Постанова № 56867196, 21.03.2016, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/625/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" березня 2016 р. Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого судді Грабовського В.В.,

з участю: секретаря судового засідання Черник Т.І.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Червонограді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Червонограді Львівської області про визнання протиправним рішення та зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року позивач звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправним рішення від 27.11.2015 року Управління Пенсійного фонду України в м. Червонограді про відмову в переведенні на пенсію у звязку з втратою годувальника ОСОБА_1,скасувати зазначене рішення відповідача та зобов'язати його перевести її на пенсію у звязку з втратою годувальника та призначити їй пенсію у звязку з втратою годувальника з 24.11.2015 року. На обгрунтування своїх вимог послалася на те, що 08.08.2015 року помер її чоловік ОСОБА_4. Вважає, що у звязку з його смертю вона набула право на перехід на пенсію у звязку з втратою годувальника. 31.08.2015 року вона звернулася до відповідача із заявою про переведення її на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.Листом від 14.09.2015 року №89/с-7 відповідачем відмовлено їй у задоволенні заяви у звязку з тим, що вона не відноситься до категорії осіб, що мають право на отримання пенсії по втраті годувальника. У жовтні 2015 року вона звернулася до Червоноградського міського суду Львівськоїобласті із заявою про встановлення факту джерела засобів до існування. 19.11.2015 року її заяву залишено без розгляду та розяснено право звернутися до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Червонограді Львівської області про призначення та виплату пенсії після смерті чоловіка.24.11.2015 року нею було подано заяву до Управління Пенсійного фонду України в м. Червонограді про переведення на пенсію у звязку з втратою годувальника. 27.11.2015 року відповідачем булоприйнято рішення про відмову у переведенні її на пенсію у звязку з втратою годувальника, так як позивач на даний час не належить до кола непрацездатних членів сімї померлого годувальника, перелік яких визначений п. 1 ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і тому право на перехід на пенсію у звязку з втратою годувальника набуде після досягнення пенсійного віку, передбаченого ч. 1 ст. 26 цього Закону, а саме у 60 років.Вважає, що рішення відповідача від 27.11.2015 року є протиправним, незаконним, прийнятим всупереч вимогам законодавства, у звязку з чим підлягає скасуванню.

Представник відповідача подала заперечення на позовну заяву, згідно з яким ОСОБА_1 народилася 21.09.1963 року, на даний час не належить до кола непрацездатних членів сімї померлого годувальника, перелік яких визначений п. 1 ч. 2 ст. 26 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування. Тому право на перехід на пенсію у звязку з втратою годувальника позивач набуде після досягнення пенсійного віку, передбаченого ч. 1 ст. 26 цього Закону України, а саме у 60 років. Оскількивимоги позивача є безпідставними і не ґрунтуються на чинному законодавстві просить відмовити у задоволенні позову.

Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та пояснили, що у позивача є дитина-інвалід, у звязку з чим їй була призначена пільгова пенсія. З 2013 року позивач не працює, оскільки змушена була доглядати за чоловіком, який був у важкому стані. Основним доходом сімї позивача була пенсія її чоловіка.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, пояснивши, що позивачеві як матері дитини-інваліда у 2013 році у пільговому порядку було призначено пенсію за віком. Підставою для відмови у переведенні її на пенсію у звязку із втратою годувальника було те, що позивач не належить до кола непрацездатних осіб. На час смерті свого чоловіка вона не була інвалідом та не досягла непрацездатного віку. У задоволенні позову просила відмовити.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, зясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на таке.

Згідно копії свідоцтва про одруження від 06.06.1981 року позивач та ОСОБА_4 перебували у шлюбі з 06.06.1981 року.

ОСОБА_1 народилася 21.09.1963 року, що підтверджується копією паспорта серії КА 682214.

Згідно копії довідки МСЕК серія 10 ААА № 266018 від 31.07.2015 року ОСОБА_4 було безтерміново встановлено першу «Б» групу інвалідності та 90% втрати професійної працездатності.

ОСОБА_4 неодноразово перебував на амбулаторному та стаціонарному лікуванні, що підтверджується згаданими медичними документами.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть від 11.08.2015 року Серії І-СГ №397573 ОСОБА_4 помер 08.08.2015 року.

Згідно копії акту Виконавчого комітету Гірницької селищної ради від 25.09.2015 року № 35 ОСОБА_1 проживала спільно зі своїм чоловіком ОСОБА_4 до дня його смерті і перебувала на його утриманні.

Згідно копії трудової книжки на імя ОСОБА_1 від 03.06.1986 року та вкладиша до цієї трудової книжки від 17.04.2012 року ОСОБА_1 працювала з 1986 року по 2013 рік (з перервами).

Згідно копії довідки УПФУ в м.Червонограді від 21.12.2015 року №7133 позивач отримує пенсію за віком багатодітним матерям і матерям інвалідів з дитинства.

Рішенням УПФ в м. Червонограді від 27.11.2015 року за наслідками розгляду заяви позивача про переведення на пенсію у звязку з втратою годувальника у задоволенні заяви відмовлено. Зазначене рішення мотивоване тим, що оскільки позивач народилася 21.09.1963 року, на час розгляду заяви не належить до кола непрацездатних членів сімї померлого годувальника, перелік яких визначений п. 1 ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (помилково зазначено ст. 26 замість ст. 36), і тому право на перехід на пенсію у звязку з втратою годувальника набуде після досягнення пенсійного віку, передбаченого ч. 1 ст. 26 цього Закону, а саме 60 років.

З таким рішенням відповідача слід погодитися з ступних підстав.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообовзкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV у редакції від 01.04.2015 року (далі Закон № 1058-IV) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Згідно з п. 1 ч. 2 цієї статті непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, тобто 60 років.

Ураховуючи те, що позивач на час розгляду її заяви про переведення на пенсію у звязку з втратою годувальника не була непрацездатною за жодним із двох вищевказаних критеріїв, відмова відповідача у переведенні позивача на пенсію у звязку з втратою годувальника є правомірною, а тому відсутні підстави для визнання протиправним, скасування оспорюваного рішення відповідача та зобовязання його перевести позивача на пенсію у звязку з втратою годувальника.

Отже, у задоволенні позову необхідно відмовити.

Та обставина, що позивач з 22.09.2013 року знаходиться на обліку в УПФ України в м. Червонограді та отримує пенсію за віком як мати інваліда з дитинства, на яку позивач посилається на обґрунтування своїх позовних вимог, свідчить лише про реалізацію нею свого передбаченого законом права на призначення дострокової пенсії як матері інваліда з дитинства та не може бути підставою для висновку про виникнення у неї непрацездатності за віком у звязку з цим. Тому доводи позивача про те, що при вирішення заяви позивача відповідачем було порушено засади пенсійного забезпечення, до яких належить, зокрема, принцип законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (ч. 1 ст. 7 Закон № 1058-IV), є безпідставними.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 70, 71, 112, 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції.

Головуючий В. В. Грабовський