Ухвала суду № 56864731, 31.03.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 335/1437/13-цГоловуючий у 1-й інстанції Кравченко Л.Ю.Пр. №22-ц/778/1364/16Суддя-доповідач Гончар М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Гончар М.С.

суддів Стрелець Л.Г., Каракуші К.В.

при секретарі Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 січня 2016 року про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2 про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання у справі за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємця ОСОБА_3, третя особа: Державна інспекція з питань захисту прав споживачів про захист прав споживачів

ВСТАНОВИЛА:

16 грудня 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою (а.с.56), в якій просила визнати поважною причину пропуску строку, який надається для пред'явлення виконавчого документу до виконання; поновити пропущений строк для пред'явлення виконавчого листа від 03.06.2013 року у цій справі 335/1437/13-ц про стягнення з ПП ОСОБА_3 на її користь майнової шкоди в сумі 28800,00 грн. та 500,00 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_2 посилалась на те, що ПП ОСОБА_3 в усній формі зобов'язалась протягом двох років добровільно відшкодувати завдану шкоду. Однак, до сьогоднішнього часу свої зобов'язання вона не виконала, борг не погасила, будь-яких заходів щодо врегулювання спору не здійснила.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 січня 2016 року (а.с.64) в задоволенні заяви ОСОБА_2 про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання у цій справі відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції при її постановленні, ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (а.с.66) просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У судове засідання 31 березня 2016 року повідомлені апеляційним судом з додержанням вимог ст. ст. 74-77 ЦПК України про час та місце розгляду цієї справи (а.с.85-87) ПП ОСОБА_3 та представник Державної інспекції з питань захисту прав споживачів не з'явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

При вищевикладених обставинах, колегія суддів апеляційного суду визнала неповажною причину неявки ПП ОСОБА_3 і представника Державної інспекції з питань захисту прав споживачів та ухвалила розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутністю останніх за присутністю ОСОБА_2

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_2, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін.

Відповідно до ст. 312 ч. 1 п. 1 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволення заяви ОСОБА_2 про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання у цій справі, керувався ст. 371 ЦПК України та виходив із того, що наведені заявником в його вищезазначеній заяви причини пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання є неповажними.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а ухвалу суду першої інстанції - такою, що постановлена з додержанням вимог закону, є правильною та законною.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2013 року стягнуто з ПП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 передплату 28800,00 грн. та 500,00 грн. моральної шкоди (а.с.39).

На виконання вказаного рішення Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя 02 жовтня 2013 року ОСОБА_2 був виданий виконавчий лист (копія а.с.57).

В силу вимог ст. 22 ч. ч. 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий лист для виконання судового рішення може бути пред'явлений до виконання у строк - протягом року з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Встановлено, що згідно із відміткою у вищезазначеному виконавчому листі (а.с.57), рішення суду першої інстанції у цій справі набрало законної сили 14.06.2013 року.

Згідно із ст. 371 ч. 1 ЦПК України стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Проте, суд першої інстанції правильно вважав, що наведені ОСОБА_2 причини пропуску строку для пред'явлення вищезазначеного виконавчого листа у цій справі до виконання, а саме те, що ПП ОСОБА_3 в усній формі зобов'язалась протягом двох років добровільно відшкодувати завдану шкоду; однак, до сьогоднішнього часу свої зобов'язання вона не виконала, борг не погасила, будь-яких заходів щодо врегулювання спору не здійснила), не є поважними.

Встановлено, що ОСОБА_2 не надала суду першої інстанції у цій справі до своєї вищезазначеної заяви взагалі та у тому числі належних, допустимих доказів на підтвердження того, що між нею та ПП ОСОБА_3 після ухвалення вищезазначеного рішення суду існувала вищезазначена угода (відповідна розписка ПП ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2, письмова угода сторін із вищезазначеними умовами тощо).

Згідно із ст. 58 ч. 1 ЦПК України належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 59 ч. 2 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (допустимість доказів).

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 60 ч. 4 ЦПК України).

Доводи апеляційної скарги не спростовують фактичних обставин, встановлених судом першої інстанції на час постановлення оскаржуємої ухвали у цій справі, а саме: відсутності поважності причини пропуску ОСОБА_2 строку пред'явлення вищезазначеного виконавчого листа до виконання.

Таким чином, посилання ОСОБА_2, як особи, яка подала апеляційну скаргу, на наявність порушень вимог закону при постановленні оскаржуємої ухвали судом першої інстанції у цій справі, є безпідставними, не ґрунтуються на цивільному процесуальному законі.

За таких обставин, судова колегія не вбачає передбачених законом підстав для скасування ухвали суду першої інстанції або її зміни.

У разі відмови апеляційним судом ОСОБА_2 у задоволенні її вищезазначеної апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції у цій справі, остання не має права на компенсацію за рахунок відповідача ПП ОСОБА_3 понесених судових витрат у вигляді судового збору (оригінал квитанції а.с.80 а) за подачу останньої до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 січня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Стрелець Л.Г.Каракуша К.В.