Ухвала суду № 56872965, 24.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а

Апеляційне провадження № 22-ц /796/1470/2016 Головуючий в суді 1 інстанції - Лазаренко В.В.

Доповідач - Ящук Т.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Ящук Т.І.

суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.

при секретарі Сірій О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 05 серпня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановила:

У квітні 2015 позивач ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2, в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором від 14.06.2010 року №003-28500-140610 на загальну суму 5883 грн. 34 коп.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 05 серпня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 5 883 грн. 34 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.

Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове по суті позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Вказувала, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що при подані позовної заяви позивачем було порушено вимоги ст. 119 ЦПК України, оскільки не було подано додаток до позовної заяви з нарахуваннями, завірений належним чином. Крім того, позивачем на вимогу суду не було надано квитанції про дату останньої операції по внесенню грошових коштів на картковий розрахунковий рахунок. У зв'язку з ненаданням такої квитанції про дату останньої оплати кредиту є можливим застосування трирічного строку позовної давності. Також, суд не звернув уваги на те, що позивачем не було доведено, що саме зазначений картковий рахунок належить відповідачу.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 підтримала апеляційну скаргу та просила задовольнити.

Представник позивача ПАТ «Дельта Банк» в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав письмові заперечення на апеляційну скаргу та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, представник ПАТ «Дельта Банк» позовні вимоги обґрунтовував тим, що 14.06.2010 року між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №003-28500-140610, за умовами якого позивач відкрив відповідачу картковий рахунок НОМЕР_1 в національній валюті України - гривні, оформив та надав в користування відповідачу картку платіжної системи Visa International, та надав держателю кредит шляхом відкриття відповідачу відновлювальної кредитної лінії в загальному розмірі 30000 грн., з лімітом кредитної лінії на рахунку в сумі 3000 грн.

Відповідач зобов'язалася щомісяця в строки визначені правилами, здійснювати погашення частини суми заборгованості за кредитною лінією, яка виникла за попередній звітний місяць, а також здійснювати погашення в повному обсязі заборгованості за овердрафтом, яка виникла за попередній звітний місяць, сплачувати всю суму процентів, нарахованих за користування кредитною лінією та/або овердрафтом за попередній звітний місяць, та всю суму пені, яка нарахована за попередній звітний місяць у разі порушення строків сплати заборгованості за кредитною лінією та/або овердрафтом та процентів за користування кредитною лінією та/або овердрафтом.

Оскільки зобов'язання по вказаному кредитному договору відповідачем не виконуються, просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості станом на 04.04.2015 року в сумі 5883 грн. 34 коп., що становить заборгованість по кредиту.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилався позивач як на підставу для задоволення позовних вимог, знайшли підтвердження в судовому засіданні, позовні вимоги є законними і обґрунтованими, доведеними належними доказами.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконувала умов укладеного нею кредитного договору, зокрема п.3.6, відповідно до якого вона зобов'язана щомісяця в строки, визначені правилами, здійснювати погашення заборгованості у вигляді обов'язкового мінімального платежу, складові якого зазначаються в тарифах.

Станом на 04.04.2015 року заборгованість ОСОБА_2 по кредиту становить 5883 грн. 34 коп., що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком заборгованості, випискою з особового рахунку ОСОБА_2, тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача зазначеної суми заборгованості.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх законними, обґрунтованими і такими, що відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення ст. 525, 526, 611, 1054 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги позивача про відсутність в матеріалах справи доказів належності їй зазначеного у позові та банківських виписках карткового рахунку, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Як вбачається зі змісту договору № 003-28500-140610 на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки від 14 червня 2010 року, що підписаний ОСОБА_2 та представником ПАТ «Дельта Банк», в пункті 1.2 договору зазначено номер карткового рахунку, який банк відкриває держателю картки - НОМЕР_1. Також під текстом договору міститься розписка з підписами ОСОБА_2 від 14 червня 2010 року про те, що вона отримала картку НОМЕР_2 та ПІН-конверт. ( а.с. 4-5)

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом не враховано ту обставину, що вона в судовому засіданні визнала суму заборгованості у розмірі лише 3-4 тисячі гривень, також не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів як підстава для скасування чи зміни рішення, оскільки розмір заборгованості підтверджується наданими банком виписками з особового рахунку ОСОБА_2 як в суді першої інстанції ( а.с. 19-35), так і на вимогу суду апеляційної інстанції ( а.с. 73-77; 82-86).

Як вбачається з виписок з рахунку НОМЕР_1, позивачем були відображені усі операції по рахунку: отримання коштів держателем картки, зняття готівки в банкоматі, поповнення рахунку в касі банку, погашення активу з кредитного рахунку, погашення транзакційних витрат, погашення активу за рахунок овердрафту, поповнення держателем картки карткового рахунку, погашення комісій за розрахунково-касове обслуговування зі спеціального карткового рахунку, нарахування комісії за обслуговування карткового рахунку, погашення банком прострочених відсотків за рахунок кредиту, нарахування процентів за користування кредитними коштами, нарахування процентів за санкціонований овердрафт, нарахування процентів за дозволені перевитрати.

Відповідно до п.1.1 договору всі визначення в цьому договорі вживаються у значенні, встановленому Правилами здійснення операцій за картковими рахунками, відкритими фізичних особам, затвердженими рішенням Ради Директорів ПАТ «Дельта Банк», які оприлюднюються шляхом їх розміщення на інформаційних стендах банку і приміщеннях банку та на сайті банку.

Відповідно до п.5.1 договору з підписанням цього договору держатель картки засвідчує, що ознайомлений з Правилами, Тарифами та погоджується вважати їх обов'язковими до застосування до відносин, що виникли на підставі цього договору.

Згідно з Тарифами банку на обслуговування платіжних карток за тарифним пакетом «Лояльне літо», з якими була ознайомлена ОСОБА_2, що вона підтвердила особистим підписом ( а.с. 5, зворот), процент за користування кредитною лінією становить 14,9% річних; у день поповнення карткового рахунку стягується плата за обслуговування кредитного залишку - 3,3% від суми використаних кредитних коштів; щомісячно з витратного ліміту стягується плата за обслуговування карткового рахунку - 9 грн. 90 коп.

Розділом 3 укладеного з відповідачем ОСОБА_3 договору, визначено, що держатель зобов'язаний здійснювати оплату вартості послуг, які надаються банком при здійсненні розрахунково-касового обслуговування рахунку, в розмірі, строки та порядку, визначені Правилами і Тарифами ( п.3.3 договору).

Держатель доручає банку здійснювати з рахунку договірне списання грошових коштів, які складають суми заборгованості ( суми кредитів, нарахованих процентів, комісій, плат, штрафних санкцій тощо), які виникають за цим договором та /або кредитними договорами, укладеними між сторонами; складають плату за надані банком послуги з розрахунково-касового обслуговування в розмірі та строки, передбачені Правилами та Тарифами ( п.3.4.1, 3.4.2 договору).

Як вбачається з розрахунку заборгованості та наданих банківських виписок, на підставі вказаних пунктів кредитного договору в січні 2013 року відбулося договірне списання коштів, які становили суму заборгованості за відсотками і комісіями, в тіло кредиту. Відповідно подальше нарахування відсотків та комісій за кредитним договором було припинено.

Так, відповідно до вказаного розрахунку та виписки з особового рахунку ( а.с. 3, 85 зворот) станом на 25 грудня 2012 року залишок непогашеного тіла кредиту становив 3908 грн. 10 коп., з яких прострочена сума кредиту - 591 грн. 90 коп. На підставі умов договору щодо договірного списання коштів 27.12.2012 року банком було погашено овердрафт за рахунок кредиту - 12 грн. 65 коп. та погашено прострочений кредит позичальника зі спеціального карткового рахунку - 591 грн. 90 коп., а також погашені нараховані та прострочені комісії на загальну суму 1370 грн. 69 коп.

Отже, сума заборгованості у розмірі 5 883 грн. 34 коп. виникла станом на 02 січня 2013 року, і подальшому будь-які нарахування на зазначену суму заборгованості, в тому числі відсотки за непогашений кредит, банком не проводились.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що банком було пропущено трирічний строк позовної давності, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки такий строк позивачем не пропущено. Відповідно до виписки з особового рахунку ОСОБА_2 , 07 травня 2012 року вона здійснила погашення кредиту на суму 400 грн., сума пред'явленої до стягнення заборгованості виникла станом на 02 січня 2013 року, тоді як банк звернувся до суду з даним позовом 23 квітня 2015 року, а в судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_2 визнала розмір заборгованості 3-4 тисячі гривень, при цьому заяви про застосування строків позовної давності не подавала.

Доводи апелянта про невідповідність виписки з особового рахунку дійсним обставинам, оскільки відповідач банкоматом не користувалась, а всі погашення кредиту здійснювала через касу банку, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки матеріалами справи доведено, що ОСОБА_2 отримала в банку кредитну картку та ПІН-конверт з ПІН-кодом.

Відповідно до п.14.12 ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Жодних доказів про те, що картка відповідачем була втрачена, ОСОБА_2 до суду не надавала і на такі обставини не посилалась.

Надані відповідачем квитанції про погашення кредиту через касу банку від 05 січня 2011 року на суму 1300 грн. та від 10 березня 2011 року на суму 1250 грн. не є належними доказами у даній справі, оскільки відповідно до змісту вказаних квитанцій, ОСОБА_2 здійснювалось погашення іншого кредиту - згідно з кредитним договором № 003-28014-111110 від 11 листопада 2010 року, тоді як у даній справі кредит отримано за договором № 003-28500-140610 від 14 червня 2010 року.

Інші доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що ним допущено порушення матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору.

Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, надано вірну оцінку зібраним доказам, відповідно до спірних правовідносин правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення скасуванню чи зміні не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307-308, 313-317, 218 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 05 серпня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Судді: