Постанова № 56878628, 30.03.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 березня 2016 року № 826/1780/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м.Києві про визнання протиправною та скасування постанови ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови від 29 грудня 2015 року № 47283570.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем було повернуто виконавчий документ та винесено постанову ВП № 47283570 від 29 грудня 2015 року за відсутності на те правових підстав передбачених пунктом 7 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

У судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, своєї позиції щодо позовних вимог суду не повідомив, витребувані судом копії матеріалів виконавчого провадження № 47283570 надав через канцелярію суду.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

23 липня 2007 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського РУЮ у місті Києві Сакуном О.Б. відкрите виконавче провадження ВП № 7213072 з примусового виконання виконавчого напису № 6443 виданого 09 липня 2007 року приватним нотаріусом КІНО Тесленко Ю.П. про стягнення з боржника ОСОБА_4, боргу в сумі 171245 грн. 44 коп. на користь ОСОБА_1.

Постановою від 23 липня 2007 року № ДВ/07 накладено арешт на все майно та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 а саме: автомобіль НОМЕР_1, рама НОМЕР_4.

Постановою від 21 січня 2013 року оголошено розшук майна автомобіля.

18 червня 2014 року головним державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 7 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" та надано строк для повторного пред'явлення виконавчого документа до 18 червня 2015 року.

16 квітня 2015 року позивач повторно подав виконавчий напис № 6443 виданий 09 липня 2007 року приватним нотаріусом КІНО Тесленко Ю.П. до відділу державної виконавчої служби Шевченківського РУЮ у місті Києві для примусового виконання.

17 квітня 2015 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського РУЮ у місті Києві ОСОБА_5 відкрите виконавче провадження ВП № 47283570 з примусового виконання виконавчого напису № 6443 виданого 09 липня 2007 року приватним нотаріусом КІНО Тесленко Ю.П. про стягнення з боржника ОСОБА_4, боргу в сумі 171245 грн. 44 коп. на користь ОСОБА_1.

Постановою від 19 жовтня 2015 року ВП № 47283570 накладено арешт на все майно та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_4 код НОМЕР_3 за адресою АДРЕСА_1.

29 грудня 2015 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського РУЮ у місті Києві ОСОБА_6 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві ВП № 47283570 якою на підставі пункту 7 частини першою статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» повернуто стягувачу виконавчий документ - виконавчий напис № 6443 виданого 09 липня 2007 року приватним нотаріусом КМНО Тесленко Ю.П.

Як на обґрунтування наявності підстав для повернення виконавчого документу у зазначеній постанові вказано наступне: «в ході проведених виконавчих дій відносно майна боржника, встановлено, що боржнику належить автотранспортний засіб, який оголошено в розшук, та який понад року не розшуканий, а іншого майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу за боржником не виявлено. В зв'язку з цим, виконавчий документ підлягає поверненню стягувачу, з правом його повторного пред'явлення до виконання у встановлений законом строк».

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-XIV.

Згідно з частиною першою статті 1 зазначеного Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з частинами першою, другою та пунктом 3 частини третьої статті 11 зазначеного Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Частиною другою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що під час виконання рішень державний виконавець має право на безпосередній доступ до баз даних і реєстрів, у тому числі електронних, що містять інформацію про боржників, їхнє майно та кошти. Порядок доступу до таких реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України спільно з відповідними центральними органами виконавчої влади, які забезпечують їх ведення.

Таким чином, державний виконавець керуючись Законом України «Про виконавче провадження» зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень та в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини п'ятої статті 47 зазначеного Закону, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 25 зазначеного Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби

Відповідно до статті 32 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Частиною першою статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ.

Як вбачається з пунктів 2 та 7 частини першої та частини другої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку. Про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт.

Таким чином, державний виконавець повертає виконавчий документ стягувачу за наявності підстав передбачених частиною першою статті 47 зазначеного Закону, зокрема, у разі, якщо боржник - фізична особа чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку, що має підтверджується актом про наявність обставин не виконання виконавчого документу.

Відповідно до оскаржуваної постанови, виконавчий документ (виконавчий напис № 6443 виданий 09 липня 2007 року приватним нотаріусом КІНО Тесленко Ю.П.) повернутий стягувачу на підставі пункту 7 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії виконавчого провадження ВП № 4723570, державним виконавцем, в рамах вказаного провадження не вчинялися дії щодо виявлення рухомого майна та не виносилась постанова про розшуку майна боржника.

Крім того, виконавче провадження ВП № 4723570 відкрито 17 квітня 2015 року, постанова про повернення виконавчого документа винесено 29 грудня 2015 року, тобто з моменту відкриття провадження до повернення виконавчого документа стягувачеві минуло 8 місяців.

Таким чином, оскаржувана постанова була винесена без дотримання строку передбаченого Законом, та за відсутності вчинення державним виконавцем дій зазначених в пункту 7 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на викладене, керуючись вимогами статтями 69-71, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов - задовольнити повністю.

2.Визнати протиправною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Шевченківського районну управління юстиції у м. Києві ВП № 47283570 від 29 грудня 2015 року про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов