Постанова № 56873812, 15.03.2016, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/2279/11

15 березня 2016 р.м.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючого судді Білоус І.О.

при секретарі судового засідання Габрилецькій С. Є.

за участю: представників позивача Лози В. М., Крегель М. М., відповідача Свистун Є. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Верест" до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання податкових повідомлень рішень відкликаними, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Верест» звернулося до суду із адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень - рішень від 04.03. 2011 р. № 0000122304/0 та від 04.03.2011 р. № 0000132304/0. Вважає, що їх прийнято необґрунтовано та безпідставно.

В судовому засіданні представники ТОВ «Верест» позовні вимоги підтримали у повному обсязі. Пояснили, що підприємством, у діяльності за період, що перевіряється, не було допущено жодних порушень тих норм Податкового кодексу України, на які вказано у оскаржених податкових повідомленнях-рішеннях. Просив позов задовольнити, скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000122304/0 від 04.03.2011 р. та № 0000132304/0 від 04.03. 2011 р.

Представник відповідача - Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Тернопільській області, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити. Надав суду вмотивовані заперечення. Вважає, що порушення податкового законодавства належним чином зафіксовані в акті № 403/23-420/30588455 від 16.02.2011 р. про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Верест» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.12.2008 р. по 30.06.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.12.2008 р. по 30.06.2008 р., та знайшли своє підтвердження в ході її проведення.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, якими врегульовано спірні правовідносини, при прийнятті рішення виходить з наступних підстав та мотивів.

На підставі направлень від 16.08.2010 р. № 006029 від 14.09.2010 р. № 000074 робочою групою зі складу працівників Тернопільської ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Верест" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.12.2008 р. по 30.06.2010 р.

За результатами проведеної перевірки оформлено акт від 16.02.2011 р. № 403/23-420/30588455 (а. с. 72-165 т. 2).

Перевіркою встановлено, що ТОВ "Верест" здійснювало роздрібну торгівельну діяльність за відсутності документів дозвільного характеру (дозволи на розміщення будівель і споруд), які видаються органами місцевого самоврядування та іншими органами державного контролю для здійснення роздрібної торгівлі. Встановлено, що у платника податків відсутні необхідні умови для досягнення результатів підприємницької, економічної діяльності в зв'язку з відсутністю основних фондів, необхідних для провадження роздрібної торгівельної діяльності.

Також встановлено, недотримання позивачем істотних умов при укладанні зовнішньоекономічних договорів (контрактів) та недотримання виконання умов договорів, що свідчить про формальний характер відносин з контрагентами-нерезидентами.

А саме, ТОВ "Верест" укладено контракт з фірмою Zaklady Miesne "ZAKZEWSZCY" Darius Zakrzewski Spolka (Polska) від 13.01.2009 р. № 13/09, предметом якого є імпорт субпродуктів свинних, півтуші охолоджені та заморожені, сало свинне. Умови поставки - ООІІ - Україна (Тернопіль). Загальна вартість контракту - 1 000 000 доларів США. Сальдо на початок перевірки відсутнє.

За період, що перевірявся, підприємством перераховано валютних коштів нерезиденту в розмірі 38 200 дол. США та імпортовано товару на суму 38 200 дол. США. Станом на 30.06.2010 р. по даному контракту заборгованість відсутня.

Вказаним договором не передбачено істотних умов, зокрема, щодо кількості, якості та ціни товару. Протягом періоду, що перевірявся, сума податкового кредиту з податку на додану вартість з вартості імпортованих товарно - матеріальних цінностей - склала 5 423 471, 37 грн., сума податку на додану вартість з вартості реалізованих імпортних товарно - матеріальних цінностей склала 4 669 490, 28 грн.

