Постанова № 56872579, 30.03.2016, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2-а/742/46/16

Єдиний унікальний № 742/824/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року суддя Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області Гумен В.М. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивує тим, що 10 лютого 2016 року він звернувся до відповідача із заявою про роз'яснення причин невиплати пенсії по інвалідності 3 групи внаслідок загального захворювання, призначену у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з моменту призначення з 10 листопада 2015 року. Листом від 16 лютого 2016 року №12/10/Л-3 відповідач роз'яснив йому, що тимчасово в період з 01 квітня 2015 року посадовим особам на період служби в органах прокуратури, пенсії призначені відповідно до законодавства України, не виплачуються. Оскільки, вказану відмову позивач вважає протиправною, та такою, що суперечить нормам чинного законодавства, він і звернувся з даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Представник відповідача надав суду письмове заперечення на позовну заяву в якій не погоджується з позовними вимогами та просить відмовити позивачу в задоволенні позову повністю, посилаючись на обставини викладені в письмовому запереченні.

Суддя за результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження, оцінивши обставини справи, вважає їх достатніми для задоволення позовних вимог, з наступних підстав:

З 10 листопада 2015 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Прилуцькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України як отримувач пенсії по інвалідності 3 групи внаслідок загального захворювання, призначеної у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується довідкою МСЕК від 10 листопада 2015 року та листом відповідача (а.с.10-11, 12).

Згідно записів в трудовій книжці, позивач з 05 квітня 2005 року по 22 лютого 2016 року обіймав посади в органах прокуратури України (а.с.5-7).

З матеріалів справи вбачається, що 10 лютого 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про роз'яснення причин не виплати йому пенсії по інвалідності 3 групи внаслідок загального захворювання (а.с.9).

Листом Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України від 16 лютого 2016 року №12/10/Л-3 позивачу було роз'яснено, що ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VШ від 02.03.2015 року було внесено зміни в частину 15 статті 86 ЗУ «Про прокуратуру», а саме:

тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів 1 та П груп, інваліди війни Ш групи та учасники бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», Про судоустрій і статус суддів», пенсія, призначена відповідно до законодавства України, не виплачується.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що вказане рішення не ґрунтується на положеннях закону, з наступних підстав.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 22 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не мажуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

З 01 квітня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII (далі Закон № 213-VIII), частину 15 статті 86 ЗУ «Про прокуратуру».

Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів 1 та П груп, інваліди війни Ш групи та учасники бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», Про судоустрій і статус суддів», пенсія, призначена відповідно до законодавства України, не виплачується.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911 -VIII, дію абзацу першого і другого частини п'ятнадцятої статті 86 ЗУ «Про прокуратуру» продовжено з 01 січня 2016 по 31 грудня 2016 року.

При цьому, у відповідності до п.5 розділу ІІІ Прикінцеві положення Закону України №213-VIII, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України","Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Проте, у вказаний в п.5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 213, строк щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 01 червня 2015 року прийнятий не був.

З 01 червня 2015 року особам, які підпадають під дію Закону України «Про прокуратуру», пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Разом з тим п.5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України №213- VIII від 02 березня 2015 року передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про прокуратуру».

Таким чином, дана правова норма чітко визначає подію, з настанням якої припиняють свою дію норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до закону України «Про прокуратуру» та інших спеціальних законів.

Оскільки, у зазначений у п.5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України №213- VIII від 02 березня 2015 року, строк, тобто до 01 червня 2015 року, закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, прийнятий не був, то із вказаної дати втратили чинність норми Закону України «Про прокуратуру» щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії за цим законом посадовим особам не призначаються, тому позивач, який був працівником прокуратури, перестав бути особою, яка має право, а призначення пенсії, у порядку передбаченому спеціальним законом, і відповідно перестав бути особою, передбаченою у ст.86 Закону України «Про прокуратуру», яка й була підставою для зупинення виплати пенсії з 01 квітня 2015 року.

Тобто з 01 червня 2015 року посада, на якій працював позивач, вже не дає йому права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про прокуратуру», тому позивач з 10 листопада 2015 року перестав бути особою, якій у відповідності до ст. 86 Закон України «Про прокуратуру» з 10 листопада 2015 року по 22 лютого 2016 року (по момент звільнення з органів прокуратури) було призупинено виплату пенсії, тому і відпали підстави для застосування даної норми закону, і відповідно пенсія позивачу з даної дати повинна бути поновлена до виплати, а тому позов підлягає задоволенню.

Посилання ж відповідача на ст.47 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" є безпідставним, оскільки вказана норма розповсюджується на осіб, яким пенсія призначена відповідно до Законів України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру" та "Про судоустрій та статус суддів".

У відповідності до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб»єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Нормою ст.5 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов»язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародного договору, згода на обов»язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, з огляду на вищевикладене, судом встановлено, що дійсно відповідач неправомірно допускає бездіяльність, яка полягає в тому, що починаючи з 10 листопада 2015 року, з моменту призначення пенсії не виплачує позивачу пенсію як інваліду 3 групи за загальним захворюванням, оскільки саме з даної дати він вже не є особою, яка має право на призначення пенсії за Законом України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі стягнути на користь позивача 551 грн. 20 коп. в рахунок повернення сплаченого судового збору.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2, 4, 6, 8, 9, 17-18, 69, 94, 104-106, 158-163, 183-2, 186 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 по інвалідності 3 групи внаслідок загального захворювання, призначену у відповідності до Закону України «Про прокуратуру» з 10 листопада 2015 року.

Зобов'язати Прилуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України поновити виплату пенсії ОСОБА_1 по інвалідності 3 групи внаслідок загального захворювання, призначену у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 10 листопада 2015 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 судовий збір сплачений останнім під час розгляду справи у суді в розмірі 551 грн. 20 коп.

Постанова суду підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Прилуцький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя Гумен В.М.