Ухвала суду № 56864770, 01.04.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/1898/16 Головуючий у 1-й інстанції: Петягін В.В.

Є.У.№ 310/10597/15-ц Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

Савченко О.В.,

При секретарі: Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15 лютого 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2015 року ПАТ «Державний ощадний банк України» (далі - Банк) звернувся до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що 24 березня 2008 року між Банком та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір №594, за яким остання отримала кредит у сумі 140 000,00 грн. з виплатою 16,5% річних зі строком повернення не пізніше 23 березня 2018 року. Того ж дня між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №673/1, відповідно до якого поручитель зобов'язався відповідати перед Банком як солідарний боржник за своєчасне та повне виконання ОСОБА_5 кредитних зобов'язань. Посилаючись на те, що позичальник свої зобов'язання за кредитом виконує неналежним чином, станом на 09 листопада 2015 р. має заборгованість на загальну суму 520 772, 83 грн., із яких: за тілом кредиту - 134 881,15 грн., за відсотками 120 459, 37 грн., пеня - 46 599, 65 грн., а також нараховані на підставі ст.625 ЦК України 20 329,11 грн. - 3 % річних, 198 503, 55 грн. - інфляційних втрат, просив суд стягнути всю суму боргу з поручителя.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15 лютого 2016 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про задоволення позову ПАТ «Державний ощадний банк України» посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено, що 24 березня 2008 року між Банком та ОСОБА_5 укладено кредитний договір №594, згідно з яким Банк надав кредит на суму 140 000 грн. зі сплатою 16,5 річних з кінцевим строком погашення до 23 березня 2018 року. Позичальник зобов'язався щомісячно до 15 числа проводити погашення кредиту рівними частинами в сумі 1 167, 67 грн. Відповідно до п.4.2.2 договору при виникненні простроченої заборгованості за кредитом чи за процентами, а також в інших випадках, передбачених цим договором, Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів (а.с.5-6).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за цим договором цього ж дня укладено договір поруки з ОСОБА_3, відповідно до умов якого останній поручився перед банком солідарно в повному обсязі відповідати за своєчасне виконання боржником усіх зобов'язань за кредитним договором. Відповідно до пункту 4.2 договору поруки порука за цим договором припиняється, якщо кредитор протягом строків позовної давності, визначених у п.5.4 цього договору, не пред'явить вимоги до поручителя. У пункті 5.4 договору сторони домовилися про збільшення строків позовної давності до трьох років для всіх грошових зобов'язань поручителя, (в тому числі щодо повернення сум кредиту, сплати процентів за його користування, комісійних винагород, штрафів, пені, тощо), що передбачені умовами кредитного договору (а.с.7).

Позичальник і поручитель зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконували, допустили заборгованість, яка за розрахунком Банку станом на 9 листопада 2015 року склала 520 772, 83 грн. (а.с.11-14).

7 грудня 2011 року Банк на адресу позичальника рекомендованим листом надіслав вимогу про погашення простроченої заборгованості за кредитом протягом 60 дні, а у випадку непогашення простроченої заборгованості Банк попередив про початок процедури дострокового повернення кредиту (а.с. 61).

Досудову вимогу Банку позичальник не виконав, прострочену заборгованість протягом 60 днів не погасив, у зв'язку з чим у серпні 2012 року Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, який рішенням суду від 5 березня 2013 року задоволено (а.с.36-41).

Вимоги до поручителя пред'явлені банком 18 листопада 2015 року (а.с.2).

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга стаття 251 та частина друга стаття 252 ЦК України).

За умовами договору поруки порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання за кредитним договором. З пункту 4.1. договору поруки вбачається, що порука припиняється за цим договором, якщо кредитор протягом строків позовної давності, визначених у п.5.4 цього договору ( три роки) не пред'явить вимоги до поручителя (а.с.7).

Таким чином, у договорі поруки встановлено строк її дії відповідно до статті 252 ЦК України - три роки з моменту настання строку виконання основного зобов'язання, а тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом строку, встановленого в договорі поруки (трьох років від дня настання строку виконання основного зобов'язання) не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, сплив цього строку припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків.

У кредитному договорі строк виконання основного зобов'язання чітко визначений: строком повного погашення кредиту є 23 березня 2018 року. Проте, направивши позичальнику 7 грудня 2011 року досудову вимогу про погашення простроченої заборгованості протягом шести десяти днів, Банк по закінченню цього строку визнав строк виконання грошового зобов'язання таким, що настав, і у серпні 2012 року звернувся до суду з позовом до позичальника про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок дострокового погашення всієї заборгованості за кредитом.

За таких обставин у Банку виникло право пред'явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту, починаючи з серпня 2012 року протягом наступних трьох років.

З відповідним позовом до суду банк звернувся 18 листопада 2015 року, тобто по закінченню трирічного строку дії поруки.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після закінчення цього строку припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Таким чином, вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку дії поруки - трьох років. Тому навіть якщо в межах строку дії поруки була пред'явлена претензія і поручитель не виконав указані в ній вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право.

У постановах Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року (справа № 6-106цс14), від 16 березня 2016 року (справа №6-130 цс15) міститься правовий висновок про те, що за змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. У разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за основним договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. За умови пред'явлення банком боржнику й поручителю вимог про дострокове виконання зобов'язання з повернення кредиту змінюється в односторонньому порядку строк виконання основного зобов'язання й порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя протягом шести місяців від зміненої дати виконання основного зобов'язання.

Пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за його користування та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання.

У разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобов'язання передбачений частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Банк звернувся до ОСОБА_3 як до поручителя з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором після спливу шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання, а тому зобов'язання за договором поруки припинилися.

Дійшовши правильного висновку про припинення поруки, суд першої інстанції неправильно визначив строк дії поруки, проте вказана помилка не призвела до неправильного вирішення справи. Оскільки Банк звернувся до ОСОБА_3 як до поручителя з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором після спливу трирічного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання, відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України зобов'язання за договором поруки припинилися.

За вказаних обставин доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального права являються безпідставними.

Керуючись ст. ст.307,308,313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15 лютого 2016 року по цій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: