Ухвала суду № 56872987, 29.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

Справа №752/13369/15-ц Головуючий у 1 інстанції Сальникова Н.М.

Апеляційне провадження №22-ц/796/4836/2016 Суддя-доповідач АнтоненкоН.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

у складі судді-доповідача АнтоненкоН.О.,

суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І., при секретарі Юрченко А.С.,

за участю представника позивача Лабика Р.Р.,

відповідача ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська охороно-страхова компанія» до ОСОБА_4 про стягнення коштів в порядку регресу.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року позовні вимоги ПАТ «Українська охороно-страхова компанія» задоволені: на її користь стягнуто з ОСОБА_4 23137,95грн реально понесених витрат та 243,60грн судового збору.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 листопада 2013 року по пр. Науки, 33 у м. Києві з вини ОСОБА_4, який керував автомобілем «Hyundai Matriх», сталася ДТП, внаслідок якої завдано механічних пошкоджень автомобілю «Mazda», що належить ОСОБА_6

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні апеляційного суду відповідач та його представник просили задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній доводів. Представник позивача просив скаргу відхилити та залишити без змін законне і обгрунтоване рішення суду першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є стягнення у межах фактичних витрат страхового відшкодування з особи, відповідальної за збитки, завдані внаслідок ДТП.

За загальним правилом ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела. У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини (ч.1 ст.1188 ЦК України): шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат відповідно до ст.993 ЦК України переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Встановлено, що відповідальною за збитки власника автомобіля «Mazda» є винна у ДТП особа ОСОБА_4, цивільно-правова відповідальність якого на момент ДТП була застрахована позивачем у даній справі. Відповідно до підпункту 38.1.1.ґ) пункту 38.1. статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» після виплати страхового відшкодування страховик вправі подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо він не повідомив страховика про ДТП у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.4. пункту 33.1. статті 33 цього Закону. Відповідний обов'язок страхувальника передбачений і п5) ч.1 ст.989 ЦК України.

Також установлено, що потерпіла у ДТП, яка сталася з вини відповідача, особа (власник автомобіля «Mazda») одержала страхове відшкодування на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу від свого страховика ПАТ «СК «АХА Страхування» у сумі 29234,93грн. Рішенням Господарського суду м. Києва з позивача у даній справі як страховика цивільно-правової відповідальності ОСОБА_4, винного у ДТП, на користь ПАТ «СК «АХА Страхування» стягнуто 23137,95грн страхового відшкодування.

ОСОБА_4 не заперечує того факту, що про ДТП 29 листопада 2013 року по пр. Науки, 33 у м. Києві він у передбаченому Законом порядку та строки не повідомляв позивача як страховика своєї цивільно-правової відповідальності за договором обов'язкового страхування. За таких обставин правильним є висновок суду першої інстанції про обгрунтованість та доведеність позовних вимог ПАТ «Українська охороно-страхова компанія» у даній справі.

Доводи апеляційної скарги з посиланням на правову позицію Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №6-248цс15 не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Висловлена Верховним Судом України правова позиція у вказаній справі зводиться до того, що регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних зобов'язань, а тому спори з них мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.

Так, відповідно до ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Разом з тим, спірні правовідносини (предмет спору у справі, рішення у якій є предметом апеляційного перегляду) регулюються положеннями глави 67 «Страхування» підрозділу 1 «Договірні зобов'язання» розділу Ш книги п'ятої ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Мета обов'язкового страхування відповідно до ст.3 цього Закону - забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Учасниками правовідносин, що регулюються цим Законом, є страхувальники та страховики, взаємовідносини яких регулюються Законом і укладеним ними договором обов'язкового страхування (ст.1 Закону). Без укладення договору обов'язкового страхування правовідносини, що регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не виникають.

Оскільки право страховика подати регресний позов після виплати страхового відшкодування передбачено ст.38 Закону, а обов'язку з виплати страхового відшкодування потерпілій особі без укладеного між страховиком і страхувальником договору обов'язкового страхування не виникає, - відсутні підстави вважати регресні зобов'язання у правовідносинах з обов'язкового страхування позадоговірними.

Крім того, відповідно до ст.22 Закону України «Про страхування» страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, якою згідно ч.1 ст.1188 ЦК України є винна у ДТП особа, а не її страховик.

Обов'язок страховика з виплати страхового відшкодування виникає з підстав, передбачених договором і Законом. Отже, сам по собі факт виплати страховиком за договором добровільного страхування страхового відшкодування потерпілій особі не дає підстав для висновку про те, що такий страховик має право регресної вимоги до страховика за договором обов'язкового страхування винної у ДТП особи. У такому випадку відповідно до ст.22 Закону України «Про страхування» право регресної вимоги страховика за договором добровільного страхування виникає до винної у ДТП особи, відповідальної за заподіяння збитків. Регресні правовідносини між страховиком за договором добровільного страхування та винною у ДТП особою чи його страховиком є позадоговірними.

У справі, рішення у якій є предметом апеляційного перегляду, позивач як страховик за договором обов'язкового страхування, сплативши страхове відшкодування страховику потерпілої у ДТП особи на підставі рішення господарського суду, звернувся з регресним позовом до свого страхувальника.

Питання про наявність підстав для виплати страхового відшкодування за договором про обов'язкове страхування вирішує страховик відповідно до положень ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідно до ст.34 цього Закону страховик зобов'язаний розслідувати подію, що містить ознаки страхового випадку (перевірити обставини ДТП з метою запобігти необґрунтованим виплатам). Такий обов'язок страховика забезпечений передбаченим п.33.1.4. статті 33 Закону обов'язком страхувальника повідомити про настання страхового випадку, сприяти страховику у виконанні ним свого обов'язку. Цим же Законом передбачено, що у разі неповідомлення страхувальником про факт ДТП страховик у разі виплати страхового відшкодування вправі пред'явити до нього регресний позов (ст.38 Закону).

За таких обставин, оскільки позивач на підставі рішення господарського суду (а не добровільно) замість винної у ДТП особи сплатив страхове відшкодування особі, яка відшкодувала шкоду потерпілій у ДТП особі - її страховику за договором добровільного страхування, а винна у ДТП особа не повідомила свого страховика про факт настання страхового випадку, позбавивши його можливості розслідувати подію, - страховик за договором обов'язкового страхування на підставі ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.989,993 ЦК України має право регресної вимоги до страхувальника як до особи, відповідальної за збитки.

За таких обставин, хоча суд першої інстанції і не у повній мірі з'ясував обставини справи і характер спірних правовідносин, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог грунтується на вимогах закону і доводами апеляційної скарги не спростовується. Оскаржуване рішення відповідно до ст.308 ЦПК підлягає залишенню без змін. Передбачених ст.309 ЦПК України підстав для його скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,308,313,315 ЦПК України, колегія

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Суддя-доповідач Н.О. Антоненко

Судді А.М. Стрижеус

О.І. Шкоріна