Ухвала суду № 56863422, 15.03.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/1226/15-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

Головуючого судді: Бисага Т.Ю.

суддів: Дроботя В.В., Фазикош Г.В.,

секретарі: Рогач О.Я.,

за участі представників сторін - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника за довіреністю ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_3, на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 липня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення грошового боргу по грошовій розписці, винагороди за користування позикою, моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання розписки недійсною,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення грошового боргу по борговій розписці, винагороди за користування позикою та моральної шкоди.

У свою чергу ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_4 про визнання розписки недійсною.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 липня 2015 року збільшені позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 заборгованість, яка виникла по Розписці (договором позики) від 19 серпня 2014 року у розмірі 67495 (шістдесят сім тисяч чотириста дев'яносто п'ять) гривень 28 копійок, з яких: 9800 грн. - основний борг, 1626,94 грн. - винагорода за користування позикою (з урахуванням облікової ставки НБУ); 51000 грн. - штраф; 3929,80 грн. - інфляційні витрати, 138,54 грн. - 3% річних; 1000 грн. - моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 сплачений судовий збір в розмірі -674 (шістсот сімдесят чотири) гривень 28 копійок.

В задоволенні решти збільшених позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання розписки недійсною відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду представник за довіреністю ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, якою просить: скасувати рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 липня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_4 відмовити повністю, а зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі.

Вимоги апелянта мотивовані тим, що суд першої інстанції ухвалив рішення необґрунтовано з порушеннями норм матеріального та процесуального права, неповно та неправильно встановивши обставини, які мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи.

Зокрема, вказує на те, що при написанні розписки на нього чинився психологічний тиск, факт отримання грошей не підтверджений. Розписку він написав під впливом тяжкої умови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні, колегія приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено в судовому засіданні, - відповідно до розписки складеної ОСОБА_3 19 серпня 2014 року, останній отримав позику від ОСОБА_4 в сумі 9800 грн. та зобов'язався повернути дану позику від ОСОБА_4 в сумі 9800 грн. та зобов'язався повернути дану позику за період 20 серпня 2014 року по 31 грудня 2014 року. У разі несвоєчасного повернення суми боргу ОСОБА_3 зобов'язався оплатити штраф за кожні десять днів прострочки - три тисячі гривень (а.с.5).

19 серпня 2014 року на ім'я директора "Ліка - Комфорт" ОСОБА_4 - ОСОБА_3 було написано заяву, в якій просить звільнити його з займаної посади за згодою сторін (а.с.60).

У зв'язку з чим Директором ПП "Ліка - Комфорт" ОСОБА_4 19 серпня 2014 року видано Наказ №25-К, де вказано звільнити ОСОБА_3 з роботи за угодою сторін ПП "Ліка Комфорт" (а.с.61).

Ст. 509 Цивільного кодексу України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Правилами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а відповідно до частини 1 статті 625 цього Кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Отже,письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Показання свідків про те, що вони не бачили факту передачі грошей, не може слугувати доказом того, що такі не були передані раніше. Крім того, свідки підтвердили той факт, що розписка була написана добровільно.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Так, у Постанові судової палати у цивільних справах Верховний суд України у справі за № о-36цс14 від 02 липня 2014 року роз'яснив, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документам, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Посилання апелянта на те, що правочин був вчинений під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах, не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки безпосередній трудовий зв'язок (як зазначено в апеляційній скарзі) такою обставиною не являється.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.

Доводи викладені в апеляційній скарзі належними та допустимими доказами не доведені, що у відповідності до положень ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И ЛА:

Апеляційну скаргу представника за довіреністю ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги.

Головуючий

Судді