Вирок № 56867673, 01.04.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/8522/15-к Головуючий у 1 інстанції: Мисько Х.М.

Провадження № 11-кп/783/280/16 Доповідач: Березюк О. Г.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області в складі:

під головуванням судді Березюка О.Г.,

суддів: Романюка М.Ф., Марітчака Т.М.,

при секретарі судового засідання Мазур-Іванько Ж.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Львові апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні на вирок Галицького районного суду м.Львова від 28 грудня 2015 року відносно ОСОБА_1,

з участю прокурора Подіка Ю.О.,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Галицького районного суду м. Львова від 28 грудня 2015 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 КК України та призначено йому покарання 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк - 2 роки.

У відповідності до ст.76 КК України зобов'язано ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи; періодично з'являтися в органи кримінально - виконавчої інспекції для реєстрації.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави - до вступу вироку в законну силу - залишено без змін.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Як вбачається з вироку суду згідно обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що 26 липня 2015 року, приблизно о 20.00 год., перебуваючи на трамвайній зупинці, що знаходиться навпроти будинку АДРЕСА_1, маючи умисел на викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, відкрито, шляхом ривка, заволодів золотим ланцюжком, вартістю 2000 грн. та золотим хрестиком, вартістю 3000 грн.. які належать потерпілій ОСОБА_3, тобто вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.186 КК України, а саме відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно з посиланням на те, що ознакою повторності його дій є те, що прокуратурою Сихівського району м.Львова 29.06.2015 року до Сихівського районного суду м.Львова скеровано обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15, ч.1 ст. 186, ч.2 ст. 186 КК України.

Даючи оцінку діям обвинуваченого ОСОБА_1 суд першої інстанції прийшов до висновку, що дії ОСОБА_1, спрямовані на відкрите викрадення майна потерпілої ОСОБА_3, повинні бути предметом самостійної кримінально-правової оцінки, а скерування обвинувального акту відносно ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15, ч.1 ст. 186, ч.2 ст. 186 КК України, до Сихівського районного суду м.Львова не є ознакою повторності його дій, оскільки вирок у даному кримінальному провадженні відсутній, відтак стороною обвинувачення не доведено вчинення обвинуваченим повторного злочину, передбаченого ст.186 КК України. З викладеного суд першої інстанції прийшов до переконання, що дії ОСОБА_1, спрямовані на відкрите викрадення майна потерпілої ОСОБА_3, слід кваліфікувати за ч.1 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна - грабіж, та визнав ОСОБА_4 винним у вчиненні цього злочину.

На вказаний вирок прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуваний вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким визнавши ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, призначити останньому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

Прокурор на підтримання своїх апеляційних вимог зазначає, що вказаний вирок є незаконним та винесений з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність, а висновки суду, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставина справи. Прокурор вказує на те, що суд невірно перекваліфікував дії обвинуваченого з ч.2 ст. 186 КК України на ч.1 ст.186 КК України, мотивуючи це тим, що ОСОБА_1 не було засуджено за раніше вчинений злочин.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції прокурор підтримав вимоги поданої апеляційної скарги та навів аналогічні доводи, викладені в апеляційній скарзі, обвинувачений та його захисник заперечили вимоги апеляції.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача про обставини справи і зміст апеляційної скарги, доводи прокурора на підтримання апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого та його захисника на заперечення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Згідно з положеннями ст.370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

При апеляційному розгляді справи встановлено неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, яка відповідно до п.4 ч.1 ст.409 КПК України тягне за собою скасування вироку.

Висновок суду першої інстанції щодо встановлення фактичних обставин справи в апеляційній скарзі прокурора не оспорюється.

Разом з цим, колегія суддів погоджується апеляційними вимогою прокурора і вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність у діях обвинуваченого ОСОБА_1 ознак злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, а саме: грабіж, вчинений повторно.

Згідно ч.1 ст.32 КК України, повторністю злочинів визначається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього кодексу.

Відповідно до п.1 примітки до ст.185 КК України у статтях 185, 186, та 189-191 повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу.

Так відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» від 04.06.2010 року № 7, за змістом статті 32 КК України повторністю злочинів визнається неодночасне вчинення однією і тією ж особою двох або більше злочинів, якщо вони:

1) передбачені тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК України;

2) передбачені різними статтями Особливої частини КК України і в статті, за якою кваліфікується наступний злочин, вчинення попереднього злочину зазначено як кваліфікуюча ознака.

При цьому для повторності не має значення, чи було особу засуджено за раніше вчинений злочин.

Під час апеляційного розгляду ОСОБА_4 та його захисник підтвердили, що йому було пред'явлено підозру у вчиненні злочинів за ч.2 ст.15, ч.1 ст.186, ч.2 ст.186 КК України, і на даний час це кримінальне провадження знаходиться на розгляді Сихівського районного суду м.Львова, проте вирок у тій справі ще не ухвалений.

З довідки інформаційного центру УМВС України у Львівській області від 27.07.2015 року встановлено, що ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12015140070001276 пред'явлена 25.06.2015 року підозра за ч.2 ст.15, ч.1 ст.186, ч.2 ст.186 КК України, та обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 29.06.2015 року направлений до Сихівського районного суду м.Львова (а.с.88).

Враховуючи це, колегія суддів приходить до переконання, що оскільки ОСОБА_1 притягається Сихівським районним судом м.Львова до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.15, ч.1 ст.186, ч.2 ст.186 КК України за злочинами, вчиненими обвинуваченим до 26.07.2015 року, тобто до дати вчинення ним злочину у цьому кримінальному провадженні, то у даному випадку в діях ОСОБА_1 наявні ознаки злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, а саме відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого повторно.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, у відповідності до п. 3 ч.1 ст.407 КПК України, вирок Галицького районного суду м.Львова від 28 грудня 2015 року в частині кваліфікації діянь підсудного підлягає скасуванню з постановленням нового вироку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що обвинуваченого ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України, який він вчинив при наступних обставинах, зокрема:

26 липня 2015 року приблизно о 20.00 год. ОСОБА_1, перебуваючи на трамвайній зупинці, що знаходиться навпроти будинку АДРЕСА_1, маючи умисел на викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, відкрито, шляхом ривка, заволодів золотим ланцюжком, вартістю 2000 грн. та золотим хрестиком, вартістю 3000 грн.. які належать потерпілій ОСОБА_3, тобто вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.186 КК України, а саме відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно з посиланням на те, що ознакою повторності його дій є те, що прокуратурою Сихівського району м.Львова 29.06.2015 року до Сихівського районного суду м.Львова скеровано обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15, ч.1 ст. 186, ч.2 ст. 186 КК України.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, котрий відноситься до тяжкого; особу підсудного, який раніше судимий, позитивно характеризується за місцем свого проживання; обставиною, що пом'якшує покарання, є щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання, колегією суддів не встановлено.

Відтак, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого та з врахуванням конкретних обставин справи, колегія суддів приходить до переконання про призначення ОСОБА_1 покарання в межах передбачених санкцією ч.2 ст.186 КК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419, 420 КПК України, колегія суддів, -

засудила:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити частково.

Вирок Галицького районного суду м. Львова від 28 грудня 2015 року відносно ОСОБА_1 скасувати в частині кваліфікації дій та призначенні покарання і в цій частині ухвалити новий вирок.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_1, залишити без змін.

В решті вирок Галицького районного суду м. Львова від 28 грудня 2015 року залишити без змін.

Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.

На вирок суду може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

Березюк О.Г. Марітчак Т.М. Романюк М.Ф.