Ухвала суду № 56861807, 29.03.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Копія:

Справа № 138/1212/15-ц Провадження № 22-ц/772/1046/2016Головуючий в суді першої інстанції Цибульський О. Є.Категорія 58Доповідач Войтко Ю. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Войтка Ю.Б.,

Суддів: Стадника І.М., Голоти Л.О.,

При секретарі: Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21 січня 2016 року в цивільній справі за позовом

ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Вінницькій області, ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів - відділ державної виконавчої служби Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції у Вінницькій області, про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні автомобілем шляхом виключення його з акту опису і арешту та повернення його власнику, -

встановила:

У травні 2015 року ОСОБА_3 звернувся в суд з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що йому на праві особистої власності належить вантажно-пасажирський мікроавтобус марки MERCEDES SPRINTER, реєстраційний номер DRAU 190, 2002 року випуску. 08 травня 2014 року він передав вказаний автомобіль у безоплатне користування громадянину Республіки Молдова ОСОБА_4 строком до 16.07.2016 року, про що між ними в цей же день був укладений письмовий договір безоплатного користування. Вказаний договір був нотаріально завірений та зареєстрований за № 3021 у публічного нотаріуса Раду Юліан в м. Сорока Республіка Молдова. За умовами договору, зазначений автомобіль був переданий ОСОБА_4 у безоплатне користування без передачі права власності іншій особі. Відповідно до п. 3.1. договору строк дії договору був конкретно обумовлений. Після спливу встановленого терміну, сторони за спільною домовленістю можуть продовжити обумовлений строк договору. За п. 2.2. зазначеного договору ОСОБА_4 лише використовує його автомобіль в особистих цілях на дорогах Республіки Молдова і поза її межами без попереднього дозволу власника. Після підписання договору він передав свій автомобіль ОСОБА_4 разом зі своїм водійським посвідченням №1257019154 від 08.10.2012р. та договором про безоплатне користування від 08.05.2014р.

Згідно витягу з реєстру за підписом заступника начальника Управління реєстрації транспорту від 17.02.2015 № 328, автомобіль марки MERCEDES SPRINTER, реєстраційний номер DRAU 190, 2002 року випуску, на ОСОБА_4 не перереєстровувався, і за даними Державного Реєстру Транспорту станом на 17.02.2015 зареєстрований на ім'я позивача.

Відповідно до протоколу про порушення митних правил від 19.06.2014р., належний йому на праві власності автомобіль був тимчасово вилучений у ОСОБА_4 Згідно акту опису від 19.06.2014р. вказаний автомобіль був переданий на зберігання на склад Вінницької митниці в м. Могилів-Подільському Вінницької області. Крім того були вилученні у ОСОБА_4 і описані: ключ замка запалювання до його автомобіля, технічний НОМЕР_1 від 08.10.2012 на його ім'я; договір безоплатного користування від 08.05.2014 № 3021. Про ці факти йому не було відомо, як і про те, що ОСОБА_4 був притягнутий до адміністративної відповідальності. Про те, як і коли ОСОБА_4 використовує його автомобіль, що і кого саме він в ньому перевозить йому не було відомо, оскільки відповідно до умов договору автомобіль він тимчасово використовував без дозволу власника.

Позивач вважає, що його автомобіль незаконно був конфіскований в дохід держави Україна всупереч вимогам ст. 41 Конституції України, в якій зазначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, яке є непорушним.

Позивач також вказує, що суд незаконно конфіскував його автомобіль, так як всупереч ст. 29 КУпАП конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, як зазначає позивач в позовній заяві, було порушено його право на справедливий і відкритий суд. Оскільки він є власником автомобіля, в порушення ст.ст. 461, 497 Митного кодексу України, як суд першої інстанції, так і апеляційної інстанції не залучив його до розгляду справи в якості заінтересованої особи, тим самим вирішив без його участі належні йому цивільні права, чим позбавив його права власності на належний йому автомобіль. А тому, позивач звернувся до суду за захистом своїх цивільних прав та просив в позовній заяві виключити належний йому на праві власності автомобіль з акту опису і арешту.

В подальшому позовні вимоги було збільшено, представник позивача просила суд їх також задовольнити - виключити автомобіль марки MERCEDES SPRINTER, реєстраційний номер DRAU 190, модель «вантажно-пасажирський», з акту опису і арешту. Поновити цивільні права позивача шляхом повернення автомобіля та зобов'язати головне управління ДФС у Вінницькій області повернути йому автомобіль, а також технічний НОМЕР_2 від 08.10.2012р. на керування автомобілем на ім'я ОСОБА_3, договір безоплатного користування транспортним засобом № 3021 від 08.05.2014, ключ замка запалювання.

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21 січня 2016 року в задоволенні збільшених позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Позивач ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим з огляду на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 06.11.2014 року, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 Митного кодексу України, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості вилучених товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, що становить 125647 грн. 20 коп. на користь держави з конфіскацією вилучених товарів, а саме: 831 натуральної шкури ягнят.

Згідно даної постанови, транспортний засіб, який зберігається на складі Вінницької митниці в м. Могилів-Подільському, а саме мікроавтобус марки «MERCEDES SPRINTER», реєстраційний номер DRAU 190 (Молдова), 2002 року випуску, кузов НОМЕР_4, об'єм двигуна 2685 куб. см., тип двигуна - дизель, модель - «вантажно-пасажирський» - конфісковано в дохід держави (а.с.65-67).

Постановою апеляційного суду Вінницької області від 06.01.2015 року, апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 06.11.2014 року залишено без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 06 листопада 2014 року про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності - без змін (а.с.68-69).

Згідно протоколу про порушення митних правил №0314/401060201/14 від 19.06.2014 року, та опису предметів затриманих у громадянина Республіки Молдова ОСОБА_4 вбачається, що останнім переміщено хутрові шкурки ягнят в кількості 831 шт. з приховуванням від митного контролю з використанням способу, що утруднює виявлення предметів, в спеціально облаштованій ніші мікроавтобуса. Згідно опису предметів, у громадянина Республіки Молдова ОСОБА_4 затримано: хутрові шкурки ягнят в кількості 831 шт.; мікроавтобус марки «MERCEDES SPRINTER», реєстраційний номер DRAU 190 (Молдова), 2002 року випуску, кузов НОМЕР_4; технічний НОМЕР_3 від 08.10.2012р.; доручення на право користування транспортним засобом № 3021 від 08.05.2014, ключ замка запалювання (а.с.70-73,74).

Постанова Вінницького міського суду Вінницької області №127/15740/14-п від 06 листопада 2014 року набрала законної сили та в частині конфіскації в дохід держави вище зазначеного мікроавтобуса була надіслана на виконання до відділу ДВС Могилів-Подільського МРУЮ, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження (а.с.151-198).

Постановою апеляційного суду Вінницької області від 06.01.2015 року встановлено, що судом першої інстанції правомірно конфісковано транспортний засіб зі спеціально виготовленим сховищем (тайником), що використовувався для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю. Так, статтею 487 Митного кодексу України визначено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до Митного кодексу України, а в частині, що ним не регулюється - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Митним кодексом України в повній мірі врегульовано питання конфіскації товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а тому судом правомірно застосовано саме спеціальне митне законодавство.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 міськрайонний суд прийшов до правильного висновку про те, що оскільки постанова Вінницького міського суду Вінницької області №127/15740/14-п від 06 листопада 2014 року про конфіскацію мікроавтобуса марки «MERCEDES SPRINTER», реєстраційний номер DRAU 190 (Молдова), 2002 року випуску, кузов НОМЕР_4, законність та обґрунтованість якої була підтверджена постановою апеляційного суду Вінницької області від 06.01.2015 року, набрала законної сили, а транспортний засіб підлягав конфіскації в незалежності від того чи належав він відповідачу ОСОБА_4, чи позивачу ОСОБА_3, такий транспортний засіб не підлягає виключенню з акту опису і арешту та поверненню власнику.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 посилається на те, що ОСОБА_3 не являється порушником законодавства України, в тому числі і правил, встановлених МК України. Позивач передав належний йому на праві власності автомобіль лише у безоплатне користування ОСОБА_4 без передачі права власності іншій особі. В той же час, виконавчою владою України в особі посадових осіб Вінницької митниці і судовою владою, а саме Вінницьким міським судом та апеляційним судом Вінницької області були порушені його цивільні права під час провадження у справі про порушення митних правил України.

Зазначає, що втручання у право безперешкодного користування своїм майном передбачає справедливу рівновагу між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини. Посилаючись на рішення Європейського Суду з прав людини від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» та від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» вважає, що позивач ОСОБА_3 безумовно поніс особистий надмірний тягар і «справедлива рівновага» виявилася порушеною, що відповідно до практики ЄСПЛ є грубим порушенням Європейської Конвенції по правах людини.

Представник вказала на те, що свої позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтував саме тими обставинами, що при конфіскації належного йому автомобіля були порушені процесуальні норми, а він, як власник був позбавлений можливості захищати свої цивільні права. Однак суд при винесенні рішення в даній справі не надав їм жодної оцінки.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тобто ухвалене рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування немає.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, порушувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошує: Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію таки закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Статтею 461 Митного кодексу України передбачено, що за порушення митних правил можуть бути накладені такі адміністративні стягнення: попередження, штраф, конфіскація товарів, транспортних засобів комерційного призначення - безпосередніх предметів порушення митних правил, товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувались для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю.

Згідно з ч. 3 ст. 465 Митного кодексу України, конфіскація товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 ст. 461 Митного кодексу України, застосовується незалежно від того, чи є ці товари, транспортні засоби власністю особи, яка вчинила правопорушення.

Позивач зазначає, що він не є порушником законодавства України, встановленого МК України, він лише передав належний йому на праві власності автомобіль ОСОБА_4 на підставі правочину про безоплатне користування. Проте з аналізу ст. 465 Митного кодексу України вбачається, що саме на власника покладається обов'язок нести ризик свого необачного вибору контрагента за таким правочином.

Позивач звернувся до суду у порядку цивільного судочинства з вимогами про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні автомобілем шляхом виключення його з акту опису і арешту та повернення його власнику. В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_3 посилався на те, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення судом першої та апеляційної інстанції були порушені його процесуальні права. Постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 06.11.2014 року та апеляційного суду Вінницької області від 06.01.2015 року є незаконними, оскільки він був позбавлений не лише можливості оскаржити вказані рішення, а навіть бути присутнім в судових засіданнях та захищати свої права власника.

В апеляційні скарзі на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21 січня 2016 року представник ОСОБА_2 вказує на те, що свої позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтував саме тими обставинами, що при конфіскації належного йому автомобіля були порушені процесуальні норми, а він, як власник був позбавлений можливості захищати свої цивільні права. Саме вказані обставини і були встановлені в судовому засіданні. Однак суд при винесенні рішення не надав їм жодної оцінки.

Проте судова колегія вважає, що такі доводи апеляційної скарги не може бути визнано обґрунтованими з наступних підстав.

Питання конфіскації майна ОСОБА_3 вирішувалося у справі про адміністративне правопорушення, за наслідками розгляду якої ухвалено постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 06.11.2014 року та постанову апеляційного суду Вінницької області від 06.01.2015 року.

Перевіривши повноваження суддів, визначені ЦПК України, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції у даній цивільній справі не може вважатися судом "встановленим законом" відносно оскаржуваної позивачем постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 06.11.2014 року та постанови апеляційного суду Вінницької області від 06.01.2015 року в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка передбачає право кожного на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом при вирішенні спору щодо його прав та обов'язків цивільного характеру, оскільки термін "суд встановлений законом" поширюється не лише на правову основу створення чи законності існування суду, але й на положення щодо його компетенції і повноважень та дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року та "Лавентс проти Латвії" від 7 листопада 2002 року), яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України, ст. 2, ст. 8 ЦПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Порушення апеляційним судом зазначених вимог є порушенням принципу верховенства права, проголошеного ст. 8 Конституції України й Конвенцією, оскільки рішення, ухвалене судом, що не є судом "встановленим відповідно до закону", не може бути визнане легітимним.

При цьому ОСОБА_3, вважаючи що його процесуальні права були порушені при вирішенні справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_4, не надав доказів не можливості реалізації своїх прав саме в компетентному суді, який вирішував справу про порушення митних правил.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис) Войтко Ю.Б.

Судді: (підпис) Стадник І.М.

(підпис) Голота Л.О.

«З оригіналом вірно»

Суддя апеляційного суду Войтко Ю.Б.