Постанова № 56873760, 28.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2016 року Справа № 876/9681/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК», третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК», третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення позивача до переліку вкладників публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в розмірі вкладу на суму 200 000грн., в порядку передбаченому ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1, іпн. НОМЕР_1, як вкладника який має право на відшкодування коштів за вкладами у АТ «ІМЕКСБАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором №660044279 про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року вклад «Добробут+13 міс» від 07 серпня 2014 року, в розмірі вкладу на суму 200 000 грн., в порядку передбаченому ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 липня 2015 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення позивача до переліку вкладників публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в розмірі вкладу на суму 200 000 грн., в порядку передбаченому ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1, іпн. НОМЕР_1, як вкладника який має право на відшкодування коштів за вкладами у АТ «ІМЕКСБАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором № 660044279 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року вклад «Добробут+13 міс» від 07 серпня 2014 року, в розмірі вкладу на суму 200 000 грн., в порядку передбаченому ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що неправомірність дій відповідача, на думку позивача, вбачається в небажанні здійснити «переоформлення» прав на кошти (в сумі 200000 грн.) за договором банківського рахунку № 660044279 від 07.08.2014 р., набутого позивачем в результаті укладення з третьою особою (ОСОБА_2.) договору про відступлення права вимоги від 22.01.2015 р. до договору банківського рахунку (надалі - Договір цесії).

При прийнятті постанови суд першої інстанції помилково не врахував, що згідно ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб має право укладати від імені неплатоспроможного банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом. Таке право має реалізовуватись по-перше: за наявності на те законних правових підстав, а по-друге: здійснюватись у встановленому чинним законодавством межах та порядку.

При цьому апелянт зазначає, що навіть якщо припустити, що в результаті укладення Договору цесії позивач в законний спосіб набув прав кредитора по відношенню до АТ «ІМЕКСБАНК», а саме - прав вимоги коштів за договором банківського рахунку на суму 200 000 грн., то набуття цих прав не створює жодних правових підстав та не породжує для боржника, в даному випадку - АТ «ІМЕКСБАНК», а тим більше для уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «ІМЕКСБАНК» жодного обов'язку проводити будь-яке переоформлення таких прав.

Норми статтей 509, 510, 512, 514 ЦК України передбачають можливість проведення заміни сторони кредитора в зобов'язанні. Втім норма ст. 514 ЦК України вказує, що при заміні сторони кредитора до нового кредитора лише переходять права, належні первісному кредитору в зобов'язанні. При цьому такий перехід прав здійснюється в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Одночасно ст. 516 ЦК України визначає порядок реалізації новим кредитором набутих прав. Зокрема приписи норми ч. 2 ст. 514 ЦК України вказують на необхідність направлення повідомлення боржнику про заміну сторони кредитора в зобов'язанні. При цьому наведена норма Кодексу вказує, що якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, як видно, жодна із наведених статтей ЦК України не передбачає та не встановлює обов'язку боржника проводити будь-яке додаткове «переоформлення» прав, переданих новому кредитору, а також не наводить жодного механізму та форми такого переоформлення, окрім направлення повідомлення боржнику про заміну сторони кредитора в зобов'язанні та проведення виконання обов'язку вже на користь останнього. Тож, оскільки обов'язку проводити будь-яке переоформлення набутих позивачем прав вимоги чинним законодавством не визначено, відповідач не зобов'язаний був проводити те, що не передбачене законом.

Що стосується окремо визначених правовідносин, відносно яких виник спір, потрібно вказати, що банком з ОСОБА_2 було укладеного договір банківського рахунку. За таких обставин правовідносини сторін мають регулюватись виключно чинним законодавством та умовами вищевказаних правочинів. Умовами договору передбачається, що повернення коштів з рахунку здійснюється банком готівкою або шляхом перерахування коштів на підставі відповідного розрахункового документу.

Відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, списання (перерахування) коштів з рахунку одного клієнта на рахунок іншого клієнта здійснюється обслуговуючим банком на підставі платіжного доручення платника - власника рахунку. Ні ОСОБА_2, ні позивач не надавали розрахункові документи (банку платіжні доручення) на перерахування грошових коштів. Не зверталися зазначені особи до банку і з заявами на видачу готівки, а тому обраний ними спосіб захисту права не передбачений ст. 16 ЦК України та іншими законодавчими актами.

Більш того, за умовами Договору цесії новий кредитор одержав право вимагати від АТ «ІМЕКСБАНК» (замість первісного кредитора) повернення грошових коштів у розмірі 200000 грн. Одночасно Договір цесії не передбачає, що відступлення права вимоги тягне за собою якусь зміну умов основного договору.

