Рішення № 56877972, 28.03.2016, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/5305/14-ц

Провадження № 2/496/28/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2016 року Біляївський районний суд Одеської області у складі: головуючого - судді Галич О.П.

при секретарях - Горлевого Д.І., Ткаченко В.М.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біляївка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 (третя особа - ОСОБА_5) про виділ в натурі часток із майна, що є у спільній частковій власності та припинення права на частку у спільному майні, -

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулась ОСОБА_3 з вказаним позовом, в якому просить розділити спірну земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий НОМЕР_1, площею 0,210 га та виділити в натурі ОСОБА_6, частину площею 0,1398 га, та Відповідачці, ОСОБА_4, іншу її частину площею 0,0699 га; припинити право власності Відповідачки, ОСОБА_4, на 1/6 частину житлового будинку, з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2, та передати її у власність ОСОБА_6 Свої вимоги мотивує тим, що їй на праві спільної часткової власності належать: 2/3 частини земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий НОМЕР_1, площею 0,210 та, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.05.2014р. № 139; 5/6 частин житлового будинку, з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 07.05.2014 р. №133 (2/3 частки від 1/2 частини) та свідоцтва про право власності від 07.05.2014р. №130 (1/2 частина); 2/3 частки житлового будинку, з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.05.2014 р. №136. Іншим співвласником зазначеного вище майна є її донька ОСОБА_4, в відповідних частинах. На сьогоднішній день між ними виникли протиріччя в розпорядженні даним майном. Зазначені вище будинки мають різні адреси, а фактично знаходяться на одній, належній на праві спільної часткової власності, земельній ділянці. Покійний чоловік позивача та батько відповідача, після смерті якого вони прийняли в спадщину зазначене вище майно, розпочав процес поділу зазначеної земельної ділянки, але завершити його за життя не встиг. Позивач з відповідачем не змогли дійти згоди, щодо поділу належного їм майна. На підставі вказаного вимушена звернутись до суду для виділу в натурі часток у спільному майні.

25 червня 2015 року позивача надала до суду уточнену позовну заяву (а.с. 79,80) та просила суд: виділити їй в натурі 2/3 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, 2/3 частини присадибної ділянки площею 0,210 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, 5/6 частин житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_2, виділити ОСОБА_4 в натурі: 1/3 частину житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1, 1/3 частину присадибної ділянки площею 0,210 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, 1/6 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2.

06 жовтня 2015 року позивач надала до суду змінену позовну заяву про поділ майна, що є об'єктом права спільної часткової власності у зв'язку з проведеною судовою будівельно-технічною експертизою (а.с. 174,175) та просила припинити право власності ОСОБА_4 на 1/6 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, визнати за позивачем право власності на 1/6 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі та просили задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила суду, що в будинку вона не проживає та не має наміру проживати. Зауважила, що вказана частина будинку яка їй належить має значення для неї як пам'ять про батька.

Представник відповідача у судовому засідання заперечував проти задоволення позову та просив відмовити у повному обсязі.

Третя особа у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Заслухавши сторін по справі, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості і взаємозв'язку, суд приходить до наступних висновків.

За змістом ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на підставі свідоцтв про права на спадщину за законом належать: 2/3 частини земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий НОМЕР_1, площею 0,210 га (а.с. 5); 5/6 частин житлового будинку, з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 07.05.2014 р. №133 (2/3 частки від 1/2 частини) та свідоцтва про право власності від 07.05.2014р. №130 (1/2 частина) (а.с. 8,10); 2/3 частки житлового будинку, з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.05.2014р. №136. (а.с. 12).

ОСОБА_4 на праві власності належать: 1/3 частини земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий НОМЕР_1, площею 0,210 та, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.05.2014р. № 139 (а.с. 5); 1/6 частин житлового будинку, з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 07.05.2014 р. №133 (2/3 частки від 1/2 частини) та свідоцтва про право власності від 07.05.2014р. №130 (1/2 частина) (а.с. 8,10); 1/3 частки житлового будинку, з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.05.2014р. №136 (а.с. 12).

Згідно з положеннями статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Виходячи із вищезазначеного, правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Відповідно до частин першої, другої статті 364 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України.

Відповідно ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 15.05.2013 року при розгляді справи № 6-37цс13, для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Невиконання позивачем цієї умови є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Європейський суд з прав людини рішенням від 21 грудня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 21 березня 2011 року, у справі «Андрій Руденко проти України» № 35041/05 установив наявність порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол), ратифікованого Україною Законом від 17 липня 1997 р. №475/97-ВР, а саме: незаконне позбавлення ОСОБА_7 майна у зв'язку з порушенням правил щодо попереднього депонування суми відшкодування, що може призвести до негативних економічних наслідків для ОСОБА_7, оскільки вимога попереднього платежу є не технічною складовою процедури відчуження майна, яка встановлена законом, а основною вимогою, на якій повинно ґрунтуватися рішення суду про позбавлення особи майна без її згоди.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 02 липня 2014 року при розгляді справи №6-68цс14, відповідно до норми статті 365 ЦК України, зокрема пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України, право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Окрім цього, п.6 Постанови Пленуму Верховного суду України N 7 від 04.10.91 р. „Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" передбачає, що в окремих випадках суд може, враховуючи конкретні обставини справи, і при відсутності згоди власника, що виділяється, зобов'язати решту учасників спільної власності сплатити йому грошову компенсацію за належну частку з обов'язковим наведенням відповідних мотивів. Зокрема, це може мати місце, якщо частка у спільній власності на будинок є незначною й не може бути виділена в натурі чи за особливими обставинами сумісне користування ним неможливе, а власник в будинку не проживає і забезпечений іншою жилою площею. Також, при неможливості виділу частки із спільного майна в натурі або встановлення порядку користування нею, власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація. Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди - судом по дійсній вартості майна на час розгляду справи. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продане в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

23 квітня 2015 року ухвалою Біляївського районного суду Одеської області за клопотанням представника позивача по справі була призначена судова експертиза для визначення можливих варіантів розподілу спірної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий НОМЕР_1, площею 0,210 га; встановити вартість 1/6 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2; чи можливо виділити в натурі, як окремий об'єкт, 1/6 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2. (а. с. 70-71).

25 червня 2015 року ухвалою Біляївського районного суду Одеської області за клопотанням представника позивача про уточнення запитань для експертизи по справі було задоволено та на вирішення експертизи поставлені наступні питання: визначення вартості житлового будинку разом з надвірними спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1; визначення вартості присадибної ділянки площею 0,210 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1; визначення вартості житлового будинку разом з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2; визначення варіантів поділу житлового будинку та присадибної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, з урахуванням того, що доля позивача становить 2/3 частини, а доля відповідача - 1/3 частина, із зазначенням вартості долі кожного із співвласників; визначення варіантів поділу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, з урахуванням того, що доля позивача становить 5/6 частин, а доля відповідача - 1/6 частина, із зазначенням вартості долі кожного із співвласників; визначення переліку робіт, необхідних для переобладнання об'єктів нерухомості, із зазначенням їх вартості (а.с. 84-85).

Із висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1-97/15 від 12 серпня 2015 року вбачається, що дійсна (ринкова) вартість оцінюваного будинковолодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, складає 562 020 грн. Обчислена вартість не враховує ПДВ. Існуюче планування, склад та лінійні розміри приміщень житлового будинку по АДРЕСА_2 не допускають їх поділу між співвласниками у долях 1/6 і 5/6, із забезпеченням необхідними приміщеннями (житлової кімнати, коридору, кухні і санвузлу). Розташування житлового будинку на земельній ділянці не дає можливість, надалі, шляхом виконання будівельних робіт по реконструкції житлового будинку, змінити технічні характеристики житлового будинку (у бік збільшення), тому житловий будинок поділу не підлягає. Сума грошової компенсації складає: ідеально, співвласникові ОСОБА_4 з долею 1/6, належить - за ринковою вартістю 93 670,00 гривень (а.с. 126).

Згідно з квитанцією № 0.0.525702354.1 від 23 березня 2016 року ОСОБА_6 внесла на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Одеській області 93 670,00 грн., що дорівнює ринковій вартості 1/6 часток будинковолодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 207).

Таким чином, з'ясувавши позиції сторін, дослідивши висновок судової будівельно-технічної експертизи, судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст. 365 ЦК України та відповідно до якої право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, за наявності підстав, передбачених пунктами 1-4 частини першої вказаної статті. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Судом у судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_4 у спірному будинку не проживає, це підтверджується довідкою Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області № 4005 від 03 листопада 2014 року(а.с. 23) та визнанням вказаної обставини відповідачем, тому відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Крім того, суд наголошує, саме через спірне домоволодінням, яке є спадщиною після померлого ОСОБА_8, між сторонами часто виникають конфлікти та склались неприязні стосунки, які унеможливлюють спільне користування власністю, що підтверджується матеріалами справи та сторонами заперечувалося у судовому засіданні.

Таким чином, судом встановлено, що спірний будинок не є місцем проживання відповідача в силу зазначених обставин, не може бути поділений у натурі між співвласниками у відповідності до ідеальних часток кожного з них згідно висновку експертизи, відповідач проживає за іншою адресою зі своєю сім'єю, частка відповідача у спільній власності є незначною, а припинення права власності на вказану частку з відповідною виплатою компенсації не завдасть їй істотної шкоди.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_6 у повному обсязі.

Підлягає стяганню на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_3 грошова компенсація за 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_2, перерахована ОСОБА_6, у сумі 93670 гривень на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області НОМЕР_2 МФО 820172, код 26302945 ГУДКУ у Одеській області.

Відповідності до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню із відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у сумі 250 грн., судовий збір у сумі 121 грн. 80 коп., витратити у сумі 4000 грн. за проведення судової будівельно-технічної експертизи, а всього - 4371,80 (чотири тисячі триста сімдесят одна гривня вісімдесят копійок) гривень (а. с. 1, 34, 176).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 21, 24, 41 Конституції України, рішенням Європейського суду від 21 грудня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 21 березня 2011 року, у справі «Андрій Руденко проти України», ст. ст. 15, 183, 319, 358, 364, 365 ЦК України, п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 р. № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», постановою Верховного Суду України від 15 травня 2013 року у справі №6-37цс13, постановою Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі №6-68цс14, ст. ст. 4, 10,11, 57, 58, 60, 64, 88, 209, 213, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 (третя особа - ОСОБА_5) про виділ в натурі часток із майна, що є у спільній частковій власності та припинення права на частку у спільному майні - задовольнити.

Припинити право ОСОБА_4 на 1/6 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2.

Визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/6 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 судові витрати по справі у сумі 4371,80 (чотири тисячі триста сімдесят одна гривня вісімдесят копійок) гривень.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Біляївський районний суд Одеської області протягом 10 днів з дня його проголошення, а особам, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час його проголошення, - протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя Галич О.П.

28 березня 2016 року