Постанова № 56878877, 22.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15132/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Оксененка О.М. та Губської Л.В.

за участю секретаря Полякової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська Лагуна", Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська Лагуна" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровська лагуна" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 грудня 2012 року № 0017191503 та від 11 липня 2013 року № 0000101504, №0000111504.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2013, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 відмовлено в задоволенні позову ТОВ "Дніпровська лагуна" до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.09.2015 скасовано вказані вище постанову та ухвалу, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням сторони подали апеляційні скарги, в якій позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі; відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, натомість апеляційну скаргу позивача слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно з п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Дніпровська лагуна" подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за вересень 2012 року. У рядку 24 вказаної декларації "залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 - рядок 23) (значення цього рядка переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду" позивачем зазначено суму у розмірі 6021633,00 грн. Звітними (податковими) періодами, у яких виникла вказана сума позивачем вказано: 2008, 2009 та 2010 роки.

Податковим органом проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за вересень 2012 року, за результатами якої складено акт від 31 жовтня 2012 року № 921/15-3.

З акту від 31 жовтня 2012 року № 921/15-3 вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 14.1.11 п. 14.1 ст.14, п. 102.5 ст. 102, пп. 135.5.4 п. 135.4 ст. 135, п. 198.3 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду за вересень 2012 року на загальну суму 4854546,00 грн. При цьому, при перевірці показників декларації з податку на додану вартість податковим органом використано декларації з відповідного податку за період з березня 2008 року по січень 2010 року.

На підставі акта перевірки від 31 жовтня 2012 року № 921/15-3 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 04 грудня 2012 року № 0017191503, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4854546,00 грн.

В подальшому, позивачем до податкового органу подано декларацію з податку на додану вартість за квітень 2013 року. У рядку 24 вказаної декларації «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 - рядок 23) (значення цього рядка переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду» позивачем зазначено суму у розмірі 5582831,00 грн. При цьому, звітними (податковими) періодами, у яких виникла відповідна сума позивачем вказано: 2008, 2009 та 2010 роки.

Податковим органом проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на додану вартість за жовтень 2012 року, листопад 2012 року, грудень 2012 року, січень 2013 року, лютий 2013 року, березень 2013 року та квітень 2013 року, за результатами якої складено акт від 05 липня 2013 року № 2-26-55-15-04.

З акту від 05 липня 2013 року № 2-26-55-15-04 вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п. 102.5 ст. 102, пп. 135.5.4 п. 135.4 ст. 135, п. 198.3 ст.198, ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду за жовтень 2012 року, листопад 2012 року, грудень 2012 року, січень 2013 року, лютий 2013 року, березень 2013 року та квітень 2013 року на загальну суму 5582831,00 грн. При перевірці показників декларації з податку на додану вартість податковим органом використано декларації з відповідного податку за період з липня 2008 року по листопад 2009 року.

На підставі акта перевірки від 05 липня 2013 року № 2-26-55-15-04 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 11 липня 2013 року: № 0000101504, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 272658,74 грн., в тому числі 218 127,00 грн. - основний платіж, 54531,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи); № 0000111504, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 5582831,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, в чинній на момент подання позивачем декларації з податку на додану вартість, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Підпункт 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналогічні за змістом норми закріплені в пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР в редакції, чинній на час виникнення сум, які приймали участь у розрахунках податкового зобов"язання за відповідні періоди.

Частиною 1 п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.6 та п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів. Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Тобто, підставою для включення до від'ємного значення відповідних сум з податку на додану вартість є оплата товарів/послуг або їх фактичне отримання, що має бути підтверджено податковою накладною.

При цьому, для бюджетного відшкодування заявлених сум з податку на додану вартість суб'єкт господарювання повинен відобразити відповідні суми з податку на додану вартість у податковій декларації, фактично їх сплатити та звернутись до податкового органу із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування.

Матеріали справи свідчать, що позивач визначив суму від'ємного значення з податку на додану вартість та не заявляв відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Згідно з п. 4.6.3 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25 листопада 2011 року (надалі - Порядок №1492), чинного на момент подання позивачем відповідних податкових декларацій, якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (що значиться на особовому рахунку платника на перше число звітного (податкового) періоду (відображається у рядку 20.1 декларації)), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Пунктом 4.6.4 Порядку № 1492 встановлено, що якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), подається (Д2) (додаток 2).

Отже, податковим законодавством не встановлена залежність права суб"єкта господарювання на відображення у складі від"ємного значення з податку на додану вартість сум за укладеними правочинами від фактичної їх сплати. При цьому, тільки у разі заявлення відповідного бюджетного відшкодування такі суми повинні бути фактично сплачені.

Відповідно до пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Водночас, згідно з пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Повертаючи справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, Вищий адміністративного суду України вказав на необхідність під час нового розгляду справи надати оцінку здійсненим позивачем з контрагентами господарським операціям та відповідним первинним документам, на підставі яких позивачем розраховано податковий кредит з податку на додану вартість.

Як зазначає позивач, право на податковий кредит за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями у ТОВ «Дніпровська лагуна» виникло на підставі господарських договорів, зокрема, будівництва офісного центру.

На підтвердження зазначених обставин, позивачем надано наступні копії наступних документів: договору про спільну діяльність № ССВ/014 від 28.08.2006 року, Додаткову угоду № 3 до вказаного договору, акт приймання - передачі від 28.02.2011 р.,Угоду про дострокове розірвання договору про спільну діяльність № ССВ/014 від 28.08.2006 року; договору № 60/01-12 про надання послуг від 01.12.2006 року, додаткову угоду до договору № 60/01-12 від 26.12.2006 року; договору № 157 від 23.10.2007 року; договору №157 про надання балонів в оренду від 10.10.2008 року, акт приймання-передачі балонів від 10.10.2008 року; договору № 11-01/-08 про надання послуг по охороні від 01.01.2006 року з додатками; договору підряду № 63/06-Б від 7.07.2006 року, додаткову угоду до вказаного договору тощо; договору підряду № 49/07 від 16.05.2007 року, погодження про внесення змін та доповнення до вказаного договору; договору № 21/06-А на виконання робіт по ремонту самохідного плавкрана «Сарни» від 01.11.2006 року, кошторис до договору, додаткові угоди до договору; договір № 06-07 на створення технічної документації від 01.09.2007 року, додаткові угоди до договору, план виконання робіт; договору № 15-08 від 24.10.2008 року; договору № 10-07 на виконання проектно-конструкторських робіт від 26.10.2007 року, план - графік, технічне завдання; договору № 16-09 від 30.07.2009 року - 6 аркушів; договору № 100-101-08 про технічний нагляд Регістром судноплавства України від 24.03.2008 року; договору № 770/01-08 купівлі - продажу від 25.02.2008 року ,акту технічного стану брандвахти, специфікацію, додаткову угоду, протоколу № 11, акту приймання-передачі, додаткову угоду; договору поставки № 157 від 01.01.2009 року; договору суборенди № НІ-ДЛ-01/12/08 від 01.12.2006 року; договору оренди № НІ-ДЛ-01/05/09 від 01.05.2009 року; договору суборенди № НІ-ДЛ-01/07/09 від 01.07.2009 року; договору № 25/1-25 від 08.01.2009 року; договору підряду № 25/5-«Днепровская Лагуна» від 09.06.2009 року,додатки до договору, специфікаї; договору № 136/10/07 від 25.10.2007 року щодо обслуговування туалетних кабін, акт передачі; договору № 1-11-7 про спільне використання технологічних мереж від 01.11.2007 року; договору № 07/2007 від 25.10.2007 року; договору № 06/2008 від 04.06.2008 року; договори на виконання робіт від 04. 03.2008 року, додаткові угоди; договору №23/11/07 поставки від 08.10.2007 року; договору №39/11 /08 поставки від 11.01.2008 року; договору підряду №27/05 від 27.05.2008 року; договору №540 на створення науково-технічної продукції від 28.03.2008 року; договору поставки №ГЛБ-1498 від 30.04.2008 року; контракту №24-03-08/5 про виконання роботи з влаштування ліфта маловантажного від 15.04.2008 року; договору №26 від 19. 06.2008 року; договору підряду № ДПМ 01Ю4-2008 від 08.04.2008р. з додатками; договору підряду №174 від 08.10.2008р. з додатками; договору № ДЛ-ПСК-11/06/08 від 11.06.2008 року; договору № 01/05/08 оренди нежитлового приміщення від 01.05.2008р.; договору №СК/258 08 оренди нежитлового приміщення від 01.07.2006р; договору підряду № 1-01/08 на виконання водолазних робіт від 06.08.2008р.; договору №64/07 від 26.09.2007 р.; договору №36/08 від16.09.2008р. -14 аркушів; договору підряду №НІ-Т 20/02/09 від 20.02.2009р. з додатками; договору підряду №Д-Т 05/03/09 від 05.03.2009 р. з додатками; договору підряду №Д-Т 17/03.09 від 17.03.2009р. з додатками; договору підряду № ДЛ-Т 29/04/09 від 29.04.2009р. з додатками; договору підряду №ДЛ-Т від 5/06/09 від 05.06.2009р. з додатками; договору №47 від 31.03.2009р.; договору підряду №6 від 26.03.2009р. з додатками; договору №45п по наданню послуг спеціального призначення від 25.03.2009р.; договору № ДЛ-24/06/09 на постачання товару від 24.06.2009р.;договору №14-о/2009 від 19.05.2009р.; договору-доручення №33 на обслуговування митних вантажів і наданню послуг МЛС (СТЗ) від 17.06.2009р.; договору № 12-09 на виконання проектно-кошторисної документації від 02.07.2009р.; договору підряду №3-07/09 на виконання водолазних робіт від 17.07.2009р. контракту підряду №1 від 12.02.2009р.; договору підряду №08/10 від 08.10.2009р.; договору підряду № 23-04/09 від 05.05.2009р. ;договору підряду №ДЛ-В 10/06/09 від 10.06.2009р.; договору підряду № ДЛ-В 21/04/09 від 21.04.2009р. ; оборотно-сальдової відомості по рахунку 631«Контрагенти» період 01.03.08-31.12.2009 років; Оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 «Контрагенти» період 31.12.2009 року; Оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 «Контрагенти» період 31.12.2009-31.12.2010 років; виписки за особистим рахунком 26003119288300 ТОВ «ДНІПРОВСЬКА ЛАГУНА» з 01.03.2008 року по 31.01.2015 року АТ «Укрсиббанк», податкові накладні.

Крім того, під час апеляційного розгляду справи, позивачем наведено детальну інформацію щодо сформованих сум ПДВ, віднесених до складу податкового кредиту, зокрема: найменування контрагента, реквізити господарського договору, підстави для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту (податкова накладна, чек тощо) та реквізити такого первинного документа, інформація щодо оплати (т. 4 а.с. 113-190).

Колегія суддів звертає увагу, що досліджені документи бухгалтерського та податкового обліку мають обов'язкові реквізити відповідно до нормативних документів, які регламентують порядок їх складання.

Зі актів перевірки вбачається, що податковий орган дійшов висновку про те, що отримані позивачем товари/послуги є неоплаченими, оскільки в деклараціях з податку на додану вартість за вересень 2012 року та квітень 2013 року (колонка 4 додатку 2) позивачем не зазначено суми податків, нарахованих (сплачених) ним за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України протягом відповідного звітного періоду, а тому у позивача відсутнє право на податковий кредит та бюджетне відшкодування відповідних сум податку на додану вартість.

Проте, на переконання колегії суддів, вказаний факт жодним чином не свідчить про втрату позивачем права на податковий кредит та бюджетне відшкодування відповідних сум податку на додану вартість.

Так, з Актів перевірки від 31 жовтня 2012 року № 921/15-3 від 05 липня 2013 року № 2-26-55-15-04 вбачається, що під час камеральної перевірки відповідачем взагалі не досліджувався факт сплати чи не сплати позивачем коштів контрагентам за отримані товари/послуги.

