Ухвала суду № 56877769, 24.03.2016, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 6/522/156/16

Справа № 522/3472/16-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2016 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

при секретарі Шевчик В.І.,

розглянувши матеріали подання відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасову заборону виїзду за межі України ОСОБА_1, (ІНФОРМАЦІЯ_1 І.П.Н. НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. С. Олександрівка, вул. Сиреньова 7), -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшло подання з відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасову заборону виїзду за межі України ОСОБА_1, (ІНФОРМАЦІЯ_1 І.П.Н. НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. С. Олександрівка, вул. Сиреньова 7).

В обґрунтування подання заявник зазначив, що подання надав до суду з метою вжиття заходів з виконання виконавчого листа № 2а/1570/8954/2011, виданого 26.04.2012 року Одеським окружним адміністративним судом про стягнення з ТОВ «Александрія Нова» заборгованості по штрафній санкції у розмірі 3250000 гривень на користь Головного управління Державного казначейства.

Ухвалою суду від 29.02.2016 року вказане подання залишено без руху.

23.03.2016 року заявник надав суду заяву, якою усунув недоліки.

В судове засідання 24.03.2016 року представник Відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області Міністерства юстиції України не зявився, хоча повідомлявся про час, дату та місце судового засідання належним чином у встановленому порядку. Причин неявки не повідомив. Інші сторони по справі також не зявилися.

Згідно ч.2 ст. 377-1 ЦПК України суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Згідно ч.2 ст. 197 ЦПК України суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобуу разі неявки в судове засідання всіхосіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши вищевказане подання та дослідивши письмові матеріали справи вважає, що подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Подання подане з додержанням чинного законодавства України.

Судом встановлено, що у Відділі примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області Міністерства юстиції України (надалі заявник, відділ) на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а/1570/8954/2011, виданого 26.04.2012 року Одеським окружним адміністративним судом про стягнення з ТОВ «Александрія Нова» заборгованості по штрафній санкції у розмірі 3250000 гривень на користь Головного управління Державного казначейства.

Постановою головного державного виконавця відділу ОСОБА_2 від 10.10.2014 року було відкрито виконавче провадження з виконання вищезазначеного виконавчого листа (ВП № 45031022) де боржник є ТОВ «Александрія» код ЄДРПОУ 20945412.

Згідно вказаної постанови директор ТОВ «Александрія Нова» - ОСОБА_1 у семиденний термін повинен самостійно був виконати вимоги вищезазначеного виконавчого документа, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ГУЮ в Одеській області.

Вказана постанова була направлена боржнику за адресою його мешкання для виконання та до відома а також стягувачу, що підтверджується наявними у матеріалах справи супровідним листом щодо такої відправки. Однак, з матеріалів справи вбачається, що вказані постанови залишилася поза увагою боржника та вимоги виконавчого документа залишилися без задоволення.

Доказів щодо належного вручення постанови про відкриття провадження або відмова від її отримання суду не надані.

З подання вбачається, що в рамках виконавчого провадження державним виконавцем були вчинені дії щодо виявлення у боржника майна, звернення стягнення на це майно, про що отримана інформаційна довідка з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №54039879 від 25.02.2016 року і якому належить частина будівлі столової за адресою м. Одеса, Миколаївська дорога 253 та накладено арешт постановою державного виконавця від 22.02.2016 року на грошові кошти боржника в АТ «УкрСиббанк».

З усього вищенаведеного вбачається, боржник вже досить тривалий час не виконує вимоги виконавчого документу, який перебуває у провадженні заявника та не зявляється до заявника для вирішення питання про погашення заборгованості.

Згідно п.18 ч.3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Як вбачається, відділом в повному обсязі були вжиті заходи щодо примусового виконання виконавчого документа.

Відповідно до преамбули Закону України № 606-ХIV від 21.04.1999 року «Про виконавче провадження» цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Відповідно до ст. 11 цього Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Як вбачається, заявник звернувся до суду з метою реалізації повноважень, наданих йому п. 18 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», якою до функцій органів державної виконавчої служби віднесено право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Згідно зі ст.15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами України і є обовязковими до виконання на всій території України.

Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку, визначає Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема державний виконавець зобовязаний вживати заходів примусового виконання рішень, установлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії (ст.11).

Боржник, у встановлений йому строк для виконання зобовязань по виконавчим документам, у добровільному порядку не виконав, у звязку з чим заявником до суду було направлено подання про встановлення йому тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон України.

Пунктом 8 ст. 19 Закону України «Про державну прикордонну службу України» встановлено, що на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладається, зокрема, запобігання та недопущення вїзду в Україну або виїзду з України осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється вїзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України.

Крім інших покладених на органи Державної прикордонної служби України завдань, вони також мають право, зокрема, зясовувати підстави вїзду в Україну або виїзду з України, не пропускати через державний кордон України осіб без дійсних документів на право його перетинання, осіб, які надали завідомо неправдиві відомості під час одержання зазначених документів, осіб, які мають невиконанні зобовязання покладених на них судовим рішенням, у тому числі і судовим наказом.

Відповідно до п.2 та п.5 ч.1 ст. 6 Закону України N 3858-XII від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянину України може бути обмежений у праві виїзду за кордон, якщо: діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України та/або він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

Отже, наявність в особи невиконаних зобовязань, покладених на неї судовим рішенням, у тому числі і судовим наказом, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України.

Суд вважає, що заявником не доведений факт ухилення боржника від виконання зобовязань за виконавчими документами, оскільки докази вручення постанови про відкриття провадження або відмова в її отримані суду не надані, та не надані належні докази того, що саме ОСОБА_1 є директором ТОВ «Александрія Нова».

Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України кожнастороназобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказами.

Відповідно до ч.1 ст. 212 ЦПК України суд оцінюєдоказиза своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.. 3, 10, 11, 15, 57, 60, 167, 179, 208-210, 217, 377-1 ЦПК України; ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України», ст.ст.. 1, 2, 5, 7, 8, 11 ч.3 п.18 Закону України «Про виконавче провадження»; ст. 19 Закону України «Про державну прикордонну службу України»,суд

УХВАЛИВ:

У задоволені подання Відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області Міністерства юстиції України про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянці України ОСОБА_1, (ІНФОРМАЦІЯ_1 І.П.Н. НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. С. Олександрівка, вул. Сиреньова 7) - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали, згідно ч.2 ст. 294 ЦПК України.

Суддя Приморського

районного суду м. Одеси ОСОБА_3

24.03.2016