Ухвала суду № 56876980, 30.03.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/59/15-ц Головуючий в суді першої

Провадження № 22-ц/774/733/К/16 інстанції -Демиденко Ю.Ю.

Категорія 26 (1) Доповідач - Л.В. Михайлів

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Михайлів Л.В.,

суддів - Барильської А.П., Ляховської І.Є.,

секретар - Петренко К.І.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

представника відповідача Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" - Некрасової Катерини Олександрівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 09 лютого 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", про стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат"(далі -ПАТ "Кривбасзалізрудком") про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві, посилаючись на отримання ним професійного захворювання внаслідок праці в шкідливих умовах на підприємстві відповідача. Висновком МСЕК від 10.11.2015 року йому було первинно встановлено 40 % втрати професійної працездатності по професійному захворюванню (25% по радикулопатії та 15% по ХОЗЛ ), з встановленням наступної дати переогляду у листопаді 2016 року.

Вважаючи причиною отримання професійного захворювання тривалу роботу в умовах важкої фізичної праці та шкідливих факторів, що перевищують гранично допустимий рівень, просив суд стягнути з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на його користь моральну шкоду у сумі 275 600 гривень за спричинену моральну шкоду, без відрахування з цієї суми податку з доходів фізичних осіб.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 09 лютого 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Кривбасзалізрудком" на його користь 25 000 грн., без врахування податків та обов'язкових платежів та на користь держави 551,20 грн. судового збору. У решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ "Кривбасзалізрудком" ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в задоволені позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт зазначає те, що наявність шкідливих умов праці законодавчо допускається, та того, що позивач при працевлаштуванні був проінформований про шкідливі умови праці проте добровільно виконував такі роботи; відсутність вини відповідача; визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості; відсутність обов'язку ПАТ "КЗРК " відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу з тих підстав, що останній є суб'єктом страхування від нещасного випадку на виробництві. Крім того у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт спричинення моральної шкоди та вину відповідача.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, згідно копії трудової книжки працював у підземних умовах праці на підприємстві відповідача, а саме з у період 03.07.1987р. по 02.12.1987р. - підземним гірником 2 розряду на ш.ім Леніна, з 02.12.1987 р.-25.06.1994р., 04.10.1994р. по 26.07.1996р., та з 27.05.1998р.-30.06.2015р.- - підземним машиністом бурових установок на ш.ім. Леніна.

30.06.2015 року звільнений з підприємства відповідача, згідно ст. 38 КЗпП України, у зв'язку з виходом на пенсію.

Рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 02.04.2015 року ОСОБА_2 було встановлено діагноз: радикулопатія попереково-грижова L5-S1 та шийна С5-С7, переважно зліва, з вираженними статико- динамічними порушеннями, стійким больовим синдромом, нейродистрофічними проявами у вигляді деформуючого артрозу та періартрозу колінних суглобів, ПФ першого-другого ступеню, деформуючого артрозу та періартрозу ліктьових суглобів ПФ першого-другого ст., двобічного плечолопаткового пері артрозу, ПФ другого ст., перефіричним нейросудинним синдромом верхніх кінцівок з порушеннямтрофвки кістей. Хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.), група «А». Легенева недостатність першого - другого ст.

Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П - 4 від 03 серпня 2015 року, було встановлено, що причиною виникнення професійного захворювання є робота на протязі 26 років, із яких 25 років 07 місяців, в умовах, впливу шкідливих факторів (а.с.-6-9).

Висновком МСЕК від 10.11.2015 року позивачу первинно встановлено 40% втрати професійної працездатності за професійним захворюванням (25% по радикулопатії, та 15% по ХОЗЛ), встановлена дата переогляду 01.11.2016 рік. ( а.с.12).

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_2 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків і пов'язане з виробництвом, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Статтею 153 КЗпП України, передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 03.08.2015 року, що складено відповідною комісією та затвердженого головним державним санітарним лікарем міста Кривого Рогу, Криворізького та Широківського районів Дніпропетровської області, встановлено що професійне захворювання виникло за наступних обставин: працюючи в підземних умовах на шахті «ім.. Леніна» підземним машиністом бурової установки, виконував роботи з керування буровими станками під час буріння свердловин, монтував, демонтував, переміщав, готував до роботи, установлював і регулював бурове обладнання. При цьому внаслідок недосконалості технології видобутку руди, мавших місце порушень системи вентиляції та режимів експлуатації гірничого обладнання підпадав під вплив параметрів аерозолю переважно фібро генної дії у повітрі робочої зони, з тих же причин підпадав під вплив підвищених концентрацій пилу, переважно фібро генної дії та важкої фізичної праці. Загальний стаж роботи позивача на підприємстві відповідача склав 25 років 07 місяців.

Відповідно до п.17 вказаного акту причиною виникнення професійного захворювання є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

Як убачається з п. 19 Акту про розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 03.08.2015 року, встановлено, що враховуючи роботу ОСОБА_2 на ш. ім..Леніна, впродовж 25 років 07 місяців в умовах впливу шкідливий виробничих факторів, встановити конкретних осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти та нормативи, є неможливим.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв'язку з професійним захворюванням, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання.

Вищенаведене спростовує доводи представника відповідача в апеляційній скарзі щодо відсутності підстав для відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди.

Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі про обізнаність позивача про умови праці при працевлаштуванні, не знімають з відповідачів обов'язку забезпечити безпечні й нешкідливі умови праці, що передбачено ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України "Про охорону праці" .

Доводи апеляційної скарги, про добровільність виконання робіт у шкідливих умовах праці позивачем також не знімають з відповідача обов'язку виконати вимоги закону й нести відповідальність в установленому законом порядку за їх невиконання.

У п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності заподіюють йому моральні й фізичні страждання. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо.

Доводи апелянта про недоведеність факту моральної шкоди, не заслуговують на увагу, оскільки сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров'я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст.3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Колегія суддів відхиляє доводи представника відповідача про відсутність обов'язку ПАТ " Кривбасзалізрудком " відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу з тих підстав, що останній є суб'єктом страхування від нещасного випадку на виробництві, оскільки вказаний довід суперечить нормам діючого законодавства, оскільки Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності " від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачеві вперше стійкої втрати працездатності, не передбачала у 2015 році відшкодування застрахованим і членам їх сімей моральної (немайнової) шкоди, отриманої внаслідок ушкодження здоров'я Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Отже, враховуючи викладене й те, що, право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я ОСОБА_2, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків, виникло у позивача з листопада 2015 року, тобто з моменту встановлення йому стійкої втрати професійної працездатності, питання про відшкодування працівнику такої шкоди слід вирішувати на загальних підставах, передбачених нормами КЗпП України та Закону України "Про охорону праці ", а не відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", норми якого є спеціальними.

Необґрунтованими вважає колегія суддів і доводи апеляційної скарги відповідача, в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом з урахування роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер отриманого позивачем професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

Суд першої інстанції при постановленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода, під час його роботи на підприємстві відповідача, у шкідливих умовах, протягом тривалого часу, більш ніж 25 років, що стало причиною його професійного захворювання, яке потягло за собою втрату працездатності у розмірі 40 % та подальше тривале лікування у медичних закладах.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду обґрунтоване і підтверджується матеріалами справи, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 312-315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» відхилити.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 09 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Л.В. Михайлів

Судді: А.П. Барильська

І.Є. Ляховська