Постанова № 56873517, 01.03.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2016 року справа №810/6035/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.;

при секретарі судового засідання - Гай А.В;

за участю:

позивача- ОСОБА_3;

представника позивача - ОСОБА_1;

відповідача - Горбатюк І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3

до Головного управління Держгеокадастру у Київській області

третя особа - ,

про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про стягнення 185010 грн. середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні. Свої вимоги обґрунтовує тим, що постановою суду від 18.10.2011р. він був поновлений на роботі із одночасним зобов'язанням відповідача здійснити розрахунок та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Згідно наказу ГУ Держкомзему у Київській області №316-к від 09.11.2011 р. судове рішення виконано частково, позивача поновлено на роботі та виплачена середньомісячна заробітна плата за один місяць у розмірі 3461,07 грн. В частині здійснення розрахунку та виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04.01.2011 р. по 09.11.2011 р. рішення суду не виконано.

23.02.2012 р., ОСОБА_3 був звільнений повторно, при звільненні належні до сплати суми не відшкодовані. Позивач, скориставшись своїм правом, передбаченим ст.116-117 КЗпП України, звернувся із даним позовом до суду та просив його задовольнити.

У судовому засіданні позивач та його представник заявлені вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала з тих мотивів, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.10.2011 р. у справі №2а-2499/11/1070 для відповідача є незрозумілим. Крім того, зазначила, що відповідач не є ГУ Держкомзему у Київській області, а саме на нього рішенням суду покладено обов'язок виплати середнього заробітку ОСОБА_3, просила у задоволенні заявлених вимог відмовити.

Заслухавши пояснення сторін та їхніх представників, дослідивши наявні у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне:

відповідно постанови КОАС від 18.10.2011 р. у справі №2а-2499/11/1070 частково задоволені вимоги ОСОБА_3, прийнято рішення зобов'язати відповідача -Головне управління Деркомзему, правонаступником якого є Держгеокадастр у Київській області. здійснити розрахунок та виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вказане рішення набуло законної сили 12.04.2012 р.

Як було встановлено вищевказаною постановою суду ОСОБА_3 звільнено із займаної посади з 04.01.2011 р., що підтверджується наказом №67-к від 10.03.2011 р. 09.11.2011 р., він був поновлений на роботі на попередньому місці. 11.01.2012 р., в порядку негайного виконання рішення суду від 18.10.2011 р., в частині виплати середнього місячного заробітку за один місяць. виплачено 3461,07 грн..

Відповідно довідки ГУ Держгеокадастру у Київській області без номера та дати, розмір середньої місячної заробітної плати ОСОБА_3 складав 4128,81 грн., а середньоденної -196,61 грн.

23.02.2012 р., позивач був повторно звільнений із займаної посади (наказ №52-к), розрахунок за період вимушеного прогулу та виплата середньомісячного заробітку відповідачем проведена не була.

31.12.2015 р., ОСОБА_3 звернувся із даним позовом до суду, в якому заявив вимоги про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з відповідача за весь період, включно по дату звернення до суду.

Надаючи правової оцінки відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке:

згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. У разі часткового задоволення позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила в заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Суд звертає увагу, що закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок - виплатити всі суми, що належать йому; у разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Це означає, що після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності за ст.117 КзПП України, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові сум. Вказаний висновок суду повністю узгоджується із позицією ВСУ, викладеною у постанові від 29.01.2014 р. по справі №6-144ц13, (копія постанови додається).

Визначальними при вирішенні даної категорії справ є такі юридично значущі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Дослідженням наявних у справі доказів судом було встановлено нерозрахунок по заробітній платі з ОСОБА_3 у визначені законом строки, що є підставою для відповідальності ГУ Держгеокадасту у Київській області по виплаті працівникові його середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичного розрахунку; після ухвалення судового рішення від 18.10.2011 р. про стягнення заборгованості із зарплати роботодавець, у даному випадку ГУ Держгеокадасту у Київській області, не звільняється від відповідальності за затримку виплати належних працівникові сум у тому самому розмірі середнього заробітку, але вже за весь час затримки виконання судового рішення. Працівник, який уже отримав за рішенням суду належні кошти, але із затримкою, має право вдруге звернутися до суду та вимагати стягнути з роботодавця його середній заробіток за весь час затримки присуджених судом виплат (Постанова ВСУ від 29.01.2014 р., справа №6-144ц13). Такого самого висновку дійшов і суд касаційної інстанції в ухвалах від 16 травня 2012 року (№6-47110св11) та від 18 липня 2012 року (№6-14417св12).

Також судом встановлено факт звільнення позивача 23.02.2012 р. без проведення з ним остаточного розрахунку по існуючій заборгованості із заробітної плати.

Момент з яким пов'язується початок перебігу строку затримки виплати заробітної плати за рішенням суду є 12.04.2012 р., дата набрання законної сили рішенням від 18.10.2011 р., яким було зобов'язано ГУ Деркомзему у Київській області провести розрахунок середнього заробітку та його виплату з ОСОБА_3 Позивач вважає, що стягнення має бути здійснено по день його звернення до суду 01.01.2016 р., про що зазначено в позовній заяві.

Статтею 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Право позивача на одержання розрахунку по заробітній платі за час вимушеного прогулу підтверджується рішенням КОАС від 18.10.2011 р. Факт невиплати грошових коштів та відсутність спору з приводу їх розміру було визнано відповідачем, у тому числі і його представником у судовому засіданні.

Із наявної у справі довідки без номера та дати (а.с.41), виданої ГУ Держгеокадасту у Київській області слідує, що розмір середньомісячної заробітної плати позивача складав 4128,81 грн., середньоденної-196,61 грн. Тому з відповідача підлягає стягненню сума 185 010 грн. за період з 12.04.2012 р. по 01.01.2016 р.-941 день (189+251+251+250). 941 день х 196,61 грн.=185 010 грн.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру на користь ОСОБА_3 185 010 (сто вісімдесят п'ять тисяч) 010 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 04 березня 2016 р.