З огляду на наведене, є необґрунтованими висновки актів перевірки від 31 жовтня 2012 року № 921/15-3 від 05 липня 2013 року № 2-26-55-15-04, що товари/послуги отримані позивачем у перевіряємий період є безоплатно отриманими, оскільки при проведенні камеральної перевірки первинні бухгалтерські документи позивача не перевірялись та не досліджувались, а тому, колегія суддів приходить до висновку про протиправність прийнятих на підставі таких Актів перевірки податкових повідомлень-рішень від 04 грудня 2012 року № 0017191503 та від 11 липня 2013 року № 0000101504, №0000111504.

Щодо узгодження зобов»язання визначеного податковим повідомленням-рішенням 04 грудня 2012 року № 0017191503, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідачем на підставі акта перевірки від 31 жовтня 2012 року № 921/15-3 винесено податкове повідомлення-рішення 04 грудня 2012 року № 0017191503. При перевірці, результати якої зафіксовані в акті 31 жовтня 2012 року № 921/15-3, використано декларації позивача з податку на додану вартість за березень 2008 року - вересень 2012 року, а при перевірці, результати якої зафіксовані в акті від 05 липня 2013 року № 2-26-55-15-04 використано декларації позивача з податку на додану вартість за липень 2008 року - січень 2010 року. Тобто, вказаними перевірками надавалась оцінка деклараціям позивача з податку на додану вартість за періоди, що співпадають.

Відповідно до пп. 56.15. ст. 56 ПК України, скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Згідно пп. 56.17 ст. 56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується, зокрема, днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і політику. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Відповідно до пп. 56.18 ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Матеріали справи свідчать, що позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 04 грудня 2012 року № 0017191503 в адміністративному порядку. Так, за результатами розгляду скарг ТОВ «Дніпровська лагуна», ДПС України від 28.02.2013 року № 3113/6/10-2115 прийнято рішення про залишення скарги без задоволення.

Разом з тим, доказів отримання платником податку вказаного рішення центрального органу виконавчої влади, з якого можна було б встановити день закінчення процедури адміністративного оскарження, матеріали справи не містять.

Представник відповідача в своїх письмових поясненнях від 17.03.2016 року посилається на те, що станом на дату подання податкової декларації за квітень 2013 року податкове повідомлення-рішення від 04 грудня 2012 року № 0017191503 було узгодженим, оскільки вказане рішення ДПС України було отримано позивачем, однак всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, жодних доказів на підтвердження зазначено відповідачем не надано. При цьому, вказане податкове повідомлення-рішення позивач оскаржив в судовому порядку.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що оскільки податкове повідомлення-рішення 04 грудня 2012 року № 0017191503 станом на квітень 2013 року було не узгодженим, то позивачем протиправно повторно включено до податкового кредиту з ПДВ за квітень 2013 року, що вказує на необґрунтованість позову в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 липня 2013 року: № 0000101504, № 0000111504.

Більш того, як вбачається з акту перевірки від 05.07.2013 року № 2-26-55-15-04, податковим органом використано податкові декларації з за липень 2008 року - листопад 2009 року, в той час як податкові періоди, в яких виникло від»ємне значення в суму зменшення розміру від»ємного значення ПДВ в розмірі 5 582 831,00 грн. включає грудень 2009 року та січень 2010 року. Таким чином актом перевірки визначається, що сума податкового кредиту на суму 5 582 831,00 грн. сформована за періоди, що не були предметом перевірки за Актом. Зазначені обставини також свідчать про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень від 11 липня 2013 року № 0000101504, №0000111504.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було неповно встановлено обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська Лагуна" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2015 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 липня 2013 року № 0000101504, №0000111504, та прийняти в цій частині нову про задоволення позовних вимог.

Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 11 липня 2013 року № 0000101504, №0000111504 визнати протиправними та скасувати.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 30.03.2016 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Губська Л.В.

Оксененко О.М.