Ухвала суду № 56873662, 29.03.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 березня 2016 року

справа № 808/2654/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Запорізькій облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26.08.2015 року у справі № 808/2654/15 за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Запорізькій облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Запорізькій облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» звернулось до суду з адміністративним позовом до Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.02.2015 року №0002001703 та №0002111703.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.08.2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Дочірнє підприємство «Запорізькій облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», не погодившись з рішеннями суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26.08.2015 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Бердянської ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку філії «Бердянський райавтодор» Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» «ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 05.01.2015 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 05.01.2015 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 05.01.2015 року», на підставі якої було складено акт № 003/08-22-22-03-06/26249760.

За результатами перевірки, податковий орган дійшов висновку про порушення Позивачем зокрема:

- п.п. 168.1.1, п.п. 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, Податкового кодексу України, а саме несвоєчасне перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі 105152, 80 грн.; заборгованість зі сплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 10989, 60 грн., яка згідно ліквідаційного балансу станом на 31.12.2014 передана Філією «Бердянський РАД» ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» у зв’язку із реорганізацією до Філії «БДЕД» «ДП Ззапорізький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»; несвоєчасне перерахування до бюджету військового збору у сумі 3700, 81 грн.; заборгованість зі сплати військового збору у сумі 74, 61 грн..

На підставі зазначених висновків, 03.02.2015 року податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002001703, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 90874.20 грн. в тому числі за основним платежем у розмірі 10989.60 грн. та штрафними санкціями 79884.60 грн., та податкове повідомлення рішення №0002111703, яким підприємству було збільшено суму грошового зобов’язання за військовим збором на загальну суму 2344.90 грн., в тому числі основним платежем 74.61 грн. та штрафними санкціями 2270.29 грн.

Не погодившись з обґрунтованістю прийняття зазначених податкових повідомлень рішень, Позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі у межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним законодавством, що свідчить про відсутність підстав для їх скасування.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Приписами п. 54.2 ст. 54 Податкового кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом ІV цього кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

У відповідності п.п. 14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб – це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Положеннями п.п. 176.2 п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України визначено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Згідно з п.п. 168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

У відповідності до п.п. 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

При цьому, відповідно до пп.1.4 п.16 прим.1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 Податкового кодексу України для податку на доходи фізичних осіб, за ставкою, визначеною пп.1.3 п.16 прим.1 підрозд.10 розділу ХХ Податкового кодексу України (1,5 відсотка від об'єкта оподаткування).

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що податковий агент зобов’язаний перерахувати до бюджету утриманий податок на доходи фізичних осіб та військовий збір під час виплати доходу, а якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податків, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені Податковим Кодексом України для місячного податкового періоду.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що підставою для нарахування позивачу штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб за податковим повідомленням рішенням №0002001703 від 03.02.2015 року було виявлення податковим органом несплати (неперерахування) до бюджету податків з доходів у встановлені Податковим кодексом України строки для місячного податкового періоду на загальну суму 105152.80 грн.: у т.ч.: у листопад 2013 року – 22729.77 грн.; у січні 2014 року -15095.59 грн.; у лютому 2014 року – 11833.23 грн.; у березні 2014 року – 11284.64 грн.; у квітні 2014 року – 9466.62 грн.; у травні 2014 року – 7565.17 грн.; у червні 2014 року – 6692.63 грн.; у липні 2014 року – 5524.43 грн.; у серпні 2014 року 6609.58 грн.; у вересні 2014 року – 2321.99 грн.; у жовтні 2014 року – 6029. 15 грн.

Також, з матеріалів справи вбачається, що підставою для нарахування підприємству штрафних санкцій з військового збору за податковим повідомленням-рішенням №0002111703 від 03.02.2015 року було виявлення податковим органом несвоєчасного його перерахування до бюджету у загальній сумі 3700.81 грн., у т.ч.: за січень 2014 року у сумі 658.87 грн.; у жовтні 2014 року у сумі 703.54 грн.;у листопаді 2014 року у сумі 2338.40 грн.

Зазначені обставини, на думку податкового органу, свідчать про наявність складу правопорушення, передбаченого ст.127 Податкового кодексу України.

Однак, Позивач наголошує, що при порушенні граничного строку сплати податку з доходів фізичних осіб, штраф передбачений ст.127 Податкового кодексу України застосовуватись не повинен, оскільки був відсутній факт виплати доходу. На думку підприємства, несвоєчасна сплата податку на доходи фізичних осіб має наслідком застосування положень ст.126 Податкового кодексу України.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з зазначеними висновками підприємства з огляду на наступне.

Згідно підпункту 126.1 статті 126 ПК у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

В той же час, пунктом 127.1 статті 127 ПК передбачено, що не нарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1096 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Положення статті 126 ПК щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених ПК. Такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК.

Положення статті 127 ПК встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 ПК а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу.

Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Зазначена позиція також кореспондується з позицією Верховного суду України, відображеній у постанові від 10.11.2015 року по справі №21-2919а15.

При цьому, суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне додатково зазначити, що стаття 127 Податкового кодексу України є спеціальною відносно статті 126 за суб’єктним складом, оскільки може застосовуватись виключно до платників податків, які здійснюють виплату доходу на користь іншого платника податків, та на яких Кодексом покладений обов’язок із нарахування, утримання та сплати податку.

Як було встановлено судом, Позивач, на якого приписами чинного законодавства покладено обов’язок податкового агента, не здійснив перерахування до бюджету утриманого податку на доходи фізичних осіб та військового збору під час виплати доходу, та у строки, встановлені для місячного податкового періоду.

Отже, в даному випадку наявний факт неперерахування податковим агентом у встановлені законодавством строки податків безпосередньо до виплати доходу іншим особам, що в свою чергу свідчить про необхідність застосування до спірних правовідносин положень ст.127 Податкового кодексу України та як наслідок обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 03.02.2015 року №0002001703 та №0002111703.

Відповідно до ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В даному випадку, Позивачем не було надано до суду додаткових доказів та пояснень, які б свідчили про безпідставність висновків суду першої інстанції та як наслідок необхідність скасування його рішення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 26.08.2015 року була винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для її скасування.

На підставі наведеного, керуючись ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Запорізькій облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» – залишити без задоволення .

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26.08.2015 року у справі № 808/2654/15 – залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко