Рішення № 56871967, 28.03.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 686/22055/13-ц

Провадження № 22-ц/792/584/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Пєнти І.В.,

суддів: Корніюк А.П., Талалай О.І.,

секретар Філіпчук О.С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу заапеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 січня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2013 року ПАТ КБ «Надра» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування якого зазначалось, що 29.04.2008 року між ВАТ КБ «Надра» (правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір «Автопакет» №29/04/2008/840-К/14422, у відповідності до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 15118,81 доларів США. Відсотки за користування кредитом були встановлені у розмірі 14,8%, з терміном погашення до 28.04.2013 року. Вказувалось, що ОСОБА_2 за даним договором взяла на себе зобовязання відповідати перед банком за належне виконання позичальником взятих на себе зобовязань. Зазначалось, що станом на 01.10.2013 року загальна заборгованість позичальника за вищевказаним кредитним договором складала 20125,34 доларів США, яку позивач просив стягнути з відповідачів на свою користь.

Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 квітня 2014 року позов задоволено частково. Стягнутоз ОСОБА_1В накористь ПАТ КБ «Надра» заборгованістьза кредитнимдоговором №29/04/2008/840-К/1422 від 29.04. 2008року в сумі 16 446,89 доларів США,що в еквіваленті складає131459,99 грн., вт.ч.заборгованістьпо тілу кредиту 12774,76 доларів США, заборгованість по процентам 3672,13 доларів США, 12 084,46 грн. - штраф, 17317,39 грн. - пеня, враховуючи стягнення, якібудуть проведенізпоручителя ОСОБА_2 Стягнутоз ОСОБА_2 накористь ПАТ КБ «Надра» заборгованістьза кредитнимдоговором №29/04/2008/840-К/1422 від 29.04. 2008року в сумі 16 446,89 доларів США,що в еквіваленті складає131459,99 грн., вт.ч.заборгованістьпо тілу кредиту 12774,76 доларів США, заборгованість по процентам 3672,13 доларів США, 12084,46 грн. - штраф, 17317,39 грн. - пеня, враховуючи стягнення, якібудуть проведенізборжника ОСОБА_1В Стягнуто зОСОБА_1В, ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» судовийзбір урозмірі 1608,62 грн., по 804,31 грн. з кожного;витрати пов'язаніз повідомленням відповідачів, - 670 грн., по 335 грн.з кожного. Взадоволеннірешти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16.11.2015 року скасовано заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 квітня 2014 року.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 січня 2016 року позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» заборгованості за кредитним договором у розмірі 18198,51 доларів США, що еквівалентно до курсу НБУ становить 145442,49 грн. та судовий збір у розмірі 1454,42 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі року ПАТ КБ «Надра» не погоджується з рішенням суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. При цьому, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що суд, відмовляючи в стягненні заборгованості з поручителя за закінченням строку давності, не врахував, що згідно п. 8.5 кредитного договору, договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання зобовязання. Зазначає, що, постановивши рішення в частині стягнення пені в іноземній валюті, суд не врахував, що позивач просив стягнути неустойку в національній валюті. На думку апелянта, безпідставним є висновок суду щодо відмови у стягненні штрафу, оскільки відповідальність у вигляді штрафу та пені передбачена умовами договору. Крім того, суд при розподілі судових витрат по справі, не врахував понесені позивачем витрати по оплаті оголошення в газеті для виклику відповідачів в судове засідання.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не зявились, про день і час слухання справи повідомлені у відповідності до вимог ст. ст. 74, 76 ЦПК України.

У відповідності до ст. 197 ЦПК України фіксування судового засідання не здійснюється.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У відповідності до ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення або зміни рішення є неповне зясування обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди.

Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що 29 квітня 2008 року між ВАТ КБ «Надра» (правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра»), ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір «Автопакет» №29/04/2008/840-К/1422, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості кредит у сумі 15118,81 доларів США в порядку та на умовах, визначених цим договором на придбання автотранспортного засобу на термін до 28 квітня 2013 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 14,8 % річних (а.с. 6-13).

Пунктами 3.2.1, 3.2.2 визначено, що поручитель безвідзивно та безспірно зобовязується відповідати перед банком за належне виконання позичальником взятих на себе зобовязань, що виникають з цього договору. Позичальник та поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники.

Крім того, забезпеченням виконання зобовязань позичальника за кредитним договором є і застава рухомого майна транспортного засобу належного позичальнику.

Позичальник взяті на себе зобов'язання не виконував належним чином, внаслідок чого станом на 01.10.2013 року виникла заборгованість. А тому, суд першої інстанції, правильно виходив з факту невиконання позичальником ОСОБА_1 зобовязань за кредитним договором та дійшов вірного висновку щодо необхідності стягнення з нього кредитної заборгованості. Разом з тим, при визначенні розміру заборгованості за договором «Автопакет» №29/04/2008/840-К/1422, суд першої інстанції припустився помилки, визначаючи пеню у доларах США.

Відповідно до ст. 192 ЦК України, законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів Українивід 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій, пені за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами України.

Пунктом 5.1. договору «Автопакет» передбачено, що у разі прострочення позичальником строку сплати мінімальних необхідних платежів по погашенню кредиту, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення.

А тому, пеня може обчислюватись і стягуватись лише в національній валюті України - гривні.

З поданого банком розрахунку пені за прострочення оплати кредиту встановлено, що пеня нарахована за період з 01.10.2012 року по 30.09.2013 року. Відповідно, нарахування пені за період з 01.10.2012 року по 30.10.2012 року проведено поза межами спеціальної позовної давності (1 рік), про застосування якої просив відповідач у письмових запереченнях (а.с. 4-5, 113-116).

Крім того, з вказаного розрахунку вбачається, що за період з 31.10.2012 року по 09.06.2013 року сума заборгованості становила 14022,95 доларів США, що еквівалентно на той час 112043 грн. 37 к., відповідно, пеня за вказаний період, виходячи з розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення, становила 10194 грн. 11 к.

За період з 10.06.2013 року по 12.08.2013 року сума заборгованості становила 16380 доларів США, що еквівалентно на той час 130876 грн. 20 к., відповідно, пеня за вказаний період, виходячи з розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення, становила 3212 грн. 74 к.

За період з 13.08.2013 року по 30.09.2013 року сума заборгованості становила 16190,39 доларів США, що еквівалентно на той час 129361 грн. 22 к., відповідно, пеня за вказаний період, виходячи з розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення, становила 2257 грн. 62 к.

З огляду на викладене вище, загальна сума нарахованої пені за період з 31.10.2012 року по 30.09.2013 року становить 15664 грн. 47 к.

За таких умов, розмір заборгованості за договором «Автопакет» №29/04/2008\840-К/1422 від 29.04.2008 року, яка виникла станом на 01.10.2013 року, становить 16446,89 доларів США, що еквівалентно на день ухвалення рішення 428 770 грн. 42 к., з яких: 12774,76 доларів США заборгованість по тілу кредиту, 3672,13 доларів США заборгованість по відсотках, та 15664 грн. 47 к. пені. Відповідно, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині.

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу, суд першої інстанції правильно виходив з того, що штраф та пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобовязань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові ВСУ №6-2003цс15 від 21.10.2015 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для судів.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання(ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За положеннями ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Згідно із п. 5.1. договору «Автопакет», що у разі прострочення позичальником строку сплати мінімальних необхідних платежів по погашенню кредиту, позичальник сплачує банку пеню.

Відповідно до п. 5.2. вказаного договору, у разі порушення позичальником вимог п. 4.3.1, 4.3.2, 4.3.7, 4.3.9, 4.3.10 цього договору, позичальник зобовязаний сплатити банку штраф у розмірі 10% відсотків від суми кредиту, визначеної у пункті 1.1 цього договору за кожен випадок.

В свою чергу, пунктом 4.3.2 передбачено суворе дотримання позичальником положень цього договору, зокрема, порядку та строків повернення кредиту.

Отже, відповідно до ст. 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором - свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Безпідставним є посилання апелянта на порушення позичальником п. 4.3.17 договору «Автопакет», оскільки на вказані обставини позивач у позовній заяві не посилався, вони не були предметом розгляду в суді першої інстанції, доказів в підтвердження даних обставин позивач не надавав.

Крім того, позивачем не було доведено належними та допустимими доказами факту порушення позичальником умов договору «Автопакет», передбачених п. 4.3.1, 4.3.7, 4.3.9, 4.3.10.

Також, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог до поручителя ОСОБА_2

За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Відповідно до п. 3.2.5 договору «Автопакет», банк набуває право вимагати від поручителя виконання зобовязання, що витікає із цього договору при умові, якщо в установлений договором строк виконання позичальником зобовязання в цілому чи в будь-якій його частині не будуть виконані.

Пунктом 1.1.4 договору визначено, що банк надає позичальнику кредит з терміном погашення до 28.04.2013 року.

За таких умов, днем настання строку виконання основного зобовязання є 28 квітня 2013 року, і з цього часу у позивача виникло право предявити протягом шести місяців (до 28.10.2013 року) вимогу до поручителя ОСОБА_2 про виконання грошового зобовязання щодо повернення кредиту. Разом з тим, банк звернувся до суду з позовом як до боржника, так і до поручителя лише 31.10.2013 року.

Оскільки строк припинення поруки не встановлений умовами договору поруки, а кредитор не пред'явив вимогу до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання кредитного зобов'язання, тому порука є припиненою і вимоги банку про стягнення боргу з поручителя ОСОБА_2 правомірно не задоволені судом.

Доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції в цій частині.

Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на необхідність відшкодування на користь позивача витрат, повязаних з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідачів.

Відповідно до п. 9 ст. 74 ЦПК України, відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого не відоме, викликається в суд через оголошення у пресі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі в судове засідання, яке відбулося 14.04.2014 року, викликались через оголошення в газетах «Урядовий курєр» та «Подільські вісті», хоча в матеріалах справи наявні відомості щодо місця реєстрації відповідачів (а.с. 18-20, 34, 65-70). Оплату витрат, повязаних з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідачів, в розмірі 690 грн. здійснив позивач (а.с. 60-61).

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 16.11.2015 року було скасовано заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду від 14.04.2014 року. Однією з підстав скасування заочного рішення було і неналежне повідомлення відповідачів про день, місце і час слухання справи.

А тому, судом першої інстанції правомірно не було враховано при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат витрати, повязані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідачів, в розмірі 690 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 січня 2016 року в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором «Автопакет» №29/04/2008\840-К/1422 від 29.04.2008 року, яка виникла станом на 01.10.2013 року, в розмірі 16446,89 доларів США, що еквівалентно станом на 28.03.2016 року 428 770 грн. 42 к., з яких: 12774,76 доларів США заборгованість по тілу кредиту, 3672,13 доларів США заборгованість по відсотках, та 15664 грн. 47 к. пені.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути

оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча/підпис/ ОСОБА_3

Судді:/підписи/ ОСОБА_4

ОСОБА_5

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду І.В. Пєнта

________________

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_6 Провадження № 22-ц/792/584/16

Доповідач Пєнта І.В. Категорія № 27