Рішення № 56876886, 28.03.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2871/16 Справа № 200/1637/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Циганков В. О. Доповідач - Варенко О.П.

Категорія 19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Варенко О.П.,

суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Чередника Андрія Володимировича

на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 24 лютого 2015 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Інтерпрайд» про стягнення грошових коштів та зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Інтерпрайд», про визнання права власності,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2015 року позивач звернулась до суду з вищезазначеним первісним позовом до відповідачів. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що між нею та ОСОБА_4 10 жовтня 2014 року укладено договір про надання консультаційних та юридичних послуг щодо визнання права власності за ОСОБА_4 на торгівельний комплекс за адресою: АДРЕСА_1. Згідно умов договору найму ОСОБА_4 зобов'язався надати ОСОБА_3 відповідні правовстановлюючі документи на об'єкт, щодо якого він звернувся. Договором було передбачено обов'язок ОСОБА_4 на протязі трьох банківських днів з дати підписання договору сплатити їй грошові кошти у розмірі трьох тисяч гривень як передплату за виконання нею своїх зобов'язань за договором. Для забезпечення сплати грошових коштів за послуги пунктом 3.2.6 Договору № 01-111 від 10.10.2014 р. був зафіксований обов'язок ОСОБА_4 укласти договір поруки з третьою особою. На виконання цього пункту між ОСОБА_4 та ТОВ «ЮК «Інтерпрайд» був укладений договір поруки №П-І4 від 11 жовтня 2014 р. Свої зобов'язання за договором щодо надання правовстановлюючих документів та сплати авансового платежу ОСОБА_4 не виконав. Позивач просила стягнути солідарно з відповідачів на її користь грошові кошти у розмірі 3 000,00 грн.

13.02.2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 21.11.2013 року на підставі розписки він придбав у ОСОБА_5 кіоск, що знаходиться на АДРЕСА_1. З придбаних на власні кошти матеріалів здійснив реконструкцію даного кіоску, в результаті якої був збудований магазин непродовольчих товарів літ.А-1, а тому, в порядку ст.376 ЦПК України, просить визнати за ним право власності на вищезазначене приміщення торгівельний комплекс літ.А-1, загальною площею 154,0 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 таким, що підлягає державній реєстрації уповноваженим на те органом без додаткових актів введення об'єкта в експлуатацію.

Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 24 лютого 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Інтерпрайд» про стягнення грошових коштів - відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Інтерпрайд», про визнання права власності - задоволено.

Визнано право власності ОСОБА_4 на приміщення торгівельний комплекс літ.А-1, загальною площею 154,0 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано право власності ОСОБА_4 на приміщення торгівельний комплекс літ.А-1, загальною площею 154,0 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, таким, що підлягає державній реєстрації уповноваженим на те органом без додаткових актів введення об'єкта в експлуатацію.

Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням, Керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Чередник А.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 про визнання права власності відмовити.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час розгляду справи повідомлялись належним чином.

ОСОБА_4 подав заяву про відкладення розгляду справи в зв'язку з перебуванням у службовому відрядженні, проте документів, які підтверджують даний факт до заяви не надав.

Вислухавши представників апелянта та Дніпропетровської міської ради, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених в цій частині вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що готовність спірного торгівельного комплексу до експлуатації у всіх аспектах визначена будівельно- технічним висновком, а тому право власності позивача за зустрічним позовом підлягає державній реєстрації відповідним державним органом незалежно від наявності або відсутності документів які підтверджують введення об'єкту в експлуатацію.

Проте, з таким висновком та рішенням суду в оскаржуваній частині погодитись неможливо з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.15 ЦПК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 з придбаних за власні кошти матеріалів, власними силами здійснив будівництво нерухомого майна, а саме, нежитлового приміщення - торгівельного комплексу, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Будівельні матеріали були придбані на протязі всього будівництва на будівельних ринках та в спеціалізованих супермаркетах.

