Рішення № 56866906, 24.03.2016, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/10524/13-ц

пр.№ 2/464/88/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.03.2016 року

Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Мички Б.Р.

при секретарі судових засідань ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави в особі ОСОБА_3 відділу м. Львова до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа ОСОБА_7, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та знесення будівлі, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі ОСОБА_3 відділу м. Львова, в якому просить зобов'язати відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку військового містечка №179 по вулиці Івана Франка, 129 у м.Львові, площею 0,01845 га, вартістю 181175,31грн., яка перебуває у користуванні ОСОБА_3 відділу м. Львова, знести збудовану на ній будівлю та привести земельну ділянку у придатний для використання стан.

В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що прокурорською перевіркою з питань додержання посадовими особами ОСОБА_3 відділу м. Львова вимог земельного законодавства щодо використання земель оборони встановлено, що у 2011 році відповідачами самовільно зайнято земельну ділянку військового містечка №179 по вулиці Івана Франка, 129 у м.Львові, площею 0,01845 га, яка перебуває у користуванні Міністерства оборони України та знаходиться на обліку в ОСОБА_3 відділі м. Львова і розпочато на ній будівництво. Зазначена земельна ділянка входить до земель оборони, відноситься до державної власності, а її землекористувачем є ОСОБА_3 відділ м. Львова. Згідно земельно-кадастрових даних державного комітету земельних ресурсів м. Львова земельна ділянка по вул.Івана Франка, 129 у м. Львові знаходиться у користуванні військового містечка №179 відповідно до рішення ОСОБА_2 обласної ради №97 від 20 березня 1996 року «Про затвердження матеріалів інвентаризації земель, що знаходяться в користуванні органів Міністерства оборони України». Факт самовільного захоплення земельної ділянки підтверджується протоколом огляду місця події від 03 листопада 2011 року, актом перевірки Управління Держкомзему у м. Львові від 03 листопада 2011 року та актом попередження про припинення будівельних робіт по встановленню гаражів за вказаною адресою, складеного 06 жовтня 2011 року ЛКП «Новий Львів» на громадянина ОСОБА_4. Згідно довідки Управління Держкомзему у м. Львові вартість 1 кв.м землі по вулиці Івана Франка, 129 у м. Львові становить 981,98 грн. Таким чином, загальна вартість самовільно зайнятої відповідачами земельної ділянки площею 0,01845 га по вулиці Івана Франка, 129 у м. Львові становить 181175,31 грн. З урахуванням наведеного, позовні вимоги підтримує, просить позов задоволити.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав суду пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, позов підтримує та просить задоволити.

Представник позивача ОСОБА_3 відділу м. Львова в судовому засіданні позов підтримав, дав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві. Додатково пояснив, що ОСОБА_3 відділ м. Львова є користувачем земельної ділянки, площею 0, 25га по вулиці Івана Франка, 129 у м. Львові. Дана земельна ділянка передана КЕЧ Львівського району ПрикВО ( на даний час КЕВ м.Львова) згідно з рішеннями виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради від 25 січня 1953 року №4/370, від 30.06.1959 року №24 та від 16 березня 1970 року №11, та знаходиться у нього на обліку. На даній земельній ділянці розміщений трьохповерховий житловий будинок та нежитлові будівлі. Правовстановлюючі документи на дану земельну ділянку не виготовлялися та в користувача відсутні. Стверджує, що відповідачі самовільно зайняли земельну ділянку площею 0,001845га та забетонували на ній площу чотирикутної форми. З врахуванням наведеного, позовні вимоги підтримує та просить задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_6 ОСОБА_8 в судовому засіданні 20 травня 2015 року позовні вимоги заперечила, вважає позов безпідставним та таким, що до задоволення не підлягає. Ствердила, що спірна земельна ділянка належить ОСОБА_2 міській раді, а позивач жодного відношення до даної земельної ділянки немає, така не передавалася йому у користування та жодних правовстановлюючих документів на таку в останнього немає. В подальшому, в судові засідання відповідач ОСОБА_6 та її представник не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому суд вважає можливим розглядати справу у їх відсутності. 16 березня 2016 року від ОСОБА_8 надійшла письмова заява про розгляд справи у відсутності її довірителя відповідача ОСОБА_6.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_9 в судове засідання не зявилися хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому суд вважає за можливе розглядати справу у їх відсутності, за наявних у справі достатніх доказів.

Представник третьої особи ОСОБА_7 в судовому засіданні проти позову заперечив, пояснивши, що спірна земельна ділянка належить ОСОБА_2 міській раді, і в користування позивачу не передавалася. Покликається на лист ОСОБА_2 міської ради від 10.08.2015 року №01-402, з якого вбачається, що міською радою не приймалось рішення щодо передачі у користування військовому житловому містечку №179 земельної ділянки по вул. І.Франка, 129 у м.Львові. Вважає безпідставними покликання позивача на рішення виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради від 25 січня 1953 року за № 4/370, від 30.06.1959 року за №24 та від 16 березня 1970 року за №11, які передбачали передання на баланс позивача у тимчасове користування земельної ділянки за адресою: м.Львів, вул.І.Франка, 129, орієнтовною площею 0,25, без визначення конкретної одиниці виміру, оскільки такі мали строковий характер і 16 березня 1975 року у позивача закінчився термін користування вищезазначеною земельною ділянкою. З врахуванням того, що у позивача відсутні правовстановлюючі документи на право користування спірною земельною ділянкою, такий не має права постійного користування спірною земельною ділянкою, та права останнього жодним чином не порушені, просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та зясувавши її дійсні обставини, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно приписівст.3 ЦПК Україниправо на звернення особи до суду виникає у разі необхідності захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Статтями 10, 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно дост. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі, зокрема, пояснень сторін, допитаних як свідків і письмових доказів.

Відповідно дост. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 59 ЦПК Українивизначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 152 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не повязані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до абз.1 ст.2 Закону України «Про використання земель оборони» військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Відповідно до ст.22 Земельного кодексу України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі ( на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею забороняється.

Відповідно до ст.23 Земельного кодексу України право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Судом встановлено, що згідно рішень виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради від 25 січня 1953 року №4/370, від 30.06.1959 року №24 та від 16 березня 1970 року №11, земельну ділянку за адресою: м.Львів, вул.І.Франка, 129, орієнтовною площею 0,25. передано у тимчасове користування КЕЧ Львівського району ПрикВО (на даний час ОСОБА_3 відділ м.Львова).

Згідно Довідки Управління Держкомзему у м.Львові від 03.10.2011року №40/7/177, згідно земельно-кадастрових даних, земельна ділянка на вул. І.Франка, 129 у м. Львові, площею 0,2500 га знаходиться в користуванні військового містечка №179 без належно оформлених правовстановлюючих документів на землекористування.

Як вбачається з Довідки КЕВ м.Львова від 13.10.2011 року земельна ділянка, площею 0,25 га, військового містечка №179 за адресою: м. Львів, вул.І.Франка, 129, знаходиться на обліку КЕВ м.Львова.

Однак, представлені позивачем на підтвердження позовних вимог вищезазначені документи, не можуть вважатися доказом прав на земельну ділянку, оскільки з даних документів вбачається лише адреса земельної ділянки та її розмір, що аж ніяк не підтверджує приналежність спірної земельної ділянки до земель оборони.

Покликання представника позивача на те, що спірна земельна ділянка знаходиться в користуванні позивача на підставі рішень ОСОБА_2 міської ради від 25 січня 1953 року №4/370, від 30 червня 1959 року №24 та від 16 березня 1970 року №11, без належно оформлених правовстановлюючих документів та обліковується за Міністерством оборони України в особі ОСОБА_3 відділу м.Львова не може підтверджувати право власності або право постійного користування земельною ділянкою, оскільки відповідно до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 15 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого Наказом Міністра оборони України №483 від 22.12.1997 року (надалі Порядок) надання в користування земельних ділянок для потреб Збройних Сил України здійснюється в порядку, передбаченому статтею 19 Земельного кодексу України.

Стаття 19 Земельного кодексу України встановлює, що надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок, розробка проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх меж у натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, здійснюють державні та землевпорядні організації.

Відповідно до пункту 17 Порядку право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельною ділянки в натурі ( на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Пункт 18 Порядку встановлює пряму заборону на використання земельної ділянки до встановлення меж цієї ділянки в натурі ( на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або користування землею.

Лише після отримання державного акта на право постійного користування землею і документів перенесення на місцевість меж відведення земельної ділянки інженерне управління Військово-Морських Сил України, начальник квартирно-експлуатаційного управління військового округу, начальник квартирно-експлуатаційного відділу Північного оперативно-територіального командування дають вказівку військовим частинам, безпосереднім землекористувачам, приступити до фактичного використання виділеної в користування Міністерству оборони України земельної ділянки.

Відповідно до ст. 63 ЗК України до земель міста належать усі землі в межах міста. Землі міста перебувають у віданні міської Ради народних депутатів.

Спірна земельна ділянка розташована за адресою: м.Львів, вул.Івана Франка, 129.

З листа ОСОБА_2 міської ради від 10.08.2015 року за №01-402 вбачається, що міською радою не приймалась ухвала щодо передачі у користування військовому житловому містечку №179 земельної ділянки по вул. І.Франка, 129 у м. Львові.

Враховуючи, що ні прокурором, ні позивачем не підтверджено прав Міністерства оборони України на спірну земельну ділянку, тобто не надано ні відповідного рішення органів місцевого самоврядування про надання земельної ділянки, ні державного акту на право користування земельною ділянкою, а тому не доведено факту порушення прав Міністерства оборони України та ОСОБА_3 управління м.Львова на спірну земельну ділянку.

А відтак, оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, не доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Враховуючи вище викладене, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.

На підставі ст.ст. 19, 22, 23, 152 Земельного кодексу України, ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру», та керуючись ст.ст.3, 10, 11, 57-60, 169, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_2 прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави в особі ОСОБА_3 відділу м. Львова до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа ОСОБА_7, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та знесення будівлі - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м.Львова протягом 10 днів після його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення протягом 10 днів з часу отримання його копії.

Головуючий

Оригінал рішення виготовлено в одному примірнику, який зберігається в справі №464/10524/13-ц