Рішення № 56869285, 01.04.2016, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/4980/15-ц

Провадження № 2/591/61/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2016 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Кривцової Г.В.,

при секретарі судового засідання Кальченко М.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про оспорювання батьківства тапро виключення запису про батька з актового запису про народження дитини,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 14 липня 2015 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про оспорювання батьківства та виключення запису про ОСОБА_5 як батька ОСОБА_6 з актового запису про народження дитини. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона є матір'ю загиблого ОСОБА_5, який загинув в результаті вибухової травми ІНФОРМАЦІЯ_2 під Іловайськом. Позивач вказує, що вона випадково дізналась, що її онука ОСОБА_6 фактично не є її онукою, так як, на думку позивача, відповідачка, формально знаходячись в шлюбі з ОСОБА_5, народила дитину від іншого чоловіка. Позивач вказує, що її син так і не дізнався про те, що ОСОБА_6 не його дитина. Позивач зазначає, що їй самій про це стало відомо у вересні 2014 року, коли співмешканець відповідачки ОСОБА_7 пересвідчувався у позивачки, чи вона мати ОСОБА_5. В цей день позивач вперше побачила цього чоловіка і переконалася, що він є батьком ОСОБА_6, так як дівчинка дуже схожа на нього. Позивач вказує, що їй і раніше повідомляли телефоном, що ОСОБА_6 є його донькою, а не сина позивачки, так як відповідачка ще до весілля зустрічалася з тим чоловіком. Позивач вказує, що її син ОСОБА_5 визнав себе батьком дитини, займався її вихованням та утриманням, цікавився долею дитини, доки його не усунули від виконання батьківських обов'язків, так як відповідачка створила нову сім'ю, народила іншу дитину і проживає з співмешканцем.

В судовому засіданні позивач позов підтримала, пояснила, що на її думку, відповідачка народила дитину від іншого чоловіка, а не від її сина, так як її син взагалі не міг мати дітей, так як в дитинстві перехворів паротитом. В цьому позивач переконалася шляхом опитування тих жінок, з яким її син співмешкав, але вони від нього не завагітніли. Крім того, позивач повідомила суду, що її син загинув під Іловайськом під час АТО, його особу встановлювали шляхом проведення експертизи ДНК. Позивач зазначила, що їй повідомили з Києва, що нібито під час розтину тіла було встановлено, що її син ОСОБА_5 взагалі не міг мати дітей. Крім того, позивач зазначила, що її син був похований в закритому гробу, гроб не відкривали і не було впізнання трупу. Крім того, позивач вказала, що на її думку, у неї були викрадені акти розслідування загибелі її сина, також зникли всі матеріали сина для аналізів ДНК, а також була розволочена могила її сина, а тому вона вимагає ексгумації тіла сина та проведення експертизи ДНК, при якій вона сама бажає бути донором.

Представник позивача, який представляє її інтереси за дорученням для надання безоплатної вторинної правової допомоги, під час розгляду справи повідомив, що він вимушений підтримувати позицію своєї довірительки.

Відповідач ОСОБА_3 проти позову заперечувала, пояснила, що померлий ОСОБА_8 є батьком дитини, дитина народжена в шлюбі, ОСОБА_5 завжди визнавав дитину і будь-яких сумнівів і питань щодо його батьківства ніколи навіть не виникало, ні у нього, ні у інших. Після розірвання шлюбу він також піклувався про дитину, зустрічався з донькою, брав її на вихідні дні. Після загибелі ОСОБА_5 його мати ОСОБА_1 намагається усілякими способами позбавити свою онуку соціальних виплат та спадщини.

Відповідач пояснила, що вона відразу була згодна на проведення генетичної експертизи, поїхала з дитиною до м. Києва до експертної установи, здали всі необхідні аналізи, так як не сумнівається в батьківстві ОСОБА_5, що він є батьком дитини.

Представник відповідача проти позову заперечував, пояснив, що дитина народжена у шлюбі у 2001 році, її батьком є ОСОБА_5 При житті ОСОБА_5 жодним чином не оспорював свого батьківства і не намагався цього зробити. Представник відповідача звернув увагу, що відповідач повністю виконала умови ухвали суду про призначення судової генетичної експертизи, з'явились з дитиною до експертної установи та здали всі необхідні біологічні зразки. Але позивач, яка сама і подала клопотання про призначення експертизи, відмовилась оплачувати експертизу, в зв'язку з чим експертиза не була проведена. Вважає позов необґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, їх представників, свідка, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьками дитини записані ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (а.с.5)

Як вбачається з свідоцтва про смерть, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Іловайськ Донецької області (а.с.8).

