Постанова № 56878690, 30.03.2016, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2016 року Чернігів Справа № 825/1588/15-а

Чернігівський окружний адміністративний суд колегією суддів в складі:

головуючого судді Непочатих В.О.,

суддів Кашпур О.В., Житняк Л.О.,

при секретарі Ул'яничеві М.В.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Борзак Л.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства екології та природних ресурсів України, Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації про стягнення середнього заробітку, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Міністерства екології та природних ресурсів України, Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить визнати ОСОБА_1 звільненою з посади заступника начальника Державного управління охорони природного середовища в Чернігівській області за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України з 26.02.2015; відшкодувати моральну шкоду в сумі 20000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що в зв'язку з ліквідацією Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області суд повинен визнати її звільненою з посади заступника начальника даного управління за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України з 26.02.2015. Також, зазначає, що в зв'язку з тривалим не виконанням судового рішення їй була завдана моральна шкода, яка полягає у тяжкому матеріальному становищі у передпенсійному віці та втрати нормальних життєвих зв'язків, внаслідок чого була вимушена неодноразово лікуватися.

Позивач в судовому засіданні, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позовні вимоги підтримала та пояснила, що кошти в сумі 71951,04 грн. за час затримки виконання рішення суду були перераховані Міністерством екології та природних ресурсів України на її картковий рахунок.

Представник Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації в судовому засіданні в задоволенні позову просила відмовити та пояснила, що Департамент екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації не є правонаступником Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області, а тому не може бути належним відповідачем по даній справі.

Від Міністерства екології та природних ресурсів України до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 у справі № 825/518/13-а, яка набрала законної сили, визнано протиправними та скасовано накази Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 29.12.2012 № 559-О та Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області від 14.01.2013 № 4-О про звільнення ОСОБА_1, поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області з 15.01.2013, зобов'язано Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.01.2013 по 26.02.2013, а також стягнуто на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 3000,00 грн. (а.с. 39-40).

Проте, вказане судове рішення не було виконано відповідачами та не поновлено позивача на посаді заступника начальника Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області, тому, не погодившись з такими діями відповідачів, позивач звернулася до суду, в зв'язку з чим суд вважає зазначити таке.

Щодо належного суб'єкта владних повноважень, який повинен виконувати судове рішення.

Указом Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09.12.2010 № 1085 утворено Міністерство екології та природних ресурсів України, Державну екологічну інспекцію України, Державну службу геології та надр України, реорганізувавши Міністерство охорони навколишнього природного середовища України. При цьому установлено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.

У разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України, переходять права та обов'язки органів виконавчої влади (пункт 6 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074).

Пунктом 9 Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, затвердженого Указом Президента України від 27.12.2005 № 1842 (чинного, на час виникнення спірних правовідносин щодо поновлення позивача), зокрема, визначено, що Мінприроди України очолює Міністр, який у встановленому законодавством порядку приймає рішення щодо утворення, реорганізації, ліквідації територіальних органів Мінприроди України, затверджує їх положення, призначає на посади та звільняє з посад їх керівників.

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 21.03.2016, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України перебуває в стані припинення за рішенням засновників з 16.02.2011.

Тобто, оскільки Міністерство екології та природних ресурсів України є правонаступником Міністерства охорони навколишнього природного середовища, тому зобов'язано було на виконання судового рішення вирішити питання щодо поновлення позивача на роботі.

Поряд з цим відповідно до Положення про Департамент екології та природніх ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 23.05.2013 (в редакції розпорядження голови обласної державної адміністрації від 23.07.2014 № 413), Департамент підпорядковується голові обласної державної адміністрації, а також підзвітний Міністерству екології та природних ресурсів України. Директор Департаменту видає у межах своїх повноважень накази, призначає на посаду та звільняє з посади у порядку, передбаченому законодавством про державну службу, державних службовців Департаменту.

Суд звертає увагу, що поновлення на роботі - це повернення працівника в попередній стан, який існував до його незаконного звільнення, тому правовими наслідками поновлення на роботі працівника є надання йому попередньої роботи (посади), з тими ж функціональними обов'язками, які мали місце до звільнення; здійснення оплати всього часу вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням; поновлення безперервного стажу роботи, у тому числі стажу для відпустки та поновлення у всіх правах за цією посадою (отримання надбавок тощо).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 34 постанови від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

В судовому засіданні встановлено, що постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 у справі № 825/518/13-а на даний час залишається не виконаною.

Таким чином, враховуючи, що у справі № 825/518/13-а в якості відповідачів брало участь Міністерство охорони навколишнього природного середовища та Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області, наділених згідно законодавства певними повноваженнями, тому Департамент екології та природніх ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації не може самостійно вирішити питання про поновлення позивача на роботі, без прийняття відповідного наказу Міністерством екології та природних ресурсів України.

Щодо звільнення позивача за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Статтею 240-1 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу. На такого працівника поширюються пільги і компенсації, передбачені статтею 49-3 цього Кодексу для вивільнюваних працівників, а його зайнятість забезпечується відповідно до Закону України «Про зайнятість населення».

Аналіз зазначеної правової норми дає підстави для висновку, що закон наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на визнання працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, лише при одночасному вирішенні питання поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

В даному випадку, гарантовані статтею 43 Конституції України, права позивача щодо незаконного звільнення поновлені постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 у справі № 825/518/13-а, а тому відсутні підстави для застосування судом положень статті 240-1 Кодексу законів про працю України.

При вказаних обставинах, позовна вимога про визнання ОСОБА_1 звільненою з посади заступника начальника Державного управління охорони природного середовища в Чернігівській області за пунктом 1 статті 40 КЗпП України з 26.02.2015 задоволенню не підлягає.

Щодо відшкодування моральної шкоди.

Частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4 обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Надані позивачем виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого про перебування позивача на лікуванні в 2013 та 2014 роках не є належними доказами, оскільки з них об'єктивно неможливо встановити причинний зв'язок між протиправними діями саме відповідачів, внаслідок яких у позивача виникла необхідність такого лікування.

Тобто, позивачем не доведено, що існує причинно-наслідковий зв'язок між моральними стражданнями та діями відповідачів, не доведено, що саме дії відповідачів призвели до заподіяння їй моральних страждань, а тому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди у розмірі 20000,00 грн. задоволенню не підлягає.

Згідно з частинами першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства екології та природних ресурсів України, Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації про стягнення середнього заробітку, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.О. Непочатих

Суддя О.В. Кашпур

Суддя Л.О. Житняк