Постанова № 56873753, 28.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2016 року Справа № 876/464/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Пліша М.А., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Управління Державтоінспекції УМВС України в Тернопільській області та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.12.2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Управління Державтоінспекції УМВС України в Тернопільській області про визнання протиправним і скасування наказів в частині звільнення, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 06.07.2015 року звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідачів в якому просить визнати протиправним і скасувати наказ начальника УМВС України в Тернопільській області від 24 травня 2010 року № 258 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Теребовлянського ВДАІ УМВС України в Тернопільській області» в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за ст. 66 (через дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України та наказ №151 о/с від 07 липня 2011 року в частині звільнення з органів внутрішніх справ, зобов'язати Управління МВС України в Тернопільській області поновити на посаді начальника Теребовлянського ВДАІ УМВС України в Тернопільській області, зобов'язати ГУ Національної поліції України в Тернопільській області призначити на рівнозначну посаду, зобов'язати УМВС України в Тернопільській області зарахувати вислугу років в органах внутрішніх справ з 24 травня 2010 року і по день винесення судового рішення, стягнути з УДАІ УМВС України в Тернопільській області грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 24 травня 2010 року і по день винесення судового рішення, із збереженням всіх передбачених надбавок та доплат.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.12.2015 року позов задоволено частково.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що оскаржувана постанова судом першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить її скасувати та в задоволенні позову відмовити повністю.

Також апеляційну скаргу подало Управління Державтоінспекції УМВС України в Тернопільській області, яке просить постанову суду першої інстанції скасувати в частині стягнення з УДАІ УМВС України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 07.07.2011 року по день винесення судового рішення, із збереженням всіх передбачених надбавок та доплат, та ухвалити нове рішення про сплату грошового забезпечення на користь ОСОБА_1 в межах одного року, посилаючи на порушення норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання учасники процесу не з'явились, будучи належними чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч.4 ст.196 КАС України.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга Управління Державтоінспекції УМВС України в Тернопільській області підлягає задоволенню повністю, а Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області підлягає задоволенню частково з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ проходив службу з 10.12.1990 року, за час проходження служби в органах внутрішніх справ України ОСОБА_1 заохочувався 18 разів, що підтверджується записом у трудовій книжці від 10.12.1990 року, який вчинений на основі особової справи.

05.10.2007 року у відповідності до наказу УМВС України в Тернопільській області № 221 о/с майора міліції ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території Теребовлянського району та автомобільно-технічної інспекції (підпорядкованого УДАІ) МГБ, підпорядкованої УМВС з 01.10.2007 року.

28.07.2009 року постановою заступника прокурора Тернопільської області порушено кримінальну справу за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Теребовлянського ВДАІ УМВС України в Тернопільській області за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.364 КК України.

11.08.2009 року висновком службового розслідування щодо інформації з приводу можливих порушень та зловживань службовим становищем службовими особами відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території Теребовлянського району та автомобільно-технічної інспекції (підпорядкованого УДАІ) МГБ, підпорядкованої УМВС запропоновано інформацію з приводу можливих порушень та зловживань службовим становищем службовими особами вважати такою, яка в ході її перевірки не знайшла свого підтвердження.

15.04.2010 року постановою начальника слідчого відділу прокуратури Тернопільської області відсторонено обвинуваченого ОСОБА_1 від посади начальника ВДАІ з обслуговування адміністративної території Теребовлянського району та автомобільно-технічної інспекції УДАІ УМВС України в Тернопільської області.

На підставі даної постанови наказом УМВС України в Тернопільській області №97 о/с від 19.04.2010 року позивача відсторонено від виконання службових обов'язків від 15.04.2010 року.

24.05.2010 року висновком службової перевірки за фактом порушення кримінальної справи стосовно працівників відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території Теребовлянського району та автомобільно-технічної інспекції (підпорядкованого УДАІ) МГБ, підпорядкованої УМВС запропоновано за дискредитацію звання працівника органів внутрішніх справ, що проявилось у допущенні порушень під час проведення державних технічних оглядів та призвело до порушення кримінальної справи за ч.3 ст. 190, ч.3 ст.364 КК України звільнити з органів внутрішніх справ позивача за п.66 (за дискредитацією) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

24.05.2010 року наказом УМВС України в Тернопільській області № 258 за дискредитацію звання працівника органів внутрішніх справ, що проявилось у допущенні порушень під час проведення державних технічних оглядів та призвело до порушення кримінальної справи за ч.3 ст. 364 КК України, тобто умисному, в інтересах третіх осіб, використанні влади та свого службового становища всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду держаним інтересам, начальника відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території Теребовлянського району та автомобільно-технічної інспекції (підпорядкованого УДАІ) МГБ, підпорядкованої УМВС майора міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ України за п. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. З даного наказу вбачається, що 15.04.2010 року позивачу пред'явлено обвинувачення у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.364, ч.3 ст. 190 КК України.

07.07.2011 року наказом УМВС України в Тернопільській області № 151 о/с ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил за п. 66 (через дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

16.03.2015 року постановою начальника слідчого відділу прокуратури Тернопільської області кримінальне провадження №42014210000000147 від 05.09.2014 року відносно ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України - закрито, керуючись ст.ст. 40, 110, п.2 ч.1 ст. 284 КПК України. Крім того, у зв'язку з декриміналізацією ст.364 КК України підстави для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань відносно ОСОБА_1 про вчинення ним кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ст. 364 КК України відсутні.

Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (далі - Дисциплінарний статут), затвердженим Законом України від 22.02.2006 року №3460-ІV службова дисципліна - це втримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Статтею 2 Дисциплінарного статуту визначено поняття дисциплінарного проступку - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

За змістом статті 7 Статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку тощо.

Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни наведені в статті 12 Статуту, найсуворішим з яких є звільнення з органів внутрішніх справ, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Статуту.

Зокрема, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Підстави звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу, в тому числі за порушення дисципліни, вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення, встановлені пунктами 63- 65 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року №114.

Окремо пунктами 66, 67 Положення передбачені підстави звільнення зі служби за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, та за вчинення злочину або адміністративного корупційного правопорушення.

Згідно п.2 ч.1 статті 284 Кримінально-процесуального кодексу України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо: встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби, а те що провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності закрито за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення та декриміналізацію ст. 364 КК України, а факт порушення позивачем службової дисципліни відповідачами не доведено, тому на думку суду законні підстави для звільнення позивача відсутні, а до позивача без достатніх підстав застосовано крайній захід дисциплінарного впливу - звільнення з органів внутрішніх справ.

За результатами оцінки судом наданих сторонами доказів стосовно підстав для звільнення позивача за п. 66 Положення № 114 за дискредитацію, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправними та скасування наказу УМВС в Тернопільській області від 24.05.2010 року № 258 та, відповідно, прийнятого на його підставі наказу УМВС в Тернопільській області по особовому складу від 07.07.2011 року № 151 о/с про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил за п. 66 (через дискредитацію) у частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ.

Вказане підтверджується позицією Верховного суду України в постанові від 30.09.2015 року у справі №21-1288а15.

Також колегія суддів встановила порушення судом першої інстанції щодо стягнення грошового забезпечення, оскільки приписами п. 24 Положення № 114 встановлено, що, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік, та з урахуванням визнання протиправними та скасування вищезазначених наказів, вимоги позивача щодо його поновлення на посаді начальника відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території Теребовлянського району та автомобільно-технічної інспекції (підпорядкованого УДАІ) МГБ, підпорядкованої УМВС, з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу підлягають до задоволення частково. Суд вважає, що стягнення грошового забезпечення за час виникнення вимушеного прогулу ОСОБА_1 підлягає за період з 07.07.2011 року по 06.07.2012 року, в сумі 24951,24 грн. (розрахунок здійснено згідно довідки про доходи №23 від 22.02.2016 року УДАІ УМВСУ в Тернопільській області, де середньомісячна заробітна плата складає 2079,27 грн., а середньоденна 68,17 грн.), а тому на момент виникнення спірних відносин та розгляду справи у суді законодавством установлено обмеження у відшкодуванні заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного року. Що підтверджується постановою Верховного Суду України у справі від 17.02.2015 року №21-8а15 та від 06.11.2013 року за №21-352а13 щодо справ про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

А відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно з ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ст.94 КАС України з УМВС України в Тернопільській області підлягають стягненню судові витрати, оскільки ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2016 року про відкриття апеляційного провадження Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області відстрочено сплату судового збору до вирішення спору по суті за подання апеляційної скарги у розмірі 80,39 грн.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Державтоінспекції УМВС України в Тернопільській області - задовольнити.

Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області - задовольнити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.12.2015 року у справі № 819/1901/15 - скасувати в частині виплати грошового забезпечення та стягнути з УДАІ УМВС України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 07.07.2011 року по 06.07.2012 року в сумі 24 951 грн. 24 коп. (двадцять чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят одну грн. 24 коп.).

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 80 грн. 39 коп. (вісімдесят грн. 39 коп.) - за реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у Галицькому районі м. Львова, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38007573, банк отримувача - ГУДКСУ у Львівській області, код банку отримувача (МФО) - 825014, рахунок отримувача - 31219206781004, код класифікації доходів бюджету - 22030101, призначення платежу - судовий збір за подання апеляційної скарги, Львівський апеляційний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складення такої в порядку ч.3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий Н.В. Ільчишин

Судді М.А. Пліш

Т.І. Шинкар

Повний текст постанови виготовлено 30.03.2016 року