Відповідно до ч.2 ст.136 СК України, у разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення запису про нього як батька з актового запису про її народження.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року, предметом доказування у справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком і дитиною.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 212 ЦПК України, жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підтвердження позову позивачем ОСОБА_1 не було надано суду жодних доказів, які б підтверджували відсутність кровного споріднення між ОСОБА_5 та дитиною ОСОБА_6

Всі пояснення позивача з приводу того, що її син не є батьком дитини ОСОБА_6, суд не може прийняти до уваги та покласти їх в основу рішення, оскільки ці пояснення нічим не обґрунтовані і будь-якими належними доказами не підтверджені.

Позивачем не заявлено про виклик жодного свідка, не надано суду будь-яких документальних підтверджень своїх слів, не надано медичної документації щодо наявності захворювань у ОСОБА_5, про які стверджувала позивач.

За клопотанням позивача суд призначав судово-генетичну експертизу в різні експертні установи (а.с. 59-60, 73-74).

До експертної установи (Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України) 18.12.2015 року надійшов біологічний матеріал (зуб) від трупа загиблого ОСОБА_5 (а.с.128), який зберігався у відділенні судово-медичної імунології Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи (а.с.64).

Крім того, до експертної установ в м. Київ 15.01.2016 року з'явилися ОСОБА_3 та ОСОБА_6, у яких був проведений відбір зразків букального епітелію для проведення молекулярно-генетичної експертизи (а.с.128).

Однак судово-генетична експертиза не була проведена в зв'язку з її не оплатою позивачем (а.с.127-128), хоча саме позивач заявляла клопотання про проведення експертизи.

Натомість, відповідачем на спростування доводів позивача надані певні докази: показання свідка, фотознімки, які засвідчують, що ОСОБА_5 визнавав ОСОБА_6 своєю донькою (а.с. 145-147).

Крім того, допитана в суді за клопотання відповідача свідок ОСОБА_9 пояснила, що знає сім'ю ОСОБА_6 з дитинства, так як ОСОБА_1 - це її рідна тітка (сестра матері), а ОСОБА_5 - двоюрідний брат. Вона часто спілкувалась з двоюріднім братом, знає його дружину - ОСОБА_3, пам'ятає, як ОСОБА_5 та ОСОБА_3 одружились у 1999 році, в шлюбі у 2001 році у них народилась донька Настя. Дитина схожа на ОСОБА_5. Бабуся ОСОБА_1 визнавала онуку протягом всього часу, а потім після смерті ОСОБА_5 виник конфлікт з приводу отримання виплат, що виплачується членам сім'ї загиблого.

Вказані докази у сукупності є такими, що спростовують твердження позивача.

Крім того, суд звертає увагу, що в даній справі батьківство оспорює не сама особа, яка записана батьком дитини, а інша особа (мати померлого) після смерті особи, яка записана батьком дитини.

Вказані правовідносини врегульовані ст. 137 Сімейного Кодексу України.

Суд звертає увагу на ту обставину, що ч. 1 та ч. 2 ст. 137 СК України передбачає право оспорення батьківства померлої особи спадкоємцями померлого лише за умови, що той, хто записаний батьком дитини, за життя подав до нотаріуса заяву про невизнання свого батьківства, або за життя пред'явив позов про виключення свого імені як батька з актового запису про народження дитини.

Ч. 3 ст. 137 СК України передбачено також право звернення з позовом про оспорення батьківства померлої особи її спадкоємцями (дружиною, батьками та дітьми) у випадку, якщо померла особа через поважні причини не знала про те, що записана батьком дитини.

Однак у даній справі судом достовірно встановлено, що ОСОБА_5 знав про те, що він записаний батьком дитини, так як дитина народжена в шлюбі і ОСОБА_5 особисто отримував свідоцтво про народження доньки.

Також судом встановлено, що за життя ОСОБА_5 не пред'являв позов про виключення свого імені як батька з актового запису про народження дитини.

За вказаних обставин, у матері померлого ОСОБА_5 - ОСОБА_1 відсутні визначені законом підстави для звернення її до суду з позовом про оспорювання батьківства ОСОБА_5 після його смерті.

Тому, враховуючи всі вищезазначені обставини, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про оспорювання батьківства тапро виключення запису про батька з актового запису про народження дитини є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

На підставі ст.137 СК України, керуючись ст.ст.10, 60, 209, 212, 215, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про оспорювання батьківства тапро виключення запису про батька з актового запису про народження дитини - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми, шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення суду, а у разі відсутності особи у судовому засіданні - з дня отримання копії рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення суду складено у п'ятиденний строк з дня закінчення розгляду справи.

Суддя