З викладеного випливає, що передача права вимоги на частину коштів за Договором банківського рахунку в силу умов вищевказаних договірних зобов'язань не породжує та не може породжувати виникнення у боржника - АТ «ІМЕКСБАНК» обов'язку здійснити будь-яке додаткове «переоформлення» відступленого права, та призвести до зміни умов основного договору, в т.ч. зміни рахунку, перенесення частини коштів на новий рахунок, тощо. За таких обставин новий кредитор лишається правомочним лише вимагати від АТ «ІМЕКСБАНК» повернення набутого (в межах відступлених прав вимоги) у відповідності до умов договору банківського рахунку та чинного законодавства України.

Водночас, реалізація вказаного права, враховуючи запровадження по відношенню до боржника - АТ «ІМЕКСБАНК» тимчасової адміністрації, в силу приписів норм спеціального Закону, а саме - ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» унеможливлюється встановленням прямої заборони на таке задоволення. Так, відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 названого Закону під час тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку не здійснюється зокрема задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Кредитори банку, що не є вкладниками в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону (за яким вкладником - є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката), або вкладники на суму вимог, невідшкодованих за рахунок виплати сум гарантованого відшкодування з коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, чи інші кредитори, які набули право вимоги до банку понад суму призначеного вкладнику гарантованого відшкодування, вправі заявити свої кредиторські вимоги після відкликання в банку банківської ліцензії та запровадження процедури ліквідації. У такому випадку, задоволення вимог вказаних кредиторів провадиться у визначеному ст. 52 Закону порядку та черговості, зокрема у 4-ту чергу, після задоволення вимог кредиторів 3-х попередніх черг.

Що ж стосується способу захисту прав, на якому наполягав позивач, а саме -перерахування коштів на його рахунок, то апелянт вважає, що така послуга за своєю правовою суттю є окремою банківською операцією, що полягає в проведенні списання грошових коштів з рахунку одного клієнта та зарахуванням відповідної суми коштів на рахунок іншого клієнта (позивача), який може бути відкрито виключно на підставі окремо укладеного з банком (АТ «ІМЕКСБАНК») правочину. Як зазначено вище, належних дій для його здійснення власником рахунку та позивачем не було зроблено. Водночас проведення подібних операцій, зокрема: укладення договору, та перерахування коштів на поточний рахунок, під час дії тимчасової адміністрації в неплатоспроможному банку може бути проведене виключно за згодою виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, як спеціального суб'єкта, на якого Законом покладено функції виведення неплатоспроможного банку з ринку, та, крім того, здійснюватись лише у випадку, якщо проведення таких операцій є економічно вигідним для неплатоспроможного банку. Так, за приписами ч. 2 п. 1.16. Глави 3 положення «Про виведення неплатоспроможного банку з ринку», затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 р. за № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2012 р. за № 1581/21893, протягом тимчасової адміністрації неплатоспроможний банк має право надавати фінансові послуги з переказу коштів без відкриття рахунку в такому банку та інші фінансові послуги, а також здійснювати діяльність, передбачену частиною восьмою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», якщо надання таких послуг є економічно вигідним для банку та з дозволу виконавчої дирекції Фонду. З цією метою уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію подає на розгляд виконавчої дирекції Фонду відповідні прогнозні розрахунки надходжень від таких фінансових послуг та діяльності. За приписами ч. 8 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має право вчиняти будь-які правочини, необхідні для надання ним банківських та інших фінансових послуг та здійснення іншої діяльності.

Отже правочини щодо «переоформлення» частини коштів на рахунку або прав вимоги на нього, в розумінні вчинення дій, спрямованих на укладення з позивачем відповідної угоди, відкриття окремого рахунку та перерахування на цей рахунок відповідної суми грошових коштів в межах набутих позивачем прав вимоги, є операціями, що підпадають під дію наведених вище обмежень.

Крім того, апелянт зазначає, що на проведення подібного роду операцій під час здійснення тимчасової адміністрації в АТ «ІМЕКСБАНК» будь-якого дозволу виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідачу не надавала, адже проведення подібного роду операцій суперечило б вищевказаним умовам Положення та не призводило до економічної вигоди. Отже, законних підстав для проведення «переоформлення» договору банківського вкладу як не існувало, так не існує і на теперішній час, а тому постанова суду першої інстанції є помилковою.