Перевіркою достовірності відображених показників податкового зобов'язання в деклараціях з податку на додану вартість за період, охоплений перевіркою на підставі оборотно - сальдових відомостей по рахунках бухгалтерського обліку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями", 362 "Розрахунки з іноземними покупцями", аналізу рахунків 702 "Доходи від реалізації товарів", 791 "Фінансові результати", 311 "Поточні рахунки в національній валюті", 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті", 643 "Податкові зобов'язання", а також реєстрів виданих податкових накладних, первинних документів (виписок банку та податкових накладних), встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Верест" не належно оформлено первинні документи, що засвідчують зміст та обсяг господарських операцій.

Зокрема, товариством проводилась реалізація свинини охолодженої в напівтушках за адресою м. Тернопіль вул. Поліська, 2 безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання.

Реалізація здійснювалась з використанням реєстратора розрахункових операцій моделі EUROCASA DP-50 (заводський номер 00000062) без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів та обліку їх кількості, що підтверджується даними електронного журналу (контрольна стрічка). Фіскальні чеки містять інформацію про суму проведеної дебіторської заборгованості та не містять інформації про кількість проданого товару, вартість одиниці виміру товару та його найменування.

На підставі вищевикладеного, у акті перевірки зроблено висновок, що ТОВ "Верест" не здійснювало діяльності, яка підпадає під визначення торгівлі відповідно до Національного класифікатора України, оскільки у товариства встановлено відсутність торгівельного приміщення, обладнання, санітарних норм, персоналу та нормативно - технічної документації по охороні праці в торгівлі, тобто товариством не додержано в момент вчинення взаємовідносин в сфері ідентифікації контрагентів щодо встановлення необхідного обсягу необхідної дієздатності вимог, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, метою приведених вище взаємовідносин товариства із кінцевим споживачем, які відображені по регістрах синтетичного бухгалтерського обліку є отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Верест"податкової вигоди, оскільки не можливо підтвердити загальний обсяг отриманого доходу і податкові зобов'язання з податку на додану вартість та підтвердити податковий кредит по операціях придбання ТМЦ.

В акті перевірки вказано, що платником здійснювалися взаємовідносини за рахунок організацій господарської діяльності в порушення вимог законодавства без мети реального настання передбачених наслідків виключно, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

На підставі зазначених порушень, перевіркою зроблено висновок, що платником в порушення підп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. 6.5 ст. 6, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" і завищено обсяги поставок та обсяги придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності платника, внаслідок чого завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на 5 817 409 грн. (в т.ч. завищення за грудень 2008 р. - 229 227 грн., за лютий 2009 р. - 369 418 грн., за березень 2009 р. - 659 917 грн., за квітень 2009 р. - 450 314 грн., за травень 2009 р.- 814 087 грн., за червень 2009 р. - 991 287 грн, за липень 2009 р. - 639 036 грн., за серпень 2009 р.- 472 070 грн., за вересень 2009 р. -159 266 грн., за жовтень 2009 р. - 250 245 грн., за листопад 2009 р. -232 438 грн., за грудень 2009 р. -126 034 грн., за лютий 2010 р. - 74 351 грн., за березень 2010 р. - 119 276 грн., за квітень 2010 р. - 143 471 грн., за травень 2010 р. - 28 195 грн., за червень 2010 р. - 58 777 грн.) та відповідно завищено податковий кредит з податку на додану вартість на 6 561 868 грн. (в т.ч. за грудень 2008 р. - 80 164 грн., за січень 2009 р. - 209 396 грн., за лютий 2009 р. - 381 463 грн., за березень 2009 р. - 689 302 грн., за квітень 2009 р. - 479 611 грн., за травень 2009 р. - 891 429 грн., за червень 2009 р. - 1 066 082 грн, за липень 2009 р. - 709 501 грн., за серпень 2009 р. - 506 408 грн., за вересень 2009 р. - 101 945 грн., за жовтень 2009 р. - 254 057 грн., за листопад 2009 р. - 254 246 грн., за грудень 2009 р. - 218 533 грн., за січень 2010 р. - 73 433 грн., за лютий 2010 р. - 73 291 грн., за березень 2010 р. - 285 792 грн., за квітень 2010 р. - 142 420 грн., за травень 2010 р. -144 796 грн.).

