. В іншому випадку, під час вирішення такого спору з'ясуванню підлягають обставини щодо підстав набуття права власності на спірне майно, у зв'язку з чим зазначені вимоги є приватноправовими.

З огляду на викладене, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про те, що даний спір має ознаки приватноправового та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

За наведених обставин, суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини першої статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року у справі № 803/85/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: А. І. Рибачук

Судді В. М. Багрій

Д. М. Старунський

Повний текст ухвали виготовлено 01 квітня 2016 року.