Щодо визнання Позивача вкладником АТ «ІМЕКСБАНК» та покладення на відповідача обов'язку включити його до переліку вкладників, котрі мають право на виплату сум гарантованого відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб то апелянт зазначає, що Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками. Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, а також порядок здійснення виплат коштів за вкладами протягом дії тимчасової адміністрації в межах суми, гарантованої Фондом, за рахунок цільової позики Фонду, визначено в Положенні «Про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами», затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 14 від 09.08.2012 р. (надалі - Положення №14).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 4 вище вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку. Частиною 1 ст. 26 цього ж Закону визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу. включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Згідно ч. 2 ст. 26 згаданого Закону та п. 8 розділу 1 вказаного вище Положення №14 визначено, що вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, врегульований ст. 27 Закону, відповідно до якого уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог, цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Перелік складається станом на день прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на день прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, незалежно від кількості вкладів в одному банку (п. 4 розділ 3 Положення №14).

З огляду на це, апелянт вважає, що з метою належного захисту прав і законних інтересів вкладників банків, зокрема, з метою забезпечення гарантованого Законом відшкодування коштів за вкладами, уповноважену особу Фонду наділено правом складати відповідний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Правилами формування та ведення баз даних про вкладників, що затверджені рішенням виконавчої Дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.07.2012 р. №3. зареєстровані в Міністерстві юстиції України від 23.08.2012 р. за №1430/21742. передбачено, що перелік вкладників, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок Фонду, формується на підставі баз даних банку, що ліквідується. Одночасно п. 4 ст. 2 Закону встановлює, що вкладником в розумінні цього Закону, є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користі, якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Отже вкладниками визнаються виключно фізичні особи - клієнти банку. За приписами ст. 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» клієнтом банку є будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Оскільки позивач безпосередньо не укладав з АТ «ІМЕКСБАНК» жодних договорів банківського рахунку на суму 200000 грн., а набув своїх прав па підставі Договору цесії, укладеного з вкладником - третьою особою (ОСОБА_2.), який сам і підписував та укладав з АТ «ІМЕКСБАНК» вище зазначений Договір банківського рахунку, та відомості про якого вносились в базу даних АТ «ІМЕКСБАНК», позивач (як новий кредитор на суму набутих прав вимоги, що на сьогоднішній день не значиться в базі даних АТ «ІМЕКСБАНК», як вкладник банку, а «переоформлення» набутих ним прав вимог є неможливим) не відповідає передбаченим в Законі ознакам «вкладника» та не має права вимагати від АТ «ІМЕКСБАНК» або відповідача включення його в реєстр (перелік) вкладників як особи, що мають право отримати виплату сум гарантованого відшкодування з коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

При цьому, апелянт зазначає, що відступлення прав вимоги за Договором цесії, на яке посилається позивач, відбулось в сумі, що перевищувала гарантовану ОСОБА_2 суму виплат. Наявність обліковуваних за ОСОБА_2 залишків коштів на його рахунках стало підставою для включення останнього в реєстр (перелік) вкладників на отримання сум гарантованого Державою відшкодування.

Вищевказані обставини суд першої інстанції також помилково не врахував.

Також, апелянт вказує, що 15.01.2015 р. Правлінням Національного банку України була прийнята постанова №16/БТ «Про віднесення АТ «ІМЕКСБАНК» до категорії проблемних». На підставі вказаної постанови АТ «ІМЕКСБАНК» було віднесено до категорії проблемних, крім того, для стабілізації діяльності Банку та відновлення його фінансового становища запроваджено певну низку обмежень, в тому числі - заборонено здійснювати проведення будь-яких операцій за чинними договорами, що призводять до збільшення гарантованої суми відшкодування з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Згідно ст. 56 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Фактично з 15.01.2015 р. всім філіям і відділенням АТ «ІМЕКСБАНК» було заборонено відкривати поточні рахунки, приймати депозитні вклади та/або здійснювати поповнення існуючих рахунків та/або здійснювати перерахування коштів на інші рахунки.

Таким чином, АТ «ІМЕКСБАНК» цілком правомірно не здійснив перерахування коштів у розмірі 200000 грн. на рахунок позивача, а постанова суду першої інстанції прийнята без врахування вищевказаних норм права.

Крім того, визнання за позивачем прав вкладника неодмінно призведе до заподіяння державі Україна нічим не обумовленої матеріальної шкоди, пов'язаної із необхідністю здійснення гарантованих виплат особі, що фактично не є вкладником неплатоспроможного банку - АТ «ІМЕКСБАНК» та не мав і не має права на отримання гарантованої державою компенсації. Також, визнання позивача вкладником, включення його до реєстру (переліку) вкладників та подальше проведення виплати гарантованого відшкодування нівелюватиме дух Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а також встановлений Державою механізм гарантування вкладників фізичних осіб - громадян України.