В результаті допущених порушень при формуванні податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, перевіркою встановлено заниження сум податку на додану вартість на 338 559, 00 грн. (в тому числі за грудень 2009 р. на 2 232,00 грн., за січень 2010 р. на 78 904, 00 грн., за лютий 2010 р. на 41 022, 00 грн., за травень 2010 року на 216 401, 00 грн.) та завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 473 680, 00 грн. (в тому числі за лютий 2009 р. на 59 847, 00 грн., за липень 2009 р. на 6 737, 00 грн., за серпень 2009 року на 70 465, 00 грн., за листопад 2009 р. на 13 918, 00 грн., за січень 2010 р. на 68 329, 00 грн., за квітень 2009 р.на 11 446, 00 грн., за червень 2010 р. на 242 938, 00 грн.).

На підставі акта перевірки від 16.02.2011 р. відповідачем 4.03.2011 р. прийнято податкові повідомлення-рішення 0000122304/0, яким донараховано позивачу 423 198,75 грн. податку на додану вартість, в тому числі 338 559 грн. за основним платежем та 84 639,75 грн. штрафних санкцій, застосованих відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та № 0000132304/0, яким зменшено позивачу бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за лютий, липень, серпень, листопад 2009 р. та січень, квітень, червень 2011 року на 473680 грн., та враховуючи, що суми бюджетного відшкодування за лютий, липень, серпень, листопад 2009 р. у розмірі 150 967 грн. відшкодовано платнику, застосовано 37 741,75 грн. штрафних санкцій відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України.

Не погодившись із такими рішеннями відповідача, позивач оскаржив їх до суду.

14.09.2014 р. у задоволенні позовних вимог у даній справі Тернопільським окружним адміністративним судом було відмовлено (а. с. 101-105 т. 1).

Рішенням Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2014 р. вищезазначене рішення суду першої інстанції було скасовано, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення № 0000122304/0 від 04.03.2011 р. та № 0000132304/0 від 04.03. 2011 р.

Рішенням Вищого адміністративного суду від 16.12.2015 р. постанову суду першої і другої інстанції було скасовано, справу направлено на новий розгляд (а. с. 218-221 т. 1).

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 227 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов»язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

На виконання висновків суду касаційної інстанції, що містяться у вказаній вище постанові, судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 110, ст. 114 Кодексу адміністративного судочинства України вчинено дії, а саме витребувані докази які можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу, викладені у акті перевірки від 16.02.2011 р. № 403/23-420/30588455 та надано їм оцінку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції, яка була чинна на момент спірних правовідносин) (далі по тексту - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункт) (абзац 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який діяв у весь період діяльності позивача, що перевірявся, встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.01. 2011 р. у справі № 21-37а10 та від 27.10.2015 р. у справі № 21-1539а15.

Колегією суддів Вищого адміністративного суду України, при направленні справи на новий розгляд зазначено, що факт відсутності здійснення господарської операції може підтверджуватись таким обставинами: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької, економічної діяльності; відсутність управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік дня цілей оподаткування тільки тих операцій, які безпосередньо пов'язані з отриманням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення та облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку. Ні один факт відсутності здійснення господарської діяльності, з перелічених Судом, не мав місця в господарській діяльності позивача. Вказана обставина підтверджується усіма необхідними документами, які надаються суду.

З метою з'ясування господарської мети укладеного позивачем контракту на поставку м'ясної продукції з Zaklady Miesne "ZAKZEWSZCY" Darius Zakrzewski, Janusz Zakrzewski Spolka Jawna (Polska) від 13.01.2009 р. № 13/09 та використання придбаних за ним товарів у власній діяльності позивача (далі - Контракт), судом досліджено його зміст та первинні документи на підтвердження виконання його умов.

