Ухвала суду № 56875274, 03.03.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/6368/15-а

У Х В А Л А

03.03.2016 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді Данко В.Й.,

при секретарі Павлюх Л.М.,

розглянувши в судовому засіданні клопотання представника третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про закриття провадження у справі за адміністративним позовом Прокурора Ужгородської місцевої прокуратури в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до Ужгородської міської ради, за участю третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_3 Крістіни Василівни, ОСОБА_4, за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання рішення Ужгородської міської ради недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Ужгородської місцевої прокурори в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Ужгородської міської ради, за участю третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_5, ОСОБА_4, за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання рішення Ужгородської міської ради недійсним.

Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 в судовому засіданні заявив клопотання, в якому просить закрити провадження з розгляду даного позову, так як таке не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією із сторін є фізична особа,незважаючи на участь у них субєкта владних повноважень, згідно із ст.15 ЦПК України розглядаються у порядку цивільного судочинства. Таким чином, оскаржуване рішення відповідача може впливати тільки на приватно правовий інтерес позивача, на реалізацію ним свого права на землю. А тому, розгляд даного спору має відбутися відповідно до норма цивільного судочинства.

Заслухавши думку представника позивача ОСОБА_6, третю особу ОСОБА_5, її представників ОСОБА_7, ОСОБА_8, третю особу ОСОБА_4, її представника ОСОБА_9,представника відповідача, які заперечили проти задоволення даного клопотання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Ч.2 ст.2 КАС передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Цю норму слід розуміти в системному зв'язку із ч. 1 тієї самої статті, з якої випливає, що захист прав та інтересів юридичних осіб шляхом оскарження до адміністративного суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень можливий лише у сфері публічно-правових відносин.

Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з прийняттям XVІІ сесії Ужгородської міської ради VI скликання рішення №919 від 31.05.2013 року, а саме п.1.19 про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд в районі вул. Урожайної в м. Ужгород з подальшою передачею її в оренду.

Судом встановлено, що підставою для предявлення даного позову є спір про те, що чи були правові підстави в Ужгородської міської ради приймати таке рішення, так як нібито не було припинено право користування цією ж земельною ділянкою у позивача.

У відповідності до ч.1 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноваженьвладних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно положення ч.1 ст.15 ЦПК України, суди розглядають справи в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Пунктом 21 Постанови Пленуму ВССУ №3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» передбачено, що з урахуванням положень ст.1 ЦПК України та ст.2 КАС України, не є публічно правовим і розглядається в порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (субєктом владних повноважень) як субєктом публічного права та субєктом приватного права фізичною особою, в якому управлінські дії субєкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь субєкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Згідно п.26 вказаної вище Постанови, право власності на майно, на речове право на чуже майно, захист цих прав регулюються цивільним законодавством, і власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст.391 ЦПК України), а особа, якій належить право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі й від власника майна відповідно до положень глави 29 ЦК України (ст.396 ЦК України), тому такі спори з урахуванням вимог ст.15 ЦПК України підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, якщо однією із сторін є фізична особа, незалежно від участі у них органу державної влади та/або органу місцевого самоврядування (субєкт владних повноважень).

Оспорюваними рішеннями відповідача врегульовано питання набуття фізичною особою права власності на нерухоме майно, тобто вони спрямовані на виникнення у фізичної особи цивільного права, а інші фізичні особи (позивачі), які вважають своє право власності порушеним цими рішеннями, ставлять питання про їх скасування.

Окрім того, згідно п.6 Постанови Пленуму ВССУ №3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» суди мають виходити з того, що згідно зістаттями 13і14 Конституції України, статтями 177, 181, 324 і главою 30ЦКземля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. Отже, суд має з'ясувати, є спір приватноправовим або публічно-правовим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов'язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин.

Крім цього, згідно розяснень, наданих у п.7 Постанови Пленуму ВССУ №3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1ЦК, статті 2, 5Земельного кодексу України; далі - ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15ЦПКрозглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи невирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151ЗКта інші).

Враховуючи вищевикладене, необхідно зазначити, що оскаржуване рішення відповідача може впливати тільки на приватно правовий інтерес позивача, на реалізацію ним свого права на землю. Крім того, у даному спорі позивач не є зобовязаним субєктом у відношенні відповідача, так як оскаржуване рішення відповідача №919 має індивідуальний характер та не адресоване безпосередньо позивачу.

Окрім того, у правовій позиції, висвітленій у Постановах ВСУ від 11.11.2014 року (справа №21-493а14), 24.02.2015 року (справа №21-34а15) у справах за переглядом рішень судів касаційної інстанції норма матеріального права зазначено, що «у разі прийняття субєкт владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акту, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися в порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне».

Згідно положення ч.1 ст.15 ЦПК України, суди розглядають справи в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ч. 1 ст. 157 КАС України,

УХВАЛИВ:

Провадження по справі за позовом Прокурора Ужгородської місцевої прокурори в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до Ужгородської міської ради, за участю третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_3 Крістіни Василівни, ОСОБА_4, за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання рішення Ужгородської міської ради недійсним закрити.

Розяснити позивачу, що за вирішенням даного спору вони вправі звернутися в порядку цивільного судочинства з предявлення позову за місцезнаходженням відповідача.

Ухвала може бути оскаржена в загальному порядку шляхом подання протягом пяти днів апеляційної скарги до апеляційного суду і набере законної сили в разі неподання такої в установлений строк.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_10