Ухвала суду № 56867723, 24.03.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/8689/15 Головуючий у 1 інстанції: Государський А.В.

Провадження № 22-ц/783/633/16 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Мельничук О.Я.,

суддів Бойко С.М. і Крайник Н.П.

при секретарі Куцик І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Галицького районного суду міста Львова від 05 листопада 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства /ПАТ/ "Ідея Банк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави та стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 05 листопада 2015 року позов Публічного акціонерного товариства /ПАТ/ "Ідея Банк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави та стягнення заборгованості задоволено частково.

Вилучено у ОСОБА_3 (ІПН:НОМЕР_1), або в інших осіб в яких може знаходитися транспортний засіб, марки "HYUNDAI" моделі I30, 2012 року випуску, сірого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2, який є предметом застави та передати Публічному акціонерному товариству /ПАТ/ "Ідея Банк".

З метою виконання зобов'язання за кредитним договором № 910.15203 укладеним між Публічним акціонерним товариством /ПАТ/ "Ідея Банк" та ОСОБА_4 в розмірі 366 269,05 грн., яка включає в себе: 120459.35 грн. основний борг; 38787,08 грн. прострочений борг; 65021,26 грн. прострочені проценти; 711,46 грн. строкові проценти; 134065,73 грн. пеня; 2956,47 грн. дебіторська заборгованість; 4267 інші штрафні санкції, звернуто стягнення на предмет застави транспортний засіб, марки "HYUNDAI" моделі I30, 2012 року випуску, сірого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_3, шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством /ПАТ/ "Ідея Банк" будь-якій третій особі покупцю від імені власника, з наданням Публічному акціонерному товариства /ПАТ/ "Ідея Банк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства /ПАТ/ "Ідея Банк" заборгованість за кредитним договором в сумі 50 (п'ятдесят) грн.

Вирішено питання судових витрат.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржила третя особа - ОСОБА_3. Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно встановлених обставинах справи. Звертає увагу, що він не був залучений до участі в розгляді справи в якості відповідача чи співвідповідача. Стверджує, що будучи залученим до участі в розгляді даної справив якості третьої особи, при наявності позовних вимог безпосередньо до нього, оскаржуване рішення вплинуло на його права. В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення Галицького районного суду міста Львова від 05 листопада 2015 року в частині вилучення транспортного засобу, марки "HYUNDAI" моделі I30, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 у ОСОБА_3 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

Сторони в судове засідання не з"явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає із наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст.11,59, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов"язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування .

У відповідності до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинстава, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів вважає що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Постановляючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства /ПАТ/ "Ідея Банк", суд виходив з тих підстав, що ОСОБА_4 належним чином не виконав зобов"язання за кредитним договором, забезпечене заставою та порукою, внаслідок чого у нього виникла відповідна заборгованість перед позивачем. А оскільки така заборгованість була забезпечена заставою, позивач підставно звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет заставив в рахунок погашення кредитних зобов"язань та про вилучення такого заставного майна з метою продажу автомобіля-предмета застави позивачем будь-якій третій особі покупцю від імені власника,з наданням позивачу всіх повноважень необхідних для здійснення продажу.

Одночасно даним рішення, судом стягнуто з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором в розмірі визначеним договором поруки, оскільки ОСОБА_4 допущено заборгованість перед позивачем.

З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають дійсним обставинам справи.

Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині вилучення транспортного засобу марки "HYUNDAI" моделі I30, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 у ОСОБА_3, а в інших частинах не оскаржується, у відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України та Роз'яснень п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку", рішення суду перевіряється лише в оскаржуваній частині.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.05.2012 року між ПАТ "Плюс Банк", правонаступником якого є позивач, як кредитодавцем, та відповідачем ОСОБА_4, як позичальником, укладено кредитний договір № 910.15203, згідно з яким ПАТ "Плюс Банк" надав відповідачу кредит в сумі 170708,05 грн. терміном до 23.05.2019 року для придбання транспортного засобу, марки "HYUNDAI" моделі I30, 2012 року випуску, сірого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,99 % річних (а.с.16-17).

Пунктом 1 параграфу 8 договору передбачено, що банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів за час фактичного користування кредитом, плати за кредитне обслуговування, збитків, пені і штрафних санкцій - за своїм розсудом, у випадках: (1) втрати позичальником, знищення або пошкодження транспортного засобу; (2) передачі в наступну заставу транспортного засобу; (3) відчуження та іншого розпорядження транспортним засобом без згоди банку; (4) прострочення платежу з оплати чергового ануїтетного платежу (його частини) більш ніж на 30 днів; (5) несвоєчасного та/або неналежного укладення договору страхування ТЗ; (6) в разі розірвання Банком Договору; (7) неподання або несвоєчасного подання документів, що підтверджують фінансовий стан позичальника; (8) порушення позичальником інших умов цього договору та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між ПАТ "Плюс Банк", правонаступником якого є позивач, як заставодержателем, та відповідачем ОСОБА_4 як заставодавцем, 17.07.2012 року укладено договір застави транспортного засобу (а.с.22-23). Предметом договору є транспортний засіб, марки «HYUNDAI» моделі I30, 2012 року випуску, сірого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Згідно з пунктом 1 параграфу 3 договору застави транспортного засобу, заставодержатель має право вилучити Предмет застави, разом з документами та ключами до нього, в Заставодавця та/або третіх осіб, де б та в кого б він не знаходився, й передати його на зберігання на майданчик Заставодержателя або сторонньої організації (особи) - зберігача.

Як вбачається з реєстраційної картки ТЗ (а.с.55), наданої Департаментом інформаційно-аналітичного забезпечення Міністерства Внутрішніх справ України суду першої інстанції на його вимогу, власником спірного автомобіля марки, "HYUNDAI" є ОСОБА_3. Підставою такої реєстрації стала довідка-рахунок №ААЕ140616 від 26.04.2015 року.

Крім того, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між позивачем, як кредитором, та відповідачем ОСОБА_5, як поручителем, 11.02.2015 року укладено договір поруки (а.с.7), за яким поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед Кредитором за виконання Боржником - ОСОБА_4 зобов'язань, передбачених кредитним договором №910.15203 від 23.05.2012 року. Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання Боржником всіх зобов'язань в сумі 50 грн.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст.553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Крім того, відповідно до вимог ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1-2 ст.590 ЦК України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 3 ст. 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження.

Частиною 2 ст. 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

Частиною 1 ст. 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", передбачено, якщо у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі ст. 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

В даному випадку, обтяження рухомого майна, що є предметом застави, зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (а.с. 27).

За таких обставин, реалізація (продаж) майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє застави, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, в зв"язку з чим, на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених вимогами ст.ст. 25, 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно звернув стягнення на предмет застави, та вилучив такий предмет - автомобіль марки "HYUNDAI" модель І30, 2012 року випуску, сірого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить на прав власності ОСОБА_3, оскільки останній його придбав з обтяженням, яке не припинилося при переході права власності від одного власника до іншого.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а також підставно вилучив у ОСОБА_3 або в іншої особи в якої може знаходитися транспортний засіб, марки "HYUNDAI" модель І30, 2012 року випуску, сірого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2, який є предметом застави з передачею його позивачу.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 жодним чином висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому у задоволенні такої апеляційної скарги апелянту слід відмовити, а рішення Галицького районного суду міста Львова від 05 листопада 2015 року - залишити без змін.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст. ст.315, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Галицького районного суду міста Львова від 05 листопада 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: С.М. Бойко

Н.П. Крайник