Відповідно до п. 7 вищезазначеного контракту Продавець зобов'язаний - поставити Покупцю продукцію належної якості, у номенклатурі, у кількості та строки, за ціною та на умовах, передбачених цим контрактом, прийняти від Покупця оплату за надану продукцію. Покупець зобов'язаний прийняти від продавця продукцію у номенклатурі, кількості, за цінами та на умовах, передбачених цим контрактом. Оплатити Продавцю вартість продукції, передбаченої до передачі у власність Покупця у сумі, в порядку та строк, обумовлені цією угодою.

З аналізу змісту даного контракту вбачається, що метою його укладення є поставка продукції, а саме, м'яса охолодженого у напівтушках, м'ясопродуктів, сала, шкурки свиної (а. с. 30-31 т. 2).

Судом, з метою встановлення реальності укладеного контракту проаналізовано зміст фактур-проформ (інвойсів), складених на виконання п. 1.1 Контратку № 13/09, що визначає предмет цього договору, в яких відображено обсяги товарної партії та ціни продажу продукції ( а. с. 36-71 т. 2).

Як встановлено судом, та підтверджується матеріалами даної адміністративної справи, зі змісту фактур вбачається, що вони виготовлені на окремі партії товару, у них відображена ціна (1,00 долар США за 1 кг) та сума конкретної поставки. Також фактури містять підписи та відтиски печаток (штампів) постачальника та покупця, та відбитки штампів державних (в т.ч. митних) органів країн постачальника та покупця, які підтверджують факт слідування товару в міжнародному сполученні з Польської Республіки в Україну.

Додатковим підтвердженням поставки, визначеного Контрактом товару є міжнародні товаротранспортні накладні типу CMR. З вказаних коносаментів вбачається, що відправником вантажу є однойменний продавець, а одержувачем, вказаний в Контракті покупець.

Зі змісту Накладної вбачається, що придбаний покупцем товар, на виконання Контракту, переміщений з території Польської республіки з місцезнаходження продавця - м. Косув Ласкі, вул. Вієйська, 7 на територію України у місцезнаходження покупця - м. Тернопіль, вул. Поліська, 2. Накладна CMR містить відмітки митних (та ін. контролюючих) органів країн продавця та покупця, що підтверджують дії сторін на виконання умов Контракту.

Як вбачається з фактур, поставка здійснювалася у вигляді імпорту товарів на митну територію України, що, передбачає оформлення уніфікованого адміністративного документа - вантажно-митної декларації ( далі - ВМД). Для оформлення імпортної операції та з метою сплати до бюджету необхідних платежів, в тому числі ПДВ, митним брокером ТОВ «ЛАД» на кожну окрему поставку були виготовлені ВМД форми МД-2 (копії надаємо у справу, оригінали для огляду).

Інформація, що міститься у вищевказаних ВМД дає можливість прослідкувати відповідність декларацій Контракту та підтвердити факт поставки товару, вказаного в фактурах, ідентифікувати сторони та пересвідчитись у сплаті податку на додану вартість за вказаними імпортними операціями.

Така інформація дає можливість можливість саме за означеним Контрактом, встановити ті операції, наслідком яких, відповідно до змісту пп. 7. 4. 5. Закону 168/97-ВР є включення сум ПДВ до податкового кредиту.

В Графі 2 відображений саме той експортер (відправник) що зазначений в Контракті.

Одержувачем в Графі 8, наявних у мматеріалах справи ВМД, зазначений позивач, а у Графі «Умови поставки», вказані DDU - умови, визначені Контрактом. Одним з істотних моментів при заповнені ВМД є обов'язок відображення в декларації самого номера контракту. Як вбачається зі змісту вищевказаних ВМД у Графи 44 - зазначено № 13/09, тобто, номер Контракту від 13.01.2009 р , який є предметом дослідження у даній справі та відповідно до умов якого і здійснювалася поставка зазначеного у ньому товару .

Таким чином, дослідивши надані Позивачем письмові докази (контракт № 13/09, ВМД у їх взаємозв'язку, фактури) суд приходить до висновку, що Контракт укладений сторонами є реальним правочином, спрямованим на придбання з метою імпорту на територію України товару, його мета (придбання та ввезення товару на митну територію України) - досягнута.

З кожної зовнішньо-економічної операції, яка виконувалася на підставі вказаного Контракту позивачем сплачені усі необхідні платежі, в т.ч. ПДВ, з якого сформоване зобов'язання позивача, суми якого, могли бути включені до податкового кредиту майбутніх звітних періодів.

Підтвердженням повної сплати бюджетних зобов'язань свідчать відтиски штампів Тернопільської митниці із словом «СПЛАЧЕНО» проставлені на усіх ВМД типу МД-2.3 цих сум. Саме зі вказаних сум позивачем сформовані суми від'ємного значення, відображені в деклараціях у вигляді податкового кредиту.

Також суд звертає увагу на те, що відтиск печатки вантажоодержувача в графі 24 CMR, свідчить про те, що товар, згідйо Контракту №13/09 поставлений саме покупцю на вказану в Контракті адресу позивача: м. Тернопіль, вул. Поліська, 2, що свідчить про досягнення обумовленої Контрактом мети господарської операції.

При цьому, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на недотримання істотних умов при укладанні зовнішньо-економічних договорів, як на доказ формального укладення, оскільки відсутність таких умов не спростовує реальності укладеного контракту та на право позивача формувати податковий кредит по господарських операціях за таким договорам, отримувати бюджетне відшкодування ПДВ не впливають.

Відповідно до пп. 7.71. п. 7.7 ст. 7 Закону 168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Проаналізувавши зміст наданих суду вищенаведених письмових доказів, суд приходить до висновку, що при формуванні суми від'ємного значення податку на додану вартість, позивач виходив з того, що різниця сум сплаченого ПДВ, нарахованого на митну вартість та фактично отриманого від покупців за проданий товар підлягає включенню до складу податкового кредиту наступних податкових періодів у відповідності до ст. 7 Закону 168/97-ВР, із посиланням на п. 7.2 зазначеної статті щодо подачі вантажної митної декларації та податкової накладної як документів, що підтверджують сплату податку при імпорті м'ясних виробів, які позивач реалізовував на митній території України.

Відтак, висновок перевірки, викладений у акті, щодо завищено платником податку обсягів поставок та обсяги придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності платника, внаслідок чого завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на 5 817 409 грн. в порушення підп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. 6.5 ст. 6, п. 7.4 ст. 7 Закону 168/97-ВР та заниження сум податку на додану вартість на 338 559, 00 грн. в результаті допущених порушень при формуванні податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, є необґрунтованими, безпідставними та такими що спростовуються дослідженими у справі письмовими доказами ( а. с. 35-71 т. 2).

При наданні оцінки доводам податкового органу щодо посилання на відсутність умов в позивача для здійснення господарської діяльності суд виходив з наступного.

Як встановлено судом, та підтверджується наявними у справі письмовими доказами ТОВ «Верест» 01.11. 2007 р. укладено Договір оренди приміщень б/н, відповідно до якого позивачу передано адмінбудинок площею 84,2 кв. м., збірний фінський холодильник площею 310,3 кв.м. з приміщеннями для торгівлі, що, на думку суду, свідчить про наявність у позивача торгівельного приміщення необхідного для здійснення спірних господарських операцій обладнання ( а. с. 4-5 т. 2).

Позивачем також, на підтвердження наявності необхідного персоналу для здійснення господарської діяльності надано книгу наказів, книгу нарахування заробітної плати, накази про прийняття на роботу ( а. с. 6 -26 т. 2 ).