З урахуванням зазначеного, просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 липня 2015 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 07.08.2014 р. між публічним акціонерним товариством «ІМЕКСБАНК» (надалі - Банк) та ОСОБА_2 укладений договір № 660044279 про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 р. Вклад «Добробут+» 13 міс.». Відповідно до п. 3.1. Публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014, банк приймає від вкладника вклад, внесений на умовах (сума, валюта, процентна ставка, строк зберігання тощо), які визначені у цьому Договорі та Договорі про приєднання до Договору та зобов'язується повернути вклад та сплатити проценти за його користування. Згідно договору №660044279 про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 р. Вклад «Добробут+» 13 міс», мінімальна сума вкладу 100 грн., поповнення рахунку протягом усього строку, сума вкладу 370 000 грн., дата повернення вкладу 7 вересня 2015 року.

Відповідно 22.01.2015 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір про відступку права вимоги за договором №660044279 про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 р. вклад «Добробуті» 13 міс.» від 7 серпня 2014 року. Згідно зазначеного договору відступки позивач набув належне ОСОБА_2 право вимоги за договором №660044279 про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 р. вклад «Добробут+» 13 міс.» від 7 серпня 2014 року в сумі 200 000 грн. 17 січня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до відділення №298 АТ «ІМЕКСБАНК» у м.Тернополі із заявою про дострокове розірвання договору №660044279. В свого чергу позивач 22 січня 2015 року подав до відділення №298 АТ «ІМЕКСБАНК» у м.Тернополі письмову вимогу про укладення договору відступки права вимоги. В даній вимозі ОСОБА_1 просив після розірвання договору депозиту перерахувати належні йому кошти в сумі 200 000 гри. на його поточний рахунок у відділенні №298 АТ «ІМЕКСБАНК». Крім того, ОСОБА_2 подано до відділення №298 АТ «ІМЕКСБАНК» у м. Тернополі повідомлення про відступлення ОСОБА_1 права вимоги за договором №660044279.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 26 січня 2015 р. № 50 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26.01.2015 р. прийнято рішення № 16 про запровадження з 27.01.2015 р. тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в публічне акціонерне товариство «ІМЕКСБАНК» (код ЄДРПОУ: 20971504; МФО: 328384; місце знаходження: проспект Гагаріна, 12-а, м. Одеса, Україна). Тимчасову адміністрацію в АТ «ІМЕКСБАНК» запроваджено строком на 3 місяці з 27 січня 2015 року по 26 квітня 2015 року включно. Відповідно до постанови Правління НБУ від 21 травня 2015 р. № 330 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27 травня 2015 р. № 105, «Про початок процедури ліквідації АТ «ІМЕКСБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації АТ «ІМЕКСБАНК» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3 строком на 1 рік з 27 травня 2015 р. до 26 травня 2016 р. включно, про що здійснено публікацію в газеті «Голос України» №94 (6098) від 29.05.2015р.

Згідно заяви від 27.05.2015р. на адресу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» ОСОБА_3 позивач звертався про визнання його вкладником на суму 200 000 гри. на підставі договору про відступку права вимоги та просив включити його до переліку вкладників АТ «ІМЕКСБАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в порядку передбаченому ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відповідь на вказане звернення позивача не поступила.

Розглядаючи спір, судом першої інстанції правильно вказано, що згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами (абз.1 ч.1 ст.26 вказаного Закону). Згідно частин 1-3 статті 27 зазначеного вище Закону уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

З огляду на це, суд першої інстанції вірно вважав, що вище викладені норми законодавства забезпечують права і інтереси осіб щодо забезпечення гарантованого Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відшкодування коштів лише вкладників банку за їх вкладами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник), зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України). Згідно ч.1, ч.2 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор, у зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Згідно статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первинного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, які існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною першої ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України «Про банки та банківську діяльність» не містить обмежень прав вкладників на укладання договорів уступки права вимоги у зв'язку з початком ліквідаційної процедури банку.

При цьому, судом з'ясовано, що згідно договору уступки права вимоги укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, пунктів 1.2.-2.1., всі права кредитора, передбачені договором №660044279 про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 р. вклад «Добробут+13 міс.» перейшли до ОСОБА_1 в частині 200 000 грн. Договір №660044279 укладений між ОСОБА_2 та АТ «ІМЕКСБАНК» про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 р. Вклад «Добробут+13 міс.» не містить обмежень щодо можливості передачі кредитором своїх прав або обмеження обсягу прав, які передає кредитор.

Враховуючи вище викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що заміна кредитора у зобов'язанні по договору банківського кладу №660044279 від 20.01.2014 р. була здійснена у відповідності до порядку визначеного ст.ст. 512-517 ЦК України, а отже ОСОБА_1 отримав всі права вкладника за договором банківського вкладу № 660044279 від 20.01.2014р. в частині 200 000 грн., а отже позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників АТ «ІМЕКСБАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, слід задовольнити.

Крім того, задовольняючи решту позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 4 розділу III Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 вересня 2012 року за №1548/21860 перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Згідно п.6 розділу III вказаного Положення встановлено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються гідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.

З огляду на це, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги повністю.

Проте, колегія суддів з такими доводами суду першої інстанції не погоджується.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Згідно п.4 вказаної норми вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Згідно ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб має право укладати від імені неплатоспроможного банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.

Дійсно, як зазначав суд першої інстанції норми статтей 509, 510, 512, 514 ЦК України передбачають можливість проведення заміни сторони кредитора в зобов'язанні, однак при цьому слід врахувати, що згідно ст. 514 ЦК України при заміні сторони кредитора до нового кредитора лише переходять права, належні первісному кредитору в зобов'язанні, при цьому такий перехід прав здійснюється в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому колегія суддів зазначає, що абз.2 ч.1 ст. 516 ЦК України вказують на необхідність направлення повідомлення боржнику про заміну сторони кредитора в зобов'язанні. При цьому наведена норма Кодексу вказує, що якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, вказані вище положення ЦК України не передбачають та не встановлюють обов'язку боржника проводити будь-яке додаткове «переоформлення» прав, переданих новому кредитору, а також не наводять жодного механізму та форми такого переоформлення, окрім направлення повідомлення боржнику про заміну сторони кредитора в зобов'язанні та проведення виконання обов'язку вже на користь останнього. Тому відповідач не зобов'язаний був проводити будь-яке переоформлення набутих позивачем прав вимоги.

Умовами договору банківського рахунку укладеного банком з ОСОБА_2 передбачається, що повернення коштів з рахунку здійснюється банком готівкою або шляхом перерахування коштів на підставі відповідного розрахункового документу. Відповідно ж до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. №22, списання (перерахування) коштів з рахунку одного клієнта на рахунок іншого клієнта здійснюється обслуговуючим банком на підставі платіжного доручення платника - власника рахунку. Ні судом першої інстанції, а ні в апеляційній інстанції не здобуто доказів, що ОСОБА_2, здійснив перерахування грошових коштів позивачу. Не зверталися вказані особи до банку і з заявами на видачу готівки. Більш того, за умовами Договору цесії новий кредитор одержав право вимагати від АТ «ІМЕКСБАНК» (замість первісного кредитора) повернення грошових коштів у розмірі 200000 грн. Одночасно Договір цесії не передбачає, що відступлення права вимоги тягне за собою якусь зміну умов основного договору.

Отже, передача права вимоги на частину коштів за договором банківського рахунку в силу умов вищевказаних договірних зобов'язань не породжує виникнення у боржника - АТ «ІМЕКСБАНК» обов'язку здійснити будь-яке додаткове «переоформлення» відступленого права, та призвести до зміни умов основного договору, в т.ч. зміни рахунку, перенесення частини коштів на новий рахунок, тощо. За таких обставин новий кредитор лишається правомочним лише вимагати від АТ «ІМЕКСБАНК» повернення набутого (в межах відступлених прав вимоги) у відповідності до умов договору банківського рахунку та чинного законодавства України. А відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 згаданого вище Закону під час тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку не здійснюється зокрема задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Крім того, слід зауважити, що кредитори банку, що не є вкладниками в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону (за яким вкладником - є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката), або вкладники на суму вимог, невідшкодованих за рахунок виплати сум гарантованого відшкодування з коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, чи інші кредитори, які набули право вимоги до банку понад суму призначеного вкладнику гарантованого відшкодування, вправі заявити свої кредиторські вимоги після відкликання в банку банківської ліцензії та запровадження процедури ліквідації. У такому випадку, задоволення вимог вказаних кредиторів провадиться у визначеному ст. 52 Закону порядку та черговості, зокрема у 4-ту чергу, після задоволення вимог кредиторів 3-х попередніх черг.

Згідно ч. 2 п. 1.16. Глави 3 положення «Про виведення неплатоспроможного банку з ринку», затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012р. за № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2012р. за № 1581/21893, протягом тимчасової адміністрації неплатоспроможний банк має право надавати фінансові послуги з переказу коштів без відкриття рахунку в такому банку та інші фінансові послуги, а також здійснювати діяльність, передбачену частиною восьмою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», якщо надання таких послуг є економічно вигідним для банку та з дозволу виконавчої дирекції Фонду. З цією метою уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію подає на розгляд виконавчої дирекції Фонду відповідні прогнозні розрахунки надходжень від таких фінансових послуг та діяльності. На проведення подібного роду операцій під час здійснення тимчасової адміністрації в АТ «ІМЕКСБАНК» будь-якого дозволу виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідачу не надавала.

Порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, а також порядок здійснення виплат коштів за вкладами протягом дії тимчасової адміністрації в межах суми, гарантованої Фондом, за рахунок цільової позики Фонду, визначено в Положенні «Про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами», затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 14 від 09.08.2012 р. (надалі - Положення №14).

Як зазначалось вище відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку. Частиною 1 ст. 26 цього ж Закону визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Згідно ч. 2 ст. 26 згаданого Закону та п. 8 розділу 1 Положення «Про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами», затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 14 від 09.08.2012 р. визначено, що вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно ст. 27 згаданого вище Закону уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог, цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Перелік складається станом на день прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на день прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, незалежно від кількості вкладів в одному банку (п. 4 розділ 3 зазначеного вище Положення №14).

З огляду на це, суд апеляційної інстанції зазначає, що уповноважену особу Фонду наділено правом складати відповідний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Правилами формування та ведення баз даних про вкладників, що затверджені рішенням виконавчої Дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.07.2012 р. №3. зареєстровані в Міністерстві юстиції України від 23.08.2012 р. за №1430/21742. передбачено, що перелік вкладників, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок Фонду, формується на підставі баз даних банку, що ліквідується. Одночасно п. 4 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що вкладником в розумінні цього Закону, є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користі, якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Отже, вкладниками визнаються фізичні особи - клієнти банку, а згідно ст. 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» клієнтом банку є будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Оскільки позивач безпосередньо не укладав з АТ «ІМЕКСБАНК» жодних договорів банківського рахунку на суму 200000 грн., а набув своїх прав па підставі Договору цесії, укладеного з вкладником - третьою особою (ОСОБА_2.), який укладав з АТ «ІМЕКСБАНК» вище зазначений Договір банківського рахунку, та відомості про якого вносились в базу даних АТ «ІМЕКСБАНК», то позивач, як новий кредитор на суму набутих прав вимоги, не відповідає передбаченим в Законі ознакам «вкладника» та не має права вимагати від відповідача включення його в реєстр (перелік) вкладників як особи, що має право отримати виплату сум гарантованого відшкодування з коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції залишив поза увагою і ту обставину, що 15.01.2015 р. Правлінням Національного банку України прийнята постанова №16/БТ «Про віднесення АТ «ІМЕКСБАНК» до категорії проблемних». На підставі вказаної постанови АТ «ІМЕКСБАНК» віднесено до категорії проблемних, крім того, для стабілізації діяльності Банку та відновлення його фінансового становища запроваджено певні обмеження, в тому числі - заборонено здійснювати проведення будь-яких операцій за чинними договорами, що призводять до збільшення гарантованої суми відшкодування з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Згідно ст. 56 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Отже, фактично з 15.01.2015 р. всім філіям і відділенням АТ «ІМЕКСБАНК» було заборонено відкривати поточні рахунки, приймати депозитні вклади та/або здійснювати поповнення існуючих рахунків та/або здійснювати перерахування коштів на інші рахунки.

Оскільки АТ «ІМЕКСБАНК» не здійснив перерахування коштів у розмірі 200000 грн. на рахунок позивача, вказаної суми на рахунку позивача не має і на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, то відповідно колегія суддів вважає, що позивач фактично не є вкладником неплатоспроможного банку - АТ «ІМЕКСБАНК» та не має права на отримання гарантованої державою компенсації.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанову суду першої інстанції слід скасувати, бо висновки суду не відповідають обставинам справи і така прийнята з порушенням норм матеріального права, а у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» - задовольнити, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 липня 2015 року у справі № 819/1992/15 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Т.І. Шинкар

Н.В. Ільчишин

Повний текст постанови виготовлений 31.03.2016 року