Рішення № 56867817, 04.03.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 443/474/15 Головуючий у 1 інстанції: Салій В.В.

Провадження № 22-ц/783/638/16 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

Категорія: 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Савуляка Р.В.,

суддів: Бермеса І.В., Мусіної Т.Г.,

за участі секретаря: Фейір К.О.,

з участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 28 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення суми інфляції, нарахованої на суму боргу, стягнуту за рішенням суду, та стягнення 3% річних за невиплачену суму, -

ВСТАНОВИЛА:

12 березня 2015 року ОСОБА_4 звернувся із зазначеним позовом, у якому з урахуванням уточнених вимог від 25 червня 2015 року, просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь борг в сумі 39283,31гривень з них:

31765,61 гривень інфляційних втрат;

7517,77 гривень 3% річних.

Крім того просив стягнути з відповідача на свою користь судові витрати на суму 3803,35 гривень з них:

234,60 гривень - сума судового збору;

3100 гривень - витрати на правову допомогу;

456,75 гривень витрати пов'язані з явкою до суду представника позивача.

Оскаржуваним рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 28 серпня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 31765,61 грн. інфляційних витрат, 7517,77 грн. - три відсотки річних, 243,60 грн. судового збору, 465,75 грн. витрат, пов'язаних з явкою до суду позивача та представника позивача, а всього 39 992,73 грн.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3

В апеляційній скарзі посилається на те, що суд не взяв до уваги квитанції про сплату боргу від 27.11.2015 на суму 1000 грн., від 04.07.2014 року на суму 500 грн. та від 06.03.2014 р. на суму 500 грн., які спростовують вказану позивачем періодичність та розміри погашення заборгованості, тому розрахунки штрафних санкцій надані позивачем не можуть вважати достовірними.

Просить рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 28 серпня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, а рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 28 серпня 2015 року скасуванню частково з ухваленням нового рішення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 31765,61 гривень інфляційних втрат; 7517,77 гривень - 3% річних; 243,60 гривень судового збору; 465,75 гривень витрат, пов'язаних з явкою до суду позивача та представника позивача, а всього 39992,73 гривень.

З таким висновком суду повністю погодитися не можна із наступних підстав.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичальником) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що 20 лютого 2008 року, між позивачем ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого відповідач отримав від позивача грошові кошти в сумі 45000,00 грн. строком до 20 вересня 2009 року, про що була складена розписка.

Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 20 квітня 2010 р. з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за договором позики в сумі 39608,00 грн., 89550,00 грн. пені та 1345.50 грн. судових витрат та 120.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 04 жовтня 2010 року зменшено розмір пені до 10000.00 грн., в решті вимог рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 20 квітня 2010 р. залишено без змін.

Відділом державної виконавчої служби Жидачівського РУЮ відкрито виконавче провадження.

Станом на 16 січня 2015 року заборгованість по сплаті вищевказаного боргу становила 45089,50 грн.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання основного зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення сплати відповідачем грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат позивачу від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати позивачу.

При цьому, зазначена норма не обмежує права позивача звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Зважаючи на прострочення ОСОБА_2 виконання зобов'язання щодо повернення боргу визначеного рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 20 квітня 2010 р. ОСОБА_4 обґрунтовано звернувся з позовом про сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за період з 20 квітня 2010 року по 22 червня 2015 року.

Згідно розрахунку позивача, які перевірені судом, інфляційні втрати за цей період становлять 31765,61 гривень, а 3% річних від простроченої суми становить 7517,77 гривень, і суд першої інстанції обґрунтовано стягнув дані суми на користь позивача.

Проплати відповідача за квитанціями від 06 березня 2014 року та від 27 листопада 2014 року були враховані позивачем у розрахунку заборгованості, та були обліковані виконавчою службою, з них було зроблено відрахування на погашення виконавчого збору в сумі по 50 гривень з кожної проплати. Щодо суми від 04 липня 2014 року 500 гривень то немає даних чи врахована вона виконавчою службою, тому її враховано в розрахунку повністю.

Відтак, не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не включено в розрахунок боргу даних про сплату відповідачем 06 березня 2014 року 500 гривень; 04 липня 2007 року - 500 гривень та 27 листопада 2014 року 1000 гривень.

Тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 31765,61 гривень інфляційних втрат та 7517,77 гривень - 3% річних слід залишити без змін.

У той же час, вирішуючи питання стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 465,75 гривень витрат пов'язаних з переїздом останнього разом з представником з м. Ковель Волинської області до Жидачівського районного суду Львівської області 05 червня 2015 року, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до ч.1 ст.85 ЦПК України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також наймання житла, несуть сторони.

Суд першої інстанції безпідставно включив у витрати, що пов'язані із розглядом справи автобусні квитки про переїзд 05 червня 2015 року ОСОБА_4 та його представника з м. Ковель до суду першої інстанції.

В цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у стягнення таких витрат.

В решті рішення суду слід залишити без змін.

З урахуванням зазначених обставин апеляційна скарга підлягає до задоволення частково рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 28 серпня 2015 року скасуванню частково з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4

Керуючись ст.303,п.2 ч.1 ст.307, п.3 ч.1 ст. 309, ст.313, ч.2 ст.314, ст..ст.316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 28 серпня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 465,75 гривень витрат пов'язаних з явкою до суду скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення 465,75 гривень витрат пов'язаних з явкою до суду - відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги.

Головуючий : Савуляк Р.В.

Судді: Бермес І.В.

Мусіна Т.Г.