В наданому ОСОБА_4 технічному паспорті від 02.02.2015 р., виготовленому інженером з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_6 (кваліфікаційний сертифікат відповідного виконання окремих робіт (послуг ), пов'язаних із створенням об'єкта архітектури (технічна інвентаризація об'єктів нерухомого майна) серії АЕ №0011606, зареєстрованого у реєстрі атестованих осіб 15.02.2013 р. за №1495), зазначено наступні технічні характеристики нерухомого майна як торгівельного комплексу літ.А-1, загальною площею 154.0 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно технічного висновку від 2015 року, виготовленого експертом Ватуліною Л.Є. (кваліфікаційний сертифікат відповідальною виконавця окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єкта архітектури серії АЕ №000407, зареєстрований у реєстрі 14.06.2012 року за №373), на підставі візуально-інструментального обстеження та результатів аналізу стану нежитлової будівлі - торгівельного комплексу (Літ.А-1), розташованого по АДРЕСА_1, встановлено, що несучі, огороджувальні конструкції та вироби знаходяться в нормальному і задовільному стані. Згідно нормативної кваліфікації відносяться до категорії К-1 та К-2. Всі інженерні системи, підведені до об'єкта дослідження, функціонують нормально. В зв'язку з нормальним та задовільним станом конструкцій можлива експлуатація нежитлового приміщення будівлі торгівельного комплексу за функціональним призначенням.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності на майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до пункту 10 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)", позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на чужій земельній ділянці може бути пред'явлено органу державної влади або органу місцевого самоврядування та власника (користувача) земельної ділянки у випадку забудови на земельній ділянці, яка належить до державної чи комунальної власності або фізичній чи юридичній особі. У разі пред'явлення позову про визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості до неналежного відповідача суд залежно від предмета позову та обставин справи у порядку, передбаченому ч.1 ст. 33 ЦПК України, має вирішити питання про його заміну на належного відповідача або із власної ініціативи у порядку, передбаченому ч.2 ст. 35 ЦПК України, залучає відповідний державний орган чи орган місцевого самоврядування як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову, також відповідно до ч.3 ст.45 ЦПК залучає до участі у справі відповідну інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю для надання висновків на виконання її повноважень.

Згідно до ч.3 ст.376 ЦПК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Однак, питання щодо надання земельної ділянки у користування або ж власність ОСОБА_4 судом не досліджено, матеріали справи не містять жодних доказів з цього питання.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України, у комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Статтею 327 Цивільного кодексу України закріплено, що у комунальній власності є майно, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Органом місцевого самоврядування в місті Дніпропетровську є Дніпропетровська міська рада. Отже, в порушення ст.33 ЦПК України, судом першої інстанції помилково не було залучено до участі у справі Дніпропетровську міську раду.

Згідно ч.2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Проте, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Відповідно до ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів врегульовані Постановою КМУ від 13 квітня 2011 р. N 461.

Пунктом 2 цього порядку встановлено, що прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до І - III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

В матеріалах справи відсутні докази щодо звернення ОСОБА_4 до Державної архітектурно-будівельної інспекції та її територіальних органів, що підтверджувало б досудовий та законодавчо передбачений порядок врегулювання спору, з метою перевірки дотримання всіх необхідних вимог до об'єкту нерухомості, наявність яких можуть встановити лише компетентні органи, а отже, на момент розгляду справи, спірний об'єкт в експлуатацію не введений.

Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 27.05.2015 року у справі №6-159цс15, визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Інтерпрайд», про визнання права власності.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, з ОСОБА_4 слід стягнути на користь прокуратури Дніпропетровської області судовий збір у розмірі 268,40 грн.

Керуючись ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Чередника Андрія Володимировича - задовольнити.

Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 24 лютого 2015 рокув частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Інтерпрайд», про визнання права власності - скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

Відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Інтерпрайд», про визнання права власності.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь прокуратури Дніпропетровської області судовий збір у розмірі 268,40 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.П.Варенко

Судді: В.С.Городнича

О.В.Лаченкова