Як вбачається з Книги нарахування заробітної плати, (почата 01.01.2008р.), до якої вносилися відомості за період, охоплений перевіркою, підприємство забезпечено необхідним персоналом. А саме, трудові відндсини з нарахуванням заробітної плати, окрім інших, мали: завідуючі складом-холодильником ОСОБА_4, ОСОБА_5; майстри холодильного обладнання ОСОБА_6, ОСОБА_7; водії - ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 ОСОБА_12; сторожі та охоронці - ОСОБА_13, ОСОБА_14 ОСОБА_15, вантажники ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18; менеджери з продаж ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 та інші особи, які в той чи інший спосіб забезпечували процес зберігання та реалізації товару (а. с. 15-25).

Вказаним працівника нараховувалася заробітна плата на виконану роботу, в тому числі і за період, що охоплений перевіркою ( а. с. 6-14 т. 2).

На спростування висновку податкового органу про недотримання ТОВ «Верест» санітарних норм позивачем надано Дозвіл на розміщення об'єкту торгівлі від 12 грудня 2007 р. на здійснення гуртової торгівлі продовольчими товарами, за адресою вул. Поліська, 2. З метою дотримання санітарних норм на об'єкті торгівлі, 26.02.2008 р. між ТОВ «Верест» та Тернопільською обласною санепідстанцією укладено Угоду № 10 про періодичне санітарно-гігієнічне обстеження складського приміщення для зберігання заморожених харчових продуктів. Згідно її предмету, обстеження здійснюється за адресою м. Тернопіль, вул. Поліська, 2, тобто за місцезнаходженням складського та торгівельного приміщення. Угоди аналогічного змісту укладені і з Тернопільською обласною державною лабораторією ветмедицини (а. с. 26-29 т. 2).

На думку суду, укладення таких угод свідчить про вчинення підприємством необхідних заходів для забезпечення дотримання санітарних вимог та здійснення ветсанконтролю при продажі заморожених харчових продуктів.

Аналізуючи зміст вищенаведених письмових доказів, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу з приводу відсутності умов в позивача для здійснення господарської діяльності, а саме, в частині відсутності торгівельного приміщення, необхідного обладнання, не дотримання правил торгівлі, санітарних вимог, відсутності персоналу.

Щодо висновків відповідача, викладених у акті перевірки від 16.02.2011 р. № 403/23-420/30588455 про відсутність ознак господарських операції суд зазначає наступне.

Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» (далі - Закон від 16.07. 1999 р. N 996-XIV) визначено поняття господарської операції.

Відповідно до ч. І ст.1 Закону N 996-XIV- господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Будь-яка господарська операція платника ПДВ, який здійснює продаж, має бути підтверджена податковою накладною, або фіскальним чеком.

Відповідно до п. 7.2.6 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту, йдеться далі в п.7.6.2. є належним чином оформлений товарний чек.

У п. 7 Наказу ДПА № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», який діяв у період існування спірних правовідносин зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача. У будь-якому разі видається товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує передачу товарів (послуг) та (або) прийняття платежу із зазначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Як свідчить акт проведеної відповідачем перевірки, та не заперечується сторонами у справі, а відтак, не підлягає додатковому доказуванню в силу вимог ч. 3 ст. 72 КАС України, усі документи, що підтверджували проведені господарські операції були надані податковому органу та ним надано їм відповідну оцінку.

Стосовно порушень, зазначених у акті перевірки, щодо порядку проведення позивачем розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів та обліку їх кількості, що підтверджується даними електронного журналу (контрольна стрічка), які на думку податкового органу, свідчать про не здійсння позивачем діяльності, яка підпадає під визначення торгівлі відповідно до Національного класифікатора України, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту абз. 4 стор. 73 акту перевірки, на апарат безпідставно одержано реєстраційне посвідчення у 2007 р., яке перереєстроване в 2010 р. Натомість Тернопільською ОДПІ видано вказане реєстраційне посвідчення і перереєстровувано його 02.09. 2010 р. (тобто, уже після завершення періоду, який перевірявся) без виявивлення у його роботі будь-яких недоліків, що, на думку суду, свідчить про правомірність використання касового апарату з вказаним режимом програмування. Крім того, як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами, за результатми проведеної перевірки, будь яких санкцій за порушення правил використання платником реєстратора розрахункових операцій до нього не застосовувалося.

Все вищенаведене, на думку суду, свідчить про те, що недоліки у роботі касового апарату були, обумовлені його технічними можливостями (недоліками) та не могли вплинути на формування податкового зобов'язання і не могли спричинити будь-яких порушень у формуванні від'ємного значення.

В акті перевірки встановлено, що фіскальні чеки містять інформацію про суму проведеної дебіторської заборгованості та не містять інформації про кількість проданого товару, вартість одиниці виміру товару та його найменування. На підставі вищевикладеного, у акті перевірки зроблено висновок, що ТОВ "Верест" не додержано в момент вчинення взаємовідносин в сфері ідентифікації контрагентів щодо встановлення необхідного обсягу необхідної дієздатності вимог, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, метою приведених вище взаємовідносин товариства із кінцевим споживачем, які відображені по регістрах синтетичного бухгалтерського обліку є отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Верест" податкової вигоди, оскільки не можливо підтвердити загальний обсяг отриманого доходу і податкові зобов'язання з податку на додану вартість та підтвердити податковий кредит по операціях придбання ТМЦ.

Обов'язком кожного платника ПДВ є оформлення податкової накладної, або видача касового чека.

Як встановлено судом, та відображено у акті проведеної відповідачем перевірки, для перевірки кожної окремої господарської операції (з якої формувалося податкове зобов'язання, а згодом і суми від'ємного значення з ПДВ) надані не лише контрольні стрічки з фіскальними чеками, які відображали суму господарської операції із сумою фактично сплаченого податку на додану вартість, а й податкові та видаткові накладні.

Зі змісту Додатку 4 до акту перевірки вбачається, а представниками податкового органу не заперечується, що вказані документи у повному обсязі надавалися податковому органу для перевірки.

Саме огляд та оцінка таких документів в сукупності, дають можливість встановити назву господарської операції, кількість реалізованого товару, вартість одиниці виміру та інші дані, які не були відображені у фіскальних чеках, через функціональні обмеження реєстратора розрахункових операцій. Будь-якого заниження, спотворення чи приховування сум податку на додану вартість за даними операціями у роботі підприємства проведеною перевіркою виявлено не було.

Як вбачається зі змісту наданих для огляду суду документів, у них наявна інформація, що дає можливість визначити дату проведення, найменування, ціну одиниці товару та обсяг господарської операції, та кожен з цих документів відображає суму податку на додану вартість з кожної операції, з яких, згідно податкових декларацій, до бюджету були сплачені усі без виключення зобов'язання з податку на додану вартість. Ідентифікація кожної окремої операції можлива за датою її проведення, вартістю оцерації і сумою ПДВ, яка підлягала до сплати.

Так, з метою перевірки наданих позивачем документів у Книзі обліку розрахункових операцій № 4805/1918008014р/1, прошнурованій та зареєстрованій в Тернопільскій ОДГПІ (стор. 29) зі зворотного боку наявна контрольна стрічка за 25.02.2009 р. У ній відображені дані 7 операцій реалізації товару, шляхом повернення дебіторської заборгованості за раніше переданий товар. Кожен з фіскальних чеків відображає суму коштів, внесених плівкою за товар та суму податку на додану вартість, яка сплачується з кожної окремої операції та формує бюджетне зобов'язання, та сплачена до бюджету.

Вказані суми отримані за товар та суми ПДВ, що виник під час реалізації товару відображені у відповідних податкових та видаткових накладних, виписаних тією ж датою, що і у фіскальному чеку (фіскальний чек №0397 від 25.02.2009р. із сумою господарської операції 50859,90грн. та сумою ПДВ 8476,65грн., видаткова накладна № Вс-0000819 від 25.02.2009 р. виписана на м'ясо свинне в півтушах охолоджене у кількості 2691,00кг, за ціною 18,90 грн. за кілограм; фіскальний чек на суму 50859,90 грн. сумою ПДВ 8476,б5 грн.) Така операція підтверджена податковою накладною №73 від 25.02.2009 р. на ту ж загальну суму 50859,90 грн. та суму ПДВ 8476,65 грн., що з огляду на п. 4.1 та ст. 4 та п.п. 7.2.6. ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Це, на думку суду, свідчить про безпідставність висновку податкового органу про відсутність можливості ідентифікувати кожну окрему господарську операцію за найменуванням товару, обсягами, ціною за одиницю та іншими показниками, які не були відображені у фіскальних чеках. Кожен з вищеперелічених документів, містив визначені платником, та обов'язкові для сплати, суми податку на додану вартість, а кожна податкова накладна, виписана на спірні операції давала платнику податків право віднести суми сплаченого податку до податкового кредиту наступного звітного періоду.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що податковим органом вже проведилася виїзна позапланова перевірка ТзОВ "Верест" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за відповідні періоди, зокрема за лютий, березень-квітень, травень, червень, липень, серпень, листопад 2009 р., січень 2010 р., з приводу чого складено довідки та акти перевірки, про що свідчать довідки, наявні у матеріалах справи (а. с. 44-90, 121-160 т. 1).

Перевіркою підтверджено відображене ТзОВ "Верест" в деклараціях за відповідний період бюджетне відшкодування податку на додану вартість у зазначених позивачем сумах. Розбіжностей між даними декларацій з податку на додану вартість та даними перевірки не встановлено.

Відповідно до п. 8 ч. 6 ст. 11-1 Закону України "Про податкову службу в Україні" від 4.12.1990 р. N 509-XII, в редакції, яка була чинною на час проведення перевірки, позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів).

Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.

Як вбачається з матеріалів справи, підстави для проведення такої перевірки відсутні.

Зазначення податковим органом у складених довідках та актах перевірок про те, що остаточні висновки щодо правильності декларування бюджетного відшкодування ПДВ по деклараціях за відповідний період будуть зроблені після отримання матеріалів зустрічних перевірок не відповідає вимогам чинного законодавства.

Позапланові виїзні перевірки, за якими складалися довідки та акти, проводилися щомісячно з поданням податковому органу необхідного переліку документів, що давало можливість відповідачу складати висновків про відсутність у позивача порушень вимог пп. 3.1.1 п. 3.1 ст.3; п.4.1 ст.4, п. 6.5 ст. 6, п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Свою позицію в справі податковий орган обґрунтовує не даними зустрічних перевірок контрагентів позивача, а іншими обставинами.

Натомість, чинне на час спірних правовідносин податкове законодавство не ставило право позивача на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування ПДВ в залежність від податкового обліку інших осіб та від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Оскільки законодавець не передбачає можливості проведення податковим органом повторної перевірки платника податків, а з матеріалів справи вбачається, що така фактично була проведена відповідачем, суд приходить до висновку, що планова виїзна перевірка ТзОВ "Верест" за вказані періоди, за результатами якої прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, фактично є повторною, що суперечить встановленому законом порядку, в силу якого така перевірка може бути виключно позаплановою виїзною, тому проведена з порушенням чинного на час існування спірних правовідносин законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень - рішень покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність висновків, викладених в акті перевірки від 16.02.2011 р. № 403/23-420/30588455, отже - правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Із врахуванням встановлених обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000122304/0 від 4.03.2011 р. та № 0000132304/0 від 4.03.2011 р.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 21.03.2016 р.

овний текст посПГоловуючий суддя Білоус І.О.

копія вірна

Суддя Білоус І.О.